Постанова

від 13.12.2018 по справі 917/536/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2018 р. Справа № 917/536/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Медуниця О.Є. , суддя Чернота Л.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Кохан Ю.В.,

за участі представників:

позивача - адвокат ОСОБА_1, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 1663 від 28.03.2017, довіреність № 22 від 05.12.2018;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Халтуринського ГСКП (вх. № 738П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 11 вересня 2018 року (повний текст складено 24.09.2018) по справі № 917/536/18

за позовом Халтуринського госпрозрахункового сільського комунального підприємства, с. Мартинівка Карлівського району Полтавської області,

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава,

про : 1) визнання поновленим з 20.12.2017 договору оренди землі від 20.10.2011, зареєстрованого у відділі Держземагентства у Карлівському районі Полтавської області 19.12.2012 за № 532160004002765 (внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 28.07.2017, номер запису про інше речове право: 21696320) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором; 2) визнання укладеною додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі від 20.10.2011, зареєстрованого у відділі Держземагентства у Карлівському районі Полтавської області 19.12.2012 за № 532160004002765 (внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 28.07.2017, номер запису про інше речове право: 21696320), в редакції, запропонованій позивачем,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2018 року Халтуринське ГСКП звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про: 1) визнання поновленим з 20.12.2017 договору оренди землі від 20.10.2011 , зареєстрованого у відділі Держземагентства у Карлівському районі Полтавської області 19.12.2012 за № 532160004002765 (внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 28.07.2017, номер запису про інше речове право: 21696320) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором; 2) визнання укладеною додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі від 20.10.2011, зареєстрованого у відділі Держземагентства у Карлівському районі Полтавської області 19.12.2012 за № 532160004002765 (внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 28.07.2017, номер запису про інше речове право: 21696320), в редакції, запропонованій позивачем. Посилається на наявність у позивача переважного права на поновлення зазначеного договору оренди землі у зв'язку з продовженням Халтуринським ГСКП користування орендованою земельною ділянкою та відсутністю повідомлення орендодавця про заперечення щодо поновлення договору оренди землі.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.09.2018 у справі № 917/536/18 (суддя Бунякіна Г.І.) в позові відмовлено. Рішення мотивовано тим, що строк дії договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765 закінчився 19.12.2017, проте орендар - Халтуринське ГСКП в установлені п. 8 зазначеного договору та ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» строки не повідомив орендодавця - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк. З листом-клопотанням про продовження строку дії договору оренди землі орендар звернувся лише 31.01.2018. Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області згоди на поновлення договору оренди землі не надавало та не укладало з Халтуринським ГСКП додаткової угоди щодо поновлення договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765.

Позивач - Халтуринське ГСКП звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Посилається на те, що продовжує користуватись спірною земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765 та сплачує орендну плату відповідно до умов договору, повідомлення від орендодавця про наявність заперечень щодо поновлення зазначеного договору оренди землі у встановлений місячний термін після закінчення строку дії договору не надійшло, тому орендар на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» направив орендодавцю лист-клопотання від 25.01.2018 про продовження строку дії договору оренди землі з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Проте відповідач листом від 08.02.2018 відмовив позивачу у поновленні договору. Не погоджується з посиланням на обов'язкове укладення додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення у місячний строк.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 у справі № 917/536/18 апеляційну скаргу позивача залишено без руху на підставі п. 3 ч. 3 ст. 258, та чч. 2, 6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу, надано апелянту строк для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

На виконання зазначеної ухвали позивач 19.11.2018 за вх. № 1229 надав належним чином засвідчені копії поштового чеку та опису вкладення від 12.10.2018, які свідчать про надсилання копії апеляційної скарги на адресу відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 у справі № 917/536/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, встановлено відповідачу строк до 10.12.2018 для надання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання його копії апелянту, призначено апеляційну скаргу до розгляду на 13.12.2018 об 11:00 год. та викликано в судове засідання учасників справи.

На виконання зазначеної ухвали відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області 07.12.2018 за вх. № 2060 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2018 у справі № 917/536/18 залишити без змін. Посилається на відсутність підстав для поновлення договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765 за процедурою, визначеною ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , оскільки орендарем порушено строки письмового повідомлення орендодавця про намір укласти договір оренди землі на новий строк.

11.12.2018 у зв'язку з відпусткою судді Барбашової С.В. проведено повторний автоматичний розподіл справи № 917/536/18 та для розгляду зазначеної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Чернота Л.Ф.

Представник позивача - Халтуринського ГСКП в судовому засіданні 13.12.2018 підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в судове засідання 13.12.2018 не прибув, про причину відсутності в судовому засіданні не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним поштовим рекомендованим повідомленням №№ 6102226657419.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, його позиція щодо обставин справи достатньо повно викладена у відзиві на апеляційну скаргу, судова колегія дійшла висновку про можливість здійснення перегляду рішення суду першої інстанції за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи сторін, викладені в апеляційні скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосуванням норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.10.2011 між Карлівською районною державною адміністрацією та Халтуринським ГСКП було укладено договір оренди землі (а.с. 18-19), відповідно до умов якого позивачу надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 65,63 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказаний договір зареєстровано у відділі Держземагентства у Карівському районі Полтавської області 19.12.2012 за № 532160004002765.

Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 792 Цивільного Кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельного кодексу України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин 1-5 ст. 33 цього Закону, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 8 та 9 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що реалізація переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі, яка передбачена ст. 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків, а саме:

- дотримання орендарем процедури повідомлення про намір реалізувати переважне право;

- продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди;

- відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» , внаслідок реорганізації Головного управління Держземагентства у Полтавській області, було утворене Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Згідно з Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, Управління реалізує покладені на нього повноваження у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

В п. 8 договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765 сторони встановили, що договір укладено строком на 5 (п'ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до ст. 18 Закону Про оренду землі (в редакції, яка була чинною на час укладення між сторонами та державної реєстрації договору оренди землі) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, зважаючи на те, що договір оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765 був зареєстрований 19.12.2012, строк його дії закінчився 19.12.2017.

Позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, оскільки з клопотанням від 25.01.2018 за № 05/18 про поновлення договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765 (а.с. 26) звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з порушенням 30-тиденного строку до закінчення терміну дії договору, встановленого п. 8 зазначеного договору оренди землі та ч. 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Зазначені обставини унеможливлюють поновлення договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765, оскільки орендарем не дотримано строків повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди землі.

В клопотанні від 25.01.2018 за № 05/18 про поновлення договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765 позивач просить укласти договір оренди землі на новий строк - строком на 7 років (поновити договір оренди землі) на земельну ділянку загальною площею 65,6166 га, яка перебуває в оренді Халтуринського ГСКП на підставі договору оренди землі від 20.10.2011 , зареєстрованого у відділі Держземагентства у Карлівському районі Полтавської області 19.12.2012 за № 532160004002765. До вказаного клопотання позивачем надано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Орендодавець клопотання Халтуринського ГСКП від 25.01.2018 за № 05/18 про поновлення договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765 отримав 31.01.2018, що підтверджується вхідним штампом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на зазначеному клопотанні.

Доказів досягнення сторонами згоди щодо зміни умов договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765 суду не надано.

Листом від 08.02.2018 № 32-16-0.332-722/2-18 (а.с. 16-17) відповідач відмовив у поновленні договору оренди землі від 20.10.2011 у зв'язку з порушенням орендарем термінів письмового повідомлення стосовно наміру укладання договору оренди землі на новий строк та закінченням строку дії вказаного договору, додаткову угоду щодо поновлення договору оренди земельної ділянки орендодавцем не підписано

Позивач направив на адресу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області лист від 19.04.2018 за № 25/18 (а.с. 30), в якому пропонує відповідачу підписати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 20.10.2011 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , з посиланням на продовження орендарем користування земельною ділянкою, що є об'єктом зазначеного договору оренди землі та відсутність протягом одного місяця після закінчення строку вказаного договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору, та надав до листа проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Відповідач не надав позивачу відповіді на лист від 19.04.2018 за № 25/18, запропонований позивачем проект додаткової угоди щодо поновлення договору оренди земельної ділянки не підписав.

За приписами ст. 33 Закону України Про оренду землі , в обох випадках поновлення договору оренди землі, передбачених зазначеною статтею, укладення в місячний строк додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення є обов'язковим (п. 5 та п. 8 ст. 33 ЗУ Про оренду землі ).

В матеріалах справи відсутні докази укладення сторонами додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765 у місячний строк, встановлений ч.ч. 5, 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» .

Таким чином, договір оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765 припинив свою дію та не був поновлений, у зв'язку з закінчення строку, на який його було укладено, що передбачено ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» .

Крім того, в клопотанні від 25.01.2018 за № 05/18 про поновлення договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765 позивач просить подовжити дію зазначеного договору оренди землі терміном на 7 років, в той час як договір був укладений на 5 років. Тобто позивач фактично просить не поновити договір на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а змінити умови договорів в частині строку дії договору.

Отже, у відповідача були відсутні підстави для задоволення клопотання позивача від 25.01.2018 за № 05/18 про поновлення договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765, оскільки позивач в клопотанні наполягав на зміні умов договору щодо його строку дії.

Відповідно до ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Порядок внесення змін до договору регламентовано ст. 188 Господарського кодексу України, згідно якої сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором.

Вирішення питання про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення ч. 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України, відповідно до якого договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін.

Статтею 654 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

У відповідності до вимог ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є строк дії договору, об'єкт оренди та орендна плата із зазначенням її розміру.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Згідно з п. 32 договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765, зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується судовому порядку.

Докази досягнення згоди сторонами щодо внесення змін до умов договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765 в частині подовження строку дії договору та укладення додаткової угоди до вказаного договору оренди землі в матеріалах справи відсутні. Одноособово орендар (позивач у справі) не може змінити умови вказаного договору щодо строку дії договору, що фактично є не поновленням, а зміною істотних умов договору.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , позивач втратив переважне право на поновлення вказаного договору, у зв'язку з чим підстави для визнання договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765 поновленим відсутні.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позивача про визнання поновленим з 20.12.2017 договору оренди землі від 20.10.2011 , зареєстрованого у відділі Держземагентства у Карлівському районі Полтавської області 19.12.2012 за № 532160004002765 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення вищезазначеного договору оренди землі, в редакції, запропонованій позивачем.

За приписами чч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами чч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги позивача - Халтуринського ГСКП та залишення без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2018 у справі № 917/536/18.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача - Халтуринського ГСКП на рішення Господарського суду Полтавської області від 11 вересня 2018 року по справі № 917/536/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 11 вересня 2018 року по справі № 917/536/18 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18.12.2018.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Л.Ф. Чернота