Постанова

від 21.03.2019 по справі 917/536/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 917/536/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Халтуринського госпрозрахункового сільського комунального підприємства на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2018 (суддя Бунякіна Г.І.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 (головуючий суддя: Пелипенко Н.М., судді: Медуниця О.Є., Чернота Л.Ф.)

за позовом Халтуринського госпрозрахункового сільського комунального підприємства

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання поновленим з 20.12.2017 договору оренди землі від 20.10.2011, зареєстрованого у відділі Держземагентства у Карлівському районі Полтавської області 19.12.2012 за № 532160004002765 (внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 28.07.2017, номер запису про інше речове право: 21696320) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором; визнання укладеною додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі від 20.10.2011, зареєстрованого у відділі Держземагентства у Карлівському районі Полтавської області 19.12.2012 за № 532160004002765 (внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 28.07.2017, номер запису про інше речове право: 21696320), в редакції, запропонованій позивачем,

За участю представників:

позивача - Пластун Л.В. - адвокат

відповідача - Паращук Д.В. - представник

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. 14.05.2018 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Халтуринського госпрозрахункового сільського комунального підприємства до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про:

- визнання поновленим з 20.12.2017 Договору оренди землі від 20 жовтня 2011 року, зареєстрованого у відділі Держземагентства у Карлівському районі Полтавської області 19.12.2012 за №532160004002765 (внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 28.07.2017р., номер запису про інше речове право: 21696320) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором;

- визнання укладеною Додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі від 20 жовтня 2011 року, зареєстрований у відділі Держземагентства у Карлівському районі Полтавської області 19.12.2012 за №532160004002765 (внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 28.07.2017, номер запису про інше речове право: 21696320), в наступній редакції: (далі позивачем приведено повний текст проекту додаткової угоди без номера та дати).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач продовжує користуватись спірною земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765 та сплачує орендну плату відповідно до умов договору, повідомлення від орендодавця про наявність заперечень щодо поновлення зазначеного договору оренди землі у встановлений місячний термін після закінчення строку дії договору не надійшло, тому орендар на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" направив орендодавцю лист-клопотання від 25.01.2018 про продовження строку дії договору оренди землі з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Проте відповідач листом від 08.02.2018 відмовив позивачу у поновленні договору. Не погоджується з посиланням на обов'язкове укладення додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення у місячний строк.

3. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує на пропущення позивачем строків для подання до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомлення про поновлення договору оренди землі від 20.10.2011 та для укладення з орендодавцем відповідної додаткової угоди, передбачених ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Також відповідач зазначає, що об'єктом договору оренди землі, що пропонується до поновлення, є земельна ділянка загальною площею 65,63 га ріллі. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (НВ-5306055452017 від 26.07.2017) кадастровий номер 5321685600:00:008:0132 площа земельної ділянки становить 65,6166 га, що суперечить об'єкту оренди, що є істотною умовою договору оренди землі.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.09.2018 у справі № 917/536/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2018, в позові відмовлено.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

5. 04.01.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Халтуринське госпрозрахункове сільське комунальне підприємство звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі №917/536/18 до Касаційного господарського суду.

6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2019 року у справі № 917/536/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

7. Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 21.03.2019, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до 27.02.2019.

8. 18.02.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) відповідач направив відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до Верховного Суду 21.02.2019.

9. У судове засідання 14.03.2019 з'явилися представники сторін. Представник позивача підтримала касаційну скаргу. Представник відповідача виклав заперечення проти касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

10. У касаційній скарзі Халтуринське госпрозрахункове сільське комунальне підприємство (скаржник, позивач) просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2018, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2018, у справі №917/536/18, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

11. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, відповідно до якої суть поновлення договору оренди згідно ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" полягає в тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець відповідно не заперечує у поновленні договору.

Скаржник вважає, що Халтуринське госпрозрахункове сільське комунальне підприємство скористалось вказаною підставою поновлення, яка передбачена ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", заперечення мало бути доведено до відома орендаря в межах встановленого строку, тобто до 19.01.2018, а тому укладення додаткової угоди є можливим лише після спливу вказаного строку.

Позивач вказує, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки, що лист ГУ Держгеокадастру датований лише 08.02.2018, тобто після спливу місячного строку, а тому відповідач зволікав з укладенням додаткової угоди, пропустивши термін, визначений ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не спростовано факту продовження належного користування позивачем земельною ділянкою впродовж усього строку дії договору, а також після 19.12.2018 (дати закінчення договору оренди землі).

Халтуринське госпрозрахункове сільське комунальне підприємство вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не вимагається. Також помилковим є посилання колегії суддів на ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка відноситься до іншої самостійної підстави поновлення договору оренди.

Позивач вказує, що запропоновані в клопотання Халтуринського ГСКП від 25.01.2018 пропозиції щодо збільшення строку дії договору з 5 до 7 років викладені з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" від 01.10.2018, в якому передбачено, що мінімальний строк договору оренди не може бути меншим, як 7 років. Крім збільшення строку, позивач пропонував збільшити розмір орендної плати з 3% до 12% від нормативно-грошової оцінки, однак вказані пропозиції не свідчать про наполягання Халтуринського ГСКП, як зазначено апеляційним судом, оскільки 19.04.2018 повторно було направлено клопотання про поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Відповідач зазначає, що об'єктом договору оренди землі, що пропонується до поновлення, є земельна ділянка загальною площею 65,63 га ріллі. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (НВ-5306055452017 від 26.07.2017) кадастровий номер 5321685600:00:008:0132 площа земельної ділянки становить 65,6166 га, що суперечить об'єкту оренди, що є істотною умовою договору оренди землі. Крім того, вказаний витяг на даний момент є недійсним у зв'язку зі спливом тримісячного терміну з моменту його видачі.

Разом з тим, відповідач вказує, що строк дії спірного договору оренди землі закінчився 19.12.2017, та вважає, що позивачем порушено терміни письмового повідомлення стосовно наміру укладання договору оренди землі на новий строк, оскільки відповідне клопотання від 31.01.2018 подано пізніше визначеного законодавством терміну для такого звернення.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

13. 20.10.2011 між Карлівською районною державною адміністрацією та Халтуринським госпрозрахунковим сільським комунальним підприємством було укладено договір оренди землі (а.с. 18-19), відповідно до умов якого позивачу надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 65,63 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказаний договір зареєстровано у відділі Держземагентства у Карівському районі Полтавської області 19.12.2012 за № 532160004002765.

Договір укладено на 5 (п'ять) років (п. 8 договору).

14. Таким чином, строк дії вказаного договору оренди землі закінчився 19.12.2017.

15. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

16. 31.01.2018 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (яке було утворене внаслідок реорганізації Головного управління Держземагентства у Полтавській області відповідно до постанови КМУ № 5 від 14.01.2015 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру", відповідно до п.п. 1, 2 якої було утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (за переліком згідно з Додатком №1) та реорганізовано територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру) з клопотанням № 05/18 від 25.01.2018 (вх. № Х-1415/0/25-18 від 31.01.2018) про поновлення договору оренди землі від 20.10.2011 (а.с. 26).

До вказаного клопотання позивачем було додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

У відповідь на вказане клопотання відповідач листом № 32-16-0.332-722/2-18 від 08.02.2018 (а.с. 16-17) повідомив позивача про те, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не вбачає правових підстав для поновлення договору оренди землі від 20.10.2011 з Халтуринським госпрозрахунковим сільським комунальним підприємством з огляду на порушення останнім термінів письмового повідомлення стосовно наміру укладання договору оренди землі на новий строк та, відповідно, закінчення строку дії вказаного договору, а також недійсність наданого позивачем витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та невідповідність площі земельної ділянки, зазначеної у витязі, площі об'єкту оренди.

17. 19.04.2018 позивач направив на адресу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області лист № 25/18 (а.с. 30), у якому наголосив на продовженні здійснення Халтуринським госпрозрахунковим сільським комунальним підприємством користування земельною ділянкою, що є об'єктом договору оренди землі від 20 жовтня 2011 року та відсутність протягом одного місяця після закінчення строку вказаного договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у його поновленні та запропонував відповідачу підписати з Халтуринським госпрозрахунковим сільським комунальним підприємством додаткову угоду про поновлення вказаного договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідь на вказаний лист позивачу не надходила, запропонований орендарем проект додаткової угоди щодо поновлення договору оренди земельної ділянки орендодавцем не підписано.

18. Вважаючи вказану поведінку Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області протиправним зволіканням з підписанням додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 20.10.2011 та порушенням прав орендаря, що продовжує де-факто користуватися земельною ділянкою, позивач звернувся з даним позовом про визнання поновленим з 20.12.2017 договору оренди землі від 20 жовтня 2011 року, зареєстрованого у відділі Держземагентства у Карлівському районі Полтавської області 19.12.2012 за №532160004002765 (внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 28.07.2017, номер запису про інше речове право: 21696320) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, та визнання укладеною відповідної додаткової угоди про поновлення вказаного договору оренди землі.

VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

19. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову, виходячи з такого.

Зважаючи на те, що договір оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765 був зареєстрований 19.12.2012, строк його дії закінчився 19.12.2017.

Позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, оскільки з клопотанням від 25.01.2018 за № 05/18 про поновлення договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765 (а.с. 26) звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з порушенням 30-тиденного строку до закінчення терміну дії договору, встановленого п. 8 зазначеного договору оренди землі та ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Зазначені обставини унеможливлюють поновлення договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765, оскільки орендарем не дотримано строків повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди землі.

В матеріалах справи відсутні докази укладення сторонами додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765 у місячний строк, встановлений ч.ч. 5, 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, договір оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765 припинив свою дію та не був поновлений, у зв'язку з закінчення строку, на який його було укладено, що передбачено ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", позивач втратив переважне право на поновлення вказаного договору, у зв'язку з чим підстави для визнання договору оренди землі від 20.10.2011 №532160004002765 поновленим відсутні.

VІІ. Позиція Верховного Суду

20. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

21. У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №917/535/18 , в якій приймали участь ті ж самі позивач та відповідач та з аналогічного предмету спору , викладено такий правовий висновок:

"6.1. Предметом позову у даній справі є вимога про поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

6.2. Порядок поновлення договору оренди земельної ділянки визначено статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон), якою регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини перша-п'ята цієї статті), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина шоста цієї статті).

6.3. Відповідно до частини 6 статті 33 Закону у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

6.4. Визначений наведеною нормою порядок є відмінним від передбаченого положеннями частин 1-5 статті 33 Закону , оскільки передбачає право на поновлення договору оренди земельної ділянки, яке виникає після закінчення строку дії відповідного договору оренди земельної ділянки і орендар продовжує користуватись цією ділянкою, за відсутності протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди заперечення орендодавця проти поновлення цього договору.

6.5. Повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону, не вимагається . Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті 33 Закону полягає саме у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує проти поновлення договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №912/1686/17.

6.6. Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою .

6.7. Суди попередніх інстанцій установили, що строк дії договору закінчився 19.12.2017. Протягом місяця після його закінчення Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не висловлювало будь-яким чином заперечень у його поновленні. В свою чергу, 31.01.2018 Халтуринське госпрозрахункове сільське комунальне підприємство звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про поновлення вказаного договору оренди землі від 20.10.2011, додавши проект додаткової угоди.

6.7. Проте, як установлено судами, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області відмовило позивачу у поновленні договору оренди землі від 20.10.2011 з огляду на порушення останнім термінів письмового повідомлення стосовно наміру укладання договору оренди землі на новий строк та, відповідно, закінчення строку дії вказаного договору .

6.8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, cyди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у позивача відсутнє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки ним не було дотримано процедури такого поновлення, встановленої статтею 33 Закону України "Про оренду землі", а продовження користування орендованою земельною ділянкою позивачем та його повідомлення про намір реалізувати право на поновлення договору оренди поза межами строку дії цього договору не є підставою для задоволення позовних вимог у даній справі.

6.9. Верховний Суд вважає рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції такими, що прийняті із невірним застосуванням норм матеріального права, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

6.10. Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: (1) користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і (2) відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

6.11. При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається . Як вже зазначалося, суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

6.12. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді".

6.13. Зважаючи на наявність такого юридичного складу, необхідного для поновлення договору оренди землі з підстав передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренди землі", а саме (1) користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і (2)відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору), спірний договір є поновленим на підставі закону.

6.14. Верховний Суд наголошує, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованих, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар. (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 ).

6.15. Водночас, Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення, оскільки судами не досліджувався факт належного виконання договору оренди землі, зокрема, в частині належної сплати орендних платежів .

6.16. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості вставити дані обставини, зокрема, належне виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки, сплату орендної плати за користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, перешкоджає ухвалити нове рішення, а тому справу слід передати на новий розгляд суду першої інстанції.

6.17. Щодо висновків суду, що зміна фактичних площ та меж земельних ділянок після укладення договору оренди унеможливлює пролонгацію укладеного договору у порядку, передбаченому частинами першою-шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

6.18. Відповідно до частини 9 статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

6.19. Згідно з частинами 1, 2 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.

6.20. Частиною десятою статті 79-1 ЗК України передбачено, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

6.21. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера відповідно до частини четвертої статті 79-1 ЗК України.

6.22. Водночас, судами попередніх інстанцій факту поділу спірної земельної ділянки та формування інших земельних ділянок, які можуть бути самостійними об'єктами цивільних прав, не встановлено, у зв'язку з чим, висновки про те, що відбулись зміни меж спірної земельної ділянки є передчасними."

22. Колегія суддів касаційного суду в даній справі, що переглядається, погоджується з наведеною правовою позицією та не вбачає підстав для відступу від неї.

23. Так в даній справі суди також дійшли помилкового висновку, що оскільки позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, тому що з клопотанням від 25.01.2018 за № 05/18 про поновлення договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765 (а.с. 26) звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з порушенням 30-тиденного строку до закінчення терміну дії договору, встановленого п. 8 зазначеного договору оренди землі та ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", то зазначені обставини унеможливлюють поновлення договору оренди землі від 20.10.2011 № 532160004002765, оскільки орендарем не дотримано строків повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди землі.

24. Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанції не досліджено користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди та відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування, а також факт належного виконання договору оренди землі, зокрема, в частині належної сплати орендних платежів.

25. Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджено з наданням відповідної оцінки доводам відповідача, наведеним, як у відзиві на позовну заяву, так і у відзиві на апеляційну скаргу, що об'єктом договору оренди землі, що пропонується до поновлення, є земельна ділянка загальною площею 65,63 га ріллі. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (НВ-5306055452017 від 26.07.2017) кадастровий номер 5321685600:00:008:0132 площа земельної ділянки становить 65,6166 га, що суперечить об'єкту оренди, що є істотною умовою договору оренди землі.

Тобто судами не досліджено, чи дійсно фактично змінилися саме межі спірної земельної ділянки, якщо так, з якої причин (поділ, відмова від частини тощо) та чим це підтверджується.

26. В свою чергу, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

27. Згідно з ч.ч.1,2,5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

28. Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази."

29. З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Халтуринського госпрозрахункового сільського комунального підприємства, скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

30. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Халтуринського госпрозрахункового сільського комунального підприємства на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі № 917/536/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі № 917/536/18 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський