Рішення

від 22.11.2018 по справі 910/9508/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.11.2018Справа № 910/9508/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд до відповідачів 1. Публічного акціонерного товариства Банку Контракт 2. Дочірнього підприємства Ельтон-Дніпро Закритого акціонерного товариства Ельтон третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачаОСОБА_1 провизнання припиненими зобов'язань

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаВолощук В.В., ордер серії КВ №722171 від 18.04.2018; від відповідача - 1Колючок О.І., довіреність №43 від 07.12.2017; від відповідача - 2не з'явились; від третьої особине з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Банку Контракт про визнання зобов'язання, що виникло з договору №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014 припиненим та визнання зобов'язань, що виникли з іпотечного договору №15/2014-01 від 02.04.2014, іпотечного договору №15/2014-02 від 02.04.2014 та іпотечного договору №15/2014-03 від 02.04.2014 припиненими.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в контексті ст.1, ч. 4 ст.36 Закону України Про іпотеку , після завершення позасудового врегулювання (як-то, передачі банку права власності на предмети іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання) будь-які наступні вимоги банку щодо виконання боржником (іпотекодавцем або іншою особою), відповідальною перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, є недійсними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2017 позов задоволено частково; визнано зобов'язання, що виникли з іпотечного договору №15/2014-01 від 02.04.2014, іпотечного договору №15/2014-02 від 02.04.2014 та іпотечного договору №15/2014-03 від 02.04.2014, - припиненими; у частині позовних вимог про визнання зобов'язання, що виникло з договору № 15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014, припиненим - відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2017 було залучено до участі у справі співвідповідачем - Дочірнє підприємство Ельтон-Дніпро Закритого акціонерного товариства Ельтон та залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2017 у справі №910/9508/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.04.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2018 в справі №910/9508/17 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд щодо визнання зобов'язання, яке виникло з Договору №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014, таким що припинилось, і передано справу (у скасованій частині) на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі №910/9508/17 залишено без змін.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу №910/9508/17 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 суддею Смирновою Ю.М. справу №910/9508/17 прийнято до свого провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 20.09.2018; зобов'язано учасників справи у строк до 17.09.2018 надати суду письмові пояснення по справі з урахуванням постанови Верховного Суду від 09.07.2018.

18.09.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній повідомив суд про те, що заборгованість позивача перед відповідачем - 1 станом на 16.05.2016 становила 26438150,58 грн в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, в результаті часткового звернення стягнення на предмети забезпечувального обтяження за договором №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014 відбулося часткове погашення кредитної заборгованості на суму 13048867,00 грн, а заборгованість позивача у розмірі 13389283,58 грн залишилася непогашеною.

Також як зазначив відповідач - 1, відповідно до протоколу засідання кредитного комітету Публічного акціонерного товариства Банк Контракт від 16.05.2016 було прийнято рішення про застосування іпотечного застереження щодо наступного нерухомого майна: квартири, загальною площею 40,3 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 1380300,00 грн, квартири, загальною площею 70,3 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, за ціною 3631140,00 грн, приміщення 3-го поверху, загальною площею 468,60 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_12, за ціною 8037427,00 грн, квартири, загальною площею 44,4 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, за ціною 846710,00 грн, внаслідок чого було здійснено реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством Банк Контракт на всі вищезазначені предмети іпотеки.

В той же час, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016, було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29669833 від 19.05.2016, а саме: рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно - двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 за Публічним акціонерним товариством Банком Контракт на підставі іпотечного договору №15/2014-04 з майновим поручителем від 02.04.2014.

Крім того за твердженнями відповідача - 1, звернення стягнення на предмети застави за договором №15/2014-05 застави товарів в обороті від 02.04.2014 є неможливим, оскільки товари в обороті (предмет застави) відсутні, їх місцезнаходження невідоме, що підтверджуються актами перевірки предмету застави товарів в обороті, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином на думку відповідача - 1, виконання рішення засідання кредитного комітету відповідача - 1 від 16.05.2016 не відбулося в повному обсязі, заборгованість позивача за договором №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014 в повному обсязі не погашена, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання зобов'язання, яке виникло на підставі означеного правочину припиненим.

У підготовчому засіданні 20.09.2018 було оголошено перерву до 04.10.2018. Учасникам справи направлено виклик у судове засідання 04.10.2018 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/9508/17 на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 24.10.2018.

23.10.2018 до канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких останній, зокрема, зазначив про те, що відповідач - 1 задовольнив свої вимоги за договором №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014 шляхом переоформлення на нього права власності на нерухоме майно, яке знаходилось в іпотеці, у зв'язку з чим відповідно до п.7.4 укладених між позивачем та відповідачем - 1 договорів іпотеки та ст.36 Закону України Про іпотеку після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Отже, за твердженнями позивача, зобов'язання, що виникли №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014 є припиненими в силу закону, у зв'язку з набуттям відповідачем - 1 права власності на предмети іпотеки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.11.2018.

Представник позивача в судове засідання 22.11.2018 з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача - 1 в судовому засіданні 22.11.2018 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві та письмових поясненнях по суті спору.

Відповідач - 2 та третя особа у судові засідання представників не направили, про причини неявки останніх суд не повідомили. При цьому, з приводу повідомлення вказаних учасників судового процесу про розгляд справи суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Із врахуванням того, що третьою особою у справі №910/9508/17 вказано фізичну особу за законодавством Російської Федерації, судом було направлено відповідні ухвали на адресу реєстрації, яка вказана в іпотечному договорі №15/2014-03 з майновим поручителем від 02.04.2014.

З метою повідомлення відповідача - 2 та третьої особи про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду по справі №910/9508/17 були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача - 2, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та на адресу реєстрації третьої особи.

Станом на дату розгляду справи конверти з ухвалами Господарського суду міста Києва були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням строку зберігання".

Згідно з п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштових повідомленнях відмітки "за закінченням строку зберігання" свідчить про відмову відповідача -2 та третьої особи отримати копію судового рішення за адресами місцезнаходження та реєстрації відповідно, які зареєстровані у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу - 2 та третій особі ухвал суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 в справі №911/1163/17.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач - 2 та третя особа не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі №910/9508/17 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача - 2 та третьої особи про розгляд справи.

В судовому засіданні 22.11.2018 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2014 між Публічним акціонерним товариством Банк Контракт , як кредитором (банк, відповідач - 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд , як позичальником (позивач), було укладено договір №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії (далі - договір кредитної лінії, кредитний договір), відповідно до якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитної лінії, що не перевищує 2000000,00 дол. США, а Позичальник зобов'язується повернути кредит в строк до 31.03.2017 з урахуванням строків погашення окремих траншів, встановлених п.2.2 даного договору, сплатити плату за кредит та можливу неустойку в розмірах та в строки, встановлені даним договором (п.2.1), ліміт кредитної лінії встановлюється в розмірі 1060000,00 дол. США за наведеним графіком зниження ліміту кредитної лінії. Якщо на наступний день після настання дати повернення траншу кредитної лінії сума заборгованості за кредитом перевищує суму наступного ліміту кредитної лінії, різниця між встановленим лімітом кредитної лінії та фактичною заборгованістю позичальника за кредитом вважається простроченою заборгованістю за кредитом. Якщо на наступний день після дати повернення кредиту або дати його дострокового повернення у випадках, визначених цим договором, фактична сума заборгованості за кредитом перевищує встановлену суму заборгованості після повернення, то різниця вказаними сумами вважається простроченою заборгованістю за кредитом (п.2.2), процентна ставка за наданим кредитом згідно цього договору встановлюється на рівні 23% річних за коштами наданими у гривнях, 15,5% річних за коштами наданими в доларах США (п.2.3), належне виконання позичальником своїх зобов'язань згідно з цим договором забезпечується всім належним йому майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленомучинним законодавством України. Окрім того, забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за договором є: іпотека нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_12, що належить ДП Ельтон-дніпро ЗАТ Ельтон ; іпотека квартири-за адресою: АДРЕСА_4, що належить позичальнику; іпотека квартири за адресою: АДРЕСА_5, що належить ОСОБА_1; іпотека квартири за адресою: АДРЕСА_6, що належить ОСОБА_4; застава товарів (виробів з дорогоцінних металів); порука фізичної особи ОСОБА_1 (п.2.6), кредит надається банком позичальнику шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку НОМЕР_1, відкритого в банку, на поточний рахунок позичальника в банку та/або у будь-який інший незаборонений чинним законодавством спосіб в межах ліміту кредитної лінії відповідно до цільового призначення кредиту. На кредит розповсюджуються умови та правила валютного регулювання та валютного контролю, встановлені чинним законодавством (п.3.1), позичальник сплачує проценти за користування кредитом з розрахунку процентної ставки, встановленої в п.2.3 цього договору, що нараховується за методом факт/360 на фактично отриману позичальником суму кредиту та за фактичний строк користування кредитом, при цьому день надання і день погашення кредиту рахується як один день. Проценти нараховуються та сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит, в тому числі в день дострокового погашення кредиту (п.3.3), проценти за користування кредитом нараховуються банком 25-го числа поточного місяця (або наступного робочого дня) за період з 25-го числа місяця, що передує поточному, по 24 число (включно) поточного місяця та сплачуються позичальником щомісячно у валюті заборгованості на рахунок НОМЕР_2 в банку не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та у день настання строку остаточного повернення кредиту, в тому числі в день дострокового погашення кредиту (п.3.4), у випадку порушення позичальником графіку зниження ліміту кредитної лінії (у випадку наявності такого графіку) та/або строку остаточного повернення кредиту, встановлених (-ного) п.2.1 та п.2.2 цього договору, що призводить до виникнення простроченої заборгованості по кредиту, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки вказаної в п.2.3, збільшеної на 5% (п'ять процентів) річних, що нараховується на суму простроченої заборгованості за кредитом (п.3.5), сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості за цим договором: неустойка, передбачена цим договором, прострочена плата за кредит, прострочена заборгованість за кредитом, строкова плата за кредит, строкова заборгованість за кредитом (п.3.8), позичальник зобов'язується незалежно від настання строку погашення кредиту достроково сплатити заборгованість за кредитом, плату за кредит, неустойку та інші платежі передбачені цим договором протягом 3 (трьох) календарних днів з дати направлення банком вимоги дострокового виконання зобов'язань за цим договором за умови настання обставин, зазначених в п.4.3.3 цього договору (п.4.2.10), банк має право припинити надання кредиту, визнати всю заборгованість за цим договором простроченою та вимагати від позичальника (незалежно від строку погашення кредиту) повернення у повному обсязі кредиту та/або плати за кредит та/або неустойки у випадках коли, зокрема, позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або плати за кредит та/або інших обов'язків по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором (п.п.4.3.3, 4.3.3.1), про припинення надання кредиту та необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит та інших платежів з підстав, зазначених в пунктах 4.3.3.2, 4.3.3.6, 4.3.3.7, 4.3.3.8 цього договору, банк зобов'язаний письмово повідомити позичальника не менше ніж за 5 календарних днів до вчиненню необхідних дій по стягненню коштів. Про припинення надання кредиту та необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит та інших платежів у випадку настання подій, що зазначені в пунктах 4.3.3.1, 4.3.3.3 -4.3.3.5, 4.3.3.9, 4.3.3.11 договору банк повідомляє позичальника в день настання такої події. При цьому сторони зазначають, що повідомлення, вказані в цьому пункті договору, носять інформаційний характер та неотримання цих повідомлень позичальником не є перешкодою в реалізації банком права на дострокове припинення виконання своїх зобов'язань за цим договором (п.4.3.3.12), банк має право звернути стягнення на забезпечення виконання зобов'язань за кредитом у разі непогашення позичальником заборгованості за кредитом в строк (ки), що обумовлений (ні) п.2.1 - 2.2 договору, в тому числі порушення графіку зниження ліміту кредитної лінії, встановленого п.2.2 договору (у випадку наявності такого графіку) (п.4.3.6), за несвоєчасну сплату кредиту та/або плати за кредит, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, яка нараховується на суму простроченого платежу із розрахунку фактичної кількості днів існування простроченої заборгованості з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно на рахунок №63971000101 в банку (п.5.2), за невиконання позичальником своїх зобов'язань, передбачених п.п.4.2.3, 4.2.5 - 4.2.7 цього договору (не надання до банку відповідних документів) банк має право стягнути з позичальника штраф у розмірі до 1% від розміру максимального ліміту кредитної лінії, але не менше 500,00 грн за кожен випадок невиконання (п.5.4), цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін (за виключенням умов, порядок набрання якими чинності передбачений п.6.2 цього договору) та діє до 31.03.2017, або до повного повернення позичальником всіх отриманих сум кредиту, сплати у повному обсязі плати за кредит, неустойки та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань згідно умов цього договору (п.6.1).

Згідно умов додаткової угоди №1 від 30.12.2014 та додаткової угоди №3 від 08.04.2015 сторони домовились змінити графік зниження ліміту кредитної лінії.

Додатковою угодою №2 від 08.01.2015 сторони домовились викласти п.3.4 договору в наступній редакції: проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно за період з останнього операційного дня попереднього місяця по день, що передує останньому операційному дню поточного місяця (включно) та сплачуються позичальником щомісячно на рахунок НОМЕР_2 в банку до 10 числа місяця, наступного за місяцем, за який сплачуються проценти, та у день настання строку остаточного повернення кредиту, в тому числі в день дострокового погашення кредиту.

28.10.2015 Публічним акціонерним товариством Банк Контракт було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд повідомлення про дострокове стягнення кредиту №611/07-4585 станом на 25.10.2015 на суму 927141,03 доларів США та 1214750,05 грн, в т.ч. 25675,97 доларів США та 13800,00 грн простроченої заборгованості за процентами, 901465,06 доларів США та 720000,00 грн заборгованості за кредитом, 47137,69 грн пені, 433812,36 грн штрафу за неналежне виконання умов договору, а саме п.4.2.3 договору кредитної лінії.

02.11.2015 на адресу відповідача - 1 надійшов лист за вих.№154 від Товариства з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд , в якому останнє зобов'язалось вживати заходи щодо вчасного погашення процентів за договором кредитної лінії, а оскільки означений правочин діє до 31.03.2017, то позивач зазначив, що не вбачає необхідності у достроковій оплати кредиту.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача - 1 взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між Публічним акціонерним товариством Банк Контракт та Товариством з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору банком було надано Товариству з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд кредитні кошти у доларах США та гривні, що останнім не заперечується.

Зі змісту доданих до матеріалів справи документів слідує, що на дату надсилання Публічним акціонерним товариством Банк Контракт на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд повідомлення про дострокове стягнення кредиту №611/07-4585 від 28.10.2015 заборгованість позивача (станом на 25.10.2015) складала 927141,03 доларів США та 1214750,05 грн, в т.ч. 25675,97 доларів США та 13800,00 грн простроченої заборгованості за процентами, 901465,06 доларів США та 720000,00 грн заборгованості за кредитом, 47137,69 грн пені, 433812,36 грн штрафу за неналежне виконання умов договору, а саме п.4.2.3 договору кредитної лінії. В протоколі засідання кредитного комітету Публічного акціонерного товариства Банк Контракт від 16.05.2016 зазначено про існування у позивача заборгованості на загальну суму 26438150,58 грн, з яких 720000,00 грн та 9014645,06 грн доларів США (гривневий еквівалент 22944246,46 грн) за строковим тілом кредиту, а також 106347,80 доларів США (гривневий еквівалент 2706782,82 грн) та 67121,30 грн за простроченими відсотками.

Тобто, зібраними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення позичальником вимог ст.ст.526, 530, 1049, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України та договірних зобов'язань за кредитним договором (із змінами та доповненнями) щодо виконання зобов'язання перед позивачем зі своєчасного повернення кредиту та оплати процентів за користування кредитними коштами.

Спір у справі виник внаслідок того, що на думку позивача, в контексті ст.1, ч. 4 ст.36 Закону України Про іпотеку , після завершення позасудового врегулювання (як-то, передачі банку права власності на предмети іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання) будь-які наступні вимоги банку щодо виконання боржником (іпотекодавцем або іншою особою), відповідальною перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, є недійсними, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд вважає зобов'язання, які виникли з договору №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014, припиненими.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування у даній справі.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, за змістом ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у главі 49 Цивільного кодексу України визначено види забезпечення виконання зобов'язання.

Інститут забезпечення виконання зобов'язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов'язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, майнові поручителі.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань згідно з ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України є застава.

Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України, з якою кореспондуються положення ст.1 Закону України Про заставу , в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом ч.1 ст.589 Цивільного кодексу України правовим наслідком невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави.

Одним із видів застави відповідно до приписів ст.575 Цивільного кодексу України є іпотека.

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.3 Закону України Про іпотеку іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Так, з метою забезпечення виконання позивачем перед відповідачем - 1 своїх зобов'язань за кредитним договором, 02.04.2014 були укладені наступні договори:

1) між банком, як іпотекодержателем, та дочірнім підприємством Ельтрон-Дніпро Закритого акціонерного товариства Ельтрон , як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір №15/2014-01 з майновим поручителем, відповідно до п.1.2 якого предметом іпотеки є нерухоме майно - нежиле приміщення 3-го поверху (в літ.А), загальною площею 468,60 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, бульвар І.Лепсе, 16, що належить іпотекодавцю на праві власності;

2) між банком, як іпотекодержателем, та позивачем, як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір №15/2014-02, відповідно до п.1.2. якого предметом іпотеки є нерухоме майно - трикімнатна квартира АДРЕСА_7, загальною площею 70,3 кв.м, житловою площею 46,6 кв.м, що належить іпотекодавцю на праві власності;

3) між банком, як іпотекодержателем, та ОСОБА_1, як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір №15/2014-03, відповідно до п.1.2 якого предметом іпотеки є нерухоме майно - однокімнатна квартира АДРЕСА_8, загальною площею 40,3 кв.м, житловою площею 10,4 кв.м, що належить іпотекодавцю на праві власності;

4) між банком, як іпотекодержателем, та ОСОБА_4, як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір №15/2014-04, відповідно до п.1.2 якого предметом іпотеки є нерухоме майно - двокімнатна квартира АДРЕСА_9, загальною площею 44,4 кв.м, житловою площею 26,9 кв.м, що належить іпотекодавцю на праві власності;

5) між банком, як заставодержателем, та позивачем, як заставодавцем, було укладено договір №15/2014-05 застави товарів в обороті, відповідно до п.1.2 якого предметом застави є товари в обороті, найменування, кількість та загальна балансова вартість яких визначена у додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору.

За змістом п.1.1 вищезазначених іпотечних договорів №15/2014-01, №15/2014-02, №15/2014-03, №15/2014-04 від 02.04.2014 та п.1.1 договору застави товарів в обороті, ці договори частково забезпечують вимоги іпотекодержателя/заставодержателя, що випливають з договору №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014 (а також усіх додаткових угод до нього та додаткових угод, що будуть укладені у майбутньому), укладеного між іпотекодержателем/заставодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрумікс трейд" (боржником). Даними договорами іпотеки забезпечується виконання боржником умов договору кредиту, а саме: відповідно до порядку та умов договору кредиту, повернення іпотекодержателю в строк до 31.03.2017, або достроково грошових коштів у розмірі 2000000,00 дол. США; сплата процентів за користування кредитом, процентів за неправомірне користування кредитом згідно з умовами договору кредиту; сплата можливої неустойки (пеня, штраф); сплата комісій, а також відшкодування іпотекодержателю всіх збитків (включаючи витрати виконавчого провадження), понесених останнім внаслідок порушення боржником умов договору кредиту, у розмірі, у строки і у випадках, передбачених договором кредиту та/або порушення іпотекодавцем умов даних договорів.

Відповідно до змісту п.5.2.1 вищезазначених іпотечних договорів, позасудове врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань іпотекодавця за договором кредиту згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що відповідно до ст.37 Закону України Про іпотеку прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частинами 1, 2 ст.7 Закону України Про іпотеку визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя (ч.ч.1, 3, 5 ст.33 Закону України Про іпотеку ).

Зазначене положення узгоджується з приписами ч.5 ст.590 Цивільного кодексу України, у якій вказано, що якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (ст.36 Закону України Про іпотеку ).

Відповідно до положень ст.37 Закону України Про іпотеку , іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Отже, законом передбачена можливість забезпечення виконання зобов'язання шляхом передачі в іпотеку не тільки одного об'єкта нерухомого майна, а й декількох. До того ж, у разі перебування в іпотеці декількох об'єктів нерухомого майна кредитор має право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об'єктів або їх всіх, у разі якщо їх сукупна вартість є необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі.

Тобто законодавець пов'язує задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов'язання, що не вказує на те, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку є наслідком припинення основного зобов'язання в повному обсязі.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на нерухоме майно, що значиться предметами іпотеки за іпотечними договорами №15/2014-01, № 15/2014-02 та №15/2014-03 від 02.04.2014 було переоформлене на відповідача - 1, зокрема:

- нежиле приміщення 3-го поверху (в літ.А), загальною площею 468,60 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, бульвар Лепсе Івана, будинок 16, перереєстроване на відповідача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Наталією Василівною 17.05.2016, на підставі іпотечного договору №15/2014-01 від 02.04.2014, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер: 29657950 від 19.05.2016;

- трикімнатна квартира АДРЕСА_10, загальною площею 70,3 кв.м, житловою площею 46,6 кв.м, перереєстрована на відповідача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Наталією Василівною 17.05.2016, на підставі іпотечного договору №15/2014-02 від 02.04.2014, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер: 29667332 від 19.05.2016;

- однокімнатна квартира АДРЕСА_11, загальною площею 40,3 кв.м, житловою площею 10,3 кв.м, перереєстрована на відповідача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Наталією Василівною 17.05.2016, на підставі іпотечного договору №15/2014-03 від 02.04.2014, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер: 29669141 від 19.05.2016.

Постановою Правління Національного банку України від 10.12.2015 №876 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Контракт та Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк Контракт та делегування повноважень ліквідатора банку від 10.12.2015 №220 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства Банк Контракт , призначено уповноважену особу Фонду ОСОБА_7 та делеговано їй строком на два роки з 11.12.2015 по 10.12.2017 (включно) всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства Банк Контракт , визначені ст.ст.37, 38, 47-52, 52(1), 53 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, визначених ч.3 ст.47 цього Закону.

З наявного в матеріалах справи протоколу засідання кредитного комітету Публічного акціонерного товариства Банк Контракт , слідує, що 16.05.2016 було розглянуто питання щодо прийняття у власність банку предметів іпотеки в порядку позасудового врегулювання кредитної заборгованості за договором №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014.

Так, оціночною компанією Закритим акціонерним товариством Консалтингюрсервіс проведено оцінку нерухомості та визначено ринкову вартість предметів іпотеки, зокрема визначено, що:

- вартість нежилого приміщення 3-го поверху (в літ. А), загальною площею 468,60 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12, становить 8037427,00 грн, або 318755,00 доларів США;

- вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_10, загальною площею 70,3 кв.м., житловою площею 46,6 кв.м., становить 3631140,00 грн або 144010,00 доларів США;

- вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_11, загальною площею 40,3 кв. м., житловою площею 10,3 кв. м., становить 1380300,00 грн., або 54700,00 доларів США.

Таким чином, іпотекодержатель частково задовольнив забезпечену іпотекою вимогу за договором №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014 шляхом набуття права власності на предмети іпотеки на загальну суму 13048867,00 грн.

В той же час, суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016, було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29669833 від 19.05.2016, а саме: рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно - двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 за Публічним акціонерним товариством Банком Контракт за іпотечним договором №15/2014-04 від 02.04.2014.

Як вбачається в матеріалах справи, договором №15/2015 застави товарів в обороті від 02.04.2014, в свою чергу, забезпечується виконання боржником умов кредитного договору, укладеного між заставодержателем та заставодавцем за умовами якого останній зобов'язаний повернути заставодержателю до 31.03.2017 фактично отримані кошти у розмірі 2000000,00 дол. США, сплатити процентів за користування кредитом, проценти за неправомірне користування кредитом, сплатити неустойку (пеня, штрафи), комісії, а також відшкодування заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання заставодавцем умов кредитного договору, у розмірі, у строки і у випадках, передбачених кредитним договором, а також витрати на виконавче провадження.

Пунктом 5.1 договору застави товарі в обороті заставодержатель набуває право звернення стягнення на майно та його реалізації у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором, у тому числі при достроковому поверненні кредиту за вимогою заставодержателя, вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки або достроково суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів за користування кредитом, сум комісійної винагороди за управління кредитом, у тому числі процентів за неправомірне користування кредитом, та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором.

Пунктом 5.2 договору застави товарі в обороті визначено, що звернення стягнення на майно може відбуватися будь-яким із наступних способів, але не виключно, на вибір заставодержателя: заставодержатель може звернутися до заставодавця із пропозицією скласти акт про звернення стягнення на заставлене майно, в якому сторони зазначають про свою добровільну згоду щодо звернення стягнення на майно і визначають один із способів реалізації майна: продаж заставодавцем (або за його дорученням, оформленим належним чином відповідною довіреністю, - заставодержателем) майна третій особі на користь заставодержателя; прийняття майна у власність заставодержателем (із погашенням заставодавцем за рахунок коштів, отриманих від заставодержателя внаслідок такого прийняття, зобов'язань за кредитним договором, або без проведення погашення у який спосіб), шляхом продажу майна на біржі (з аукціону, публічних торгів) (п.5.2.1), заставодержатель може безпосередньо звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису або до суду для захисту своїх прав, у тому числі з позовом про звернення стягнення на майно та його реалізацію (п.5.2.2).

За твердженнями відповідача -1, звернення стягнення на предмети застави за договором №15/2014-05 застави товарів в обороті від 02.04.2014 є неможливим, так як товари в обороті (предмет застави) відсутні, їх місцезнаходження невідоме, що підтверджуються актами перевірки предмету застави товарів в обороті, які містяться в матеріалах справи. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.ст.526, 527 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Положеннями ст.ст.598, 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, за змістом абз.7 п.2 ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення правовідношення.

Закон України Про іпотеку є спеціальним законом, правила якого мають пріоритетне застосування до іпотечних правовідносин.

Як вже зазначалось судом, позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки передбачене у ст.36 Закону України Про іпотеку .

Закон чітко визначає, що умовами здійснення позасудового врегулювання є: необхідність визначення такого способу в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, та наявність заборгованості боржника, яка зумовлює відповідне право на застосування такого способу. Наслідком завершення позасудового врегулювання є недійсність наступних вимог кредитора (іпотекодержателя) до боржника щодо виконання основного зобов'язання в частині вимог, задоволених за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до розрахунку заборгованості, який наданий суду відповідачем - 1, станом на 04.10.2018 розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд з урахуванням часткового погашення заборгованості шляхом визнання за відповідачем - 1 права власності на предмети іпотеки, зокрема, за тілом кредиту складає 520391,58 доларів США.

Тобто саме лише набуття кредитором права власності на предмети іпотеки у цій справі не припинило зобов'язань позивача за договором №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014, оскільки зобов'язання за цим договором є припиненими лише частково - на суму задоволених за рахунок звернення стягнення на предмети іпотеки вимог кредитора.

Позивачем станом на день розгляду справи №910/9508/17 по суті, не надано суду доказів, які б підтверджували виконання ним своїх зобов'язань за договором №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014 в повному обсязі, внаслідок чого, за висновками суду, відсутні законні підстави для визнання припиненими зобов'язань позивача, які виникли з договору №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014. Припиненим є лише основне зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд в частині задоволених кредитором вимог.

Таким чином реальне виконання рішення засідання кредитного комітету відповідача - 1 від 16.05.2016, враховуючи також наявність іншого забезпечення, не відбулося, заборгованість позивача за договором №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014 в повному обсязі не погашена, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання зобов'язання, що виникло на підставі означеного правочину припиненим.

Крім цього у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 в справі №910/9508/17 міститься вказівка про те, що судам необхідно дослідити та надати належну правову оцінку умовам іпотечних договорів, зокрема, п.1.1.2 щодо відповідності таких умов нормам діючого законодавства.

За приписами ч.4 ст.36 Закону України Про іпотеку після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

На переконання суду, зазначена норма закону призначена для захисту боржника від подвійного стягнення і вказує на недійсність вимог стосовно основного зобов'язання в тій його частині, в якій останнє було погашено за рахунок предмету іпотеки.

Тому положення абз.1 п.1.1.2 кожного з іпотечних договорів, зобов'язання за якими визнані судами припиненими, де вказується, що сторони цих договорів, керуючись ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, дійшли згоди відступити від положень ч.4 ст.36 Закону України Про іпотеку та встановити право іпотекодержателя на пред'явлення до боржника за договором кредиту або до його поручителів вимог про виконання зобов'язань, визначених підпунктом 1.1. даного договору, у частині, що залишилася непогашеною після позасудового врегулювання, передбаченого Законом України Про іпотеку , положенням ч.4 ст.36 Закону України Про іпотеку не суперечать.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи повне погашення вимог банку до позивача, як позичальника за кредитним договором, за рахунок звернення стягнення на предмети іпотеки не відбулося.

За таких обставин, та враховуючи, що ч.4 ст. ст.36 України Про іпотеку не передбачає автоматичного припинення зобов'язання, яке забезпечено іпотекою, в повному обсязі у разі, якщо іпотекодержатель скористався своїм правом на задоволення вимог у позасудовому порядку, а лише вказує на недійсність вимог стосовно основного зобов'язання в тій його частині, в якій останнє було погашено за рахунок предмету іпотеки, вимоги позивача про визнання зобов'язання, що виникло з договору №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014 припиненим є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в позові.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд щодо визнання припиненими зобов'язання, яке виникло з договору №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014 відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 14.12.2018

Суддя Ю.М. Смирнова