Постанова

від 05.12.2018 по справі 807/1835/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/139/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.

з участю секретаря судового засідання: Коваль Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Перечинської міської ради Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року (ухвалене головуючим-суддею Іванчулинець Д.В., час ухвалення судового рішення 13 год 07 хв у м. Ужгороді, повне судове рішення складено 24 липня 2018 року) за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю Перечинський лісохімічний комбінат до Перечинської міської ради Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року Товариство з додатковою відповідальністю Перечинський лісохімічний комбінат (далі - ТзОВ Перечинський лісохімічний комбінат , позивач) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Перечинської міської ради 7-ї сесії VII скликання від 12.07.2016 в частині встановлення ставок податку на земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання та зобов'язання Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Закарпатській області прийняти податкову декларацію позивача з плати за землю за 2017 рік, як подану без порушення встановлених законом строків.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить змінити рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 в частині викладання мотивів відмови у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції мав відмовити позивачу у задоволенні позову з підстав прийняття Перечинською міською радою рішення №142 від 12.07.2016 Про встановлення місцевих податків та зборів у відповідності до законодавства України. Вказує, що проект оспорюваного рішення та аналіз регуляторного впливу були опубліковані у строки та порядку встановленому законодавством саме на офіційному на офіційному сайті Перечинської міської ради, а не у друкованому засобі Перечинської міської ради Перечинська тема , оскільки КП Редакція газети Перечинська тема на той час перебувала на стадії ліквідації.

Позивач у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, з викладених підстав, посилаючись на обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 по справі № 807/1835/16 без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що позивач являється постійним землекористувачем земельної ділянки у розмірі 20,985 га з призначенням для експлуатації лісохімкомбінату та водозабору, яка знаходиться в межах території Перечинської міської ради, про що свідчить державний акт Серії ІІ- ЗК №001096 від 21.02.2001.

Рішенням 7 сесії 7 скликання Перечинської міської ради №142 від 12.07.2016 Про встановлення місцевих податків та зборів встановлено ставку податку за земельні ділянки, які перебувають в постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності) - 10 відсотків від їх нормативно грошової оцінки.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення та його проект були розміщені лише на офіційному сайті Перечинської міської ради, однак опубліковані в засобах масової інформації в повному обсязі не були, що свідчить про те, що відповідачем не дотримано положення статей 12, 13 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності (далі - Закон №1160-IV) та ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97-ВР) щодо порядку та строків оприлюднення інформації. Отже, на законодавчому рівні закріплена чітка процедура розроблення та затвердження органом місцевого самоврядування власних регуляторних актів, зокрема й обов'язок оприлюднювати відповідні регуляторні акти для можливості набрання ними чинності та подальшого застосування виключно в порядку та у спосіб, визначений законодавством. Оспорюване рішення не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, відтак не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом №280, який, відповідно до Конституції України, визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно ч.1 ст.10 Закону № 280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст.25 Закону № 280/97-ВР).

Відповідно до ч.1 ст.46 Закону № 280/97-ВР, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Згідно пунктів 34, 35 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР, до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад на пленарних засіданнях відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.201 Земельного кодексу України, ч.5 ст.5, ч.1 ст.13 Закону України Про оцінку земель , нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Частиною першою статті 23 цього Закону передбачено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Частиною першою статті 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч.12 ст.59 Закону № 280/97-ВР, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом №1160-IV.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст.59 Закону № 280/97-ВР).

Згідно ст.1 Закону №1160-IV, регуляторний акт це - прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Таким чином, затверджена нормативна грошова оцінка визначає базові розрахункові показники, які є обов'язковими для застосування у окремих відносинах між органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарської діяльності, вона може застосовуватися неодноразово і стосуватися невизначеного кола суб'єктів, тому рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земель є регуляторним актом, а відтак має бути прийняте з додержанням вимог Закону №1160-IV.

Згідно ст.4 Закону №1160-IV, одним із принципів державної регуляторної політики є прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, обов'язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Частиною 5 статті 12 цього Закону встановлено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 12.07.2016 Перечинською міською радою прийнято рішення №142 Про встановлення місцевих податків і зборів , яке має ознаки регуляторного акту, є рішенням нормативно-правового характеру, оскільки підлягає неодноразовому застосуванню серед невизначеного кола осіб - суб'єктів земельних відносин щодо земельних ділянок, розташованих у м. Перечин та поширює свою дію на власників земельних ділянок, сторін договорів оренди земельних ділянок державної та комунальної власності тощо.

Вказане рішення було розміщене лише на офіційному сайті Перечинської міської ради, однак опубліковане в засобах масової інформації не було, що свідчить про не дотриманням відповідачем положень ст.ст.12, 13 Закону №1160-IV та ст.59 Закону № 280/97-ВР щодо порядку та строків оприлюднення інформації.

Відповідно до ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

З наведеними вище нормами Основного закону кореспондуються положення ч.5 ст.59 Закону № 280/97-ВР, в якому зазначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк ведення цих актів у дію.

Таким чином, законодавство безпосередньо пов'язує набрання чинності актом нормативно-правового характеру органу місцевого самоврядування з моментом його офіційного оприлюднення.

Стосовно розміщення регуляторних актів органів або посадових осіб місцевого самоврядування на дошці оголошень чи на офіційній сторінці в мережі Інтернет без доведення факту їх розповсюдження в друкованих засобах масової інформації в межах адміністративно-територіальної одиниці, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що таке суперечить вищенаведеному, оскільки законодавчо визначений лише єдиний порядок оприлюднення регуляторних актів - виключно у місцевих або у разі їх відсутності, інших друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами.

Згідно ст.22 Закону України Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації , рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації.

Тобто, на законодавчому рівні закріплена чітка процедура розроблення та затвердження органом місцевого самоврядування власних регуляторних актів, зокрема й обов'язок оприлюднювати їх для можливості набрання ними чинності та подальшого застосування виключно в порядку та у спосіб, визначений законодавством.

Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови №9 від 01.11.1996 Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя звернув увагу судів на те, що згідно ч.2 cт.57 Конституції є нечинними, а отже, не можуть застосовуватись ті закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, які не доведені до відома населення у встановленому законом порядку.

Отже, з урахуванням тієї обставини, що оспорюване рішення не було опубліковане в засобах масової інформації, в порядку, визначеному законодавством, є нечинним, а відтак не породжує прав та обов'язків для сторін.

При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції з урахуванням положень ч.2 ст.9 КАС України правильно вийшов за межі позовних вимог, оскільки таке рішення необхідне для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Перечинської міської ради Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року по справі № 807/1835/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 10.12.2018.