Постанова

від 03.07.2007 по справі 17/228

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/228

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "03" липня 2007 р.                                                  Справа № 17/228

м. Чернігів                                                                                               «03 »липня 2007 року

Суддя Кушнір І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:

Секретаря судового засідання: Чепурна О.В.

Представника позивача: Любченко О.В. –начальник відділу, дов.№1422/07  від 07.05.07р.;                                                                                                                                                                                                                                                                               

Представника відповідача: не з'явився.

матеріали справи №17/228

За ПОЗОВОМ: Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі                                                                      

  14027,  м. Чернігів, вул. Шевченка, 162

До ВІДПОВІДАЧА: Чернігівської державної пересувної механізованої колони №10

  юридична адреса: 15501, Чернігівський район, с. Новий Білоус, вул. Будівельна, 9

  адреса керівництва: 14000,  м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 25а, кім.305

Про стягнення 6772,69 грн.

СУТЬ СПОРУ:

          Управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівському районі заявлено позов до Чернігівської державної ПМК №10 про стягнення 2854,56 грн. штрафних санкцій та 3918,13 грн. пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідач відзиву на позов не надав, явки представника в судове засідання не забезпечив, хоча двічі належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення про вручення №506147 та №529619 свідчать про вручення ухвали та повісток 05.06.07р. та 22.06.07р. відповідно). За таких обставин неявка представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши представника Позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно ст.1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03р. №1058-ІV (далі Закон №1058) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.15 Закону №1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Згідно п.1 ч.1 ст.14 Закону №1058

          Страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці –підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

          Відповідач зареєстрований в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за  №2521011257  з 12.08.98р.

Згідно п.6 ч.2 ст.17 Закону №1058 страхувальник зобов'язаний:

“6) нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.”

Даний обов'язок Відповідачем не виконано і за несвоєчасну сплату страхових внесків рішенням №81 від 23.03.2007р. до відповідача були застосовані фінансові санкції на загальну суму 7644,22 грн. Вказане рішення були направлено рекомендованим листом та отримане представником Відповідача 30.03.2007р., про що свідчить поштове повідомлення №145454 в матеріалах справи. Заборгованість була сплачена частково у розмірі 871,53 грн. Залишок на момент подання позову по сплаті штрафних санкцій становить 2854,56 грн. та 3918,13 грн. пені.

Відповідно до п.3 ст.106 Закону №1058 територіальні органи Пенсійного фонду є органами стягнення по збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

          Згідно п.2 ст.106 Закону №1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

          Згідно ч.1-3 п.3 ст.106 Закону №1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми  недоїмки та суми фінансових санкцій.

На підставі викладеного, 28.04.07р. Відповідачу було надіслано рекомендованим листом (повідомлення про вручення №83246) вимогу №Ю-812 від 26.04.07р. про сплату 6772,69 грн., яка отримана Відповідачем 03.05.07р.

Згідно ч.8 п.3 ст.106 Закону №1058 у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає  вимогу про  сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Доказів оскарження вищенаведеної вимоги та рішення Відповідач не надав, а отже визначені в них суми є узгодженими.

Оскільки Відповідач добровільно визначену вимогою суму протягом десяти робочих днів не сплатив, Позивач звернувся з позовною заявою про стягнення з Відповідача 6772,69 грн. боргу зі сплати штрафних санкцій та пені.

Згідно листа Відділу ДВС Чернігівського РУЮ №1/7  від 18.06.07р., вимог про сплату боргу та рішень про застосування штрафних санкцій стосовно Відповідача на виконанні немає.

          За викладених обставин позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

          Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України:        

“У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем  -  фізична  чи  юридична  особа,  судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.”

Покладення на Відповідача держмита у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, даною статтею взагалі не передбачено.

На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для покладення на Відповідача обов'язку сплачувати держмито за розгляд даної справи.

Керуючись ст.ст.1, 14, 15, 17, 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст.94, 158-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Чернігівської державної пересувної механізованої колони №10 (юридична адреса: 15501, Чернігівський район, с. Новий Білоус, вул. Будівельна, 9, адреса керівництва: 14000,  м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 25а, кім.305, код 30041308, р/р26007300000724 в ВАТ Банк „Демарк”, МФО 353575) на користь Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі (14027, м. Чернігів, вул. Шевченка, 162, р/р 25603303011157 в ОПЕРВ Чернігівського обласного управління Ощадбанку, МФО 353553, код 21403848) 2854 грн. 56 коп. штрафних санкцій та 3918 грн. 13 коп. пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

          Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

4. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Дана Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку. У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

6. Дана Постанова після набрання законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суддя                                                                                                     І.В. Кушнір