Постанова

від 29.11.2018 по справі 819/2377/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2018 року

Київ

справа №819/2377/17

адміністративне провадження №К/9901/62814/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2018 (колегія суддів: головуючий суддя - Сапіга В.П., судді - Довга О.І., Запотічний І.І.)

у справі № 819/2377/17

за позовом ОСОБА_2

до Кременецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Кременецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - ОДПІ), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 9-13 від 29.06.2016 на суму 25 000 гривень.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 (суддя - Мірінович У.А.) у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у позові, суд встановив, що автомобіль позивача, згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України), є об'єктом оподаткування транспортним податком, тому, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених Законом.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.08.2018 скасував рішення Тернопільського окружного адміністративного суду та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив: визнав протиправним і скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення .

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

15.11.2018 ухвалою Верховного Суду поновлено строк на подання касаційної скарги та відкрито касаційне провадження

Позивач не скористалась своїм правом подати заперечення або відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст. 341 КАС України).

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є власником автомобіля Audi Q7, 2014 року випуску, об'єм двигуна 2967 куб. см, тип пального - D, AT, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

29.06.2016 ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 9-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000 гривень.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернулась, у відповідності до ст.56 ПК України, до Головного управління ДФС у Тернопільській області зі скаргою, де зазначала, що під час встановлення вартості її автомобіля не було враховано пробіг, який становив 160 000 км.

Згідно з рішенням Головного управління ДФС у Тернопільській області № 288/6/19-00-10-01-06/8293 від 08.09.2016, скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Надалі позивач звернулась до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою, однак рішенням ДФС України № 12220/К/99-99-11-02-01/14 від 17.11.2016 скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Транспортний податок на території Підволочиської селищної ради встановлено пунктом 4 рішення сесії вказаної ради № 1666 від 30.06.2015 "Про затвердження та оплату за виготовлення технічної документації з нормативно грошової оцінки земель смт. Підволочиськ та встановлення місцевих податків і зборів в частині податку на майно (плата за землю)".

У зв'язку із набранням чинності з 01.01.2015 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VІІІ та набранням чинності з 01.01.2016 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 909-VIII (далі - Закон № 909-VIII), Підволочиська селищна рада прийняла рішення № 102 від 29.01.2016 "Про встановлення ставок податків на території Підволочиської селищної ради", яким було скасовано пункт 4 рішення сесії цієї ради № 1666 від 30.06.2015 та прийнято нове рішення про справляння транспортного податку з 01.01.2016, враховуючи зміни, внесені до ПК України.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до пп.267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції Закону № 909-VIII), об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

При цьому суд апеляційної інстанції вірно зауважив, що оскільки Законом № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше 5 років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Крім того, п. 4 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп.12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України та Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Виходячи з системного аналізу вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що законодавець на 2016 рік не передбачив залежності нарахування транспортного податку від факту прийняття відповідною радою рішення про встановлення місцевих податків.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 № 928-VIII з 01 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 гривень. Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати, станом на 01.01.2016, складало 1 033 500 гривень.

Отже, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 гривень та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Верховний Суд зазначає, що така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз. 2 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затверджена постановою Кабінету Міністрів України №66 від 18.02.2016 (далі - Методика), відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (далі - Порядок № 403), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку № 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку № 403).

Згідно з пунктом 5 Методики ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку, відповідно до цієї Методики, розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).

На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля. Однак розбіжності між ідентичними автомобілями можуть стосуватися, зокрема, технічного стану легкового автомобіля.

Наведені положення свідчать про те, що при визначенні середньоринкової вартості легкових автомобілів повинні враховуватись певні ознаки, параметри і характеристики транспортного засобу.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку податковим органом інформація про автомобіль позивача, яка розрахована у відповідності до вищенаведеної Методики. Такої інформації матеріали справи не містять, а тому впевнитись у наявності підстав у відповідача для прийняття податкового повідомлення-рішення неможливо.

Наявний у матеріалах справи розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу позивача, самостійно здійснений податковим органом на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, не може бути належним та достатнім доказом правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку, так як здійснений поза межами повноважень відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи зміст наведеної норми, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідачем не виконано свій обов'язок щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов'язання, а судом першої інстанції, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, та, як наслідок, не надано належної оцінки обрахунку середньоринкової вартості автомобіля позивача, яка впливає на віднесення такого автомобіля до об'єкта оподаткування в розумінні пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України.

Водночас, як вбачається з матеріалів спарви, позивач листом звернулася до Мінекономрозвитку для з'ясування середньоринкової вартості свого легкового автомобіля Audi Q7, 2014 року випуску, об'єм двигуна 2965 куб.см, тип пального - дизель та пробігом 16000 км, для цілей оподаткування транспортним податком у 2016 році. Внаслідок розгляду зазначеного звернення Мінекономрозвитку надало офіційну відповідь № 3805-05/17748-09 від 24.04.2018 з розрахунком вартості її автомобіля за вказаними параметрами, зокрема Audi Q7 з об'ємом циліндрів двигуна 3,0 літра, дизель, 2014 року випуску та пробігом 16 000 км, яка становила 919 117 гривень (з ПДВ).

На підтвердження пробігу вказаного автомобіля до матеріалів справи також долучено позивачем акт виконаних робіт №АЦ-У-0029 від 22.08.2016 ТОВ Ауді Центр Хмельницький , в якому зазначено пробіг спірного автомобіля, який належить позивачу, - 160 849 км.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що належний позивачу на праві власності автомобіль Audi Q7, 2014 року випуску, об'єм двигуна 2967 куб. см, тип пального - D, AT, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість якого у 2016 році становила менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році. Натомість відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

З урахуванням того, що суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд, відповідно до вимог ст. 350 КАС України, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Кременецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова