Постанова

від 12.12.2018 по справі 905/407/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/407/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Ткач І.В.,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська"

на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Попкова Д.О., Радіонова О.О., Стойка О.В.

від 19.09.2018

за заявою Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська"

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017

у справі № 905/407/16

за позовом Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, 2) Міністерства фінансів України

про визнання недійсним договору №Ш-01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010 з врахуванням всіх додаткових угод: №1 від 07.09.2010, №2 від 11.02.2013 (в тому числі договір №Ш-01/ФЛ фінансового лізингу в редакції від 11.02.2013), №4 від 27.04.2013, №5 від 01.11.2013, укладений між ТОВ "Газенерголізинг" (ТОВ Україський лізинговий фонд"з 11.02.2013), як лізингодавцем, та ДП "ВК "Красномлинська"

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило визнати недійсним договір фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 з урахуванням всіх додаткових угод до нього, а саме: №1 від 07.09.2010, №2 від 04.01.2013, №3 від 11.02.2013 (в тому числі договір фінансового лізингу № Ш01/ФЛ в редакції від 11.02.2013), №4 від 27.04.2013, №5 від 01.11.2013, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг" (Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" з 11.02.2013), як лізінгодавцем, та Державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська", як лізингоодержувачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема абзацу 2 пункту 84 Положення про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №921 від 17.10.2008, що діяло до 05.08.2010, частині 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010, який почав діяти з 30.07.2010 та був чинним на момент укладення спірного договору, оскільки умови договору, які передбачали збільшення винагороди лізингодавця у зв'язку із коливанням курсу гривні до долару США, як складової частини вартості предмету закупівлі, та змінювались після підписання договору в додаткових угодах, відрізняються від умов тендерної (цінової) пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг" - переможця процедури закупівлі, яка не передбачала умов щодо можливого збільшення винагороди лізингодавця внаслідок коригування лізингових платежів у зв'язку із коливанням курсу гривні до долару США, а містила фіксовану суму винагороди лізингодавця. За твердженням позивача спірний договір в редакції додаткової угоди від 11.02.2013 суперечить умовам пункту 5.1.5. Статуту позивача в редакції від 14.06.2011, оскільки його укладено в новій редакції з новим лізингодавцем - ТОВ "Український лізинговий фонд" без погодження з Міністерством фінансів України, з яким Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" повинна погоджувати залучення довгострокових кредитів (позик). Також позивач зазначає про те, що спірний договір в порушення пункту 7.4. Статуту Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" в редакції від 15.12.2005 та в порушення пункту 5.1.5. Статуту в редакції від 14.06.2011 укладено від імені Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" генеральним директором, який не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Короткий зміст судових рішення у справі та мотиви їх прийняття.

Справа №905/407/16 розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.06.2017, прийнятим за результатами нового розгляду справи, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними пункт 8.5. договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ в редакції додаткової угоди №3 від 11.02.2013 та пункт 2.6. загальних умов договору фінансового лізингу, які є додатком до договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 11.02.2013, додаткову угоду №4 від 11.02.2013 до договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг" на користь Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 689,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" на користь Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 689,00 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що спірний договір в редакції додаткової угоди №3 від 11.02.2013 та пункт 2.6. загальних умов договору фінансового лізингу, які є додатком до договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ в редакції від 11.02.2013, додаткова угода №4 від 11.02.2013 до договору фінансового лізингу в частині пункту 8.5. договору та пункт 2.6. загальних умов лізингу, що передбачають коригування розміру лізингового платежу за курсом гривні до долару США з визначенням нової формули, є недійсними відповідно до пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки суперечать нормам Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №921 від 17.10.2008, та Закону України "Про здійснення державних закупівель". За висновком суду зазначені умови договору не відповідають пропозиції конкурсних торгів та ціновій пропозиції переможця процедури закупівлі Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг", в якій не було передбачено можливості коригування лізингових платежів в залежності від курсу гривні до долару США, умови договору фінансового лізингу щодо валютного коригування винагороди лізингодавця з урахуванням подальших змін додатковими угодами значно змінили в сторону збільшення тендерні пропозиції ТОВ "Газенерголізинг", за які він був визнаний переможцем торгів, що безпідставно завдає позивачу додаткових витрат та порушує його прав та охоронювані законом інтереси. Суд також дійшов висновку про те, що укладення спірного договору не потребує погодження з Міністерством фінансів України відповідно до положень Статуту позивача, оскільки спірний договір не можна вважати договором кредиту (позики) у правовому розумінні, він не містить кваліфікаційних ознак договору кредиту (позики) з огляду на те, що не містить зобов'язань з повернення грошових коштів або речей, визначених родовими признаками. Крім того, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів обставин перевищення керівником позивача повноважень під час підписання спірного договору та додаткових угод до нього та прийнявши до уваги фактичний строк наявності спірних правовідносин, що виникли на підставі вищеозначеного договору та додаткових угод до нього, проведення господарських операцій за договором, дійшов висновку про те, що відбулось фактичне схвалення правочину в розумінні статті 241 Цивільного кодексу України. В решті позовних вимог суд відмовив, застосувавши заявлену відповідачем-2 позовну давність стосовно договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 та додаткових угод №1 від 07.09.2010 року та №2 від 04.01.2013 до нього.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 рішення Господарського суду Донецької області від 29.06.2017 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним пункту 8.5. договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ в редакції додаткової угоди №3 від 11.02.2013 та пункту 2.6. загальних умов договору фінансового лізингу, які є додатком до договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 11.02.2013, додаткову угоду №4 від 11.02.2013 до договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010, у зв'язку з чим викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції, відповідно до якої у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Стягнуто з Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ваш партнер" 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що спірний договір, який містить умову щодо коригування лізингових платежів в залежності від курсу гривні до долару США за визначеною в договорі формулою, відповідає умовам розробленої та затвердженої позивачем Тендерної документації, зокрема умові пункту 7.4., які недійсними не визнавались та передбачали можливість встановлення залежності вартості предмета закупівлі від валютного коригування, що відповідало частині 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" в редакції, чинній на момент укладання спірного договору. Однак, як встановлено судом, позивач в затвердженій ним формі тендерної пропозиції, від якої учасник торгів не може відступити, не передбачив можливості для учасників торгів зазначити умову про валютне коригування ціни на стадії формування тендерної пропозиції (заповнення відповідної форми), що унеможливило для учасників торгів передбачити таку умову в тендерній пропозиції. Під час винесення оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції також врахував обставини того, що предмет лізингу (обладнання) був придбаний лізингодавцем у постачальника з метою подальшої передачі у лізинг позивачу за рахунок коштів, отриманих на підставі договору про надання позики №20/08-2010-МКЗ від 20.08.2010, які в подальшому були ним конвертовані в гривню, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що умова спірного договору про валютне коригування лізингових платежів була обумовлена обставинами залучення фінансових ресурсів лізингодавцем для фінансування придбання предмету лізингу.

Постановою Верховного Суду від 24.04.2018 касаційну скаргу Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" залишено без задоволення. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2018 у справі №905/407/16 залишено без змін.

02.08.2018 Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" подало до Донецького апеляційного господарського суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 у справі №905/407/16.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2018 відмовлено Державному підприємству "Вугільна компанія "Краснолиманська" у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 у справі №905/407/16.

Мотивуючи ухвалу суд зазначив, що вказані в заяві позивача обставини є новими (іншими) підставами позову, підтвердженими новими доказами, своєчасність отримання яких перебувала в залежності від суб'єктивних дій Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська , а не нововиявленими обставинами у розумінні ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи.

В касаційній скарзі Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у справі №905/407/16 та задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 у справі №905/407/16.

Підставами для скасування оскаржуваної ухвали позивач зазначає порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При цьому, наголошує на тому, що довідка Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг відносно Товариства з обмеженою відповідальності Газенерголізинг на момент укладання спірного договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 втратила юридичну силу. Відтак, Товариство з обмеженою відповідальності Газенерголізинг було виключено з переліку юридичних осіб, які мають право надавати фінансові послуги та перебувають на обліку Національної комісії що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг (виключено записом №160 від 18.02.2010), а тому на час укладання спірного договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 не могло набути прав та обов'язків лізингодавця та надавати послуги з фінансового лізингу Державному підприємству Вугільна компанія Краснолиманська .

Про вказане стало відомо заявнику лише після отримання відповіді Національної комісії що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 18.06.2018 №3909/22-11 на запит про надання інформації, що, на думку заявника, є нововиявленою обставиною.

Відповідач 2 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у справі №905/407/16 залишити без змін а касаційну скаргу без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності дотримання та застосування господарським апеляційним судом норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - Суд) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (див. пп. 27 - 28 рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії" N69529/01 та п. 46 рішення від 6 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" N 2).

Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (див. рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28 жовтня 1999 року).

Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (див. п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24 червня 2003 року; ухвала Суду щодо прийнятності заяви №62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 9 червня 2011 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (див. пп. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18 листопада 2004 року).

Відповідно до ст. 320 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 320 ГПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відтак, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч. 4 ст.320 ГПК України).

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: їх існування на час розгляду справи, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Разом із цим слід враховувати, що виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами Глави 3 ГПК України.

Перевіряючи обґрунтованість наведених позивачем доводів щодо наявності нововиявлених обставин, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи сторін, дійшов висновку, що вказані в заяві позивача обставини не є нововиявленими в розумінні приписів ст. 320 ГПК України, а є новими (іншими) підставами позову, підтвердженими новими доказами (листом Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 18.06.2018 №3909/22-11), своєчасність отримання яких перебувала в залежності від суб'єктивних дій Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська , які жодною мірою не співвідносяться (не розглядалися і не оцінювалися) з підставами позову, але й нормативно кваліфіковані самим позивачем в контексті норм ст.ст. 227, 229 та 230 ЦК України, які за відсутністю через своєчасне не висування відповідних підстав обґрунтовано і правомірно не застосовувалися в межах цієї справи при вирішенні спору.

Апеляційний суд встановив, що предметом доказування та судового розгляду в межах справи №905/407/16 (враховуючи додаткові пояснення та заяви про уточнення позовних вимог), було доведення факту наявності при укладенні договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 та всіх додаткових угод до нього, який полягав у дослідженні питання дотримання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, зокрема, норм Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти та Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Оцінка дотримання/недотримання при укладанні спірного договору відповідних вимог діючого на той момент законодавства здійснювалася у постанові від 26.10.2017 в аспектах:

- наявності в спірному договорі ознак продажу в кредит, що за змістом п. 5.1.5. Статуту позивача в редакції від 14.06.2011 вимагало відповідного погодження з Міністерством фінансів України;

- збільшення винагороди Лізингодавця через коригування розміру лізингового платежу по курсу гривні до долару США, оскільки умови договору фінансового лізингу про валютне коригування винагороди Лізингодавця з урахуванням подальших змін додатковими угодами (п. 8.5 договору фінансового лізингу та п. 2.6 загальних умов лізингу) значно змінили в сторону збільшення тендерні пропозиції відповідача 1, за які він був визнаний переможцем торгів, враховуючи, що умовами пропозиції конкурсних торгів не було передбачено можливості коригування лізингових платежів в залежності від курсу гривні до долару США;

- недотримання вимог п.7.4. Статуту позивача щодо придбання товарів у вітчизняних виробників.

Вказані аспекти і становили підстави позову, остаточно вирішеного по суті в межах цієї справи постановою апеляційної інстанції від 26.10.2017 року, яка була предметом перегляду Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та залишена без змін постановою від 24.04.2018 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи викладене, виходячи з аналізу наведених норм та встановлених у справі обставин, касаційний суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" про перегляд постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 у справі № 905/407/16 за нововиявленими обставинами.

Аргументи касаційної скарги Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" про відсутність на момент укладення фінансового договору у ТОВ "Газенерголізинг" відповідної ліцензії про право надавати фінансові послуги, про що стало відомо із листа від 18.06.2018 №3909/22-11 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки за відсутністю через своєчасне не висування позивачем відповідних підстав для визнання недійсним спірного договору, не застосовувалися в межах цієї справи при вирішенні спору, що в силу вимог ст. 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Тобто, вказані доводи касаційної скарги про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та наявність підстав для задоволення заяви позивача про перегляд постанови від 26.10.2017 за нововиявленими обставинами, що зводяться до наведення інших підстав щодо недійсності спірного договору, оцінка обґрунтованості яких не може відбуватися поза межами перегляду відповідного рішення місцевого суду про його розгляд.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відтак, наведені позивачем у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не ґрунтуються на встановлених у справі обставинах та не обґрунтовують порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судом апеляційної інстанції при розгляді у даній справі заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2018 про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" про перегляд постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 за нововиявленими обставинами у справі №905/407/16 прийнята судом у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального та процесуального права і підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2018 про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" про перегляд постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 за нововиявленими обставинами у справі №905/407/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судд В. Студенець

І. Ткач