Постанова

від 25.02.2019 по справі 911/1903/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2019 р. Справа№ 911/1903/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Смірнової Л.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 25.02.2019

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ

на рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2018 (повне рішення складено - 03.12.2018)

у справі № 911/1903/18 (суддя - Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОРАНЖ БУД

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ

про стягнення 459 060, 00 грн,

Розглянувши справу в порядку ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ОРАНЖ БУД (далі - ТОВ ОРАНЖ БУД ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ (далі - ТОВ ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ ) про стягнення 459 060, 00 грн, як безпідставно набутих коштів.

Позовні вимоги про стягнення обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов рахунку-фактури №117 від 14.05.2018 та рахунку-фактури №118 від 14.05.2018 здійснив передоплату в розмір 459 060, 00 гривень за товар: квартирні протипожежні двері з МДФ накладками та технічні протипожежні двері . Протягом двох місяців від моменту оплати позивач намагався узгодити порядок укладання договору поставки з відповідачем, але згоди не було досягнуто. 06.08.2018 позивачем було направлено повідомлення до відповідача з умовами повернення коштів, які були перераховані відповідачу на підставі вище викладених рахунків, у зв'язку з неузгодженням істотних умов договору поставки та його не підписанням. На лист було отримано відповідь на повідомлення (вимогу), якою було відмовлено у визнанні права на кошти позивача. Зважаючи на зазначене, позивач вважає договір неукладеним, адже сторони не узгодили істотні умови договору. Відповідно, відповідач одержав 459 060, 00 грн без достатньої правової підстави та повинен повернути їх позивачеві на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ на користь ТОВ ОРАНЖ БУД 459 060, 00 грн основного боргу та 6 885, 9 грн судового збору.

Рішення обґрунтовано тим, що договір між сторонами належним чином не укладений, оскільки рахунок-фактура №117 від 14.05.2018 та рахунок-фактура №118 від 14.05.2018 та платіжні доручення, якими обмінялися сторони, не містять усіх істотних умов договору, а саме не містить строк дії договору. Ціна товару становить 655 800, 00 грн, а позивачем було попередньо сплачено 459 060, 00 грн, що не узгоджувалось сторонами.

Оскільки відповідач отримав грошові кошти за відсутністю належним чином укладеного договору, тобто без достатньої правової підстави, та не повернув їх позивачеві на момент вирішення спору, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність застосувати до спірних правовідносин положення ст. 1212 Цивільного кодексу України.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду.

ТОВ ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018. Справу призначено до розгляду на 25.02.2019.

У судове засідання 25.02.2019 з'явилися представники сторін - позивача та відповідача.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в них доводів

ТОВ ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив відносини між сторонами та застосував неправильні норми права. Так, на думку заявника, між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб (формі) шляхом направлення на адресу покупця рахунків-фактур: № 117 та № 118 від 14.05.2018. Позивач (покупець), у свою чергу, здійснив передоплату за обумовлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями: № 3476 від 12.06.2018 та № 3413 від 29.05.2018.

Порядок поставки і строки, на думку скаржника, визначені в рахунках №117 та №118, зверху яких зазначено наступне: Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов'язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта .

Отже, скаржник зазначає, що між сторонами склалися договірні правовідносини, а тому до таких не можна застосовувати положення Цивільного кодексу України про безпідставно набуте майно. На думку заявника, у позивача відпала необхідність у замовленому товарі, а тому, таким чином, він намагається відмовитися від договору в односторонньому порядку.

Щодо строку дії договору поставки, як істотної умови договору, скаржник зазначає, що сторони керувалися ст. 267 Господарського кодексу України, а саме, не встановивши строк дії договору, погодили, що він становить один рік, як це передбачено ч. 1 наведеної статті.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

ТОВ Оранж Буд відзиву на апеляційну скаргу не подало. Заяви про продовження строку для подачі відзиву до суду не надходило.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Господарський суд міста Києва встановив, що 14.05.2018 відповідач виставив позивачу рахунки на оплату: №118 на суму 346 900, 00 грн, №117 на суму 308 900, 00 грн.

На підставі рахунку-фактури №117 від 14.05.2018 та рахунку-фактури №118 позивачем попередньо сплачено на поточний рахунок відповідача суму коштів в розмірі 459 060, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 3413 від 29.05.2018 на суму 216 230, 00 грн та № 3476 від 12.06.2018 на суму 242 830, 00 грн.

Згідно вказаних платіжних доручень кошти перераховувалися (призначення платежу): оплата за двері згідно рах. № 117 від 14.05.2018 та оплата за двері згідно рах. № 118 від 14.05.2018 відповідно.

06.08.2018 позивачем було складено вимогу до відповідача про повернення грошових коштів в сумі 459 060, 00 грн на протязі 5 банківських днів з моменту її отримання, у зв'язку з неузгодженням істотних умов договору поставки та його не підписанням.

14.08.2018 відповідач направив на адресу позивача відповідь на вимогу від 06.08.2018, Вимогу не визнав з наступних підстав: рахунки № 117, № 118 від 14.05.2018 сформовані на основі усного замовлення, при формуванні рахунків строки поставки не обумовлено; договір № 1-05 від 16.05.2018, що сформований на основі замовлення не підписано з сторони замовника; накладна № 146 від 17.07.2018 на першу поставку в кількості 14 дверей не підписана; в результаті роботи за попередніми домовленостями та договорами існує борг в сумі 42 496, 28 грн за поставку дверей, фурнітури та виконання робіт з монтажу та наладки дверей. На підставі вищевикладеного, просив: підписати договір №1-05 від 16.05.2018 та оговорити строки поставки, що будуть обумовлені в додатку до договору (специфікації); підписати акти та накладні за попередніми договорами; підписати акт звірки та оплатити в борг в сумі 42 496, 28 грн, після чого будуть обумовлені остаточні строки поставки дверей.

Позивач, звертаючись з позовом у даній справі, зазначив, що перераховані ним відповідачу кошти в сумі 459 060, 00 грн були перераховані, як і отримані відповідачем безпідставно, оскільки між ними не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору поставки; відсутні обставини щодо укладення договору у спрощений спосіб; а, враховуючи факт відсутності між сторонами договірних відносин, відповідач не має правових підстав утримувати відповідні кошти, У зв'язку з чим відповідач зобов'язаний відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України повернути зазначену суму коштів позивачу, як таку що була набута без достатньої правової підстави.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Спір у справі виник з приводу наявності або ж відсутності договірних правовідносин між сторонами (укладення правочину з дотримання вимог законодавства), наслідком чого є встановлення протиправності або ж правомірності утримання відповідачем перерахованих йому позивачем коштів.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення (ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України).

Положення ст. 181 Господарського кодексу України встановлюють загальний порядок укладання господарських договорів. Так, згідно з ч. 1 вказаної статті господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що скаржник (постачальник) надіслав на адресу позивача (покупця) наступні рахунки-фактури: №117 та №118 від 14.05.2018.

Вказані рахунки-фактури місять такі умови: Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов'язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта .

Матеріалами справи підтверджується, що позивач сплатив на поточний рахунок відповідача суму коштів в розмірі 459 060, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 3413 від 29.05.2018 на суму 216 230, 00 грн та № 3476 від 12.06.2018 на суму 242 830, 00 грн. Зазначене сторонами не заперечується.

Згідно з вказаними платіжними дорученнями кошти перераховувалися (призначення платежу): оплата за двері згідно рах. № 117 від 14.05.2018 та оплата за двері згідно рах. № 118 від 14.05.2018 , відповідно.

За приписами ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1). Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Норма ст. 639 вказаного Кодексу визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до приписів ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондується ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що сторони, в порядку ст. 181, 265 Господарського кодексу України та ст. 205, 207, 639 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб шляхом направлення рахунків на оплату (з умовами договору) та безпосередня оплата позивачем вказаних рахунків. Тобто сторонами вчинено конклюдентні дії, що підтверджують їх волю на укладення договору поставки.

Що стосується мотивів суду першої інстанції про неукладення договору поставки, оскільки його сторонами не було погоджено таку істотну умову договору як строк його дій, Північний апеляційний господарський суд зазначає таке.

Так, дійсно ні умови визначені в рахунках, переданих відповідачем на оплату позивачу, ні інші документи, якими обмінювалися сторони, не містять погодження сторонами строку дії договору.

Водночас, строки і порядок поставки визначені ст. 267 Господарського кодексу України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 267 Господарського кодексу України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Тобто, наведена норма врегульовує такі правовідносини, в яких сторони не визначили строк дії договору поставки (правовідносини, що скалилися між сторонами), та визначає, що строк дії такого договору становить один рік.

Отже, Північний апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що договір між сторонами належним чином не укладений, з тієї підстави, що не містить такої істотної умови договору, як строк його дії, оскільки такий висновок суперечить положенням ч. 1 ст. 267 Господарського кодексу України.

Безпідставним також є посилання суду на те, що ціна товару становить 655 800, 00 грн, а позивачем було попередньо сплачено 459 060, 00 грн, що не узгоджувалось сторонами з огляду на те, що питання повної або попередньої оплати (як про це зазначає суд), тобто фактично питання розрахунків між сторонами не є предметом даного спору та, відповідно, не підтверджує та не спростовує факт укладення договору.

Питання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави врегульовано Главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою ст. 11 Цивільного кодексу України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 910/6716/17.

За таких обставин, враховуючи те, що суд апеляційної інстанції встановив що грошові кошти в сумі 459 060, 00 грн, отримані відповідачем на виконання умов договору поставки (узгоджених рахунками № 117 та №118, що відповідає вимогам законодавства), були перераховані за наявності правової підстави у вигляді договору, то такі кошти не є безпідставно набутими у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, А тому висновок суду першої інстанції про набуття відповідачем майна без належної правової підстави є помилковим, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню через неправильне застосування норми матеріального права (застосовано ст. 1212 Цивільного кодексу України, яка не підлягає застосуванню).

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1, 4, ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України із застосуванням положень ст. 11, 202, 205, 207, 639 Цивільного кодексу України, ст. 181, 265, 267 Господарського кодексу України дійшов висновку - про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Отже, керуючись ст. 2, 129, ч. 4 ст. 236, ст. 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги у даній справі та скасування рішення місцевого господарського суду з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

9. Судові витрати

З урахуванням задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної та першої інстанції (судовий збір) покладаються на позивача в порядку ст. 129 ГПК України. Так, за апеляційний перегляд підлягає стягнення 10 328, 85 грн з позивача на користь скаржника понесених судових витрат.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ на рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2017 у справі № 911/1903/18 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2017 у справі №911/1903/18 - скасувати.

3. Прийняти у справі № 911/1903/18 нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

4. Здійснити новий розподіл судових витрат (сплаченого судового збору) за розгляд справи, у зв'язку із скасуванням рішення суду першої інстанції, поклавши їх на Товариство з обмеженою відповідальністю ОРАНЖ БУД .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОРАНЖ БУД (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, б. 50, код 39169716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 6-Г, офіс 188, код 38545183) 10 328 (десять тисяч триста двадцять вісім) грн 85 коп. судового збору.

Видачу відповідного наказу доручити суду першої інстанції.

5. Матеріали справи № 911/1903/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 04.03.2019.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Л.Г. Смірнова

В.В. Сулім