Постанова

від 08.05.2019 по справі 911/1903/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2019 року м. Київ Справа №  911/1903/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. і Селіваненка В.П., учасники справи: позивач – товариство з обмеженою відповідальністю "ОРАНЖ БУД", відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ", розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОРАНЖ БУД" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 (головуючий суддя – Коротун О.М., судді – Смірнова Л.Г., Сулім В.В.) у справі № 911/1903/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОРАНЖ БУД"  (далі – ТОВ "ОРАНЖ БУД") до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ" (далі – ТОВ "ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ") про стягнення 459 060,00 грн. За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд ВСТАНОВИВ: ТОВ "ОРАНЖ БУД" звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з  ТОВ "ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ" 459 060,00 грн. безпідставно набутих коштів. Рішенням господарського суду Київської області від 22.11.2018 у справі                                № 911/1903/18 (суддя Лилак Т.Д.) позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість. Стягнуто з відповідача на користь позивача 459 060,00 грн. безпідставно набутих коштів та 6885,90 грн. судового збору. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 (головуючий суддя – Коротун О.М., судді – Смірнова Л.Г., Сулім В.В.) рішення місцевого господарського суду зі справи № 911/1903/18 скасовано; ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнуто з ТОВ "ОРАНЖ БУД" на користь ТОВ "ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ" 10 328,85 грн. судового збору. ТОВ "ОРАНЖ БУД", посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судовий акт апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Так, згідно з доводами ТОВ "ОРАНЖ БУД", викладеними у касаційній скарзі: - судом апеляційної інстанції у розгляді справи порушено норми матеріального права, а саме приписи частин першої, другої, четвертої статті 180 Господарського кодексу України (далі – ГК України), частин першої, восьмої статті 181 ГК України, статті 203 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), частин першої, другої статті 204 ЦК України, частин першої, другої статті 205 ЦК України, частин першої, другої статті 207 ЦК України, частини першої статті 208 ЦК України, статті 639 ЦК України, статей 1212, 1213 ЦК України; - також судом попередньої інстанції у розгляді справи порушено приписи статей 74, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), частин першої – п'ятої статті 236 ГПК України, частин першої, другої статті 237 ГПК України, статей 269, 277 ГПК України, статей 8, 55, 129 Конституції України. Відзив на касаційну скаргу не надходив. Відповідно до протоколу від 02.05.2019 повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги) між суддями, у зв'язку з перебуванням судді Львова Б.Ю. у відпустці визначено такий склад колегії суддів для розгляду касаційної скарги у справі № 911/1903/18: Булгакова І.В. (головуючий), Пільков К.М. і Селіваненко В.П. Розгляд касаційної скарги ТОВ "ОРАНЖ БУД" здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 ГПК України. Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що: - 14.05.2018 відповідач виставив позивачу рахунки на оплату товару (дверей):           № 118 на суму  346 900, 00 грн. та № 117 на суму 308 900, 00 грн. - на підставі вказаних рахунків-фактур позивачем сплачено на поточний рахунок відповідача кошти в розмірі 459 060, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 29.05.2018 № 3413 на суму 216 230, 00 грн. та від 12.06.2018 № 3476 на суму 242 830, 00 грн.; - у здійсненні оплат позивачем вказувалося таке призначення платежу: "оплата за двері згідно рах. № 117 від 14.05.2018" та "оплата за двері згідно рах. № 118 від 14.05.2018"; - 06.08.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою  вих. № 06/08 про повернення грошових коштів у сумі 459 060, 00 грн. протягом 5 банківських днів з моменту її отримання у зв'язку з неузгодженням сторонами істотних умов договору поставки та його непідписанням; - 14.08.2018 відповідач направив на адресу позивача відповідь на вимогу від 06.08.2018, у якій зазначив про невизнання вимоги № 06/08, оскільки рахунки від 14.05.2018  № 117, № 118 сформовані на підставі усного замовлення; при формуванні рахунків строки поставки не обумовлено; договір від 16.05.2018 № 1-05, що сформований на підставі замовлення, не підписаний замовником; накладна від 17.07.2018 № 146 на першу поставку (щодо 14 дверей) - не підписана; за попередніми домовленостями та договорами, які мали місце між сторонами, борг ТОВ "ОРАНЖ БУД" складає 42 496, 28 грн. (за поставлені двері, фурнітуру та виконані роботи з монтажу та наладки дверей). У зв'язку з викладеним відповідач просив позивача: підписати договір від 16.05.2018 № 1-05 та визначити строки поставки, що будуть обумовлені в додатку до договору (специфікації); підписати акти та накладні за попередніми договорами; підписати акт звірки та оплатити борг у сумі 42 496, 28 грн., після чого будуть погоджені остаточні строки поставки дверей. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 459 060,00 грн. як безпідставно набутих відповідачем коштів (статті 1212, 1213 ЦК України). За змістом положень статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення глави 83 ЦК застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Відповідно до приписів статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Оскільки, як встановлено судом попередньої інстанції, між сторонами у справі був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом направлення позивачем рахунків на оплату товару та здійснення відповідачем їх безпосередньої оплати, спірні кошти сплачено позивачем на виконання договору, відповідно, такі кошти набуто відповідачем за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано згідно з положеннями статті 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно. Отже, правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України. Зазначене помилково не було враховано у розгляді справи місцевим господарським судом. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність достатньої правової підстави або те, що така підстава відпала, чого в цьому спорі судами не встановлено. Зазначеної правової позиції дотримується й Велика Палата Верховного Суду (постанова від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17). Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого те, що якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових випадках, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі. Також Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема у справі "Устименко проти України", що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії"). З урахуванням викладеного та меж перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга ТОВ "ОРАНЖ БУД" задоволенню не підлягає, а постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін як законну та обґрунтовану. У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення апеляційного господарського суду, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги. Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОРАНЖ БУД" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі № 911/1903/18 – без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя                                                                                                 І. Булгакова Суддя                                                                                                  К. Пільков Суддя                                                                                                   В. Селіваненко