Постанова

від 20.11.2018 по справі 911/44/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 911/44/17

Провадження № 12-225гс18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Бакуліної С. В. ,

суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В. М.,

представника позивача - Несвіта В. Б. ,

представника відповідача - не з'явився,

представника третьої особи - не з'явився,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства Обухівське на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 червня 2018 року (судді: Коротун О. М. - головуючий, Сулім В. В. , Гаврилюк О. М.) у справі № 911/44/17 Господарського суду Київської області за позовом Публічного акціонерного товариства Обухівське до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6, про визнання недійсним наказу та зобов'язання вчинити дії.

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство Обухівське (далі -ПАТ Обухівське ) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання недійсним наказу про надання земельної ділянки у власність від 12 березня 2016 року № 10-3617/15-16-сг та скасування в Поземельній книзі запису про надання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 у приватну власність.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ Обухівське посилається на обставини, відповідно до яких:

- згідно з державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 19 лютого 1996 року, виданим Обухівською міською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 26, радгоспу-комбінату Обухівський було передано в користування 1687,9 га землі в межах плану користування для сільськогосподарського виробництва;

- відповідно до пункту 1 статуту ПАТ Обухівське це товариство є правонаступником Відкритого акціонерного товариства Обухівське (далі - ВАТ Обухівське ), заснованого рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 5 травня 2006 року № 14-25-7/1, шляхом перетворення Державного підприємства Радгосп-комбінат Обухівський у ВАТ Обухівське відповідно до законів України Про приватизацію державного майна та Про господарські товариства ;

- позивач є законним землекористувачем земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться на території Обухівської міської ради Обухівського району Київської області в межах плану користування, що посвідчено актом на право постійного користування серії НОМЕР_2 від 19 лютого 1996 року, на підставі пункту 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр ;

- ГУ Держгеокадастру 12 березня 2016 року видало наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-3617/15-16-сг, на підставі якого було проведено реєстрацію права власності ОСОБА_6 . на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 28948624 від 26 березня 2016 року;

- земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 є частиною земельної ділянки, що належить позивачу відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 19 лютого 1996 року, виданого Обухівською міською радою Обухівського району Київської області;

- видаючи оспорюваний наказ, відповідач порушив право постійного користування позивача земельною ділянкою на підставі чинного державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 19 лютого 1996 року, оскільки згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Стаття 141 ЗК України передбачає припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в разі добровільної відмови від права користування земельною ділянкою або вилучення земельної ділянки, яке в будь-якому випадку має здійснюватися шляхом прийняття уповноваженим органом відповідного рішення. Без добровільної відмови позивача та/або рішення про вилучення земельної ділянки оспорюваний наказ прийнятий усупереч чинному законодавству та порушує право користування земельною ділянкою позивача, а відтак має бути визнаний недійсним.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Господарський суд Київської області рішенням від 18 вересня 2017 року позов задовольнив повністю, а саме: визнав недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність від 12 березня 2016 року № 10-3617/15-16-г; скасував в Поземельній книзі запис про надання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 у приватну власність.

2.2. Рішення суду вмотивовано тим, що оскільки в порядку приватизації у приватну власність працівників чи пенсіонерів сільськогосподарського підприємства можуть бути передані лише земельні ділянки щодо яких припинено право постійного користування цього сільськогосподарського підприємства у встановленому законом порядку, то передача у власність ОСОБА_6спірної земельної ділянки є незаконною, а оспорюваний наказ - недійсним. Одночасно підлягає задоволенню й вимога позивача про скасування в Поземельній книзі запису про надання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1у приватну власність ОСОБА_6, як вчиненого на виконання недійсного наказу.

2.3.Київський апеляційний господарський суд постановою від 27 червня 2018 року рішення Господарського суду Київської області від 18 вересня 2017 року скасував, а провадження у цій справі закрив, зазначивши, що спір, який виник, є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки фізичної особи ОСОБА_6

3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

3.1 . Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 червня 2018 року ПАТ Обухівське звернулося з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду справи по суті.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги ПАТ Обухівське зазначає, що відповідно до статей 41 , 42 і 50 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ) ОСОБА_6 як фізична особа, на права якої може вплинути рішення суду, наділена повноваженнями та процесуальними правами для участі у господарському судочинстві. При цьому, скаржник зазначає про відсутність підстав для звернення з будь-якими позовними вимогами до ОСОБА_6 та неврахування судом апеляційної інстанції того, що спірна земельна ділянка не сформована, як об'єкт цивільних прав.

3.3. З огляду на наведені вище доводи скаржника справа була передана на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України.

4. Доводи інших учасників справи

4.1. Відповідач не надав суду відзиву на касаційну скаргу.

5. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі

5.1. Визначаючи юрисдикцію суду під час розгляду цієї справи, Велика Палата Верховного Суду керується таким.

5.2. Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.3.Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац другий частини першої статті 2 ГПК України у згаданій редакції).

5.4. Підвідомчість господарських справ установлено статтею 12 ГПК України (у вказаній редакції), за змістом пункту 6 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

5.5. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким ГПК України викладено в новій редакції.

5.6. ГПК України в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

5.7. Натомість відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України, у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом), положення якої кореспондуються із частиною першою статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

5.8. Разом з тим згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Аналогічну норму закріплено в частині першій статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

5.9. Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

5.10. При цьомувизначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

5.11. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

5.12. Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

5.13. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

5.14. Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

5.15. Згідно із частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України. При цьому порядок паювання земель та виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) установлено відповідно Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям і Законом України від 5 червня 2003 року № 899-IV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

5.16. Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

5.17. Ураховуючи, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру від 12 березня 2016 року № 10-3617/15-16-сг про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_6 та скасування в Поземельній книзі запису про надання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 у приватну власність, такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки цієї фізичної особи.

5.18. При цьому доводи скаржника, що власник спірної земельної ділянки (фізична особа) не був зазначений позивачем під час подання позову як відповідач, оскільки спірна земельна ділянка не була виділена в натурі на місцевості й знаходиться у володінні та користуванні ПАТ Обухівське , не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків такої фізичної особи.

5.19. За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

5.20. Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованих висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства, а відтак правомірно закрив провадження у справі № 911/44/17.

5.21. За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Обухівське залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 червня 2018 року у справі № 911/44/17 -без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв Суддя-доповідач С. В. Бакуліна Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима Л. І. Рогач В. І. Данішевська І. В. Саприкіна О.С. Золотніков О. М. Ситнік О. Р. Кібенко О.С. Ткачук Л. М. Лобойко В. Ю. Уркевич