Рішення

від 18.12.2018 по справі 815/5632/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5632/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: Ніколенко Є.А. (представник за довіреністю)

відповідач: Олійник Л.О. (представник за довіреністю)

Шуваєва А.В. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 612-49 від 18.10.2017р., визнання протиправними дій, -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 грудня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративниого суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якій позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить:

визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо нарахування товариству з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна пені в розмірі 8 284 592,50 грн.;

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 612-49 від 18.10.2017 р. про сплату ТОВ Тедіс Україна податкового боргу в розмірі 8284592,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки складено акт № 73/28-10-49-14/30622532 від 22.08.2017р., на підставі висновків якого було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006744907 від 15.09.2017 р. ТОВ Тедіс Україна 18.09.2017 р. у повному обсязі сплачено податкове зобов'язання в розмірі 49 935 336,00 грн., однак 28.09.2017 р. ТОВ Тедіс Україна було отримано лист Одеського управління Офісу ВПП ДФС, в якому податковим органом повідомлялося про нарахування товариству пені на суму заниженого податкового зобов'язання, визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення № 0006744907 від 15.09.2017 р. Так, 18.10.2017 р. позивачем було отримано податкову вимогу № 612-49 від 18.10.2017 р., відповідно до якої станом на 17.10.2017р. сума податкового боргу (пені) ТОВ Тедіс Україна становить 8284 592,50 грн. Позивач вважає неправомірним нарахування TOB "Тедіс Україна" пені у сумі 8284592,50 грн. згідно податкової вимоги №612-49 від 18.10.2017р. у зв'язку з неправильністю її нарахування, невірним визначенням дати початку нарахування пені за грошовими зобов'язаннями, визначеними контролюючим органом за результатами проведення перевірки платника податків. Враховуючи, що ст. 129 ПК України не містить жодних приписів, які б надавали контролюючому органу можливість нарахування пені на суму заниженого податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, за весь період такого заниження, нарахування пені, починаючи з граничної дати сплати у звітному періоді, за який було виявлено заниження/завищення податкового зобов'язання є протиправним. Відтак, ТОВ Тедіс Україна вважає оскаржувану податкову вимогу протиправною, незаконною, прийнятою без достатніх правових підстав, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом.

Відповідачем в обґрунтування правової позиції зазначено, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Позивач, керуючись положеннями п. 57.3 ст. 57 ПК України сплатив суму визначеного у податковому повідомленні-рішенні № 0006744907 від 15.09.2017р. грошового зобов'язання, однак без дотримання пп.129.1.2 п.129.1 ст. 129 ПК України, а саме в частині сплати пені. Також відповідач акцентував увагу, що згідно пп.129.1.2 п.129.1 ст. 129 ПК України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Відтак, на думку контролюючого органу пеня має нараховуватись на суму заниженого податкового зобов'язання за весь період такого заниження. Також відповідач зазначив, що з урахуванням приписів пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення, а відповідно відсутній предмет спору, оскільки позивачем самостійно погашено суму боргу, визначену оскаржуваною податковою вимогою.

Ухвалою суду від 02.07.2018р. відкрито провадження у справі.

Ухвалами суду від 13.11.2017р. та від 05.12.2017р. за клопотаннями представників позивача та відповідача провадження у справі зупинялось.

Ухвалою суду від 14.12.2017 р. за клопотанням представника товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; зупинено провадження по справі до одержання результатів експертизи.

До суду надійшов висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи, в зв'язку з чим ухвалою суду від 04.10.2018р., яка занесена до протоколу засідання, поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 04.10.2018р. призначено проведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження; встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв, клопотань з процесуальних питань; призначено судове засідання по справі на 29.10.2018 р. о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 29.10.2018 р. у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі відмовлено.

Ухвалою суду від 29.10.2018 р. у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

Ухвалою суду від 29.10.2018 р., яку занесено до протоколу засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 08.11.2018р. 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 08.11.2018р., яку занесено до протоколу засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 20.11.2018р. 09 год. 00 хв.

У підготовче судове засідання 20.11.2018р. з'явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою суду від 20.11.2018р. у задоволенні клопотання представників відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено.

Ухвалою суду від 20.11.2018р. підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.12.2018 р. о 14 год. 30 хв.

07.12.2018р. (вх. № 37983/18) до суду від Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 12.12.2018 року о 14 год. 30 хв., в режимі відеконференції, до якого додано перелік питань для експертів. При цьому повідомлено про направлення зазначених питань на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 07.12.2018 року у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення судового засідання, призначеного на 12.12.2018 року о 14 год. 30 хв., в режимі відеконференції відмовлено.

10.12.2018р. (вх. № ЕП/7218/17) від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли відповіді на питання, визначені представником контролюючого органу у вищевказаному переліку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача позов не визнали, проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Одеським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, ухвал Печерського районного суду м. Києва від 16.05.2017 р. по справі № 757/27057/17-к та від 18.05.2017 р. по справі № 757/27514/17-к проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Тедіс Україна з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України, правильності визначення об'єкту оподаткування, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків і зборів за період з 01.01.2014р. по 18.05.2017р., у тому числі щодо взаємовідносин з ТОВ Лавика (код ЄДРПОУ 38477826), ТОВ Кодос Інвест (код ЄДРПОУ 37811850), ТОВ Стратагема-Інвест (код ЄДРПОУ 34801090) за період з 01.01.2014р. по 16.05.2017р. та щодо взаємовідносин ТОВ Трейдпромінвест (код ЄДРПОУ 39879177) та іншими суб'єктами господарювання за період з 01.01.2015р. по 18.05.2017р.

За наслідками перевірки складено акт № 73/28-10-49-14/30622532 від 22.08.2017 р. (т.1 а.с. 11-65), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 141.2.1 п. 141.1 ст. 141 ПК України, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 37 903 891,00 грн., а саме по податку на прибуток на загальну суму 37 903 891,00 грн., а саме по податковим періодам 2015 рік - 13 841 002,00 грн. 1 кв. 2016 року 1 485,000,00 грн. та 2016 рік 24 062 889,00 грн.;

пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України, а саме несвоєчасне перерахування податку на доходи нерезидента;

пп. б) п. 176.2 ст. 176 ПК України, п. 3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 р. за № 111/26556 встановлені випадки відображення у розділі І податкових розрахунків форми 1 ДФ недостовірних відомостей про платників податку - фізичних осіб.

За результатами перевірки прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення № 0006744907 від 15.09.2017р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 49935336,00 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 37903891,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 12031445,00 грн. (т.1 а.с. 66).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2017 р. ТОВ Тедіс Україна було в повному обсязі сплачено податкове зобов'язання в розмірі 49 935 336,00, яке було визначено та донараховане ТОВ Тедіс Україна відповідачем на підставі податкового повідомлення-рішення № 0006744907 від 15.09.2017 р., про що свідчить платіжне доручення № 2729 від 18.09.2017 р. (т.1 а.с. 68).

28.09.2017 р. (вх. №1189/го) позивачем отримано лист Одеського управління Офісу ВПП ДФС, в якому податковим органом повідомлялося про нарахування ТОВ Тедіс Україна пені на суму заниженого податкового зобов'язання, визначено на підставі податкового повідомлення-рішення № 0006744907 від 15.09.2017 р. (т.1 а.с. 69).

18.10.2017 р. контролюючим органом винесено податкову вимогу № 612-49, відповідно до якої за ТОВ Тедіс Україна значиться податковий борг з пені в розмірі 8 284 592,50 грн. (т.1 а.с. 73).

Позивач, вважаючи зазначену вимогу протиправною та такою, що прийнята без дотримання вимог ПК України, звернувся до суду з цим позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

З системного аналізу вказаних норм податкового законодавства вбачається, що податкове зобов'язання визначається у разі відсутності порушення норм податкового законодавства платником податків в податковій декларації або контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні; грошове ж зобов'язання може включати в себе штрафні санкції та визначається у разі порушення норм податкового законодавства самостійно платником податків в порядку, передбаченому статтею 50 ПК України, або контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні.

Таким чином, ПК України розмежовує поняття податкового зобов'язання і грошового зобов'язання.

Згідно з п.31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

За змістом п.37.2 ст. 37 ПК України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Відповідно до п. 57.2 ст.57 ПК України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Тобто, по завершенню вказаного 10-денного строку, якщо у контролюючого органу не буде відомостей (документально підтверджених) щодо сплати або оскарження визначеного грошового зобов'язання, то контролюючий орган зобов'язаний розпочати заходи, спрямовані на забезпечення сплати платником податків цього зобов'язання, зокрема сформувати податкову вимогу.

В свою чергу, на підставі п. 54.3.2 п.54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З урахуванням вказаної різниці між грошовим та податковим зобов'язанням, у тому числі, у встановлених статтею 57 ПК України, строках їх сплати, момент початку нарахування пені для таких зобов'язань визначається по-різному.

Як встановлено судом, позивачем суму грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню № 0006744907 від 15.09.2017р. своєчасно сплачено, а саме 18.09.2017 р. відповідно до платіжного доручення, копія якого знаходиться в матеріалах справи, тобто, позивачем дотримано встановлений законом десятиденний строк.

Позивач вважає, що у зв'язку з неправомірним та безпідставним посиланням контролюючого органу на пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України в редакції, чинній до 01.01.2017р., відбулося нарахування пені в розмірі 8284592,50 грн.

Підстави та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків врегульовано ст.59 ПК України.

Згідно п.59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

У вищенаведеному пункті ПК України зазначено, що податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Крім того, розділом ІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 610 від 30.06.2017 р., визначено, що податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Враховуючи вказане та виходячи з аналізу вищенаведених норм, підставою для формування та направлення контролюючим органом податкової вимоги платнику податків є встановлення відповідної обставини, зокрема, платником податків не сплачено узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки.

За приписами пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджено, що 18.09.2017 р. ТОВ Тедіс Україна було в повному обсязі сплачено податкове зобов'язання в розмірі 49 935 336,00, яке було визначено та донараховане ТОВ Тедіс Україна відповідачем на підставі податкового повідомлення-рішення № 0006744907 від 15.09.2017 р., однак за наслідками погашення позивачем податкового зобов'язання відповідачем було відображено в інтегрованій картці позивача пеню у розмірі 8 284 592,50 грн.

Суд не погоджується з такими діями контролюючого органу та вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для нарахування ТОВ Тедіс Україна пені за заниження сум податкових зобов'язань за весь період такого заниження, оскільки на дату нарахування позивачу пені згідно з приписами ст.129 ПК України не передбачено її нарахування за весь період заниження податкового зобов'язання.

За приписами п.111.2 ст.111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно пп.14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (пп.129.1.1 п.129.1 ст. 129 ПК України).

Відповідно до пп.129.1.2 п.129.1 ст. 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Суд вважає безпідставним посилання відповідача, в тому числі у відзиві на позовну заяву, на пп.129.1.2 п.129.1 ст. 129 ПК України в редакції, що не є чинною на час виникнення спірних правовідносин, оскільки вказана норма в даному випадку має застосовуватись з урахуванням змін, внесених Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні № 1797-VIII від 21.12.2016р.

Судом відхиляються доводи контролюючого органу щодо посилання на пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України у редакції, яка втратила чинність 1 січня 2017 року, тобто не діяла ані на момент прийняття податкового повідомлення-рішення, ані спірної вимоги, оскільки податковим законодавством, за наявних обставин, нарахування пені не передбачено.

Згідно пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що ПК України прямо передбачено, що при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, пеня нараховується починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

За приписами п. 129.4 ст. 129 ПК України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Судом встановлено, що донарахування пені в розмірі 8284592,50 грн. відповідачем здійснено на підставі п.п.129.1.2 п. 129.1. ст.129 ПК України в редакції, чинній до 01.01.2017 р., який передбачав, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Однак, статтею 129 ПК України в редакції, чинній з 01.01.2017 р. не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов'язань на суму такого заниження та за весь період заниження, у зв'язку з чим підпункт 129.1.2 пункту 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України (в редакції на час прийняття податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги) не міг бути застосований податковим органом для розрахунку пені, оскільки встановлює момент з якого може бути нарахована пеня на податкове зобов'язання, визначене контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, а тому такі дії відповідача не відповідають вимогам податкового законодавства та свідчать про протиправність оскаржуваної податкової вимоги № 612-49 від 18.10.2017р., оскільки податковий борг у позивача виник в результаті безпідставного нарахування пені.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 р. у справі №820/3878/18 (адміністративне провадження №К/9901/36839/18), яка відповідно до приписів ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні даного спору.

Зазначена обставина також знайшла своє відображення у індивідуальній податковій консультації Державної фіскальної служби України № 938/6/99-99-15-02-02-15/ІПК від 30.06.2017 р. (т.1 а.с. 71).

У постанові Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №822/2821/17 (адміністративне провадження №К/9901/20959/18) зроблено висновок, що об'єктом нарахування пені, яка увійшла до складу податкової вимоги є грошове зобов'язання визначене контролюючим органом згідно пп.у 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, яке за умовами п. 57.3 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення. Суд, вважає, що сплата узгодженої суми грошового зобов'язання у встановлений кодексом строк виключає одну із умов нарахування пені, доводить відсутність складу податкового правопорушення, що унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність нарахування пені, правила обчислення якої встановлені статтею 129 Податкового кодексу України та діють тільки за умов наявності підстав її нарахування.

Однак в межах спірних відносин узгоджене грошове зобов'язання, а саме податкове зобов'язання, визначене відповідачем шляхом прийняття податкового повідомлення - рішення № 0006744907 від 15.09.2017 р. на суму 49 935 336,00 грн., сплачене позивачем з дотриманням встановленого кодексом строку, що визнається учасниками справи.

Крім того, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України у висновку за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи № 2191/18-45/13097/18-72/13098/18-71 від 26.06.2018 р., зокрема зазначив, що податкова вимога № 612-49 від 18.10.2017р. не містить будь-яких посилань з яких підстав виник зазначений податковий борг, документально нарахування ТОВ Тедіс Україна пені у сумі 8 284 592,50 грн., згідно податкової вимоги саме на підставі акта про результати позапланової виїзної документальної перевірки № 73/28-10-49-14/30622532 від 22.08.2017 р. не можливо підтвердити (т.1, а.с. 167-173).

Також слід зазначити, що фінансова відповідальність до платника податків у вигляді пені має бути застосована у розмірі та з дотриманням порядку нарахування пені, чинного на дату сплати зобов'язання (припинення порушення). При цьому, суд звертає увагу, що у податковому повідомленні-рішенні № 0006744907 від 15.09.2017 р. дану суму пені зазначено не було та не було відображено податковим органом в Акті перевірки, а тому відповідачем протиправно здійснено донарахування пені в розмірі 8284592,50 грн. на підставі п.п.129.1.2 п. 129.1 ст.129 Податкового кодексу України в редакції, чинній до 01.01.2017 р., навіть через те, що виявлені при перевірці порушення податкового законодавства були допущені позивачем до 01.01.2017 р.

Варто звернути увагу, що в оскаржуваній податковій вимозі сума податкового боргу вказана станом на 17.10.2017р., що розуміється як заборгованість, що нараховувалась та рахується станом із 01.01.2014р. по 18.05.2017р., адже перевірка порушення вимог податкового законодавства проводилась з 01.01.2014р. Слід також зазначити, що Акт перевірки датований 22.08.2017р., податкове повідомлення-рішення винесено 15.09.2017р., податкова вимога датована 18.10.2017р., однак норма Податкового кодексу України, на підставі якої було нарахована пеня, застосована в редакції до 01.01.2017 р.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні від 09.02.1999 р. №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд вважає, що заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи - порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності.

За практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовуються судами як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Доводи відповідача про те, що з урахуванням приписів пп.60.1.1 п. 60.1 ст.60 ПК України податкова вимога вважаєтьсяся відкликаною та правомірність винесення останньої не може бути предметом судового розглдяу судом відхиляються, враховуючи наступне.

Відповідно до пп.60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Найважливішою вимогою ст. 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовані положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП] заява № 33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000-І).

За приписами п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 102 ПКУ врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Частинами 1, 2 ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з пунктом 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006, у якій зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За стандартами Європейського суду з прав людини під доступом до правосуддя розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Розглядувана категорія разом із такими елементами як остаточність судового рішення та своєчасність виконання остаточних рішень є невід'ємними складовими права на суд, яке, у свою чергу, посідає одне з основних місць у системі фундаментальних цінностей будь-якого демократичного суспільства.

Зокрема, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France, пункт 36, 38) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні даної справи суд враховує правову позицію, висловлену у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі №818/1331/17 (адміністративне провадження №К/9901/10708/18), від 29.03.2018 р. у справі №804/2719/17 (адміністративне провадження №К/9901/39456/18), за змістом якої обставини відкликання податкового повідомлення-рішення чи податкової вимоги на підставі пп.60.1.1 п. 60.1 ст.60 ПК України не є перешкодою для його скасування, позаяк не відновлюють становище позивача, яке існувало до моменту прийняття такого рішення.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги встановлені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що донарахування ТОВ Тедіс Україна пені в розмірі 8284592,50 грн. відповідачем безпідставно здійснено на підставі п.п.129.1.2 п. 129.1 ст.129 ПК України в редакції, чинній до 01.01.2017 р. та не враховано, що на дату нарахування позивачу пені згідно з приписами ст.129 ПК України не передбачено її нарахування за весь період заниження податкового зобов'язання, відтак нарахування пені, починаючи з граничної дати сплати у звітному періоді, за який було виявлено заниження/завищення податкового зобов'язання є протиправним. Відтак податкова вимога № 612-49 від 18.10.2017р. є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судовий збір у розмірі 124268,88 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" (65044, Одеська обл., місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 4А; код ЄДРПОУ 30622532) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м.Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11 Г; код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 612-49 від 18.10.2017р., визнання протиправними дій,- задовольнити.

Визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо нарахування товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" пені у розмірі 8284592,50 грн.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 612-49 від 18.10.2017р.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" (04119, м.Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11 Г; код ЄДРПОУ 39440996) судовий збір у розмірі 124268,88 грн. (сто двадцять чотири тисячі двісті шістдесят вісім гривень 88 коп.)

Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2018р.

Суддя Г.П. Самойлюк

.