Рішення

від 15.11.2018 по справі 409/1865/17

БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №409/1865/17

Пров.№2/409/761/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 року смт.Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань: А.М.Малик

за участю позивача: ОСОБА_2

за участю представника позивача: ОСОБА_3

за участю відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Білокуракине цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, -

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про позбавлення його батьківських прав відносно його доньки - ОСОБА_5.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.06.2011 року між позивачкою та відповідачем було зареєстровано шлюб. Через відсутність взаємної поваги, спільних інтересів та фактичного припинення шлюбних відносин позивачкою було подано позов про розірвання шлюбу. Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 19.07.2013 року шлюб між сторонами було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_8 року позивачка народила дівчинку - ОСОБА_5. Батьком дитини при реєстрації народження було записано відповідача - ОСОБА_4. Відповідач з моменту народження доньки і до цього часу не проявляв інтересу до життя дитини, кошти на її утримання не надавав. Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 17.02.2012 року із відповідача на користь позивачки було стягнуто аліменти на утримання доньки у розмірі ? частини всіх доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму громадян для дитини відповідного віку та аліменти на утримання позивачки у розмірі 1/6 частини всіх доходів відповідача. Вказане рішення перебувало на примусовому виконанні у виконавчій службі, проте фактичного виконання не відбувалося, відповідач часто змінював місце праці, кошти на утримання дитини та дружини не сплачував. У зв'язку з цим позивачка просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

02.10.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що після початку бойових дій на початку проведення АТО в м. Луганську позивачка забрала їх доньку та виїхала з нею на постійне місце проживання в невідомому напрямку. При цьому позивачка не повідомила та не повідомляла відповідача в майбутньому про її нове місце проживання та нове місце проживання їх доньки. Він не був обізнаний про те, де проживає донька з його колишньою дружиною. Він неодноразово намагався зв'язатися з позивачкою по телефону - неоднократно телефонував їй. Але позивачка не відповідала на його дзвінки. А коли він телефонував позивачці з номеру телефону, який позивачка не знала, то після того, як позивачка відповіла на дзвінок і почувши його голос, відразу ж припиняла дзвінок. Він неодноразово намагався зв'язатися з позивачкою для того, щоб дізнатися про місце проживання доньки, щоб поспілкуватися з нею, потурбуватися про стан її здоров'я, поцікавитися її життям, звичками, матеріальними потребами, перерахувати гроші на її утримання тощо, але позивачка своїми діями постійно чинила перешкоди в цьому. Крім того 25.09.2018 на утримання доньки він перерахував грошові кошти у розмірі 1500 грн. та 1000 грн.. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача щодо позбавлення його батьківських прав.

24.10.2018 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначила, що обставини викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими та нічим не підтверджуються. З першого дня життя дитини та до теперішнього часу відповідач жодним чином не цікався її справами, не виконував своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини. Доводи відповідача, що він намагався зв'язатися з позивачкою по телефону є неправдивими. Позиція відповідача щодо наявності перешкод у спілкуванні з дитиною не підтверджена жодним доказом. Просить суду позовні вимоги задовольнити.

Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві, доповнивши, що вона ніколи не перешкоджала спілкуванню батька з дитиною, однак він цього не потребував, один раз вони домовилися про зустріч з дитиною, проте він на неї не з'явився. Коли почалися бойові дії в м. Луганську, вона зв'язалася з відповідачем та він їй надав нотаріально посвідчений дозвіл на виїзд дитини. Після цього вони не спілкувалися.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги свого довірителя та просив їх задовольнити, доповнивши, що, навіть, після того, як відповідач узнав, що в суді розглядається справа про позбавлення його батьківських прав. Він свого ставлення до дитини не змінив, не спілкується з нею, не ініціював перегляду висновку комісії щодо доцільності позбавлення його батьківських прав.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, доповнивши, що він бажає спілкуватися з дитиною, піклуватися про неї, виховувати її. Проте, між м. Сєвєродонецьком, де він проживає, та м. Києвом, де проживає його донька, дуже велика відстань. Їздити він туди має можливість тільки у відпустці. В 2013 році позивачка перешкоджала йому у спілкуванні з дитиною, в телефонному режимі відмовляла у зустрічах. В 2014 році він почав збирати документи для звернення до суду щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, проте у зв'язку із початком бойових дій не встиг цього зробити. Позивач зверталася до нього щодо надання дозволу на виїзд дитини, він надав на неї та на її батьків. При зустрічі позивач йому повідомила, що вона з дитиною збирається уїжджати з м. Луганська, проте точно ще не знала куди. Він також в 2014 році виїхав спочатку в Росію, в 2015 році повернувся та в подальшому переїхав до м. Сєвєрдонецьк, де на даний час проживає і працює. Зв'язок з позивачкою було втрачено, він також змінив свій номер телефону. І тільки після того, як він узнав про слухання справи, він узнав, що його дитина проживає в м. Києві. 26.10.2018 він відправив грошові кошти позивачці, в 2012-2013 роках своєчасно щомісячно сплачував аліменти. На засідання комісії органу опіки та піклування його ніхто не запрошував.

В судове засідання представник третьої особи - Білокуракинська районна державна адміністрація Луганської області не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника.

В судове засідання представник третьої особи - Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача та відповідача, допитавши свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі кожний окремо і в їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого 15 березня 2012 року Артемівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області (т. 1 а.с.15).

Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 17.07.2012 року з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_11 на утримання доньки ОСОБА_5 (т. 1 а.с.16).

26.07.2012 року ОСОБА_2 змінила ім'я на ОСОБА_2 (т. 1 а.с.10)

Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 19.07.2013 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано (т. 1 а.с.21).

Згідно довідки, наданої ТОВ Управляюча компанія Комфорт сервіс , ОСОБА_2 разом з дочкою ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1, без реєстрації (т. 1 а.с.22).

За місцем роботи ОСОБА_2 характеризується позитивно (т. 1 а.с.104).

ОСОБА_4 займається в Студії Серебрянських, приводить та забирає дитину мати ОСОБА_2 та бабуся ОСОБА_12 (т.1 а.с.105). Також дитина відвідує дитячий дошкільний заклад Children Spase. До садочка дівчинку приводять дідусь ОСОБА_6, бабуся ОСОБА_12, мама ОСОБА_2. Рідного батька ОСОБА_13 співробітники закладу ніколи не бачили, на свята дітей на та збори батьків він жодного разу не приходив (т. 1 а.с.106).

Як вбачається з висновку комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації від 15.03.2016 року, батько дитини - ОСОБА_4 протягом тривалого часу не виконує своїх батьківських обов'язків по відношенню до доньки - ОСОБА_4, в зв'язку з чим орган опіки та піклування вважає можливим і доцільним позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 ( т.1 а.с.107-109).

Відповідно до довідки від 26.12.2016р. №0000076281 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_4 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 26.12.2016 року (т. 1 а.с.198).

Згідно розрахункових листів, наданих Управлінням МВС на Донецькій залізниці від 23.07.2018 р., з листопада 2012 року з заробітної плати ОСОБА_4 відраховувалися аліменти (т.1 а.с.190-192).

ОСОБА_4 працює на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта департаменту масових комунікацій Луганської обласної державної адміністрації з 02.03.2017 року. За місцем роботи ОСОБА_4 характеризується позитивно (т.1 а.с. 194-195).

Згідно квитанцій про грошовий переказ, ОСОБА_4 переказав ОСОБА_2 25.09.2018р. грошові кошти в розмірі 1500 грн. та 1000 грн. (т.2 а.с.9-10).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що він є дідусем ОСОБА_5 та батьком позивача ОСОБА_2. З моменту народження та до теперішнього часу батько дитини ніколи дівчинкою не цікавився, не утримував її, не спілкується з нею.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що він знає позивачку більше двох років. За цей час він ніколи не бачив батька ОСОБА_13 та не чув, щоб він приймав участь у вихованні та утриманні доньки.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що він знає позивачку досить давно, ще до народження дитини, коли вона проживала з відповідачем він вів себе некоректно відносно неї, намагався її бити. Позивач завжди сама утримувала дитину. Коли свідок переїхав до Київа, він побачив, що там теж позивачка сама займається дитиною, відповідач ніколи їй не допомагав, не з'являвся і дитиною не цікавився. Йому не відомо, щоб позивачка перешкоджала відповідачу у спілкуванні з дитиною.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показала, що з позивачкою вони перебувають у дружніх відносинах близько 15 років. Відповідача вона взагалі бачила тільки один раз. Коли ОСОБА_2 народжувала, батька рядом не було, коли позивачка з дитиною уїжджали з Луганська під час бойових дій, батька рядом не було, коли дитина пішла в школу, батька теж рядом не було. З дитиною весь час рядом мати, дідусь та бабуся. Їй не відомо, щоб позивачка перешкоджала відповідачу у спілкуванні з дитиною.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч.1 ст.164 СК України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він зокрема: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно роз'яснень викладених в п.п. 15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , із змінами та доповненнями, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Отже, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони свідомо не піклуються про розвиток дитини, хоча мають реальну можливість для цього.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Отже, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Проте, в матеріалах справи відсутні дані про обставини, які б свідчили про винну поведінку ОСОБА_4 щодо доньки ОСОБА_4, або дані про те, що до нього раніше застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

Як встановлено в судовому засіданні, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області відповідач присутнім не був.

Суд не бере до уваги зазначений висновок, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно його доньки, оскільки такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач, окрім сплати аліментів та надання нотаріально посвідченої заяви (згоди) на виїзд дитини за межі України, участі у житті дитини не приймав. Довгий час - з причин, від нього незалежних. На даний час відповідач бажає та має можливість змінити ставлення до виховання дитини.

Таким чином, позбавлення відповідача батьківських прав відносно його малолітньої дитини є передчасним.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, як це передбачено ст.81 ЦПК України і є процесуальним обов'язком, ухилення відповідача від участі у вихованні малолітньої дитини - доньки ОСОБА_4, що давало б підстави для можливості застосування до нього такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Окрім того, наявність заборгованості по аліментам не може слугувати підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки виключний перелік підстав позбавлення батьківських прав, визначений ст.164 СК України, та зазначені у цій статті чинники, повинні мати системний та постійний характер, як кожен окремо, так і в сукупності, їх можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Крім того, дане підтверджується і правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 16.01.2018 р. у справі № 61-170св17.

Таким чином, позовні вимоги щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 9, 12 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВРУ 27.02.1991р., Постановою № 3 Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновленні і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст.ст. 150, 164-166, 194, 196 СК України, ст.ст. 9, 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області на підставі п.15.5 ч.1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Артемівським РВ у м. Луганську УДМС України в Луганській області 14.09.2012р., зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3

Представник позивача: ОСОБА_3, адреса: АДРЕСА_4 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5395 від 19.04.2013 року.

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Кіровським РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області 20.11.2001р., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5.

Третя особа: Білокуракинська районна державна адміністрація Луганської області, код ЄДРПОУ 04052034, місцезнаходження: пл. Шевченка буд. 6, смт. Білокуракине Луганської області, 92200.

Третя особа: Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, код ЄДРПОУ 23570148, місцезнаходження: пр. Перемоги, 126 м. Київ, 03115.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області О.Ю. Максименко

Повне судове рішення складено 26.11.2018 року.