Вирок від 26.11.2018 по справі 755/27711/13-к

Справа № 755/27711/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва колегіально судом в складі трьох суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретарів судових засідань ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

потерпілого ОСОБА_21 ,

захисників ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ,

обвинувачених ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013110040003435 від 26лютого 2013року за обвинуваченням

ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, освіта вища економічна, одруженого, працюючого економістом у ТОВ «УкрПромПрибор», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Київської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, кожно окремо,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 5 п. 6 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та

ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Києва, громадянина України, освіта середня спеціальна, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 396 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_25 підтримуючи тривалий час дружні відносини з ОСОБА_21 , взяв у нього в період з 2009 по 2012 роки у борг грошові кошти на загальну суму 300 тисяч доларів США, на довірливих відносинах.

Указані кошти ОСОБА_21 надавав у борг без будь-якого документального підтвердження, так як довіряв ОСОБА_25 .

Разом з тим, приблизно наприкінці грудня місяця 2012 року ОСОБА_21 , у зв`язку з погіршенням фінансового становища, указав ОСОБА_25 повернути йому частину грошей, з тих, які він йому позичав, а саме в розмірі 100тисяч доларів США, до 28 лютого 2013 року.

У той же час, ОСОБА_25 та той період часу не володів вказаними грошовими коштами в тій сумі, яку ОСОБА_21 просив його повернути, у світлі чого у нього з метою позбавлення себе матеріальних витрат пов`язаних з поверненням указаного боргу, виник злочинний умисел спрямований на позбавлення життя потерпілого особливо небезпечним способом для життя багатьох людей - шляхом підриву саморобного радіокерованого вибухового пристрою осколкової дії.

З цією метою ОСОБА_25 вступив у злочинну змову з ОСОБА_26 , якому власне розповів про свої наміри.

В свою чергу, так, як ОСОБА_26 перебував у боргових зобов`язаннях перед ОСОБА_25 , то він погодився на пропозицію останнього позбавити життя потерпілого ОСОБА_21 у запропонований ним спосіб.

Реалізовуючи надалі свої злочинні наміри, з корисливих мотивів, керуючись єдиним злочинним умислом на позбавлення життя потерпілого, та забезпечення алібі, ОСОБА_25 21.02.2013 приблизно о 09 годині 30 хвилин в приміщенні магазину «Мобільна-Фішка», що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Вербова, 21-23, придбав чотири стартові пакети оператора мобільно зв`язку компанії «МТС» з мобільними номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 . Стартовий пакет з мобільним номером НОМЕР_4 він залишив собі.

Стартовий пакет з номером НОМЕР_1 у невстановлений час, у невстановленому місці, передав невстановленій особі (яка не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_25 ), для сприяння у купівлі автомобіля марки «ВАЗ 2102», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_5 , з метою установлення на дах останнього саморобного вибухового пристрою. Після чого, невстановлена особа, у невстановлений час, у невстановленому місці передала стартовий пакет № НОМЕР_1 громадянину ОСОБА_28 (який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_25 ), який 23.02.2013 приблизно о 11 годині 40 хвилин біля будинку № 14-Ж, по бульвару Кольцова, в місті Києві, придбав автомобіль марки «ВАЗ 2102», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_5 , з метою установлення на дах останнього саморобного вибухового пристрою, перегнав його 23.02.2013 року на стоянку біля будинку № 39, по вулиці Малишка, в місті Києві, де залишив.

В подальшому, ОСОБА_25 повідомив про придбання вказаного автомобіля ОСОБА_26 , якому передав стартовий пакет № НОМЕР_3 , для підтримання зв`язку, та вказав місце на стоянці біля будинку № 39, по вулиці Малишка, в місті Києві, де знаходиться автомобіль марки «ВАЗ 2102», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_5 , при цьому передав останньому ключі від автомобіля та документи.

В свою чергу, ОСОБА_26 , діючи з метою реалізації указаних домовленостей, попросив свого племінника ОСОБА_27 , в сприянні (допомозі), на що останній, не усвідомлюючи при цьому, що ОСОБА_25 та ОСОБА_26 діяли з корисливих мотивів, дав свою згоду.

Надалі, улютому 2013року з метою координації дій та підтримки зв`язку з ОСОБА_27 , ОСОБА_26 , ОСОБА_25 передав ОСОБА_27 для зв`язку стартовий пакет компанії «МТС» з номером НОМЕР_2 , який не був обізнананий про злочинні наміри ОСОБА_25 , направлені на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_21 . У той же час, ОСОБА_25 , керуючись умислом, направленим на позбавлення життя ОСОБА_21 , про який не були обізнані ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , передав ОСОБА_26 стартовий пакет № 066-575-39-04 для підтримання зв`язку.

В подальшому, у другій половині лютого 2013 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_25 запропонував ОСОБА_27 зустрітися у ТЦ «Дрім Таун» за адресою: Київ, Оболонський проспект, 1а.

Під час зустрічі ОСОБА_25 висловив вимогу до ОСОБА_27 виконувати його доручення, які не є кримінально караними, на що ОСОБА_27 , не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_25 , направлені на підготовку замаху на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_21 , погодився.

24.02.2013 року у невстановлений досудовим розслідування час, ОСОБА_26 передав ОСОБА_27 документи і ключі від автомобіля марки «ВАЗ 2102», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_6 та привіз ОСОБА_27 за адресою: місто Київ, вулиця Малишка, будинок № 39, де повідомив, що ОСОБА_27 необхідно перегнати вказаний автомобіль у інше місце.

ОСОБА_27 , не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_25 , довіряючи ОСОБА_26 , оскільки останній є його рідним дядьком, перегнав автомобіль марки «ВАЗ 2102», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_6 на стоянку біля будинку № 8, по вул. Жмаченка у місті Києві.

В подальшому, ОСОБА_25 , якого ОСОБА_27 знав, як знайомого його рідного дядька ОСОБА_26 , 24.02.2013, перебуваючи по вул. Жмаченка № 8, попередньо висловивши вимогу по мобільному телефону оператора «МТС» з номером НОМЕР_2 , який передав ОСОБА_27 приїхати за даною адресою.

У цей же день, ОСОБА_25 , дізнавшись у ОСОБА_27 про місце куди останній припаркував ВАЗ 2102, д.н.з. НОМЕР_6 , на автомобілі «Линкольн Навигатор» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_7 , приїхав за адресою по вул. Жмаченка, 8 у м. Києві та висловив прохання до останнього установити багажник сріблястого кольору на дах автомобіля марки «ВАЗ 2102» зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_6 , який ОСОБА_25 передав йому особисто.

Потім указав знайти покришки від автомобіля, що були у використанні та установити на дах автомобіля марки «ВАЗ 2102», на що ОСОБА_27 , не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_25 , направлені на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, способом, небезпечним для життя багатьох, погодився.

25.02.2013 року, ранком, ОСОБА_27 , не будучи обізнаним злочинні про наміри ОСОБА_25 направлені на умисне позбавлення життя ОСОБА_21 з корисливого мотиву, способом небезпечним для життя багатьох осіб, установив на дах автомобіля багажник та автомобільну покришку, попередньо обрану ОСОБА_25 з декількох, після чого перегнав автомобіль марки «ВАЗ 2102», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_6 за проханням ОСОБА_25 на територію лікарні, яка розташована по вулиці П.Запорожця, 26 у місті Києві.

ОСОБА_25 у цей час поставив картонну коробку на дах ВАЗ 2102, д.н.з. НОМЕР_6 , поверх покришки, потім приміряв її інше місце розташування на даху автомобіля.

В подальшому, 26.02.2013 року приблизно о 10 год. 30 хв. за проханням ОСОБА_25 , ОСОБА_27 на транспортному засобі «Шкода Фабіа» білого кольору, за кермом якого перебував ОСОБА_26 , не будучи обізнаними про злочинні наміри ОСОБА_25 , під`їхали до ресторану «Шервуд», що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Курнатовського, 1-А, після чого ОСОБА_26 з місця події поїхав по власних справах. ОСОБА_27 , 26.02.2013 побачив на відстані приблизно 300 метрів ОСОБА_25 , який знаходився біля власного транспортного засобу «Хюндай Тюксон», з якого якісно проглядається територія парковки по вул. Курнатовського 1-А у м. Києві та, за проханням ОСОБА_25 , установив на дах автомобіля марки «ВАЗ 2102», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_6 , картонну коробку, про вміст якої обізнаний не був та не перевіряв.

Після вказаних дій, через деякий час, на мобільний телефон з номером НОМЕР_2 зателефонував ОСОБА_25 та висловив прохання перепаркувати автомобіля марки «ВАЗ 2102», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_6 , у межах парковки ресторану «Шервуд», що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Курнатовського, 1-А, біля транспортного засобу «Лексус» чорного кольору.

ОСОБА_27 , не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_25 , направлені на умисне позбавлення життя ОСОБА_21 з корисливого мотиву, способом небезпечним для життя багатьох осіб та не усвідомлюючи підготовки замаху на заподіяння смерті ОСОБА_21 , перепаркував автомобіль марки «ВАЗ 2102», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_6 , після чого залишив місце події на транспортному засобі «Шкода Фабіа» за кермом якого перебував ОСОБА_26 , який передав ОСОБА_27 мобільний телефон «Айфон 4S» та мобільний телефон, який був у користуванні ОСОБА_26 в районі бульвару Л. України у м. Києві, де ОСОБА_27 залишився.

26.02.2013 року приблизно о 17 год. 10 хв., ОСОБА_25 перебуваючи неподалік від ресторану «Шервуд», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Курнатовського, 1-А, дочекавшись коли до власного автомобіля марки «LEXUS LX 470», д.н.з НОМЕР_8 , що був припаркований біля автомобіля марки «ВАЗ 2102», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_5 , на якому було заздалегідь встановлено вибуховий пристрій осколкової дії, підійшов потерпілий, з метою завершення умисного злочину, направленого на позбавлення життя ОСОБА_21 способом небезпечним для життя багатьох осіб, активізував саморобний радіокерований вибуховий пристрій осколкової дії, розташований на даху автомобіля марки «ВАЗ 2102», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_5 , в результаті чого відбувся вибух, та ОСОБА_21 були спричинені середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження й доставлено до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та надано кваліфіковану медичну допомогу.

Надалі, після вказаних дій, наприкінці лютого 2013 року, ОСОБА_27 дізнався від ОСОБА_26 про те, що 26.02.2013 за адресою: місто Київ, вулиця Курнатовського, 1-А здійснено вибух саморобного радіокерованого пристрою осколкової дії та перевіривши відомості про це у всесвітній мережі Інтернет, усвідомив про факт підготовки замаху на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_21 за відомих йому обставин та участі ОСОБА_25 у реалізації злочинного наміру.

У цей час, у ОСОБА_27 , заздалегідь не обіцяючи приховати злочин, виник умисел, направлений на заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину, замаху на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_21 , з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину, замаху на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_21 , за відомих ОСОБА_27 обставин та участі у підготовці та реалізації замаху на умисне вбивство ОСОБА_25 , заздалегідь не обіцяючи приховати вчинення особливо тяжкого злочину, з повідомлення про факт замаху на життя ОСОБА_21 та обставин підготовки ОСОБА_25 особливо тяжкого злочину до правоохоронного органу не звернувся.

Тим самим, ОСОБА_27 , будучи обізнаним та усвідомлюючи, що ОСОБА_25 26.02.2013 року скоєно особливо тяжкий злочин - замах на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_21 , умисно, заздалегідь не обіцяючи будь-кому про це, приховав факт вчинення особливо тяжкого злочину.

Також, ОСОБА_27 07.05.2013 року приблизно о 14 год. 00 хв. біля центрального в`їзду до Центрального лісництва, розташованого неподалік від села Новосілки, Києво-Святошинського району, Київської області, знайшов, тим самим умисно незаконно придбав, для власного вживання наркотичний засіб - канабіс.

Після чого, вказаний наркотичний засіб переніс до місця свого проживання, за адресою: АДРЕСА_5 , де став незаконно його зберігати.

В подальшому, 14.05.2013 року приблизно о 11 год. 20 хв. в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_27 , за адресою: АДРЕСА_5 , працівниками міліції було виявлено та вилучено, наркотичний засіб - канабіс, який він незаконно придбав та зберігав за місцем свого проживання для власного вживання без мети збуту.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Так, допитаний, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_27 пояснив, що фактичні обставини скоєння кримінального правопорушення щодо потерпілого ОСОБА_21 викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, які йому відомі особисто та відображені судом, як доведені, й сприймалися ним особисто, є дійсними. Як і щодо його ролі в цій ситуації.

ОСОБА_27 зауважив, що дійсно, був обізнаним щодо певних обставин замаху на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_21 , за відомих йому обставин та участі у підготовці та реалізації замаху на таке умисне вбивство ОСОБА_25 .

Зазначив, що він заздалегідь не обіцяв приховати вчинення особливо тяжкого злочину, однак і з повідомлення про факт замаху на життя ОСОБА_21 до правоохоронного органу не звертався.

Щодо самихфактичних обставин,то останнійуказав,що такивіндійсно у лютому 2013 року ОСОБА_25 передав йому для зв`язку стартовий пакет компанії «МТС» з певним номером.

У другій половині лютого 2013 року, ОСОБА_25 запропонував ОСОБА_27 зустрітися у ТЦ «Дрім Таун» за адресою: Київ, Оболонський проспект, 1а. Під час зауважив на доцільності виконувати його доручення на, що він погодився.

24.02.2013 року ОСОБА_26 передав ОСОБА_27 документи і ключі від автомобіля марки «ВАЗ 2102», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_6 та привіз його за адресою: АДРЕСА_6 , де повідомив, що йому необхідно перегнати вказаний автомобіль у інше місце.

ОСОБА_27 , не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_25 , довіряючи ОСОБА_26 , оскільки останній є його рідним дядьком, перегнав указаний автомобіль на стоянку біля будинку № 8, по вул. Жмаченка у місті Києві.

24.02.2013 ОСОБА_25 указав йому по мобільному телефону приїхати за даною адресою. Потім дізнавшись у нього про місце куди він припаркував ТЗ ВАЗ на автомобілі «Линкольн Навигатор» приїхав за адресою по вул. Жмаченка, 8 у м. Києві та висловив прохання до останнього установити багажник сріблястого кольору на дах автомобіля марки ВАЗ, який ОСОБА_25 передав йому особисто. Указав знайти покришки від автомобіля, що були у використанні та установити на дах ТЗ ВАЗ.

25.02.2013 ранком ОСОБА_27 установив на дах автомобіля багажник та автомобільну покришку, після чого перегнав автомобіль ВАЗ на територію лікарні, яка розташована по вулиці П. Запорожця, 26 у місті Києві, де ОСОБА_25 поставив картонну коробку на дах ТЗ поверх покришки, потім приміряв її та визначив її місце розташування на даху автомобіля.

26.02.2013 приблизно о 10 год. 30 хв. за проханням ОСОБА_25 , ОСОБА_27 на транспортному засобі «Шкода Фабіа», за кермом якого перебував ОСОБА_26 , прибув за адресою: місто Київ, вулиця Курнатовського, 1-А, після чого ОСОБА_26 з місця події поїхав по власних справах.

ОСОБА_27 побачив на відстані приблизно 300 метрів ОСОБА_25 , який знаходився біля власного транспортного засобу Хюндай, з якого якісно проглядається територія парковки по АДРЕСА_7 та, за проханням ОСОБА_25 , установив на дах автомобіля ВАЗ картонну коробку, про вміст якої обізнаний не був та не перевіряв.

Після вказаних дій, через деякий час, на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_25 та висловив прохання перепаркувати автомобіль ВАЗ у межах парковки ресторану «Шервуд», біля транспортного засобу Лексус.

ОСОБА_27 перепаркував ТЗ та після чого залишив місце події на ТЗ Шкода за кермом якого перебував ОСОБА_26 , який передав ОСОБА_27 мобільний телефон «Айфон 4S» та мобільний телефон, який був у користуванні ОСОБА_26 в районі бульвару Л. України у м. Києві, де ОСОБА_27 залишився.

Згодом, після вказаних дій, наприкінці лютого 2013 року, ОСОБА_27 дізнався від ОСОБА_26 про те, що 26.02.2013 за адресою: місто Київ, вулиця Курнатовського, 1-А здійснено вибух саморобного радіокерованого пристрою осколкової дії та перевіривши відомості про це у всесвітній мережі Інтернет, усвідомив про факт підготовки замаху на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_21 за відомих йому обставин та участі ОСОБА_25 у реалізації злочинного наміру.

Зрозумівши це вирішив не звертатися до правоохоронних органів з особистих мотивів.

Також, ОСОБА_27 указав що дійсно, 07.05.2013 приблизно о 14:00 год. біля центрального в`їзду до Центрального лісництва, розташованого неподалік від села Новосілки знайшов канабіс, який використав для власного вживання без мети збуту, для чого переніс його до місця свого проживання.

14.05.2013, коли проводився обшук за місцем його проживання працівниками міліції було виявлено та вилучено цей канабіс.

Обвинувачений ОСОБА_25 від дачі показань в суді відмовився на підставі ст. 63 Конституції України. Розам з тим, у числених зверненнях на адресу суду в період розгляду справи судом указував, що вважає здобуті докази стороною обвинувачення, як неналежними, так і недопустимим, з огляду на порушення норм КПК України при їх отриманні.

ОСОБА_26 будучи допитаний в суді зазначив, що фактичні обставини скоєння кримінального правопорушення, щодо потерпілого ОСОБА_21 викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, які йому відомі особисто та відображені судом, як доведені, й сприймалися ним особисто, є дійсними. Як і щодо його ролі в цій ситуації.

Так, останній надав показання, які за своєю суттю зводяться до їх тотожності з показаннями ОСОБА_27 в частині обставин, які вони сприймали спільно та крім цього, зауважив, що дійсно мав значний борг у грошовому еквіваленті перед ОСОБА_25 , тому коли останній запропонував урегулювати (закрити) це питання шляхом позбавлення життя потерпілого, він погодився. Про свої наміри (план позбавлення життя потерпілого) ОСОБА_25 йому повідомляв, як і те, що потерпілий указав йому ( ОСОБА_29 ) повернути частину боргу, що, як він зрозумів, власне і слугувало мотивом цього діяння (вбивства).

Також,допитаний всудовому засіданніпотерпілий ОСОБА_21 надав суду показання в яких підтвердив фактичні обставини скоєння кримінального правопорушення відносно себе, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, які йому відомі та відображені судом, як доведені.

Та,зокрема, пояснив, що більше 10 років знає ОСОБА_25 , останній позичив у нього грошові кошти та напередодні дня вибуху (26.02.2013) повинен був повернути, про що ОСОБА_25 нагадував ОСОБА_21 .

Напередодні вибуху ОСОБА_21 повідомив ОСОБА_25 , що планує придбати нерухомість, для цього йому необхідні грошові кошти і визначив термін їх повернення, про позичку грошових коштів складена розписка на ім`я ОСОБА_21 .

Грошові кошти потерпілий позичав ОСОБА_25 раніше, стосунки мали ділові, загальна сума боргових зобов`язань складала понад 300000 доларів США.

26.02.2013 ОСОБА_21 приїхав до ресторану «Шервуд» разом із рідним братом ОСОБА_30 , на парковці майданчику бачив машину зеленого кольору марки ВАЗ, певний час з іншим партнером перебував у ресторані, через декілька годин вийшов до парковки та підійшов до особистого транспортного засобу з метою забрати документи, стався вибух.

Потерпілий пояснив також, що ОСОБА_25 повернув частину грошових коштів (100000 доларів США), коли він перебував у лікарні, після вибуху.

ОСОБА_27 , ОСОБА_26 не знав до цих подій взагалі, будь-яких стосунків із ними не мав, міг бачити ОСОБА_26 , але при яких обставинах не пам`ятає.

Зазначив, що ОСОБА_25 знав на якому транспортному засобі він зазвичай пересувається і, як правило, коли ОСОБА_21 приїзжав до Шервуду (Курнатовсього 1-А), паркувався на одному і тому ж місці парковки.

Коли ОСОБА_21 забирав документи із особистого транспортного засобу поряд із ним перебував ОСОБА_31 (свідок у провадженні).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_32 показав, що у 2013 до магазину по вул. Вербова 21-23 у м. Києві, де він працював продавцем, з`явились працівники правоохоронного органу, на їх вимогу свідок по електронній базі встановив факт продажу 4 стартових пакетів «МТС» єдиним чеком. Копії з бази про купівлю та чеки слідчим органом не вилучались. По базі «1С» видно час і кількість реалізованих пакетів. В подальшому, працівники ОВС запропонували по фотокарткам подивитись чи відома свідку будь-яка особа. Одне з запропонованих зображень обличчя на фото було знайомим, про що він повідомив слідчому. По яких ознаках впізнав особу, на даний час не пам`ятає, разом з тим у протоколі впізнання вказано, що впізнав особу по зовнішності і бороді серед інших пред`явлених осіб.

Свідок ОСОБА_33 будучи допитнийу судінадав поясненнящодо фактичнихданих відобрежниху довідці щодопроданих стартовихпакетів наявнійу проваджені,якабула нимвласне виданау межахйого посадовихобов`язків.Остання формуваласяна підставіданихбази «1С».

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_34 указала, що не заперечує факту того, що у протоколі впізнаня від 10.04.2013 стоять її підписи, як понятої. Події того часу свідок пам`ятає смутно, однак указали, що дії відбувалися на м. Петрівці у межах ринку (впізання згідно протоколу мало місце за адресою: АДРЕСА_8 ).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_35 указала, що була понятою під час впізнаня від 10.04.2013. Події відбувалися на вулиці Вербовій у м. Києві. Впізання відбувалося по фото. Протокол складався на місці, у ньому стоять її підписи. Події того часу свідок пам`ятає смутно, однак указали, що фото було десь 7, на них були особи чоловічої статі. Перед підписанням протокол читала, також була інша понята особа дівчина.

Свідок ОСОБА_36 будучи допитаним в суді указав, що був понятим під час обшуку 14.05.2013. Фактів певних порушень норм КПК України не зазначив, в цілому тільки описавши хронологію самого обшуку так, як вона йому запам`яталася у цей час (минуло понад 5 років).

Також, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_37 указав, що був понятим під час обшуку у житлі. Фактів певних порушень норм КПК України не зазначив, в цілому тільки описавши хронологію самого обшуку так, як вона йому запам`яталася у цей час.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_31 указав, що дійсно 26.02.2013 ОСОБА_21 приїхав до ресторану «Шервуд» разом із ним, на парковці майданчику бачив машину зеленого кольору марки ВАЗ. Певний час вони перебували у ресторані та на його території. Коли разом з потерпілим вийшли до парковки та підійшли до особистого транспортного засобу ОСОБА_21 стався вибух.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_38 указав, що покупець на його автомобіль ВАЗ на сайті віднайшовся доволі швидко, а саме на наступний день. У момент купівлі його техінчим станом не цікавився. Та довго з тим, чи взагалі його потрібно купувати, не визнався техінчими характеристиками не цікавився. Клієнт телефонував з номеру НОМЕР_9 . З реєстраційного обліку авто не знімав, однак віддав техпаспорт. Особою, яка купувала ТЗ була саме та особа, яку свідок впізнав безпосередньо під час проведення такого впізнаня слідством за його участю.

У свою чергу, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_39 зазначив, що він входив до групи слідчих у цьому кримінальному провадженні, яке розслідувалося УП. Ті слідчі дії, які він проводив особисто здійснювалися ним із дотриманням норм кримінального процесуального законодавства України. Фізчине насильство та погрози до сторін таких процесуальних дій з його боку не застосовувалися, та він не був свідком такого типу подій особисто. Також, щоб певні слідчі дії проводилися паралельно з одними і тими ж учасниками, він свідком не був.

Тотожного характеру, що і свідок ОСОБА_39 , надали пояснення у суді і свідки ОСОБА_40 , ОСОБА_41 щодо слідчих (процесуальних) дій у яких вони власне брали участь.

Крім цього, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_42 указала, що працює в ресторані Шервуд. Приблизно о 11:00 год. у день подій біля ресторану припаркувалася машина жигулі, молодий чоловік, який був одягнений в темну куртку, на голові був капюшон, дістав з машини (передніх пасажирських дверей з права) ящики чи мішки (габаритні речі), які він перемістив на її верх. Приблизно о 12:00 год. вона підійшла до машини, яка була закрита та там нікого не було.

Десь в обід до ресторону приїхав потерпілий на ТЗ Лексус.

Надалі, коли потерпілий вийшов з ресторану до свого ТЗ у певний період стався вибух, через що свідок вибігла з ресторану і побачила, що потерпілий лежить на дорозі.

Свідок указала, що особою, яка припаркувала ТЗ був ОСОБА_27 , якого вона впізнала, за рисами обличчя та статурою.

Свідок ОСОБА_43 будучи допитаним в суді указав, що у день цих подій десь після обіду перебував у одному із будиночків на території ресторану Шевруд разом з потерпілим. Останні знайомі десь 10-15 років, віносини прийнятні. До ресторану прибув на ТЗ Шкода, у той час, на паркові стояв уже ТЗ потерпілого, жигулі та автомобіль ОСОБА_44 ТЗ свідка по відношенню ТЗ потерпілого стояв праворуч через два автомобіля, а саме ВАЗ та Тойота. Зверху ВАЗу лежало колесо.

У певний момент потерпілий повідомив свідка, що йому потрібно їхати та вийшов з ресторану. Потім пролунав вибух. Це була десь 17:00 год. Він вийшов на паркову та побачив лежачого потерпілого, якого відкинуто від місця вибуху на метрів 5, а саме ОСОБА_45 лежав на пішохідній доріжці на ОСОБА_46 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_47 указала, що є дружиною ОСОБА_25 . Особисто кілька разів (приблизно 3-5) передавала потерпілому грошові кошти, десь 5-10 тисяч доларів США. За місцем її мешканя, обвинуваченого ОСОБА_25 та доньки у день затримання чоловіка проводився обшук, у ході яког обуло вилучено речі, у тому числі комп`ютерну техніку (принтер, сканер, планшет, ксерокс). За наслідками обшуку пам`ятає, що бачила великий аркуш з печатками. Ставилися, як їй здається, підписи.

Надалі, їх родина продала квартиру, та потерпілому було повернуто 100000 доларів США.

Тотожні показанням свідка ОСОБА_47 надала суду показання свідок ОСОБА_48 .

Допитаний у суді експерт ОСОБА_49 указав, що здійснював вибухотехнічну експертизу № 1/04-ВТ від 02.04.2013. Висновки сформовані ним у ході даного дослідження є дійсними та ґрунтуються на матеріалах провадження. Їх достовірність останній підвердив, як беззаперечну. Строк кваліфікації понад 5 років. При проведенні дослідження керувався методиками Мінюсту та типи НПА, які відображені ним у вказаному висновку. Зауважив, що не є обовязковою указівка у висновку на те, хто доручив проведення експертизи.

Тотожні покази, однак уже стосовно експертиз, які ними проводилися, надали експерти ОСОБА_50 та ОСОБА_51 , указавши, що відображені у них висновки відповідають фактичним обставинам та є дійсними.

Також, судом допитувався свідок ОСОБА_52 у рамках розгляду клопотання по зміну запобіжного заходу ОСОБА_25 з утримання під вартою на альтернативний та останній у ході такого допиту охарактеризував даного обвинуваченого з позивної сторони, як особистість з високими моральними та діловими якостями.

З цього ж питання, однак у відношенні ОСОБА_26 , була допитана свідок ОСОБА_53 , яка надала позитивну характеристику цьому обвинуваченому в частині соціально-побутових питань та, як особистості, а саме свідок указала, що проживає разом з дитиною, ОСОБА_54 , 2006 р.н., своїм чоловіком, ОСОБА_26 та свекрухою. По сусідству з ними проживає ОСОБА_27 разом зі своєю матір`ю, ОСОБА_55 . 3 ОСОБА_56 познайомилась приблизно в 1998 р., в 2003 р. одружилися. Від спільного шлюбу мають доньку, 2006 р.н. За характером чоловіка характеризує, як спокійного та врівноваженого. В спілкуванні неагресивний, перепадів настрою в нього не виявлялось. В 2007 р. він познайомився з ОСОБА_29 , з яким у нього були якісь спільні інтереси по роботі. Приблизно в 2008 р. ОСОБА_57 познайомив чоловіка з ОСОБА_58 , в звязку з тим, що у ОСОБА_59 виникли якісь матеріальні проблеми. Після чого з ОСОБА_58 товаришували сім`ями. Офіційно та неофіційно чоловік ніде не працює, прибутків у нього немає. Про те що ОСОБА_60 вимагав у чоловіка якісь грошові кошти нічого невідомо. З ОСОБА_58 були гарні добропорядні відносини. Хуторний ОСОБА_61 являється племінником чоловіка та проживає по сусідству.

ОСОБА_62 будучи допитаним у суду надав показання тотожні показанням іншим свідка в частині характеристики особи особи ОСОБА_25 .

Свідок ОСОБА_63 указав у суді, що десь в числах 25-26-27 лютого 2013 року пересікався приблизно о 14 год. з ОСОБА_25 в районі «Кофе хаус», що на Лесі Українки, 34 у м. Києві та магазину «Антошка». Точний день з запропонвоаних ним трьох свідок змоги назване не зміг, але указав, що це була перша половина неділі. Розмова була загалною, ні про що, типу «привіт-привіт». У той момент свідок сидів у своєму ТЗ, а указаний обвинувачений йшов по тротуару. З ОСОБА_25 у свідка дружні відносини. Було таке, що давав йому грошові кошти у борг.

Свідок ОСОБА_64 указав у суді, що 26 лютого 2013 року пересікався з ОСОБА_25 на Лесі Українки у м. Києві біля арки. Зустрілися, коли свідок преходив дорогу. Десь у районі 5 год. і розійшлись не пізніше, ніж через пів години. Свідок охактеризував ОСОБА_25 , як порядну особистість.

Допитані у суді спеціаліст ОСОБА_65 та експерт ОСОБА_66 підтвердили, що виконували експерті дослідження на замовлення сторони захисту.

Так, експерт ОСОБА_66 формував експертний виснвокок № 01/06.15, щодо питання дослідження даних операторів мобільного зв`язку та довідок УОТЗ ГУ МВС України на предмет достовірності даних сформованих у них.

Також він же формував висновок № 14054 в частині питання проведення дослідження фалів що містять фотознімки, та висновок № 14053 щодо проведення дослідження властивостей GSM Sim-карт оператора «МТС».

Спеціаліст ОСОБА_65 указав, що надавав висновок на запит адвоката щодо виснвокау експерта ОСОБА_67 від 02.04.2013 № 1/04-ВТ в чатсині питання сфрованих ним висновків у ньому.

Як спеціаліст ОСОБА_65 , так і експерт ОСОБА_66 відображені у висновках ними дані підтримали, як дійсні.

З досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо у ракурсі із отриманими висновками, тобто докладними описами проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, які суд дослідив у порядку § 3 Глави 28 Розділу IV КПК України, в їх системному зв`язку, судовим слідством встановлено наступне.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізання за фотознімками від 10.04.2013 свідок ОСОБА_32 указав, що саме ОСОБА_25 є особою, яка у нього придбала 21.02.2013 близько 09:30 год. у магазині «Мобільні фішки» чотири стартові пакети компанії «МТС».

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізання за фотознімками від 14.05.2013 свідок ОСОБА_68 указала, що саме ОСОБА_27 є особою, яка 26.02.2013 вийшла з ТЗ ВАЗ та залишила його біля ресторану Шевруд.

Відповідно до даних протоколів слідчого експерименту від 15.05.2013 за участю обвинуваченого ОСОБА_69 установлені у ході цієї слідчої дії дані за свою суттю кореспондуться з поясненнями самого обвинуваченого вищенаведеними та обставинами визаними судом доведеними.

26.02.2013під часогляду місціподії,а самеділянки місцевості,розташованої білявходу доресторану «Шервуд»,по вул.Курнатовського,1-А,в м.Києві,з землівилучено змиви речовини бурого кольору.

Згідно висновків № 148 мб від 11.03.2013, № 146 мб від 11.03.2013 на марлевих тампонах виявлено кров людини.

Відповідно до висновків № 147 мб від 14.03.2013, № 149 мб від 14.03.2013 на марлевому тампоні виявлено генетичні сліди крові людини чоловічої генетичної статі.

Згідно висновку№ 434мб від05.07.2013врезультаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки наданого на експертизу зразка букального епітелію ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ..

В результаті проведеного порівняльного дослідження встановлено, що: генетичні ознаки крові людини на змиві (об`єкт № 1 згідно з висновком експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в місті Києві № 147 мб від 14.03.2013) співпадають з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку букального епітелію ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та у вищезазначеному об`єкті, складає 7,98 х 1023. Тобто вказані генетичні ознаки зустрічаються не частіше, ніж у 1 з 1,25 х 1022 осіб; генетичні ознаки крові людини на змиві (об`єкт № 1 згідно з висновком експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в місті Києві № 149 мб від 14.03.2013) співпадають з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку букального епітелію ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та у вищезазначеному об`єкті, складає 7,98 х 10-23. Тобто вказані генетичні ознаки зустрічаються не частіше, ніж у 1 з 1,25 х 1022 осіб; генетичні ознаки клітин з ядрами на двох недопалках (об`єкти №№ 1,2 згідно з висновком експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в місті Києві № 145 мб від 14.03.2013) збігаються між собою і належать невідомій особі чоловічої генетичної статі та не співпадають з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Походження вищевказаних об`єктів від ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виключається.

Під час указаного ОМП також вилучено фрагмент вати з фрагментами проводів та згідно висновку, експерта № 59хсвід 12.03.2013 на ватному тампоні з фрагментом картону та фрагментом металевого дроту виявлено сліди речовин, що можуть бути віднесені до продуктів вибухового перетворення бездимних порохів.

Під час указаного ОМП також вилучено фрагмент папірців різної форми. Згідно висновку експерта № 57хсвід 12.03.2013 на фрагментах паперу виявлено наявність речовин, що можуть бути віднесені до продуктів вибухового перетворення бездимних порохів. Тотожного роду висновки наявні і у висновку № 64 хс від 12.03.2013.

Під час указаного ОМП також вилучено автомобільну покришку марки «BRIDGESTONE В 391175/65 R 14» та згідно висновку експерта № 58хсвід 12.03.2013 на наданій на дослідження покришці виявлено сліди речовин, що можуть бути віднесені до продуктів вибухового перетворення бездимних порохів.

Під час указаного ОМП також вилучено фрагмент полімерного матеріалу. Згідно висновку експерта № 60 хс від 13.03.2013 на наданому на дослідження фрагменті полімерного матеріалу виявлено сліди речовин, що можуть бути віднесені до продуктів вибухового перетворення бездимних порохів. Бездимний порох метальна вибухова речовина.

26.02.2013 під час ОМП вилучено пристрій відеозапису, що вівся працівниками ресторану Шевруд.

Згідно висновку експерта № 96/ікт від 11.03.2013 на накопичувачі виявлені відеозаписи в період часу з 04 год. 21.03.2013 до 22 год. 13 хв. 26.02.2013.

Разом з тим, відповідно до висновку № 7742/13-35 від 16.09.2013 установити факт того чи на відео зображений ОСОБА_27 не є дійсним.

26.02.2013 під час огляду місця події, а саме ділянки місцевості, розташованої біля входу до ресторану «Шервуд», по вул. Курнатовського, 1-А, в м. Києві, вилучено фрагменти папірців різної форми та згідно висновку експерта № 59хсвід 12.03.2013 на наданих на дослідженні фрагментах папірців виявлено наявність речовин, що можуть бути віднесені до продуктів вибухового перетворення бездимних порохів.

Під час огляду місця події, а саме ділянки місцевості, розташованої біля входу до ресторану «Шервуд», по вул. Курнатовського, 1-А, в м. Києві, яка розташована з правої сторони від входу до указаного ресторану вилучено та виявлено металеву пластину.

Відповідно до висновку експерта № 1/06ВТ від 04.04.2013 найбільш ймовірно, що металева пластина була складовою частиною вибухового пристрою, а саме частиною радіостанції VOYAGER PMR+.

27.02.2013 в ході огляду місці події з автомобіля ВАЗ виявлено та вилучено 6 аркушів паперу світло-зеленого кольору, які вилучені з карти передньої правої двері вказаного автомобіля.

Також, в ході ОМП виявлено та вилучено поліетиленовий пакет, обтягнутий липкою стрічкою з залишком порошкоподібної речовини білого кольору. Згідно висновку експерта № 63хсвід 13.03.2013 надана на дослідження кристалічна порошкоподібна речовина сірого кольору-хлорид натрію (поварена сіль), яка до вибухових речовин не відноситься.

Нашарування з даху цього ТЗ, які відповідно до висновку експерта № 65хсвід 15.03.2013 містять у собі частки бездимного пороху.

Згідно висновку вибухотехнічної експертизи № 1/04-ВТ від 02.04.2013 встановлено, що 26.02.2013 по вулиці Курнатовського, 1-А в місті Києві мав місце вибух вибухового саморобного радіокерованого вибухового пристрою осколкової дії. Ймовірна потужність заряду вибухової речовини вибухового пристрою складала приблизно 150 г у тротиловому еквіваленті.

Вибуховий пристрій конструктивно складався з: заряду вибухової речовини; засобу ініціювання; корпусу в якому було розміщено заряд вибухової речовини і засіб ініціювання; готові осколкові елементи (болти); замикач електричного ланцюгу транзистор серії 815 елемент живлення - засіб ініціювання; виконавчого механізму на базі радіостанції типу VOYAGER (радіостанція, елемент живлення, транзистор серії 815).

Приведення в дію вибухового пристрою даної конструкції здійснюється у разі активації радіостанції (вхідний виклик, сигнал зумеру виклику). При активації радіостанції струм подається натранзистор серії815 який замикає електричний ланцюг сигнал елемент живлення засіб ініціювання. В результаті чого засіб ініціювання ініціює вибух заряду вибухової речовини.

В момент вибуху вибуховий пристрій знаходився на даху автомобіля «ВАЗ 2102», д.н.з. НОМЕР_5 , поряд з середньою стійкою з лівої сторони за ходом руху автомобіля.

27.02.2013в ходіОМП вприміщенні КМКЛШМДвилучено речі ОСОБА_21 ,а саме:сорочка блакитногокольору зплямами бурогокольору;джинсові штанитемно-синьогокольору маркиз плямамибурого кольору»,спортивну кофту темно-синього кольору з плямами бурого кольору.

28.02.2013 в ході ОМП, здійсненого за наявності згоди на те власника ТЗ ОСОБА_31 від 28.02.2013, оглянуто ТЗ «Тойота», д.н.з. НОМЕР_10 , та зафіксовані дійсні у нього пошкодження, які мали мали місце пілся вибуху. Характер пошкоджень указує на те, що показання свідків щодо розатшування ТЗ на місцевості є дійсними.

Згідно даних довідки аналізу технічної інформації абонентських номерів від 20.09.2013 складеної начальником УОТЗ ГУМВС України в м. Кимєві ОСОБА_70 є дійсним факт з`єдання з абонентських номерів, які Сабо придбав з метою реалізації даного діяння між собою.

Цього роду дані були встановлені з відомостей наданих начальником Департаменту безпеки ПрАТ «МТС Україна» ОСОБА_71 від 05.04.2013 року, щодо абонентських номерів НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 . Довідкою цього ж ПрАТ від 11.04.2013 щодо серійних номерів НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 . Довідкою указаного ПрАТ від 21.05.2013, щодо абонентського номеру НОМЕР_17 . Даних ПрАТ «Київстар» у відношенні абонентського номеру НОМЕР_18 та інших. Довідками ТОВ «Астеліт» у відношенні інших абонентських номерів, та інших довідок указаних операторів стільникового звзяку в своїй сукупності.

З довідки СПД ОСОБА_33 убачається, що стартові пакети сім-карт НОМЕР_1 був реалізований у магазині за адресою: АДРЕСА_8 21.03.2013 о 09:29. З ним були реалізовані сім-карти з такими серійними номерами НОМЕР_19 , НОМЕР_20 , НОМЕР_21 .

Також, у порядку ст. 333 КПК України, судом було надано судове доручення від 08.12.2016 року в частині застосування заходів забезпечення кримінального провадження було надано право тимчасового доступу до речей і документів оператор мобільного зв`язку, ТОВ "лайфселл", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12, стосовно абонентського номеру НОМЕР_22 а саме: щодо дати, часу та тривалості вхідних та вихідних телефонних з`єднань, вхідних та вихідних із зазначенням типу з`єднання, зазначенням адреси місце перебування абонентів зазначених телефонів, СМС повідомлень, ідентифікатора (IMEI та IMSI), інформацію про GPRS трафік, з урахуванням нульових дзвінків вказаних номерів, з посиланням на ретранслятор та прив`язку до базових станцій, вказівку ідентифікатора руху, за період часу з 00 год. 00 хв. 1.02.2013 року по 24 год. 00 хв. 26.02.2013 року, інформацію чи обслуговуються вказані номери та яка їх форма обслуговування (передплата чи договір), із зазначенням кому останні належать, за умови, що телекомунікаційні послуги надаються з оформленням договірних відносин.

На підставі ухвали суду про надання тимчасового доступу від 29.10.2015 до інформації стосовно операторів мобільного зв`язку з ПраТ «МТС Україна», щодо дати, часу та тривалості вхідних та вихідних з`єднань абонентських номерів № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 з посиланням на ретранслятор та прив`язку до базових станції, їх адресу, а також адресу місцеперебування абонентів зазначених телефонів номерів в момент кожного вхідного та вихідного телефонного з`єднання із зазначенням типу з`єднання, ідентифікатора (IMEI та IMSI) та змісту вхідних та вихідних СМС повідомлень і інформацію GPRS-трафік, з урахуванням нульових дзвінків вказаних номерів за період з 21.02.2013 до 13.04.2013 прокурором отримано СD-R «Arita» 80 min*700 mb GD/KI-П/15/15592 та роздруківку формату А4 вих. GD/KI-П/15/15592.

Здобуті дані про трафіки у своїй сукупності дають можливість зробити висновок суду проте, що між обвинуваченими дійсно відбувався зв`язок за допомогою абонентських номерів указаних судом в обвинувачені визнаним доведеним.

Указані доступи було реалізовано та відкрито матеріали отримані у порядку ст. 333 КПК України згідно правил ст. 290 тогож Кодексу.

Ухвалою суду від 19.05.2016 призначено судову експертизу телекомунікаційних систем, проведення якої доручено експертам Київському міському НДЕКЦ МВС України, однак вказану експертизу првоедно не було з передумов вказаних у повідомленні експерта з даного питання.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 588/Е від 10.04.2013 року у ОСОБА_21 , 1969 року народження виявлені наступні тілесні ушкодження, а саме: відкритий уламковийперелом 5ребра справа (рана в правій підлопатковій ділянці на рівні 5 ребра по лопатковій лінії з рановим каналом, що йде в напрямку ззаду-наперед, справа-наліво, глибиною до 7-8 см з наявністю в глибині металевого болта та уламкового перелому 5 ребра на якому він закінчується); відкритий дірчастийуламковий переломправої здухвинної кістки (рана на верхнє-зовнішньому квадранті правої сідниці розмірами 6,5x0,8 см, з рановим каналом, що йде в напрямку ззаду-допереду, зверху-вниз, зліва-направо глибиною до 10-12 см, з наявністю на крилі здухвинної кістки стороннього тіла (металевого болта); крайові дефекти заднє-латеральних відділів правої здухвинної кістки з дрібними кістковими фрагментами в м`яких тканинах поруч з наявністю двох чужорідних металевої щільності тіл (болтів) в проекції основи правої здухвинної кістки); численні сліпі осколкові поранення у лівій білявушній ділянці, в тім`яно - потиличній ділянці зліва, в правій лопатковій ділянці, в правій підлопатковій ділянці, в поперековій ділянці дещо справа, у правій міжлогіатковій ділянці в середній третині, на заднє-зовнішній поверхні правого плеча у верхній третині, на межі середньої та верхньої третин, в середній третин, на зовнішній поверхні його у нижній третині, на правій бічній поверхні черевної стінки на рівні пупка по середнє-пахвовій лінії, на верхнє-зовнішньому квадранті правої сідниці, на нижнє-зовнішньому квадрант її, на верхнє-внутрішньому квадранті її, на нижнє - внутрішньому квадранті її, на верхнє-внутрішньому квадранті лівої сідниці, на верхнє-зовнішньому квадранті її, на зовнішній поверхні правого стегна у верхній третині, на передній поверхні його в середній третині, на заднє-зовнішній поверхні правої гомілки у верхній третині, на зовнішній поверхні її у верхній третині, на переднє - внутрішній поверхні її в середній третині, на внутрішній її поверхні в середній третині, на заднє-внутрішній поверхні її в середній третині, у верхній третині, на заднє-внутрішній поверхні лівої гомілки в середній третині, на заднє-зовнішній поверхні її в середній третині, на зовнішній поверхні її на межі середньої та нижньої третин з наявністю металевих осколків.

Локалізація, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчать про те, що виникли вони при вибуховій травмі в результаті дії снарядів вибухового пристрою (металевих болтів та ін.), могли утворитись в термін та за обставин вказаних у постанові, тобто 26.02.2013.

Морфологічні властивостівиявлених тілеснихушкоджень - чисельний характер поранень з наявністю металевих осколків, що потребувало проведення оперативних втручань з метою їх видалення, уламковий та дірчастий характер переломів з наявністю зміщення уламків, дозволяють стверджувати, що яквідновлення анатомічноїцілісності вказанихділянок тілатак івідновлення їхфункції,буде спостерігатисяу строкпонад 21добу,а самез цьогостроку,обчислювати тривалістьрозладу здоров`я,як критеріювизначення ступенютяжкості.Тому,вказані тілесніушкодження усвоїй сукупностіза ступенемтяжкості відноситьсядо тілесногоушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу.

Згідно актів амбулаторних психолого-психіатричних експертиз № 509, 553, 556 ОСОБА_27 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 за своїм психічном станом у момент події та цей час усвідомлють свої дії та можуть керувати ними.

Відповдіно додовідки заступниканачальника ВДАІДніпровського ГУМВС Українив м.Києві ОСОБА_72 від бездати слідує,що вході проведенняоперативно-розшуковихзаходів,щодо встановленняпересування автомобіляВАЗ-2102н.з. НОМЕР_5 зеленого кольору,проведенно моніторингсистеми Рубіж тапри візуальномуперегляді транспортнихпотоків приперевірці под.н.з. НОМЕР_5 ,через відділорганізації розшукувикраденого автомототранспортуУДАІ ГУМВСУкраїни вм.Києві буловстановлено що указанийавтомобіль 04.02.2013о 13год 49хв. рухався зісторони м.Одеси (камерарозташована вм.Біла Церква);10.02.2013о 17год 04хв. рухався зісторони пр-т.Московського в напрямку пр-т.Ватутіна (камерарозташована вм.Києві містчерез р.Десьонку);12.02.2013о 10год 24хв. рухався зісторони м.Київа (камерарозташована вм.Біла Церква);23.02.2013о 12год 40хв. рухався зісторони пр-т.Московського в напрямку пр-т. Ватутіна (камера розташована в м. Києві міст через р. Десьонку).

Згідно даних Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ МВС України вм. Києві від 31.05.2013 за ОСОБА_25 мається зарестрована зброя, відносно інших обвинувачених такого роду інформація відсутня.

З протоколу обшуку від 15.05.2013 року слідує, що на підставі ухвали слідчого судду було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_9 у ході якого виулчено майно наявне у цьому житлі у тому числі канабіс. Зауважень та заяв у ході слідчої дії не надходило.

Надалі, відповідно до протоколу огляду від 16.05.2013 року указані речі, що вилучено під час цього обшуку оглянуто та у своїй більшості повернуто ОСОБА_27 , про що свідчать відповідні розписки останнього від 21.05.2013 та іншої без дати.

Згідно висновку експерта № 1135х від 24.05.2013 надана на дослідження подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабіс. Загальна маса канабісу, у перерахунку на висушену речовину, становить 175, 03 г (об. 1-93).

Канабіс, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів», «Список № 1 особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є особливо небезпечним наркотичним засобом.

У світлі наведеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, у порядку ст. 94 КПК України, вважає, що наявні у провадженні докази та вище відображені в цьому судовому рішенні, які передбачені параграфами 3-5 Глави 4 указаного Кодексу (показання, документи, висновки та інші) свідчать про те, що у ході судового розгляду установлено фактичні дані, які у своїй сукупності указуть на те, що обстаивни визначені ст. 91 наведеного Кодексу, як-то дата, час, місце, спосіб учинення діяння та інші, є дійсними.

Так, показаннями обвинуваченого ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , потерпілого, наведених свідків, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінніст. 84 КПК України, підтверджуються обставини вчинення цих злочинів, з числа регламентованихст. 91 КПК України, як-то саму подія, алгоритм учинення діяння.

Показання інших свідків, які стосувалися більше не самих обставин учинення кримінального правопорушення, а особи обвинуваченого ОСОБА_25 , суд також сприймає, як такі, що заслуговують на увагу, зокрема, матимуть значення при призначенні відповідного покарання, а саме те, що указаний обвинувачений характеризуються з позитивної сторони, як особистість.

Обставин регламентованихст. 87 КПК Українив ході судового розгляду у відношенні свідків встановлено не було.

Даних передбачених ч. 2ст. 96 КПК Українистороною захисту відносно допитаного судом свідка для доведення недостовірності її показань, як то показання, документи, які підтверджують її репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останньої, надано не було.

Сам огляди, як слідчі дії, які зафіксовані у протоколах ОМП, було проведено з дотриманням вимог ст. 237 КПК України.

При цьому, говорити про недотримання вимог ст.ст. 233, 234, 237 КПК України, передумов не має, так як відповідно до протоколу ОМП здійснювався огляд місцевості, де стався злочин. Відповідно ж до ч. 1 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості.

Обставини регламентовані ч. 2 ст. 237 КПК України, у цій ситуації, не установлені, як наслідок передумов для застосування положень ст.ст. 233, 234 того ж Кодексу, після огляду у сторони обвинувачення не виникло. Тотожну позицію з даного питання висловив і Касаційний кримінальний суд Верховного Суду в постанові від 01.02.2018 у справі № 752/17016/16-к.

Інші огляди було проведені за згодою володільців (власників), а у постанові від

07 червня2018року в справі № 727/4350/16-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду указав, що виходячи із аналізу кримінальних процесуальних норм, які містяться уст. 233 ч. 1, ст. 234 ч. 2 та ст. 237 ч. 2 КПК України, Суд дійшов висновку, що огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди. Надання власником добровільної згоди на проникнення до його житла чи іншого володіння є гарантією захисту прав особи від зловживань слідчого, прокурора, рівноцінною гарантії у вигляді отримання на це судового рішення, а тому не потребує після здійснення таких дій (постфактум) звернення з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

В чатсині питання порушення норм ч. 6 ст. 107 КПК України під час ОМП, то слід відмітити, що вони не є дійнсими, так як указання стаття у редакції чинній на час їх проведення передбачала, що незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.

Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження є обов`язковим тільки в суді під час судового провадження (ч. 4 ст. 107 КПК України у редакції чинній на час проведення слідчих дій), у той час, як рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, в тому числі під час розгляду питань слідчим суддею, приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію(ч. 1 ст. 107 КПК України у редакції чинній на час проведення слідчих дій).

Процесуальні діїпід часкримінального провадженняможуть фіксуватися: 1)у протоколі; 2)на носіїінформації,на якомуза допомогоютехнічних засобівзафіксовані процесуальнідії; 3) у журналі судового засідання (ст.103КПК України у редакції чинній на час проведення слідчих дій).

Як наслідок, указані доводи не заслугують на увагу, як слушні, у світлі наведених норм кримінального процесуального законодавства України на час проведення слідчих дій з цього питання.

Указані дії зафіксовані у протоколі, який, у розумінні норм указаного Кодексу, і є однією із форм фіксування процесуальних дій.

Щодо доводів сторони захисту про наявність у протоколах ОМП певних недоліків, у питанні їх оформлення та описок, то суд сприймає їх, як такі, що заслуговують на увагу, однак виходить з того, що сама по собі описка, тобто зроблена слідчим механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо), не указує на недопустимість такого докумену та автоматично не дає передумов для застосування концепції "плодівотруєного дерева"по відношенню до висновків експертиз по матеріалах отриманих у ході таких слідчий дій.

При формуванні такого підходу суд ураховує те, що постановою від 15лютого2018року в справі №357/14462/14-к Верховний Судколегією суддівДругої судовоїпалати Касаційного кримінального суду указав, що зі змістувироку вбачається,що судпершої інстанціївисновок судовоїтранспортно-трасологічноїта автотехнічноїекспертизи визнавнедопустимим зогляду нате,що експертпід часїї проведеннявикористовував недані протоколуогляду місцяподії тасхеми донього,а лишефотознімки,які неє джереломдоказу,що свідчитьпро використанняхибних вихіднихданих ізчисленними суперечностями.При цьому,посилаючись надоктрину "плодівотруєного дерева"з практикиЄвропейського судуз правлюдини,суд такожвизнав недопустимимі висновокавтотехнічної експертизи,оскільки йогодані єпохідними відпопереднього висновкуекспертизи.Разом зтим,як указавВС наведенесвідчить,що підставоюдля визнаннязазначених доказівнедопустимими булаякість змістудокументів,складених уході процесуальнихдій,а непорушення вимогпроцесуальної формиїх призначеннячи проведення.Враховуючи,що жодноїіз вищезазначениху законіобставин длявизнання доказівнедопустимими судамиобох інстанційне констатованота вході кримінальногопровадження невстановлено порушеньправ гарантованихКонституцією Українита Конвенцієюпро захистправ людиниі основоположнихсвобод,тому визнаннявисновку експертизинедопустимим доказомз оглядуна суперечливістьвихідних данихне ґрунтуєтьсяна вимогахкримінального процесуальногозакону. Суд вправібув датиіншу правовуоцінку доказу,у томучислі небрати йогодо уваги,навівши ґрунтовнімотиви свогорішення,але не визнаватийого недопустимимз наведениху вирокумотивів. У зв`язкуіз зазначенимнедоречним єі застосуваннядоктрини "плодівотруєного дерева"щодо визнаннянедопустимим висновкуавтотранспортної експертизи як такого, що є похідним від попередньо визнаного недопустимим висновку експертизи.

Доводи захисту про нерозяснення учасникам слічих (процесуальних) дій їх прав не є дісними у світлі пояснень наданих у суді свідками, які про такого роду порушення під час їх допиту будучи попередженими про кримінальну відповідлаьінсть згідно норм КК України не указували. Як і про те, що одні ітіж поняті у один і той же час приймали одночасно участь у кількох слідчих діях.

Позиція захисту про оформлення додаків з порушенням норм ст. 105 КПК України

не є конструктивною, адже вимоги зазначеноїстатті указаногоКрдексу (уреадкції чиннійна часпроведення дії)передбачали,що додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків, у світлі чого суд враховує, у ракурсів конструкції цієї частини сттаті відповідного Кодексу той факт, що усі ці особи підписують такі додатки тільки за умови, що вони брали безпосередню участю у їх виготовленні, а у цій ситуації, такі додатки підписані спеціалістом, який їх виготовив.

Тобто, дана стаття, виходячи з її структурної конструкції, не передбачає необхідності засвідчення додатків до протоколу підписами усіх осіб, що брали участь у процесуальній дії, а регламентує, що їх засвідчують тільки ті особи, які брали безпосередню участь у їх виготовленні.

В ході судового розгляду не було встановлено факту того, що при виготовленні таких додатків, а саме ілюстрованих таблиць, приймали участь інші учасники оглядів, крім тих,я кі проставили у них свої підписи, а тому суд відхиляє такі доводи захисту, як передумову для визнання цих додатків недопустимим доказом.

Щодо доводів сторони захисту про визнання протоколів огляду недопустимими з огляду на порушення вимог ч. 12 ст. 290 КПК України, то слід указати таке.

Відповідно доправових висновківВерховного СудуУкраїни,викладених упостановах від16березня 2017року №5-364кс16та від12жовтня 2017року№ 5-237кс(15)17,які віднайшлисвоє відображенняу постановіКасаційного кримінальногосуду ВерховногоСуду упоставі від 22.02.2018у справі№ 697/849/15-к, чиннийКПКне містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборону адресовано суду, який згідно з ч. 12ст. 290 КПКне має права допустити відомості, що містяться в них, як докази, які існували на момент звернення до суду з обвинувальним актом, але не були відкриті сторонам.

У цій ситуації, з реєстру матеріалів досудового розслідування, який надіслано до суду разом з обвинувальним актом та доданими матеріалами справи сторною обвинувачення на підтвердження факту відкриття здобутих матеріалів вбачається, що стороні захисту було надано доступ до всіх матеріалів, зібраних під час досудового розслідування, з переліку матеріалів, які судом визнані належними та допустимими у ході цього судового розгляду, а тому посилання сторони захисту щодо недопустимості цих доказів, є неспроможними, адже колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 22.03.2018 в справі № 369/9526/13-к указала, що доводи захисника про порушення вимогст. 290 КПК Українита як наслідок недопустимості доказів, безпідставні та спростовуються матеріалами провадження, зокрема, з огляду на те, що з реєстру матеріалів досудового розслідування, який надіслано до суду разом з обвинувальним актом, вбачається, що стороні захисту було надано доступ до всіх матеріалів, зібраних під час досудового розслідування, а тому посилання сторони захисту щодо недопустимості цих доказів, є неспроможними.

З огляду на що посилання сторони захисту, щодо недопустимості вказаних доказів з наведених передумов, є неспроможними.

Крім того, у матеріалах провадження містяться відомості про усі речові докази, які були долучені до провадження, а також протоколи їх огляду. Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

При цьому, Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в постанова від24жовтня2018року в справі № 733/249/16-к указав, що після огляду предмет визнається речовим доказом і долучається до кримінальної справи мотивованою постановою (ухвалою), яким завершується формування даного виду доказу. Цією постановою створюється особливий правовий режим поводження з предметом в кримінальній справі. Джерелом фактичних даних (відомостей) стосовно речових доказів виступає протокол огляду предмета.

З матеріалів провадження вбачається, що сторона захисту була ознайомлена з цими протоколами, а тому суд віхиляє доводи захисту,я кі стосуються даного питання реочивих доказів в частині цього питання, так як є дійсним факт сприйняня самого джерела фактичних даних (відомостей) стосовно речових доказів.

Щодо слідчого експерименту, то слід відмітити, що Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 01.03.2018 в справі № 197/433/15-к зазначив, що зауважив, що положення ч. 4 ст. 95 КПК України слід тлумачити в системному зв`язку з ч. 1ст. 95 КПК, яка указує, що розуміється під показаннями в цій статті - це відомості, які надаються в усній або письмовій форміпід час допитупідозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом, щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Тому в розумінні положеньст. 95 КПКпротокол, у якому зафіксовано пояснення особи на стадії слідства не може бути автоматично визнаний недопустимим, а навпаки він може вважатися доказом в силу ст.84та п. 3 ч. 2 ст.99 КПК. Разом із тим, Верховний Суд вказав, що оцінка такого , в якому зазначені пояснення підозрюваного, які він в подальшому змінив під час судового розгляду, має оцінюватися судом особливо прискіпливо та критично з урахуванням того, чи є цей доказ винуватості особи єдиним, маючи вирішальне значення в даному кримінальному провадженні, або навпаки підтверджується сукупністю інших переконливих доказів, чи посилався обвинувачений на примусовий характер цих показань і наскільки переконливими є докази та обставини, що підтверджують ці його скарги тощо. Однак у даному кримінальному провадженні доводи про застосування до особи недозволених заходів психологічного та фізичного тиску не знайшли свого підтвердження, а протокол був лише одним із доказів, які були досліджені й оцінені судом першої інстанції в їх сукупності.

У цій справі, також, такий протокол також є лише одними із доказів, у ній. ОСОБА_27 на застосування до нього недозволених заходів психологічного та фізичного тиску не посилався, а указаний доказ є лише одним із низки доказів, які були досліджені й оцінені судом в їх сукупності.

Доводи про порушення порядку отримання інформації у операторів зв`язку на підставі ухвал слідчих суддів цього ж місцевого суду не заслуговують на увагу, адже, відповідно до ст. 163 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії.

Є дійсним факт, що у силу специфіки розміщення інформації, яка перебуває саме у володільців такого типу (інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв`язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо), у таких ситуаціїях, тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв`язку, без їх вилучення.

У цій ситуації, власне стороною обвинувачення на підставі відповідних рішень слідчих суддів і отримано копію інформації, що мало кореспондується з нормами КПК України.

У світлічого,слід відмітитив цілому,що доводизахисту пронедопустимість доказіву ційсправі черезякість змістудокументів,складених уході процесуальнихдій,а непорушення вимогпроцесуальної формиїх призначеннячи проведення не є дійсними, адже відповідно до ст. 87 КПК України, у редакції чинній на час їх отримання (ОМП лютий 2013 року, висновки березень-квітень того ж року) недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит; 6) отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Такого роду порушень у рамках цього розгляду в суді установлено не було, відповідно відсутні і правові підстави для визнання їх недопустимими у ракурсі ст. 87 КПК України.

Поряд зцим слідвідмітити,що Верховний Судколегією Першоїсудової палатиКасаційного кримінальногосуду у постанові від 20.03.2018 в справі № 753/11828/13-к указав, що що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.

Також, як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких даних.

У ракурсі того, що порядок, встановленийКПК(процесуальний порядок, форма, процедура), це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к).

У цій справі, порядок, встановленийКПК(процесуальний порядок, форма, процедура), тобто певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій дотриманий, про що власне свідчать надані стороною обвинувачення копії постановв про призначення експертиз, про визнання вилучених під час огляду речей речовими доказами, копії судових рішень про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, які застосювуться на підставі ухвали слідчого судді дотриманні. Матеріали надані на півдердженння викоання вимог ст. 290 КПК України, та копії повідомлень про підозру також указують на дотримання норм Кодексу і в цій частині.

Як наслідок суд спрймає указані письмові докази (протколи ОМП, висновки експертиз та інші), як належні та допустими, які у своїй сукупності доводяться обставини визначені ст. 981 КПК України, та чере з їх призму останні сприймаються судом, як дійсні.

Щодо наданих захистом висновків експертиз та рецензій здійснених за клопотанням захисника ОСОБА_73 , то слід відмітити, що вони не є допустимими, так як матеріали для таких експертиз та рецензій було отримано з порушенням порядку установленого КПК, а саме без ухвали слідчого судді чи суду про надання тимчасового доступу до них, а тому судом останні сприймаються критично, з цих передумов.

Щодо показань свідків ОСОБА_74 та ОСОБА_64 ,то останніне можутьсприймтатися,як дійсні,адже прямоне кореспондуютьсяз іншимиматеріалами провадженняв їхсукупності.

Позицію захисту проте, що зміна обвинувачення у відношенні ОСОБА_27 була здійснена з обставинами не пов`язаними з тими, що відображені у ст. 338 КПК України, не можуть сприйматися, як беззаперечну. Так, суд акцентує увагу на тому, що вся структура законодавства України лежить на загальному припущенні, що державні органи, у тому числі прокурори, діють сумлінно. Дійсно, будь-яка державна політика або окремі заходи можуть мати «приховані цілі», і презумпція сумлінності є спростовною. Однак, заявники, стверджуючи, що їх права і свободи були обмежені з неправильною метою повинні переконливо довести, що реальною метою було не те ж саме, що проголошено (чи яку можна логічно вивести з контексту її дій). Простої підозри, що влада чи певна посадова особа використала свої повноваження для деяких інших цілей, окрім тих, які визначені законодавством, не достатньо, щоб довести протилежне.

Також, суд відмічає, що інші доводи захисту щодо однобічності та неповноти під час розлідування кримінального провадження, суд вважає необґрунтованими, з підстав того, що вони не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження у ракурсі не установлення судом поуршень вимог ст. 87 КПК України, про що прямо указує в цьому судовому рішенні, оскільки як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 18.07.2006в справі «Проніна проти України», «за змістом п. 1 ст. 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтовувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довід. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру схвалюваного рішення» (п.п.23-25). У даній справі усі доводи сторони захисту, відповіді на які могли б суттєво вплинути на висновки суду щодо винуватості притягнутих до кримінальної відповідальності осіб, судом розв`язані.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинувачених ОСОБА_25 та ОСОБА_26 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 5 п. 6 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,та ОСОБА_27 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 309 КК України,за обставин, встановлених судом.

З урахуванням того, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченомуКримінальним Кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частиниКК.

З положень Постанови Пленуму ВерховногоСуду Українивід 7лютого 2003р.№2«Про судовупрактику всправахпро злочинипроти життята здоров`яособи» (надалі Постанова)слідує,що умисне вбивство учинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115 КК ), кваліфікується за умови, що винний, здійснюючи умисел на позбавлення життя певної особи, усвідомлював, що застосовує такий спосіб убивства, який є небезпечним для життя не тільки цієї особи, а й інших людей. При

цьому небезпека для життя інших людей має бути реальною.

Визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо, ВС справа № 733/249/16-к).

Згідно жтієї Постановиза п. 6ч. 2ст. 115КК як учинене з корисливих мотивів умисне вбивствокваліфікується вразі, коливинний, позбавляючижиття потерпілого,бажав одержатиу зв`язкуз цимматеріальні благадля себеабо іншихосіб (заволодітигрошима,коштовностями,цінними паперами, майном тощо), одержати чизберегти певні майнові права, уникнути матеріальнихвитрат чиобов`язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок убивства, а також коли виник корисливий мотив - до початку чи під час вчинення цього злочину.

Вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК) умисне вбивство вважається тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про

спільне його виконання.

Співвиконавцями умисного вбивства повинні визнаватися також ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо було заподіяно смерть потерпілого, але, будучи об`єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, здійснили частину того обсягу дій, який група вважала за необхідне виконати з метою реалізації цього умислу. З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють вбивство за попередньою змовою, до таких дій можуть бути віднесені: а) застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; б) подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співвиконавцем (застосування до потерпілого фізичного чи психічного насильства, зв`язування його чи утримання в той час як інший співучасник завдає йому ударів з метою заподіяння смерті, тощо); в) усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це (тримання чи ізоляція особи, яка намагається або може допомогти жертві, відвернення уваги такої особи тощо), а також сприяння доступу іншій особі до жертви; г) надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час вчинення вбивства шляхом передачі зброї, давання порад тощо; д) ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу на вбивство (ВС справа № 733/249/16-к).

Згідно з ч. 1ст. 15 ККзамахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цьогоКодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Верховний СудУкраїни усвоїх рішенняхнеодноразово висловлювавправову позицію,яка віднайшласвоє відображенняу постановіПершої судовоїпалати Касаційногокримінального судуВерховного Судувід 13.03.2018у справі№ 337/3557/15-к про те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення,визнаного судомдоведеним,суд кваліфікує дії ОСОБА_25 за п.п. 5, 6, 12 ч. 2 ст.115 КК України, так як він вчинив закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчиненому способом, небезпечним для життя багатьох осіб, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, проте виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, не довів злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_26 за п.п. 5, 6, 12 ч. 2 ст.115 КК України, так як він вчинив закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчиненому способом, небезпечним для життя багатьох осіб, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, проте виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, не довів злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі.

У своючергу,суд здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченомуКримінальним кодексом,кваліфікує дії ОСОБА_27 за ч. 1 ст. 396 КК України, бо він вчинив заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину, та за ч. 1 ст. 309 КК України, так як він скоїв незаконне придбання, зберігання, наркотичного засобу без мети збуту.

Так, як об`єктом злочину за ст. 396 КК є діяльність суду, органів досудового слідства та дізнання з своєчасного виявлення, присікання та розкриття злочинів.

Об`єктивна сторона злочину полягає у заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Таке приховування передбачає приховування злочинця, слідів злочину, засобів та знарядь вчинення злочину, факту придбання або збуту майна, здобутого в результаті його вчинення, легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.

Склад цього злочину утворює приховування лише тяжкого або особливо тяжкого злочину. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, що спрямовані на приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Суб`єкт злочину загальний. Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому особа не обов`язково повинна знати, що приховує саме тяжкий чи особливо тяжкий злочин, - вона повинна усвідомлювати фактичні обставини вчиненого діяння, яке за законом визнається тяжким чи особливо тяжким злочином.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченим суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), особи винних та обставини, що пом`якшують та обтяжують їх покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_25 складний стан здоров`я останнього, наявність на утриманні членів родини, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім, надання іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину, а саме ста тисяч долів США, вчинення злочину через матеріальну залежність.

Так, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_26 складний стан здоров`я останнього, активне сприяннярозкриттю злочину,наявність на утриманні членів родини, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім, вчинення злочину через матеріальну залежність.

У той час, як обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , суд, у світлі положень ч. 4 ст. 67 КК України, не убачає.

Також, суд враховує, що обвинувачені ОСОБА_25 та ОСОБА_26 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебувають, мають постійні місця реєстрації та проживання, стан здоров`я, невстановленість судом наявності зв`язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (працюють, раніше не судимі, одружені, наявність на утриманні членів родини, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останніми), виключно позитивні їх характеристики, що свідчить про те, що оточуюча їх обстановка у сім`ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв`язки; позицію потерпілого та прокурора, щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку кожного з них під час та після вчинення злочинних дій, роль серед співучасників та вважає, що установлені в цій справі, та вищенаведені фактичні обставини указують на те, що, є наявним факт низки обставин, що пом`якшують покарання та, з урахуванням осіб винних, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому, суд, уважає за необхідне, у цій ситуації, згідно ст. 69 КК України, призначити основне покарання, кожному з них окремо, за п.п. 5, 6, 12 ч. 2 ст.115КК України у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, з конфіскацією майна, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинувачених та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Адже, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покаранняна переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Тобто, як наслідок, формальні моменти (сама по собі тяжкість діяння) не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покаранняперебуває усправедливому співвідношеннііз тяжкістюта обставинамискоєного іособами винних,адже справедливістьрозглядається яквластивість права,виражена,зокрема,в рівномуюридичному масштабіповедінки йу пропорційностіюридичної відповідальностівчиненому порушенню, так якКонституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

У той час, як призначення будь-якого іншого строку позбавлення волі у межах санкції статті, тобто не нижче нижчого, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики, ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Щодо ОСОБА_27 , то слід відмітити, що обставиною, що пом`якшує його покарання є щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено. Оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті, виражає допустимі соціальні зв`язки.

У світлічого,суд беручидо увагипозицію сторониобвинувачення щодонеобхідної мірипокарання;ступінь тяжкостівчинених кримінальнихправопорушень (злочинів),а саме:їх класифікаціюза ст.12КК України,особливості й обставини вчинення:форму вини, мотиві мету, спосіб, стадіювчинення,характер іступінь тяжкостінаслідків,що настали;її поведінкупід часта післявчинення злочиннихдій тавважає занеобхідне призначитипокарання у межах санкції статей 309, 396 КК України у виді позбавлення волі, із визначенням остаточного покарання у порядку ст. 70 указаного Кодексу.

Також, суд відмічає, що згідно, ч. 5 ст. 74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули 5 років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України вчинений обвинуваченими злочин за ч. 1 ст. 309 та ч. 1 ст. 396 КК України є злоччиинами середньої тяжкості, які були ним вчинені у травні 2013 та лютому того ж року відповідно, що свідчить про те, що на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, обвинувачений має бути звільнений від кримінальної відповідальності оскільки 5 років за цими епізодами минуло у травні цього року.

Клопотання обвинуваченого від 12.11.2013 про звільнення від кримінальної відповідальності у порядку ч. 4 ст. 309 КК України було судом розглянуто та вирішено ухвалою від 12.11.2013, а тому підстави для розгляду, у цей період відсутні.

Розглядаючи наявні у провадженні позова, а саме:

· цивільний позов ОСОБА_21 до ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушення (далі позов № 1);

· цивільний позов ОСОБА_75 до ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 про відшкодування майнової шкоди завданої кримінальним правопорушення (далі позов № 2);

· цивільний позов заступника прокурора Дніпровського аройну м. Києва (нині Київська місцева прокуратура № 4) ОСОБА_76 , в інтересах Київської міської клінічної лікарні, до ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 про відшкодування матеріальної шкоди (далі позов № 3);

· цивільний позов ОСОБА_21 до ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушення (позов № 4) суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані ними доказами з точки зору належності і допустимості, та розглянувши сам спір у кримінальному провадженні, на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, вважає за необхідне зазначити про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Статтею 81ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до статей 1166, 1187ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини, однак такого роду дані та факти, у цій ситуації, відсутні.

Так, позов № 3 обумовлений тим, що згідно довідки КМКЛШМД від 23.05.2013 № 771 вартість лікування потерпілого становить 5985, 07 грн, які відшкодовані не були, по цей час. Лікування було обумовлено з підстав учинення злочину за ст. 115 КК у якому суд визнав винуватими ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , з огляду на що саме з них підлягає стягненню ця сума.

Щодо цивільного позову № 1 в кінцевій редакції поданій до суду, то слід указати, що позивач мотивує цей позов понесеними ним особисто матеріалими витратами під час свого лікування після здійсненого на нього замаху на вбивство, а саме у сумі 52808, 49 грн. Дана сума випливає з доданих до позову товарних чеків.

Згідно ч. 1 ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоду, несуть солідарну відповідлаьінсть перед потерпілим.

З огляду на те, сума у 52808, 49 грн. пілялгає солідарному стягненню з ОСОБА_25 та ОСОБА_26 .

Щодо цивільного позову № 4, то у ньому позивач просить стягнути з відповідачів по 150000 грн. на його користь моральної шкоди.

Цей цивільний позивач обґрунтовує пережитими ним стражданнями, тож вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступень вини кожного з заподіювачів, в якій грошовій сумі потерпілий вказує на пов`язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.

Зокрема, статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Зокрема, п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95 року регламентовано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За таких обставин суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілого, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), та виходячи з положень ст. 128 КПК України, та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди з урахуваннямхарактерутаобсягу страждань (фізичних, душевних,психічнихтощо),

яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стануздоров`я потерпілого,тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячиіззасадрозумності,виваженостіта справедливості й вважає за необхіднестягнути зобвинувачених/цивільних відповідачів ОСОБА_25 та ОСОБА_26 на користь потерпілого/цивільногопозивачасолідарно 200 000 гривень.

У частині позовів № 1, 3, 4 до відповідача ОСОБА_27 , то суд їх відхиляє, так як згідно абз. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004 N 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», не підлягають розгляду в кримінальній справі позови про відшкодування шкоди, що не випливають із пред`явленого обвинувачення, тож при виникненні такої ситуації суд повинен роз`яснити потерпілому можливість вирішення спірних питань у порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_27 обвинувачення за ст. 115 КК не висувалося після зміни прокурором обвинувачення у суді, тобто у цій частині указані позови не випливають з предялвеного обвинувачення.

Цивільний позов № 2 у відповідності до ч. 1 ст. 326 КПК України, яка регламентує, що якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без розгляду, суд уважає за доцільне залишити без розгляду.

Що ж до доводів сторони захисту, щодо залишення цивільного позовів № 1, 4 без розгляду у ракурсі не сплати позивачем судового збору, то суд їх відхиляє з урахуванням, висновку, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 10.07.2018 у справі№ 713/1275/16-к,де судом установлено, що згідно з пунктом 6 частини 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Вказані правові норми не містять суперечностей і підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальної та моральної), завданої в результаті її заподіяння, за які відповідач несе цивільну відповідальність згідно із Законом. Виходячи з наведеного цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення незалежно від об`єкту посягань.

Крім того, відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У ст. 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір включається до складу судових витрат.

Оскільки питання про розмір та порядок розподілу судових витрат діючим Кримінальним процесуальним кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.

Так, у ч. 3 ст. 88 ЦПК України, вказано, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлено ставку судового збору, що становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно пп. 5 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», під час подачі позовної заяви про відшкодування моральної шкоди сплачується судовий збір, що становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Беручи до уваги вищевикладене, з цивільного відповідача/ обвинувачених ОСОБА_25 та ОСОБА_26 на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1146 грн. 74 коп. (із розрахунку: матеріальна шкода 597 грн. 94 коп. та моральна шкода - 458 грн. 80 коп.).

Щодо питання зарахування строку попереднього ув`язнення у строк відбування покарання обвинуваченим, то слід відмітити таке.

ОСОБА_25 був затриманий 14.05.2013 та перебував під вартою до 29.09.2017.

ОСОБА_26 був затриманий 14.05.2013 та перебував під вартою до 27.02.2015.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.08.2018 у справі № 663/537/17 сформувала правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5ст. 72 КК України(зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання) у такому ракурсі, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5ст. 72 КК Українив редакціїЗакону № 838-VIIIв силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.

З огляду на, що ОСОБА_25 строк попереднього ув`язнення за період з 14.05.2013 до 29.09.2017, тобто 4 роки 4 місяці 16 днів, та ОСОБА_26 з 14.05.2013по27.02.2015, тобто 1 рік 9 місяців 14 днів, слід зарахувати у строк покарання згідно ч. 5ст. 72 КК Українив редакціїЗакону №838-VIII (з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавленні волі), звільнивши кожного з них окремо, від відбування покарання у виді позбавлення волі по його повному відбуттю.

Запобіжні заходи, як заходи забезпечення кримінального провадження, обвинуваченим ОСОБА_25 та ОСОБА_26 у вигляді домашніх арештів, враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України, та даних про їх особи слід змінити на особистеі зобов`язання до набрання вироком законної сили з покладенням на них обов`язків передбачені п.п. 2-3, 8-9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Тотожного типу заходи забезпечення кримінального провадження у відношенні ОСОБА_27 підлягає скасуванню.

Арешти накладені на майно обвинувачених ОСОБА_25 та ОСОБА_26 слід залишити без змін до моменту їх конфіскації, крім автомобіля автомобіля марки LINCOLN NAVIGATOR, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_7 , з номером кузова НОМЕР_23 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію належить ОСОБА_77 .

Питання судових витрат у провадженні суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України, у відношенні тих, доказів по яким було надано суду відповідні постанови про їх визнання такими.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_25 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15, п. 5 п. 6 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначити покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років 9 (девять) місяців з конфіскацією майна.

В силу ч. 5 ст.72КК України (в редакціїЗакону № 838-VIII)зарахувати ОСОБА_25 , в строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення, а саме з 14.05.2013 до 29.09.2017 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та звільнити останнього від відбування покарання у виді позбавлення волі безпосередньо по його повному відбуттю.

ОСОБА_26 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15, п. 5 п. 6 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначити покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців 28 (двадцять вісім) днів з конфіскацією майна.

В силу ч. 5 ст.72КК України (в редакціїЗакону № 838-VIII)зарахувати ОСОБА_26 , в строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення, а саме з 14.05.2013 до 27.02.2015 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та звільнити останнього від відбування покарання у виді позбавлення волі безпосередньо по його повному відбуттю.

Запобіжні заходи, як заходи забезпечення кримінального провадження, у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінити, кожному окремо, на особисте зобов`язання до набрання вироком законної сили та поряд з цим до набрання вироком законної сили покласти на кожного з них наступні обов`язки з числа регламентованих ч. 5 ст. 194 КПК України, як-то: не відлучатися із м. Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

ОСОБА_27 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 396 КК України,

та призначити покарання:

? за ч. 1 ст. 309 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;

? за ч. 1 ст.396КК України -у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_27 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки із одночасним звільненням останнього від цього покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді домашнього арешту, - скасувати.

Цивільний позов ОСОБА_21 до ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушення задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_25 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_24 ) та ОСОБА_26 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_25 ) на користь ОСОБА_21 , 52808 (п`ятдесят дві тисячі вісімсот вісім) гривень 49 копійок.

В іншій частині у задоволенні цього позову відмовити, роз`яснити право звернення у порядку цивільного судочинства.

Цивільний позов ОСОБА_75 до ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 про відшкодування майнової шкоди завданої кримінальним правопорушення, залишити без розгляду.

Цивільний позов заступника прокурора Дніпровського райойну м. Києва (нині Київська місцева прокуратура № 4) ОСОБА_76 , в інтересах Київської міської клінічної лікарні, до ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 про відшкодування матеріальної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_25 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_24 ) та ОСОБА_26 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_25 ) на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (ідентифікаційний код 00184945, адреса реєстрації: м. Київ, вул. Братиславська, 3) матеріальну шкоду в суму 5985 (пять тисяч девятсот вісімдесят п`ять) гривень 07 копійок.

В іншій частині у задоволенні цього позову відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_21 до ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушення, задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_25 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_24 ) та ОСОБА_26 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_25 ) на користь ОСОБА_21 моральну шкоду у сумі 200000 (двідсті тисяч) гривень.

В іншій частині у задоволенні цього позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_25 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_24 ) та ОСОБА_26 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_25 ) на користь держави судовий збір в сумі 523, 37 грн. з кожного.

Стягнути солідарноз ОСОБА_25 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_24 ) та ОСОБА_26 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_25 ) на користь держави витрати на залучення експертів у сумі 65524 (шістдесят п`ят тисяч п`ятсот двадцять чотири) гривні 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_26 ) на користь держави витрати на залучення експертів, у розмірі 1173 (одна тисяча сто сімдесят три) гривні 620 копійок.

Арешт майна:

· накладений, згідно ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_78 від 24.05.2013 року, на майно ОСОБА_25 , а саме: автомобіль марки LINCOLN NAVIGATOR, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_7 , з номером кузова НОМЕР_23 скасувати та залишити в корустуванні власника ОСОБА_79

· накладений, згідно ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_80 від 19.07.2013 року, на майно ОСОБА_25 , а саме: грошові кошти в розмірі 600 доларів США та 313 гривень, 55 копійок; базу, яка розташована за адресою АДРЕСА_10 , загальною площею 12323,0 кв. м., площею земельної ділянки 33855 кв. м., частка власності 913/1000; квартиру яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 68,4 кв. м., частка власності 1/1; земельну ділянку загальною площею 0,1478 га. яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; рушницю гладкоствольну НОМЕР_27 ; рушницю гладкоствольну BENELLIM4SUPER90 № Y НОМЕР_28 ; рушницю гладкоствольну WINCHESTER № НОМЕР_29 ; рушницю комбіновану IMMANMEFFERT № НОМЕР_30 ; карабін MAUSER98K№ НОМЕР_31 ; карабін барс 41 № НОМЕР_32 ; карабін BROWNING № НОМЕР_33 , залишити без змін, до моменту конфіскації майна останнього за цим судовим рішенням;

· накладений, згідно ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_80 від 19.07.2013 року,на майно,яке належить ОСОБА_26 , а саме: земельну ділянку загальною площею 0,0550 га. яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , залишити без змін, до моменту конфіскації майна останнього за цим судовим рішенням.

Речові докази:

· визнані такими, згідно постанов старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_39 від 25.03.2013 (а.п. 230-232 том № 4), від 08.04.2013 (а.п. 28-29 том № 5), від 25.05.213 (а.п. 229 том № 5), від 12.06.2013 (а.п. 101 том № 5) - знищити;

· визнані такими, згідно постанови старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_39 від 18.09.2013 (а.п. 40-41 том № 6), - залишити у матеріалах провадження.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С у д д і :

ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3