Рішення

від 22.11.2018 по справі 911/1903/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2018 р. Справа № 911/1903/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРАНЖ БУД"

(03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, б. 50, код 39169716)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ"

(07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 6-Г, офіс 188, код 38545183)

про стягнення 459060,00 грн.

за участю представників:

позивача - Несененко В.О., Павлюк С.О.;

відповідач - Ладигін С.С..

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

29.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРАНЖ БУД" звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ" про стягнення 459060,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач на виконання умов рахунку-фактури №117 від 14.05.2018 та рахунку-фактури №118 від 14.05.2018 здійснив предоплату в розмір 459060,00 гривень за товар: квартирні протипожежні двері з МДФ накладками та технічні протипожежні двері . Протягом двох місяців від моменту оплати позивач намагався узгодити порядок укладання договору поставки з відповідачем, але згоди не було досягнуто. 06.08.2018 позивачем було направлено повідомлення до відповідача з умовами повернення коштів які були перераховані відповідачу на підставі вище викладених рахунків, у зв'язку з неузгодженням істотним умов договору поставки та його не підписання. На лист було отримано відповідь на повідомлення (вимогу), якою було відмовлено у визнанні права на кошти позивача. Зважаючи на зазначене, позивач вважає договір неукладеним, адже сторони не узгодили істотні умови договору. Відповідно, відповідач одержав 459060,00 гривень без достатньої правової підстави та повинен повернути їх позивачеві на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11.10.2018.

10.10.2018 через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки у спрощеній формі шляхом направлення на адресу покупця рахунків-фактури №117, №118 від 14.05.2018. Так, відповідно до зазначених вище рахунків продавець продав, а покупець придбав двері металеві (ліві), двері металеві (праві), двері №191 з решітками, двері №161 з решітками, двері 161 металеві (без решіток). Разом вартість товару склала 655800,00 гривень. На виконання домовленостей та на підставі виставлених рахунків, позивач оплатив передоплату за зазначений товар. Зазначає, що представники продавця неодноразово намагалися зв'язатися з представником покупця для того, щоб погодити строки поставки. Також відповідач зазначає, що договірні відносини між сторонами щодо поставки дверей виникли і тривали ще раніше, двері поставлялись, але покупець відмовлявся підписувати накладні. Так, за попередні поставки, за покупцем рахується борг у сумі 42496,28 гривень. За таких умов, відповідачу не зрозуміла позиція позивача про відсутність договірних відносин. Отже, враховуючи, що між сторонами склались договірні відносини, до них не можна застосувати положення Цивільного кодексу України про безпідставно набуте майно.

30.10.2018 через канцелярію суду представник позивача подав відповідь на відзив, в якому позивач заперечує проти доводів відповідача, позивач зазначає, що між сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору поставки, а факт оплати за рахунками-фактури не свідчать про прийняття умов договору, а тому твердження відповідача на факт укладання з позивачем договору у спрощений спосіб є хибними.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.11.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.11.2018.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2018 відповідач виставив позивачу рахунки на оплату №118 на суму 346900,00 гривень, №117 на суму 308900,00 гривень.

На підставі рахунку-фактури №117 від 14.05.2018 та рахунку-фактури №118 позивачем попередньо сплачено на поточний рахунок відповідача суму коштів в розмірі 459060,00 гривень.

06.08.2018 позивачем було складено вимогу до відповідача про повернення грошових коштів в сумі 459060,00 гривень на протязі 5 банківських днів з моменту її отримання, у зв'язку з неузгодженням істотних умов договору поставки та його не підписання.

14.08.2018 відповідач направив на адресу позивача відповідь на вимогу від 06.08.2018, вимогу не визнав, з наступних підстав: - рахунки №117 №118 від 14.05.2018 сформовані на основі усного замовлення, при формуванні рахунків строки поставки не обумовлено; договір №1-05 від 16.05.2018, що сформований на основі замовлення не підписано з сторони замовника; накладна №146 від 17.07.2018 на першу поставку в кількості 14 дверей не підписана; в результаті роботи за попередніми домовленостями та договорами існує борг в сумі 42496,28 гривень за поставку дверей, фурнітури та виконання робіт з монтажу та наладки дверей. На підставі вищевикладеного, просить: підписати договір №1-05 від 16.05.2018 та оговорити строки поставки, що будуть обумовлені в додатку до договору (специфікації); підписати акти та накладні за попередніми договорами; підписати акт звірки та оплатити в борг в сумі 42496,28 гривень, після чого будуть обумовлені остаточні строки поставки дверей.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначив, що перераховані ним відповідачу кошти в сумі 459060,00 гривень були перераховані ним та отримані відповідачем безпідставно, оскільки між ними не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору поставки, відсутні обставини щодо укладення договору у спрощений спосіб, а враховуючи факт відсутності між сторонами договірних відносин, відповідач не має правових підстав утримувати відповідні кошти, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний відповідно до ст. 1212 ЦК України повернути зазначену суму коштів позивачу, як таку що була набута без достатньої правової підстави.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з приписами частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та двох чи багатосторонніми (договори).

Згідно з приписами частинами 1,2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписами частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що договір між сторонами належним чином не укладений, оскільки рахунок-фактури №117 від 14.05.2018 та рахунок-фактури №118 від 14.05.2018 та платіжні доручення, якими обмінялися сторони, не містять усіх істотних умов договору, а саме не містить строк дії договору. Ціна товару становить 655800,00 гривень, а позивачем було попередньо сплачено 459060,00 гривень, що не узгоджувалось сторонами.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України.

Так, статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України).

Оскільки відповідач отримав грошові кошти за відсутністю належним чином укладеного договору, тобто без достатньої правової підстави, та не повернув їх позивачеві на момент вирішення спору, суд визнає позовні вимоги останнього про їх стягнення з відповідача обґрунтованими.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 237-239, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ" (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 6-Г, офіс 188, код 38545183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРАНЖ БУД" (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, б. 50, код 39169716) 459060,00 гривень основного боргу та 6885,9 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 22.11.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 03.12.2018.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Д. Лилак