Постанова

від 04.12.2018 по справі 826/2266/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2266/16 Головуючий у 1 інстанції - Кузьменко В.А.,

судді - Арсірій Р.О., Огурцов О.П.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2018 за заявою ОСОБА_2 про накладення штрафу у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністра закордонних справ України ОСОБА_3, третя особа - Міністерство закордонних справ України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Міністра закордонних справ України ОСОБА_3 щодо неналежного вжиття заходів, спрямованих на захист прав громадян України;

- зобов'язати Міністра закордонних справ України ОСОБА_3 у зручний для обох сторін час та день призначити та здійснити особистий прийом з позивачем.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2016 в адміністративній справі № 826/2266/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.01.2017, позов задоволено та встановлено відповідачу строк у десять днів з дня набрання постановою законної сили для подання звіту про виконання постанови та попереджено про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2017 накладено на відповідача штраф у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, а саме 32 000,00 грн. за неподання звіту про виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2016, половину з якого присуджено на користь позивача.

16.04.2018 від позивача до суду першої інстанції надійшли наступні клопотання:

1) про повторне накладення штрафу, у якому позивач просить накласти на сторону відповідача штраф у розмірі тридцять мінімальних заробітних плат та видати виконавчий лист про примусове стягнення з відповідача суми 16 000,00 грн. за ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2017;

2) про нарахування пені та направлення ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2017 до відповідного органу державної виконавчої служби, в якому просить: нарахувати пеню у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції від дати 12.04.2017; ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2017 направити для виконання до державної виконавчої служби, у даному випадку до Міністерства юстиції України;

3) про винесення окремої ухвали щодо притягнення до відповідальності представника відповідача, у якому просить суд винести окрему ухвалу, якою порушити питання перед керівником Міністерства закордонних справ України щодо притягнення до суворої відповідальності представника відповідача, який представляв інтереси по справі, за зловживання процесуальними правами, за порушення процесуальних обов'язків, за неналежне виконання професійних обов'язків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2018 у задоволенні клопотань про повторне накладення штрафу, про нарахування пені від дати ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2017 і направлення цієї ухвали до відповідного органу державної виконавчої служби та про винесення окремої ухвали щодо притягнення до відповідальності представника відповідача відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2018 позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вказані клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Щодо клопотання про повторне накладення штрафу на відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Частина восьма статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) встановлює, що сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати постанову суду і подати звіт про її виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

Відповідно до частини сьомої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній після 15.12.2017) передбачено аналогічне положення - сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

Отже, повторний штраф можна накласти у разі повторного невиконання рішення суду і не подання звіту про його виконання після накладення штрафу попередньо.

Таким чином, суду належить з'ясувати, чи має місце факт повторного невиконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2016 в адміністративній справі № 826/2266/16 та неподання звіту про її виконання після накладення штрафу ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2017.

Як було встановлено судом першої інстанції, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2016 в адміністративній справі № 826/2266/16 виконана у повному обсязі, зустріч ОСОБА_2 з Міністром ОСОБА_3 проведено 24.06.2017, на підтвердження чого суду першої інстанції було подано звіт про виконання судових рішень від 26.06.2017 № 721/17-636-623.

У судовому засіданні суду першої інстанції від 23.05.2018 позивач визнав, що Міністром ОСОБА_3 здійснено його особистий прийом. Однак, він зазначив, що зустріч із відповідачем проведена на виконання зовсім іншого судового рішення, а саме постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2017 в адміністративній справі № 826/4703/17, на підтвердження чого надав копію відповідного звіту про виконання рішення суду.

Представником відповідача та третьої особи було зазначено, що особистий прийом ОСОБА_2 Міністром ОСОБА_3, здійснений 24.06.2017, організований на виконання рішень по двом судовим справам, у зв'язку із чим зустріч тривала 33 хвилини.

Дослідивши наявний у справі звіт про виконання судових рішень від 26.06.2017 №721/17-636-623, колегія суддів вважає, що проведення 24.06.2017 особистого прийому ОСОБА_2 Міністром ОСОБА_3 свідчить про виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2016 в адміністративній справі № 826/2266/16. При цьому проведення особистого прийому на виконання судових рішень у справах № 826/2266/16 та № 826/4703/17 не суперечить чинному законодавству, оскільки відповідач фактично виконав вимоги резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2016 в адміністративній справі № 826/2266/16.

Таким чином, з огляду на виконання відповідачем постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2016 в адміністративній справі № 826/2266/16 та подання звіту про виконання судових рішень від 26.06.2017 №721/17-636-623, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для повторного накладення штрафу на Міністра ОСОБА_3.

Щодо клопотання про нарахування пені та направлення ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2017 до відповідного органу державної виконавчої служби, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 382 КАС України (в редакції, чинній після 15.12.2017) ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.

Така сама норма міститься і у старій редакції КАС України, а саме згідно з частиною сьомою статті 267 цього Кодексу ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.

Отже, пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції нараховується автоматично органом державної виконавчої служби, і окремого судового рішення це не потребує. Крім того, колегія суддів зазначає, що пеня нараховується від дати набрання ухвалою про накладення штрафу законної сили, а не від дати її постановлення, зокрема ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2017 набрала законної сили 19.09.2017, про що зазначено у виконавчому листі від 21.02.2018.

Таким чином, враховуючи, що нарахування пені не відноситься до повноважень суду, клопотання позивача про нарахування пені задоволенню не підлягає, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що на виконання частини шостої статті 382 КАС України ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2017 буде направлена судом першої інстанції для виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, що, у свою чергу, також не потребує прийняття окремого процесуального рішення.

При цьому, у зв'язку знаходженням адміністративної справи № 826/2266/16 на розгляді в Київському апеляційному адміністративному суді та Вищому адміністративному суді України суд першої інстанції фактично не мав змови відразу ж після набрання нею законної сили направити ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2017 до відповідного органу державної виконавчої служби.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з метою виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2017 позивачу 21.02.2018 видано виконавчий лист в частині стягнення на користь ОСОБА_2 16 000,00 грн. З повідомлення Державної казначейської служби України про безспірне списання коштів з рахунків боржника вбачається, що 23.03.2018 на користь ОСОБА_2 проведено примусове списання коштів з рахунку Міністерства закордонних справ України на суму 16 597, 27 грн., у тому числі на виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2018.

Щодо клопотання про винесення окремої ухвали щодо притягнення до відповідальності представника відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 249 КАС України (в редакції, чинній після 15.12.2017) передбачає, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

У свою чергу відповідно до частин першої та другої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено вчинення представниками Міністра закордонних справ України ОСОБА_3 та Міністерства закордонних справ України будь-яких дій, які б мали ознаки зловживання процесуальними правами або дій, що свідчили б про порушення процесуальних обов'язків чи про неналежне виконання професійних обов'язків.

Доводи апелянта про те, що відповідач оскаржив ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2017 з метою затягування виконання судового рішення та виплати штрафу, є помилковими, оскільки право на апеляційне оскарження судових рішень прямо передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

З таких підстав колегія суддів вважає, що у межах спірних правовідносин підстави для постановлення окремої ухвали відповідно до статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 10.12.2018.