Рішення

від 11.12.2018 по справі 923/640/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 року Справа № 923/640/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Підприємства споживчої кооперації "Голопристанський ринок " районної спілки споживчих товариств, м. Гола Пристань Херсонської області

до Фізичної особи - підприємця Басюк Миколи Васильовича, м. Гола Пристань Херсонської області

про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні майном

за участю представників сторін:

від позивача: уповноважений представник Квятковський О. М.;

від відповідача: ФОП Басюк М. В., уповноважений представник Бебік О. О.

Підприємство споживчої кооперації "Голопристанський ринок" районної спілки споживчих товариств (позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою, в якій просить (мовою оригіналу): "Зобов'язати фізичну особу-підприємця Басюка Миколу Васильовича усунути перешкоди в користуванні підприємства споживчої кооперації "Голопристанський ринок" районної спілки споживчих товариств торгівельним місцем №95,196,197, розташованим на земельній ділянці площею 52,87 м 2 , на території ринку за адресою: м. Гола Пристань Херсонської області вул. 1 Травня, 111, та торгівельним місцем №85, розташованим на земельній ділянці площею 12 м 2 , на території ринку за адресою: м.Гола Пристань Херсонської області вул. 1 Травня, 36 шляхом демонтажу тимчасових металевих споруд (кіосків)."

Ухвалою суду від 13.08.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №923/640/18 за правилами загального позовного провадження.

30 жовтня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу для судового розгляду по суті.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач згідно відзиву на позовну заяву позовні вимоги не визнає, мотивуючи відсутністю правових підстав для їх задоволення, позовну заяву вважає такою, що не відповідає фактичним обставинам справи.

В засіданні суду 11.12.2018 року оголошувалась вступна та резолютивна частина рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, суд -

в с т а н о в и в:

1 квітня 2015 року між фізичною особою-підприємцем Басюк МиколоюВасильовичем (відповідач) та підприємством споживчої кооперації "Голопристанський ринок" районної спілки споживчих товариств (позивач) було укладено договір № 120 про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі.

Предметом договору (п. 1.2) є надання позивачем у тимчасове платне користування відповідачу для провадження торгівельної діяльності та/або надання послуг торгівельних місць № 85, 95, 196, 197 загальною площею 64,87 кв. м, що розташовані на території ринку.

Відповідно до п. 2.4 договору загальний розмір плати за місяць становить 1922,10 грн.

Пунктом 5.1 договору сторони узгодили, що договір укладається строком на один рік і набирає чинності з дня його підписання сторонами.

Під час розгляду справи судом встановлено, що після закінчення строку дії договору новий договір про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі на наступний строк між сторонами не укладався.

Матеріалами справи підтверджується, що Підприємство споживчої кооперації "Голопристанський ринок" РССТ користується територією ринку по вул. Травневій 111 в м. Гола Пристань - землями запасу житлової та громадської забудови, під розміщення промислового та речового ринків для провадження підприємницької діяльності - відповідно до умов договору оренди, укладеного з Голопристанською міською радою Голопристанського району Херсонської області 12.12.2006 року, та додаткової угоди до нього від 01.06.2017 року про поновлення договору оренди. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно інд. номер 34452147 підприємство є власником ринку за адресою: м. Гола Пристань вул. 1 Травня 111.

Фізична особа-підприємець Басюк Микола Васильович користувався торгівельними місцями № 85, 95, 196, 197, розташованим на орендованій позивачем території згідно умов договору №120 про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі від 01.04.2015 року.

Строк дії договору № 120 сплив 01.04.2016 року. Новий договір щодо подальшого користування фізичною особою-підприємцем Басюк М.В. торгівельними місцями на орендованій підприємством споживчої кооперації "Голопристанський ринок" РССТ території ринку у зв'язку з недосягненням узгодження сторонами істотних умов договору не укладено.

Відповідно до п. 3.4.7. договору № 120, після закінчення строку користування торгівельними місцями, передбаченого цим Договором, або у випадку дострокового припинення Договору "Підприємець" зобов'язаний повністю звільнити торгівельне місце та виконати інші зобов'язання перед "Підприємством", у тому числі грошові, протягом трьох календарних днів. У випадку невиконання "Підприємцем" даного пункту "Підприємство" має право самостійно звільнити торгівельне місце від контейнера, кіоску або іншого об'єкту, яким користувався "Підприємець", шляхом демонтажу та вивезення на іншу ділянку ринку, або за межі ринку, про що комісією у складі трьох працівників "Підприємства" складається відповідний акт та його копія надається "Підприємцю". При цьому "Підприємство" не несе відповідальності за майно та збитки "Підприємця".

Після закінчення строку договору № 120 від 01.04.2015р. підприємство споживчої кооперації "Голопристанський ринок" РССТ неодноразово направляло фізичній особі-підприємцю Басюк М.В. листи з вимогою звільнити торгівельне місце (листи від 22.04.2016р. № 11, від 12.08.2016 р. № 27).

Однак, фізична особа-підприємець Басюк М.В. не відреагував на зазначені листи і у зв'язку з закінченням строку дії договору № 120 від 01.04.2015р. та на виконання вимог п. 3.4.7 договору торгівельні місця не звільнив. Комісією ринку складено акт від 01.06.2018р., в якому зазначено, що на час обстеження торгівельні місця №85, 95, 196, 197 на продовольчому ринку працюють.

Позивач наголошує, що невиконанням вимог договору та чинного законодавства фізична особа- підприємець Басюк М.В. порушує права ПСК "Голопристанський ринок" РССТ щодо самостійного господарювання на орендованій землі - в частині розташування торгівельних місць № 85, 95, 196, 197, створює перепони щодо здійснення господарської діяльності підприємства у вільному виборі контрагентів для надання цього торгівельного місця для здійснення торгівлі, що може спричинити збитки підприємству у вигляді неотримання плати за послуги ринку за надання цих торгівельних місць для користування.

Згідно ст. 395 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналогічні засади захисту цивільних прав, як орендаря, яким є ПСК "Голопристанський ринок" РССТ визначені в Законі України "Про оренду землі", ЗК України. Так, права орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі закріплено в ст. 25 Закону України "Про оренду землі". Водночас, статтею 27 зазначеного Закону передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам га юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Стаття 627 ЦК України надає можливість сторонам бути вільними в укладенні договору, що дозволяє сторонам укладати договір, який хоч і не передбачений цивільним законодавством, але не суперечить його загальним засадам (ст. 6 ГК України). За умов додержання зазначених норм сторонами було укладено договір про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі від 01.04.2015 року, узгоджено істотні умови договору. Істотною умовою є строк дії договору (ч.3 ст. 180 ГК України). Сторонами визначено строк дії договору до 01.04.2016 року. Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Договором або законом на сторону може бути покладено певний обов'язок після спливу строку дії договору, як-то повернення торгівельного місця (п. 3.4.7 договору).

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач без відповідної правової підстави (оскільки строк дії договору сплив) використовує торговельні місця. Зазначена обставина перешкоджає ПСК "Голопристанський ринок" самостійно господарювати та використовувати торгівельні місця № 85, 95, 196, 197 площею 64,87 кв. м, розташовані на орендованій підприємством землі за адресою: м. Гола Пристань вул. 1 Травня, 111 та м.Гола Пристань, вул. 1 Травня, 36.

Відповідач не заперечує факт припинення строку дії договору №120 від 01.04.2015 року, пояснює, що намагався укласти з позивачем новий договір.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем надано до позову Угоду про надання правової допомоги від 01.06.2018 року (а.с.29), попередній розрахунок судових витрат (а.с.31), відповідно до якого вартість послуг адвоката Овчаренка Олександра Івановича складає 3883,00 грн., а також квитанція до прибуткового касового ордеру від 01.06.2018 р. в якості доказу оплати послуг в розмірі 4000,00 грн. (а.с.127).

Пунктом 2.1. Угоди про надання правової допомоги від 01.06.2018 року передбачено, що за надання правової допомоги за цією угодою Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі чотири тисячі гривень.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу ІІІ Книги п'ятої цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо відповідно до статті 30 Закону визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статі 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Стаття 9 Конституції України, ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 р. "Про міжнародні договори України", Закон України від 17 липня 1997 р. "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" досить чітко визначають, що: а) Конвенція та рішення Європейського суду є частиною національного законодавства України; б) якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору; в) Конвенція та рішення Європейського суду з прав людини є джерелами права України, які повинні враховуватися у всіх формах судочинства. Застосування судами положень Конвенції та/або конкретних правових позицій Європейського суду з прав людини ( надалі ЄСПЛ та Суд) не повинно мати абстрактний характер та повинно співставлятися з відповідними обставинами цивільної справи та національним законодавством.

Відповідно до статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, зі змінами, внесеними Протоколом № 11 (далі - Конвенція), питання тлумачення й застосування цієї Конвенції та протоколів до неї підпадають під юрисдикцію Європейського суду з прав людини. Обов'язковість цієї юрисдикції визнана Україною під час ратифікації Конвенції, що закріплено в Законі України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Крім того, Законом України від 22 лютого 2000 року № 1484-III "Про ратифікацію Протоколу № 6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари" було ратифіковано відповідний Протокол № 6 до Конвенції, який набрав чинності для України 01 травня 2000 року; Законом України від 09 лютого 2006 року № 3435-IV "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" було ратифіковано згадані Протоколи. При цьому Протокол № 14 змінює контрольну систему Конвенції і вносить до неї відповідні зміни і зазначені Протоколи набрали чинності для України 01 липня 2006 року та 01 червня 2010 року відповідно. Також згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди повинні застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Враховуючи, що Україна визнає юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, то застосування судами цієї Конвенції має здійснюватись з обов'язковим урахуванням практики Європейського суду з прав людини не тільки щодо України, а й щодо інших держав.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 18 січня 2011 року у справі CASE OF MGN LIMITED v. THE UNITED KINGDOM (Application no.39401/04) стягнення зі сторони, що програла справу, гонорару успіху є порушенням статті 10 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Порушенням Конвенції визнано не сам гонорар успіху як такий, а саме стягнення зі сторони, що "програла" справу.

Суд також звертає увагу позивача, що в наданих позивачем доказах на підтвердження витрат на послуги адвоката, а саме: в договорі про надання правової допомоги, попередньому розрахунку судових витрат та квитанції до прибуткового касового ордеру не зазначено, що послуги надавались адвокатом саме по справі №923/640/18. Із матеріалів справи вбачається, що господарським судом Херсонської області також розглядається справа №923/641/18 за позовом Підприємства споживчої кооперації "Голопристанський ринок" РССТ до фізичної особи-підприємця Кравченко Леонори Яківни (а.с.102).

Враховуючи викладене, судові витрати на правову допомогу в частині гонорару адвоката в розмірі 4000,00 грн. не відшкодовуються.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 238 ГПК України, зміст п.58 рішення у справі Серявін та ін. проти України щодо тлумачення належного обґрунтування рішення, заперечення відповідача судом відхиляються як такі, що не спростовують доказів позивача та не входять в предмет доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 232-240 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Зобов'язати фізичну особу-підприємця Басюка Миколу Васильовича (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання - АДРЕСА_1) усунути перешкоди в користуванні підприємства споживчої кооперації "Голопристанський ринок" районної спілки споживчих товариств (м. Гола Пристань Херсонської області вул. 1 Травня 36, код 01563573) торгівельним місцем № 95, 196, 197, розташованим на земельній ділянці площею 52,87 м.кв. м, на території ринку за адресою: м. Гола Пристань Херсонської області вул. 1 Травня 111, та торгівельним місцем №85, розташованим на земельній ділянці площею 12 м.кв. м, на території ринку за адресою: м. Гола Пристань Херсонської області вул. 1 Травня 36, шляхом демонтажу тимчасових металевих споруд (кіосків).

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Басюк Миколи Васильовича (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання - АДРЕСА_1) на користь підприємства споживчої кооперації "Голопристанський ринок" районної спілки споживчих товариств (м. Гола Пристань Херсонської області вул. 1 Травня 36, код 01563573) 1762,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Дата складання повного тексту рішення 13.12.2018 року.

Суддя В.В.Литвинова