Постанова

від 21.11.2018 по справі 902/869/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 902/869/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Малого підприємства у формі

Товариства з обмеженою відповідальністю "Умілець" - не з'явився,

Тульчинської міської ради Вінницької області - не з'явився,

Малого підприємства "Темп" - не з'явився,

Регіонального відділення Фонду

державного майна України по Вінницькій області - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Умілець"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 (у складі колегії суддів: Олексюк Г.Є. (головуючий), Маціщук А.В., Петухов М.Г.)

та рішення Господарського суду Вінницької області від 23.03.2018 (суддя Нешик О.С.)

у справі № 902/869/17

за позовом Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Умілець"

до Тульчинської міської ради Вінницької області, Малого підприємства "Темп"

про визнання договору купівлі-продажу укладеним та визнання права власності на майно;

за зустрічним позовом Малого підприємства "Темп"

до Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Умілець",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області,

про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Мале підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Умілець" (далі - МП ТОВ "Умілець") звернулося до суду з позовом до Тульчинської об'єднаної територіальної громади, Малого підприємства "Темп" (далі - МП "Темп"), у якому просило визнати укладеним між ним і Шпиківським МРБУ договір купівлі-продажу нерухомого майна - комплексу будівель і споруд, у тому числі: адмінбудівля (літ. А, а) площею 63,9 кв. м, столярний цех (літ. А1) площею 117,3 кв. м, забудова під пилораму (літ Б. Б/під) площею 106,8 кв. м, склад готової продукції (літ. В.В) площею 55,8 кв. м, плиточний цех (літ. Г, г, г1) площею 77,9 кв. м, гараж (літ. Д) площею 43,2 кв. м, що знаходиться за адресою:Вінницька обл., Тульчинський р-н, м. Тульчин, вул. Романа Чайковського (бувша Войкова), 56, та визнати за позивачем право власності на зазначене нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку з необхідністю розвитку виробництва та промислової бази виконавчим комітетом Тульчинської міської ради було прийнято рішення від 15.09.1993 № 209, яким вилучено у Тульчинської дільниці Шпиківського МРБУ у земельний фонд міста земельну ділянку площею 7275,0 кв. м та виділено зазначену земельну ділянку по вул. Войкова у м. Тульчин МП ТОВ "Умілець" для розвитку промислової бази. 19.10.1993 позивачу видано державний акт на право постійного користування землею серії ВН № 00005, за яким МП "Умілець" надано у постійне користування 0,7172 га землі для розвитку промислової бази.

У подальшому шляхом переговорів між Шпиківським МРБУ та МП ТОВ "Умілець" було досягнуто згоди щодо укладення договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, які знаходилися на цій земельній ділянці, у зв'язку із чим позивачем 16.06.1995 було перераховано на рахунок Шпиківського МРБУ 340 млн. крб, проте, у зв'язку з ліквідацією Шпиківського МРБУ договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку оформлено не було.

Посилаючись на те, що між позивачем та Шпиківським МРБУ (правонаступником якого є МП "Темп") було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов стосовно купівлі-продажу спірного нерухомого майна та фактичне виконання договору відбулося, МП ТОВ "Умілець" на підставі статей 328, 334, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) просило визнати цей договір укладеним, а також визнати за ним право власності на зазначені об'єкти нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 17.10.2017 замінено неналежного відповідача - Тульчинську об'єднану територіальну громаду на належного відповідача - Тульчинську міську раду.

У листопаді 2017 року МП "Темп" звернулося до суду з зустрічним позовом до МП ТОВ "Умілець", у якому просило визнати право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: адмінбудівлю площею 63,9 кв. м, приміщення столярного цеху площею 117,3 кв. м, забудову під пилораму площею 106,8 кв. м, склад готової продукції площею 55,8 кв. м, плиточний цех площею 77,9 кв. м, гараж площею 43,2 кв. м, які розташовані по вул. Романа Чайковського (колишня Войкова), 56, у м. Тульчин Тульчинського р-ну Вінницької обл.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у 1993-1994 роках між Тульчинським міжрайонним ремонтно-будівельним управлінням (далі - Тульчинське МРБУ), правонаступником якого є МП "Темп", і МП ТОВ "Умілець" проводилися попередні усні домовленості про наміри майбутнього продажу Тульчинської лінійної дільниці Тульчинського МРБУ, що знаходиться у м. Тульчин по вул. Войкова, 56 (теперішня - Романа Чайковського), однак у зв'язку з недосягненням згоди між сторонами договір купівлі-продажу укладено не було, частина коштів, які були сплачені МП ТОВ "Умілець" на рахунок Тульчинського МРБУ, були повернуті товариству.

Спірні об'єкти нерухомого майна, які належали Тульчинській лінійній дільниці Тульчинського МРБУ, разом з іншим майном Тульчинського МРБУ за договором купівлі-продажу від 08.02.1996 № 10 представництвом Фонду державного майна України у Тульчинському районі були передані МП "Темп" як правонаступнику цього підприємства та 08.07.1996 видано свідоцтво про право власності № 12.

Оскільки МП ТОВ "Умілець" оспорюється право позивача на зазначене майно, МП "Темп" просило визнати право власності на спірні об'єкти нерухомості.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.11.2017 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні МП "Темп" залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.03.2018 позов МП ТОВ "Умілець" залишено без розгляду. Зустрічний позов МП "Темп" задоволено в повному обсязі.

Залишаючи без розгляду позовну заяву МП ТОВ "Умілець" на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), місцевий господарський суд виходив із того, що неявка уповноваженого представника позивача в судове засідання без повідомлення про причини неявки та не подання позивачем заяви про розгляд справи за відсутності його представника та повідомлень щодо поважності причин невиконання вимог ухвал суду, перешкоджають суду встановити обставини, з'ясування яких необхідне для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті.

Задовольняючи зустрічний позов МП "Темп", суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем належними та допустимими доказами права власності на спірне майно.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 рішення суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позову МП ТОВ "Умілець" скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову МП ТОВ "Умілець" відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

При цьому апеляційний господарський суд виходив із того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК, оскільки у суду були правові підстави для здійснення правосуддя і розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами. Водночас апеляційний суд зазначив, що встановлені фактичні обставини у справі, підтверджують покладені в основу рішення суду першої інстанції висновки про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову МП "Темп", а відтак, ураховуючи, що предметом спору є одне і теж саме нерухоме майно і судом першої інстанції правомірно визнано право власності на це майно за МП "Темп", то позов МП ТОВ "Умілець" задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2018 року МП ТОВ "Умілець" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд.

Касаційну скаргу МП ТОВ "Умілець" обґрунтувало, зокрема, порушенням судом першої інстанції положень статей 4, 120, 202, 226 ГПК щодо безпідставного залишення позову без розгляду; за твердженням скаржника апеляційний суд, незважаючи на відсутність представника позивача в судовому засіданні, якого не було повідомлено належним чином про дату, час і місце розгляду справи, неподання ним необхідних для об'єктивного розгляду справи та дослідження витребуваних судом доказів, ненадання пояснень з приводу заявлених позовних вимог, ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову, чим порушив статті 120, 210-215 ГПК та право позивача на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази та не врахували, що спірне майно не було предметом договору купівлі-продажу від 08.02.1996 № 10, укладеного між ФДМУ і МП "Темп", тому безпідставно визнали за цим підприємством право власності на спірні об'єкти нерухомості.

У відзиві на касаційну скаргу МП "Темп" зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

Учасники справи своїх представників у судове засідання не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В'ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статей 2, 7, 13 ГПК основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 42 ГПК учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

За змістом статті 120 ГПК суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Статтею 285 ГПК визначено, що судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, за змістом якої, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МП ТОВ "Умілець" на рішення Господарського суду Вінницької області від 23.03.2018; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.06.2018.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 розгляд апеляційної скарги МП ТОВ "Умілець" відкладено на 05.07.2018 у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання та відсутності доказів повідомлення МП ТОВ "Умілець" і МП "Темп" про дату, час і місце розгляду справи.

З огляду на те, що у судове засідання 05.07.2018 учасники справи не з'явилися, а щодо МП ТОВ "Умілець" і МП "Темп" були відсутні докази повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.07.2018.

Цю ухвалу направлено учасникам справи засобами поштового зв'язку 09.07.2018, про що свідчить відтиск штампу про відправлення поштової кореспонденції на зворотному боці оригіналу ухвали.

09.07.2018 Рівненським апеляційним господарським судом прийнято постанову у справі, якою апеляційну скаргу МП ТОВ "Умілець" задоволено частково. Рішення Господарського суду Вінницької області від 23.03.2018 у частині залишення без розгляду позову МП ТОВ "Умілець" скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову МП ТОВ "Умілець" відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи зазначену постанову, у її тексті зауважив про те, що представники сторін, третьої особи в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином і заздалегідь. Посилаючись на зазначене, а також на положення статей 269, 273 ГПК колегія суддів визнала за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін і третьої особи.

Проте, у матеріалах справи взагалі відсутні докази того, що на момент прийняття оскарженої постанови апеляційної інстанції (09.07.2018) суд володів інформацією про вручення МП ТОВ "Умілець" повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення МП ТОВ "Умілець", датовані 27.04.2018 і 17.05.2018 (т. 2 а.с. 199, 220), не свідчать про належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання, оскільки стосуються іншої кореспонденції, яка надсилалася Рівненським апеляційним господарським судом на адресу МП ТОВ "Умілець" ще до відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою МП ТОВ "Умілець" на рішення Господарського суду Вінницької області від 23.03.2018. Будь-яких інших повідомлень, які б свідчили про належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання, матеріали справи не містять, а МП ТОВ "Умілець" заперечувало факт повідомлення про розгляд його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції розглянув справу та ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову МП ТОВ "Умілець", не маючи доказів належного повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання та відсутності доказів неповажності причин неявки його представника у судове засідання.

За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими аргументи МП ТОВ "Умілець" про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема приписів статті 120 ГПК, оскільки суд розглянув справу за відсутності учасника справи, а саме позивача, без належного повідомлення останнього про дату, час і місце судового засідання.

Наведене свідчать про порушення апеляційним судом принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як основних засад судочинства, встановлених пунктами 1, 3 частини 2 статті 129 Конституції України.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог господарського процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасника справи - позивача, не забезпечив можливості реалізувати надані йому законом права, оскільки розглянув справу за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, чим, окрім іншого, порушив і вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя, тому постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Згідно зі статтею 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За наведених обставин, висновки апеляційного господарського суду не можна вважати такими, що відповідають вимогам статей 86, 269, 282 ГПК щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки ці висновки зроблено з порушенням права позивача на участь у розгляді справи, гарантованого статтею 129 Конституції України.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 310 ГПК судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

На підставі викладеного, зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції і положення пункту 5 частини 1 статті 310 ГПК, оскаржена постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а касаційна скарга - частковому задоволенню.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Умілець" задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 у справі № 902/869/17 скасувати.

3. Справу № 902/869/17 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий