Постанова

від 10.06.2019 по справі 910/9508/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2019 р. Справа№ 910/9508/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 03.01.2019 (вх. №09.1-04.1/1074/19 від 30.01.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018

у справі №910/9508/17 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд

до 1. Публічного акціонерного товариства Банку Контракт

2. Дочірнього підприємства Ельтон-Дніпро Закритого акціонерного товариства Ельтон

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1

про визнання припиненими зобов`язань

за участю представників учасників справи:

від позивача: Волощук В.В., ордер серія КВ №722171 від 18.04.2019

від відповідача-1: Єкімук О.Л. довіреність № 29 від 19.12.2018

від відповідача-2: не з`явились

від третьої особи: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

В 2017 році Товариство з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Банку Контракт про визнання зобов`язання, що виникло з договору №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014 припиненим та визнання зобов`язань, що виникли з іпотечного договору №15/2014-01 від 02.04.2014, іпотечного договору №15/2014-02 від 02.04.2014 та іпотечного договору №15/2014-03 від 02.04.2014 припиненими.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017, позов задоволено частково; визнано зобов`язання, що виникли з іпотечного договору №15/2014-01 від 02.04.2014, іпотечного договору №15/2014-02 від 02.04.2014 та іпотечного договору №15/2014-03 від 02.04.2014, - припиненими; у частині позовних вимог про визнання зобов`язання, що виникло з договору № 15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014, припиненим - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19.04.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2018 в справі №910/9508/17 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд щодо визнання зобов`язання, яке виникло з Договору №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014, таким що припинилось, і передано справу (у скасованій частині) на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі №910/9508/17 залишено без змін.

Підставою для часткового скасування судових рішень та направлення справи у відповідній частині позовних вимог на новий розгляд стало те, що судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки умовам іпотечних договорів, зокрема, п. 1.1.2 щодо відповідності таких умов нормам діючого законодавства.

При новому розгляді справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 (повний текст складено 14.12.2018) у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд про визнання припиненими зобов`язань, які виникли з договору № 15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014 відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст. ст. 11, 525, 526, 546, 572, 589, 599, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 1, 3, 7, 33, 36 Закону України Про іпотеку , встановлення обставин невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі та часткового припинення кредитних зобов`язань у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання припиненим зобов`язань за договором № 15/2014 від 02.04.2014.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ Центрумікс Трейд , 09.01.2019 подав апеляційну скаргу б/н від 03.01.2019, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/9508/17 повністю та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному дослідженні усіх обставин справи з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт стверджує, що оскільки банком було обрано спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, то, в силу приписів ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку , недійсними стають наступні вимоги щодо виконання боржником основного зобов`язання. У зв`язку цим, на думку апелянта, договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії є припиненим з підстав виконання основного зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою б/н від 03.01.2019 (вх. №09.1-04.1/1074/19 від 30.01.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрумікс Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/9508/17 та встановлено відповідачам та третій особі строк процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також надано сторонам строк на подання заяв, клопотань, пояснень, але не пізніше 27.02.2019.

Відповідачі та третя особа не скористались своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 справу №910/9508/17 призначено до розгляду на 24.04.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 та від 15.05.2019, на підставі ст. 216 ГПК України, відкладено розгляд справи на 15.05.2019, 10.06.2019, відповідно.

Представник третьої особи в судове засідання 10.06.2019 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0411627746636, згідно якого даний учасник справи отримав процесуальний документ суду 22.05.2019. Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи не надходило, про поважність причин неможливості прибуття в засідання суду не повідомлено.

Представник відповідача-2 в судове засідання 10.06.2019 не з`явився. Надіслані за наявною в матеріалах справи та розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою рекомендовані конверти з ухвалами суду повернуті відділенням поштового зв`язку із відміткою: за закінченням строку зберігання .

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Північного апеляційного господарського суду оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), а тому усі учасники справи мали змогу ознайомитися з текстом цих ухвал.

Разом із тим, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державною. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже відповідач-2 не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух апеляційної скарги, користуючись засобами поштового зв`язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданим йому процесуальним правом не скористався.

При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, а також з метою дотримання принципу розумності строків вирішення спору судом, судова колегія, з огляду на те, що явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача-2 та третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні 10.06.2019 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 скасувати, ухвалити нове про задоволення вимог позивача.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 10.06.2019 заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника позивача та відповідача-1, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

02.04.2014 між Публічним акціонерним товариством Банк Контракт (банк за договором, відповідач-1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд (позичальник за договором, позивач у справі), укладено договір №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії (далі - кредитний договір; а.с. 33-40 том І), згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитної лінії, що не перевищує 2000000,00 дол. США, а Позичальник зобов`язався повернути кредит в строк до 31.03.2017 з урахуванням строків погашення окремих траншів, встановлених п.2.2 даного договору, сплатити плату за кредит та можливу неустойку в розмірах та в строки, встановлені даним договором (п.2.1).

У відповідності до п. 2.2 кредитного договору ліміт кредитної лінії встановлюється в розмірі 1060000,00 дол. США за наведеним графіком зниження ліміту кредитної лінії. Якщо на наступний день після настання дати повернення траншу кредитної лінії сума заборгованості за кредитом перевищує суму наступного ліміту кредитної лінії, різниця між встановленим лімітом кредитної лінії та фактичною заборгованістю позичальника за кредитом вважається простроченою заборгованістю за кредитом. Якщо на наступний день після дати повернення кредиту або дати його дострокового повернення у випадках, визначених цим договором, фактична сума заборгованості за кредитом перевищує встановлену суму заборгованості після повернення, то різниця вказаними сумами вважається простроченою заборгованістю за кредитом.

В п. 2.3 сторонами узгоджено, що процентна ставка за наданим кредитом згідно цього договору встановлюється на рівні 23% річних за коштами наданими у гривнях, 15,5% річних за коштами наданими в доларах США.

Згідно з п. 2.6 кредитного договору належне виконання позичальником своїх зобов`язань згідно з цим договором забезпечується всім належним йому майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України. Окрім того, забезпеченням виконання зобов`язань позичальника за договором є: іпотека нежитлового приміщення за адресою: м.Київ, бул.Лепсе, 16, що належить ДП Ельтон-дніпро ЗАТ Ельтон ; іпотека квартири-за адресою: м. Київ, вул.Лютеранська, 8, кв.25, що належить позичальнику; іпотека квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ; іпотека квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 .; застава товарів (виробів з дорогоцінних металів); порука фізичної особи ОСОБА_1 .

У відповідності до п. 3.3 кредитного договору позичальник сплачує проценти за користування кредитом з розрахунку процентної ставки, встановленої в п.2.3 цього договору, що нараховується за методом факт/360 на фактично отриману позичальником суму кредиту та за фактичний строк користування кредитом, при цьому день надання і день погашення кредиту рахується як один день. Проценти нараховуються та сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит, в тому числі в день дострокового погашення кредиту.

Пунктом 3.4 кредитного договору, з урахуванням додаткової угоди № 2) проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно за період з останнього дня попереднього місяця по день, що передує останньому операційному дню поточного місяця (включно) та сплачується позивальником щомісячно на рахунок № НОМЕР_1 в банку до 10 числа місяця, наступного за місяцем, за який сплачуються проценти, та у день настання строку остаточного повернення кредиту, в тому числі в день дострокового погашення кредиту.

Позичальник, за змістом п. 4.2.10 кредитного договору, зобов`язується незалежно від настання строку погашення кредиту достроково сплатити заборгованість за кредитом, плату за кредит, неустойку та інші платежі передбачені цим договором протягом 3 (трьох) календарних днів з дати направлення банком вимоги дострокового виконання зобов`язань за цим договором за умови настання обставин, зазначених в п.4.3.3 цього договору.

Згідно з п.п.4.3.3, 4.3.3.1 кредитного договору банк має право припинити надання кредиту, визнати всю заборгованість за цим договором простроченою та вимагати від позичальника (незалежно від строку погашення кредиту) повернення у повному обсязі кредиту та/або плати за кредит та/або неустойки у випадках коли, зокрема, позичальник не виконав у строк свої обов`язки по поверненню кредиту та/або плати за кредит та/або інших обов`язків по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.

В п.4.3.3.12 кредитного договору сторонами визначено, що про припинення надання кредиту та необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит та інших платежів з підстав, зазначених в пунктах 4.3.3.2, 4.3.3.6, 4.3.3.7, 4.3.3.8 цього договору, банк зобов`язаний письмово повідомити позичальника не менше ніж за 5 календарних днів до вчиненню необхідних дій по стягненню коштів. Про припинення надання кредиту та необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит та інших платежів у випадку настання подій, що зазначені в пунктах 4.3.3.1, 4.3.3.3 -4.3.3.5, 4.3.3.9, 4.3.3.11 договору банк повідомляє позичальника в день настання такої події. При цьому сторони зазначають, що повідомлення, вказані в цьому пункті договору, носять інформаційний характер та неотримання цих повідомлень позичальником не є перешкодою в реалізації банком права на дострокове припинення виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Зміст п.4.3.6 кредитного договору містить умову про те, що банк має право звернути стягнення на забезпечення виконання зобов`язань за кредитом у разі непогашення позичальником заборгованості за кредитом в строк (ки), що обумовлений (ні) п.2.1 - 2.2 договору, в тому числі порушення графіку зниження ліміту кредитної лінії, встановленого п.2.2 договору (у випадку наявності такого графіку).

Розділ 5 відповідальність сторін визначає, що за несвоєчасну сплату кредиту та/або плати за кредит, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, яка нараховується на суму простроченого платежу із розрахунку фактичної кількості днів існування простроченої заборгованості з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно на рахунок № НОМЕР_2 в банку (п.5.2),

- за невиконання позичальником своїх зобов`язань, передбачених п.п.4.2.3, 4.2.5 - 4.2.7 цього договору (не надання до банку відповідних документів) банк має право стягнути з позичальника штраф у розмірі до 1% від розміру максимального ліміту кредитної лінії, але не менше 500,00 грн за кожен випадок невиконання (п.5.4),

У відповідності до п. 6.1 кредитного договору він набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін (за виключенням умов, порядок набрання якими чинності передбачений п.6.2 цього договору) та діє до 31.03.2017, або до повного повернення позичальником всіх отриманих сум кредиту, сплати у повному обсязі плати за кредит, неустойки та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов`язань згідно умов цього договору.

Згідно умов додаткової угоди №1 від 30.12.2014 та додаткової угоди №3 від 08.04.2015 сторони домовились змінити графік зниження ліміту кредитної лінії (а.с. 41-45 том І).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, з метою забезпечення виконання позивачем перед відповідачем - 1 своїх зобов`язань за кредитним договором, 02.04.2014 були укладені наступні договори:

1) між банком, як іпотекодержателем, та дочірнім підприємством Ельтрон-Дніпро Закритого акціонерного товариства Ельтрон , як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір №15/2014-01 з майновим поручителем, відповідно до п.1.2 якого предметом іпотеки є нерухоме майно - нежиле приміщення 3-го поверху (в літ.А), загальною площею 468,60 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, бульвар І.Лепсе, 16, що належить іпотекодавцю на праві власності;

2) між банком, як іпотекодержателем, та позивачем, як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір №15/2014-02, відповідно до п.1.2. якого предметом іпотеки є нерухоме майно - трикімнатна квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 70,3 кв.м, житловою площею 46,6 кв.м, що належить іпотекодавцю на праві власності;

3) між банком, як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір №15/2014-03, відповідно до п.1.2 якого предметом іпотеки є нерухоме майно - однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 40,3 кв.м, житловою площею 10,4 кв.м, що належить іпотекодавцю на праві власності;

4) між банком, як іпотекодержателем, та ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір №15/2014-04, відповідно до п.1.2 якого предметом іпотеки є нерухоме майно - двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 44,4 кв.м, житловою площею 26,9 кв.м, що належить іпотекодавцю на праві власності;

5) між банком, як заставодержателем, та позивачем, як заставодавцем, було укладено договір №15/2014-05 застави товарів в обороті, відповідно до п.1.2 якого предметом застави є товари в обороті, найменування, кількість та загальна балансова вартість яких визначена у додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору.

28.10.2015 Публічним акціонерним товариством Банк Контракт було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд повідомлення про дострокове повернення кредиту №611/07-4585 станом на 25.10.2015 на суму 927 141,03 доларів США та 1 214 750,05 грн, в т.ч. 25675,97 доларів США та 13800,00 грн простроченої заборгованості за процентами, 901465,06 доларів США та 720000,00 грн заборгованості за кредитом, 47137,69 грн пені, 433812,36 грн штрафу за неналежне виконання умов договору, а саме п.4.2.3 договору кредитної лінії.

Листом вих.№154 від 02.11.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд повідомило банк про те, що у зв`язку із наявністю обставин, які пов`язані із зміною економічних умов здійснення господарської діяльності, товариство не в змозі сплачувати повний розмір кредиту. Однак, товариством вчиняються всі можливі заходи для погашення процентів за кредитним договором. Також позивачем було гарантовано, що після стабілізації економічної ситуації та зняття НБУ обмежень щодо продажу банківських металів, будуть виконуватись кредитні зобов`язання вчасно. Крім того, позивач зауважив, що оскільки строк дії кредитного договору до 31.03.2017, то він не вбачає необхідності достроково сплачувати кредит (а.с. 58 том І).

З представлених до матеріалів справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, слідує, що право власності на предмет іпотеки за іпотечними договорами №15/2014-01, № 15/2014-02 та №15/2014-03 від 02.04.2014 переоформлено на відповідача-1, а саме:

- нежиле приміщення 3-го поверху (в літ.А), загальною площею 468,60 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, бульвар Лепсе Івана, будинок 16, перереєстроване на відповідача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Наталією Василівною 17.05.2016, на підставі іпотечного договору №15/2014-01 від 02.04.2014, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер: 29657950 від 19.05.2016;

- трикімнатна квартира АДРЕСА_3 у місті Києві, загальною площею 70,3 кв.м, житловою площею 46,6 кв.м, перереєстрована на відповідача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Наталією Василівною 17.05.2016, на підставі іпотечного договору №15/2014-02 від 02.04.2014, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер: 29667332 від 19.05.2016;

- однокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 40,3 кв.м, житловою площею 10,3 кв.м, перереєстрована на відповідача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Наталією Василівною 17.05.2016, на підставі іпотечного договору №15/2014-03 від 02.04.2014, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер: 29669141 від 19.05.2016.

Підставою звернення позивача з даним позовом, зокрема, про визнання припиненим зобов`язань за кредитним договором стало те, що оскільки банк задовольнив свої вимоги в позасудовому порядку шляхом набуття права власності на об`єкти нерухомості, то, за доводами Товариства з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд , у відповідності до ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку , ст. ст. 598, 599 ЦК України, кредитні правовідносини припинились.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, за змістом ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у главі 49 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов`язання.

Інститут забезпечення виконання зобов`язання, як вірно зауважено місцевим господарським судом, спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, майнові поручителі.

У відповідності до ч.1 ст.546 ЦК України, одним із видів забезпечення виконання зобов`язань є застава.

Відповідно до ст.572 ЦК України, з якою кореспондуються положення ст.1 Закону України Про заставу , в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом ч. 1 ст. 589 ЦК України правовим наслідком невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави.

Одним із видів застави відповідно до приписів ст.575 ЦК України є іпотека.

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.3 Закону України Про іпотеку іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частинами 1, 2 ст.7 Закону України Про іпотеку визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя (ч.ч.1, 3, 5 ст.33 Закону України Про іпотеку ).

Зазначене положення узгоджується з приписами ч.5 ст.590 Цивільного кодексу України, у якій вказано, що якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (ч. 1, ч. 2 ст.36 Закону України Про іпотеку ).

Правовий аналіз вищенаведених норм в їх сукупності дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначена можливість забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку декількох об`єктів нерухомого майна. При цьому, як підставно зауважено місцевим господарським судом, у разі перебування в іпотеці декількох об`єктів нерухомого майна кредитор має право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об`єктів або їх всіх, у разі якщо їх сукупна вартість є необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, пов`язується саме з обсягом невиконаного зобов`язання, що не вказує на те, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку є наслідком припинення основного зобов`язання в повному обсязі.

Вирішуючи спір у даній справі, Господарським судом міста Києва на підставі наявних в матеріалах справи документів вірно встановлено, що в забезпечення виконання кредитних зобов`язань за договором №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014 укладено п`ять забезпечувальних правочинів, а саме договори іпотеки №15/2014-01; №15/2014-02; №15/2014-03; №15/2014-04 від 02.04.2014 та застави №15/2014-05.

Постановою Правління Національного банку України від 10.12.2015 №876 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Контракт та Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк Контракт та делегування повноважень ліквідатора банку від 10.12.2015 №220 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства Банк Контракт , призначено уповноважену особу Фонду Шкурку Вікторію Михайлівну та делеговано їй строком на два роки з 11.12.2015 по 10.12.2017 (включно) всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства Банк Контракт , визначені ст.ст.37, 38, 47-52, 52(1), 53 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, визначених ч.3 ст.47 цього Закону.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до протоколу засідання кредитного комітету ПАТ Банк Контракт від 16.05.2016 прийнято рішення щодо прийняття у власність банку предметів іпотеки в порядку позасудового врегулювання кредитної заборгованості за договором № 15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014, а саме:

- нежиле приміщення 3-го поверху (в літ.А), загальною площею 468,60 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, бульвар І.Лепсе, 16;

- трикімнатна квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 70,3 кв.м, житловою площею 46,6 кв.м;

- однокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 40,3 кв.м, житловою площею 10,4 кв.м;

- двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 44,4 кв.м, житловою площею 26,9 кв.м.

Як вірно встановлено судом, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016, було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Синиці Т.В., внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29669833 від 19.05.2016, а саме: рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно - двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 за Публічним акціонерним товариством Банком Контракт за іпотечним договором №15/2014-04 від 02.04.2014.

Закритим акціонерним товариством Консалтингюрсервіс проведено оцінку нерухомості та визначено ринкову вартість предметів іпотеки (а.с. 143-146 том І):

- вартість нежилого приміщення 3-го поверху (в літ. А), загальною площею 468,60 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Київ, бульвар Лепсе Івана, будинок 16, становить 8037427,00 грн, або 318755,00 доларів США;

- вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_3 у місті Києві, загальною площею 70,3 кв.м., житловою площею 46,6 кв.м., становить 3631140,00 грн або 144010,00 доларів США;

- вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 40,3 кв. м., житловою площею 10,3 кв. м., становить 1380300,00 грн., або 54700,00 доларів США.

Всього загальна вартість предметів іпотеки за висновком суб`єкта оціночної діяльності становить 13 048 867,00 грн, що еквівалентно 517 465 дол. США. за офіційним курсом НБУ на час проведення оцінки.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що станом на 25.10.2015 (на час звернення банку до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту) заборгованість позивача перед банком за кредитним договором № 15/2014 від 02.04.2014 становила 927 141,03 доларів США та 1 214 750,05 грн, в т.ч. 25675,97 доларів США та 13800,00 грн простроченої заборгованості за процентами, 901465,06 доларів США та 720000,00 грн заборгованості за кредитом, 47137,69 грн пені, 433812,36 грн штрафу за неналежне виконання умов договору, а саме п.4.2.3 договору кредитної лінії.

Позивачем до матеріалів справи контррозрахунку не представлено, будь-яких заперечень щодо розміру заборгованості за кредитним договору позивачем в поданих до суду документів, як під час вирішення спору в суді вперше, так і за новим розглядом справи, не наведено. Натомість, зміст листа вих.№154 від 02.11.2015 Товариства з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд свідчить про визнання позивачем боргу в означеній сумі. Також про визнання даних обставин (розміру заборгованості) викладено позивачем в позовній заяві б/н від 28.04.2017 (вх. № 9508/17 від 12.06.2017) та апеляційній скарзі б/н від 06.09.2017 (вх. № 09-08/7752/17 від 19.09.2017).

Враховуючи те, що Публічним акціонерним товариством Банку Контракт набуто право власності на три об`єкти нерухомого майна згідно договорів іпотеки №15/2014-01, № 15/2014-02 та №15/2014-03 від 02.04.2014, сукупна вартість яких за висновок експерта становить 13 048 867,00 грн або 517 465 дол. США, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що іпотекодержатель частково задовольнив забезпечену іпотекою вимогу за договором №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014.

Разом з цим, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до п.1.1 іпотечних договорів №15/2014-01, №15/2014-02, №15/2014-03, №15/2014-04 від 02.04.2014 та п.1.1 договору застави товарів в обороті, ці договори частково забезпечують вимоги іпотекодержателя/заставодержателя , що випливають з договору №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014 (а також усіх додаткових угод до нього та додаткових угод, що будуть укладені у майбутньому), укладеного між іпотекодержателем/заставодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрумікс трейд" (боржником). Даними договорами іпотеки забезпечується виконання боржником умов договору кредиту, а саме: відповідно до порядку та умов договору кредиту, повернення іпотекодержателю в строк до 31.03.2017, або достроково грошових коштів у розмірі 2000000,00 дол. США; сплата процентів за користування кредитом, процентів за неправомірне користування кредитом згідно з умовами договору кредиту; сплата можливої неустойки (пеня, штраф); сплата комісій, а також відшкодування іпотекодержателю всіх збитків (включаючи витрати виконавчого провадження), понесених останнім внаслідок порушення боржником умов договору кредиту, у розмірі, у строки і у випадках, передбачених договором кредиту та/або порушення іпотекодавцем умов даних договорів.

В п.5.2.1 вищезазначених іпотечних договорів сторонами узгоджено, що позасудове врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань іпотекодавця за договором кредиту згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що відповідно до ст.37 Закону України Про іпотеку прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Також, пунктом 5.1 договору застави товарі в обороті заставодержатель набуває право звернення стягнення на майно та його реалізації у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання заставодавцем зобов`язань за кредитним договором, у тому числі при достроковому поверненні кредиту за вимогою заставодержателя, вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки або достроково суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів за користування кредитом, сум комісійної винагороди за управління кредитом, у тому числі процентів за неправомірне користування кредитом, та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором.

Пунктом 5.2 договору застави товарі в обороті визначено, що звернення стягнення на майно може відбуватися будь-яким із наступних способів, але не виключно, на вибір заставодержателя: заставодержатель може звернутися до заставодавця із пропозицією скласти акт про звернення стягнення на заставлене майно, в якому сторони зазначають про свою добровільну згоду щодо звернення стягнення на майно і визначають один із способів реалізації майна: продаж заставодавцем (або за його дорученням, оформленим належним чином відповідною довіреністю, - заставодержателем) майна третій особі на користь заставодержателя; прийняття майна у власність заставодержателем (із погашенням заставодавцем за рахунок коштів, отриманих від заставодержателя внаслідок такого прийняття, зобов`язань за кредитним договором, або без проведення погашення у який спосіб), шляхом продажу майна на біржі (з аукціону, публічних торгів) (п.5.2.1), заставодержатель може безпосередньо звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису або до суду для захисту своїх прав, у тому числі з позовом про звернення стягнення на майно та його реалізацію (п.5.2.2).

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Відповідно до положень ст.37 Закону України Про іпотеку , іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Таким чином, законодавець визначив три способи захисту на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, закон чітко визначає, що умовами здійснення позасудового врегулювання є: необхідність визначення такого способу в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, та наявність заборгованості боржника, яка зумовлює відповідне право на застосування такого способу. Наслідком завершення позасудового врегулювання є недійсність наступних вимог кредитора (іпотекодержателя) до боржника щодо виконання основного зобов`язання в частині вимог, задоволених за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте нормами чинного законодавства не обмежено право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов`язання декількома видами забезпечення, наприклад, окрім іпотеки, отримати в заставу товари в обороті, що і було здійснено учасниками справи.

Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному, а здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Таким чином, внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем (кредитором) права власності на нього, кредитор не втрачає права вимоги до боржника щодо одержання задоволення порушеного основного зобов`язання за рахунок іншого виду забезпечення. Припинення усіх інших забезпечень при реалізації кредитором одного з них суперечить принципам справедливості та розумності. За наведеного, основне зобов`язання не може бути визнано недійсним на підставі приписів ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку за умови наявності інших забезпечувальних договорів, право звернення стягнення за яким презюмується, та часткового погашення кредитної заборгованості.

При цьому, за змістом ст. ст. 598, 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи те, що на час вирішення спору місцевим господарським судом до матеріалів справи не було представлено доказів повного погашення боржником заборгованості за кредитним договором, грошові зобов`язання за яким забезпечені чотирма договорами іпотеки та договором застави товарів в обороті, а також у зв`язку із частковим задоволенням іпотекодержателем в позасудовому порядку своїх вимог за рахунок нерухомого майна, загальна вартість яких не покриває усієї кредитної заборгованості, судова колегія вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що саме лише набуття кредитором права власності на три предмети іпотеки у цій справі не припинило в повному обсязі зобов`язань позивача за договором №15/2014 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 02.04.2014.

Господарським судом міста Києва, на виконання вимог ст. 316 ГПК України, вірно було надано правову оцінку умовам п. 1.1.2 іпотечних договорів, згідно якої сторони цих договорів, керуючись ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, дійшли згоди відступити від положень ч.4 ст.36 Закону України Про іпотеку та встановити право іпотекодержателя на пред`явлення до боржника за договором кредиту або до його поручителів вимог про виконання зобов`язань, визначених підпунктом 1.1. даного договору, у частині, що залишилася непогашеною після позасудового врегулювання, передбаченого Законом України Про іпотеку . Наведені положення договорів, на переконання колегії суддів, не суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема, приписам ст. ст. 6, 628, ч. 1 ст. 598 ЦК України та Закону України Про іпотеку .

Доводи апеляційної скарги щодо недослідження місцевим господарським судом набутого відповідачем-1 переліку об`єктів нерухомості та вартості цих предметів іпотеки визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими, оскільки спростовуються змістом оскаржуваного рішення. Неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, колегією суддів не встановлено.

Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що позивач, звертаючись з апеляційною скаргою у даній справі, не спростував висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі № 910/9508/17 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Центрумікс Трейд на рішення Господарського суду міста Києва 22.11.2018 у справі №910/9508/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/9508/17 залишити без змін.

3. Справу №910/9508/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко

Повний текст постанови складено 24.06.2019