Рішення

від 27.11.2018 по справі 921/377/14-г/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 листопада 2018 року м. Тернопіль Справа № 921/377/14-г/7

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

при секретарі судового засідання: Шмир А.І.

розглянув матеріали справи

за позовом: Фізичної особи - підприємця Кукаріна Віктора Володимировича, АДРЕСА_1

до відповідача 1: Фізичної особи - підприємця Салипи Олега Костянтиновича, с.Остап'є, Підволочиський район, Тернопільська область

до відповідача 2: Підволочиського районного бюро технічної інвентаризації, вул.Залізнична, смт.Підволочиськ, Підволочиський район, Тернопільська область

про стягнення солідарно 668 875 грн. упущеної вигоди

За участю представників сторін:

Позивача: Кукарін В.В., Микитович П.М. - представник

Відповідача 1: Ізай Р.О. - представник СПД ФО Салипи О.К.

Відповідача 2: не з'явився

Суть справи: В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходиться справа № 921/377/14-г/7 за позовом Фізичної особи - підприємця Кукаріна Віктора Володимировича, АДРЕСА_1 до відповідачів: Фізичної особи - підприємця Салипи Олега Костянтиновича, с.Остап'є, Підволочиський район, Тернопільська область; Підволочиського районного бюро технічної інвентаризації, вул.Залізнична, смт.Підволочиськ, Підволочиський район, Тернопільська область про стягнення солідарно 668 875 грн. упущеної вигоди.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.09.2016р. /у складі судової колегії: головуючого судді Стадник М.С., судді Боровця Я.Я., судді Шумського І.П./ позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Салипи Олега Костянтиновича (с. Остап'є, Підволочиського району, Тернопільської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця Кукаріна Віктора Володимировича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_2) 668 875 (шістсот шістдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. упущеної вигоди та витрати на оплату послуг за проведення експертних економічних та технічних досліджень в сумі 5 448 (п'ять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 52 коп.; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Салипи Олега Костянтиновича (с. Остап'є, Підволочиського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) в доход Державного бюджету 10 033 (десять тисяч тридцять три) грн. 13 коп. судового збору. В позові про стягнення солідарно з Підволочиського районного бюро технічної інвентаризації (вул. Залізнична, 1, смт. Підволочиськ, Підволочиського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код: 21165490) на користь Фізичної особи - підприємця Кукаріна Віктора Володимировича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_2) 668 875 (шістсот шістдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. упущеної вигоди відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2017р. апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Салипи Олега Костянтиновича, с. Остап'є, Підволочиський район, Тернопільська область від 06.06.2017 (вх. № апеляційного суду 01-05/3014/17 від 27.06.2017) задоволено частково; Рішення господарського суду Тернопільської області від 26.09.2016 у справі № 921/377/14-г/7 скасовано в частині задоволення позову про стягнення з Фізичної особи - підприємця Салипи Олега Костянтиновича (с. Остап'є, Підволочиського району, Тернопільської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця Кукаріна Віктора Володимировича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_2) 668 875 (шістсот шістдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. упущеної вигоди та витрати на оплату послуг за проведення експертних економічних та технічних досліджень в сумі 5 448 (п'ять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 52 коп. В цій частині прийнято нове рішення - в позові відмовити. В решті рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018р. касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кукаріна Віктора Володимировича задоволено частково; Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.09.2016 у справі №921/377/14-г/7 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

В зазначеній постанові Верховного суду України вирішено, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду, слід дати належну правову оцінку всім зібраним у справі доказам в їх сукупності, звернути увагу на підстави поданого позову; з'ясувати правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин; і в залежності від встановлених обставин визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; встановити, чи доведено позивачем реально суму збитків (упущеної вигоди), яка заявлена ним у позові.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали справи № 921/377/14-г/7 передано для розгляду судді Сидорук А.М.

У зв'язку з набранням чинності з 15.12.2017 нової редакції Господарського процесуального кодексу України , відповідно до п. 9 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи та одержаний за запитом суду, станом на 16.08.2018 зазначена у позовній заяві адреса відповідача є його місцезнаходженням.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи та одержаний за запитом суду, станом на 16.08.2018 встановлено, що 31.08.2017 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП Кукаріна В.В. за його рішенням.

Пунктом 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду; наведене стосується й випадку подання відповідним громадянином, що був відповідачем у справі, зустрічного позову в тій же справі.

З огляду на наведену обставину, розгляд справи продовжується, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.08.2018р. справу № 921/377/14-г/7 за позовом Фізичної особи - підприємця Кукаріна Віктора Володимировича, вул.Слівенська, 3/48, м. Тернопіль до відповідачів: Фізичної особи - підприємця Салипи Олега Костянтиновича, с.Остап'є, Підволочиський район, Тернопільська область; Підволочиського районного бюро технічної інвентаризації, вул. Залізнична, смт. Підволочиськ, Підволочиський район, Тернопільська область про стягнення солідарно 668 875 грн. упущеної вигоди - прийнято до провадження; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання; призначено підготовче засідання на 18 вересня 2018 року о 10 год. 00 хв. Запропоновано учасникам судового процесу до дати проведення судового засідання подати (надіслати) суду: позивачу: - заяви з процесуальних питань (при наявності); - додаткове обґрунтування позовних вимог із поданими доказами із врахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 11.04.2018р. у справі № 921/377/14-г/7; відповідачам: заяви з процесуальних питань (при наявності); відзив на позов із врахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 11.04.2018р. у справі № 921/377/14-г/7.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 18.09.2018 року підготовче засідання відкладено на 09 жовтня 2018 року. Запропоновано сторонам в строк до 04.10.2018р. надати господарському суду: Позивачу: Документальне підтвердження розміру завданих збитків відповідачами; Акти приймання-передачі майна (при їх наявності); відповідь на заперечення на відзив Підволочиського районного бюро технічної інвентаризації та відповідь на відзив Фізичної особи - підприємця Салипи Олега Костянтиновича, оформлені згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; письмові заяви з процесуальних питань (за наявності) (ст. ст. 169-170 ГПК України). Відповідачу 1 - СПД ФО Салипі О.К.: - Акти приймання-передачі майна (при їх наявності); докази сплати позивачу суми коштів на виконання договорів купівлі-продажу з урахуванням умов договору щодо розстрочки платежу; письмові заяви з процесуальних питань (за наявності) (ст. ст. 169-170 ГПК України). Відповідачу 2 - Підволочиському РБТІ: - письмові заяви з процесуальних питань (за наявності) (ст. ст. 169-170 ГПК України).

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 09.10.2018 року підготовче засідання відкладено на 16 жовтня 2018 року .

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 16.10.2018 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 921/377/14-г/7 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 26 жовтня 2018 року.

У судовому засіданні 26.10.2018 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 09.11.2018 р.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 09.11.2018 року підготовче провадження закрито та призначено справу № 921/377/14-г/17 до судового розгляду по суті на 16 листопада 2018 року .

Під час проведених судових засідань позивач доводив заявлені позовні вимоги, просив їх задоволити, обґрунтовуючи їх тим, що ФОП Салипа О.К. шляхом здійснення незаконної реєстрації 26.01.2009 набув право власності на комплекс цегельного заводу, а відповідач-2, провівши реєстрацію такого права власності, позбавив ФОП Кукаріна В.В. можливості проводити діяльність з використанням виробничих потужностей заводу. Це право власності за ФОП Салипою О.К. зберігалося з 26.01.2009 по 06.12.2012, а саме до набрання чинності рішенням Підволочиського суду Тернопільської області, яким реєстрацію права власності визнано недійсною. Зазначеними вище діями відповідачів, на думку позивача, йому заподіяно збитків у вигляді упущеної вигоди - доходів, які він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби право Кукаріна В.В., як власника 71/100 частки у праві власності на завод, не було порушено.

Крім цього, просив суд врахувати те, що ФОП Салипа О.К., всупереч умов договору купівлі - продажу від 15.06.2007, звернувся до Підволочиського РБТІ із заявою про реєстрацію права власності на комплекс під №1А, який складається з цегляної печі для випалу цегли, загальною площею 307,1 кв.м. (зазначеною в генплані під літерою "а"), цегляної компресорної (зазначеної в генплані під літерою "б"), цегляного складу з побутовими кімнатою (зазначеної в генплані під літерою "в"), піднавісів (дерев'яні стовпи), зазначені в генплані під цифрами "1-2-3-4-5-6", під навісу (металеві стовпи), зазначені в генплані під цифрою "7", які розташовані за адресою: вул. Зацерква, с. Остап'є, Підволочиського району, Тернопільської області, не надавши доказів на підтвердження факту проведення розрахунку за майно, а саме нотаріально посвідченої заяви продавця, оформлення якої передбачено умовами договору; Підволочиським РБТІ, в порушення вимог п.3.5.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, без доказів оплати, а саме нотаріально засвідченої заяви, неправомірно зареєструвало 26.01.2009р. право власності за Салипою О.К., видавши йому свідоцтво про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССМ №754750, та своїми діями порушило право власника (Кукаріна В.В.) на майно; рішенням Підволочиського районного суду від 19.10.2012р. у справі №2-258/12р., яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 06.12.2012р., визнано недійсною реєстрацію права власності на комплекс за ФОП Салипою О.К. та розірвано договір купівлі - продажу від 15.06.2007р. укладеного між Кукаріним В.В., Булою С.Р. та Салипою О.К. в особі його представника Дем'янчука З.М.; позивач протягом тривалого часу не мав змоги використовувати приміщення в цілях здійснення підприємницької діяльності у зв'язку з чим не отримав вигоду, наявність якої підтверджено висновками експертів. Вважає, що вина Салипи О.К. та Підволочиського районного бюро технічної інвентаризації доведена матеріалами справи, а тому просить стягнути солідарно з відповідачів упущену вигоду від здійснення господарської діяльності по виробництву цегли з використанням технічної можливості комплексу майна у сумі 668 875 грн. згідно розрахунку встановленого експертом. Просить суд звернути увагу, що відповідачі не надали заперечень на висновки експертів, а отже погодилися з такими.

Представники відповідача 1 в судовому засіданні підтримали поданий відзив від 18.09.2018р. вх.№17278, проти позову заперечили, стверджуючи про безпідставність позовних вимог, так як: позивачем не надано доказів упущеної вигоди, так як він підприємницької діяльності не здійснював, оскільки для виготовлення цегли необхідно дозвіл на використання цегельно-черепичної сировини, яка відноситься до корисних копалин; не подано доказів використання виробничих потужностей цегельного заводу для здійснення підприємницької діяльності; позивач спірне майно передавав в оренду Салипі О.К. (договір оренди №1 від 01.04.2008р.), з якого рішенням Підволочиського районного суду від 13.03.2013р. стягнуто на користь Кукаріна В.В. 29275,35грн. орендної плати, а тому вважає, що позивач фактично використовував спірне майно та отримував прибуток у вигляді орендної плати за період з 26.01.2009р. по 03.09.2012р.; відповідно до договору купівлі-продажу обладнання від 14.05.2007р., позивач передав у власність Салипі О.К. частину обладнання цегельного заводу, а саме: 1/2 частини транспортера для переміщення цегли, преси по виготовленню цегли ФМК-8 та ФМК-21, та відповідно до договору купівлю-продажу обладнання від 14.05.2007р. Була С.Р. передала у власність Салипі О.К. частину обладнання цегельного заводу, а тому позивач не міг використовувати завод для виготовлення цегли без даного обладнання.

Представник Підволочиського РБТІ у відзиві на позов проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що державна реєстрація права власності комплексу цегельного заваду проведена відповідно до чинного законодавства на підставі поданих Салипою О.К. документів, за відсутності підстав для відмови в такій реєстрації були відсутні. Щодо посилань позивача на п.3.5.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, звернув увагу, що в редакції положення станом на день звернення Салипи О.К. про реєстрацію такий пункт був відсутній, а тому реєстратор не зобов'язаний був перевіряти подані документи на відповідність законодавству. Вважає, що відповідальність за достовірність даних поданих документів несе Салипа О.К.

Крім цього в процесі розгляду справи, РБТІ подавало клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст.86 ГПК України, суд встановив наступне:

Рішенням Підволочиського районного суду у справі №2-1104 від 15.12.2003 визнано право власності за Кукаріним В.В. на компресорну піч для випічки цегли, піднавіси в кількості п'яти штук, склад з побутовими кімнатами, розташованими на території цегельного заводу в с. Остап`є Підволочиського району Тернопільської області по вул. Зацерква, 1 "а", що раніше належали с/г ТОВ "Остап'ївське" на загальну суму 38 160 грн. Це майно придбане Кукаріним В.В. 05.11.2003 на прилюдних торгах. На підставі рішення суду за Кукаріним В.В. проведено державну реєстрацію права власності на 71/100 цегельного комплексу.

10.06.2005 між СГ ТОВ "Лорд" (продавець), приватним підприємцем Булою Світланою Романівною (покупець-1) та приватним підприємцем Кукаріним Віктором Володимировичем (покупець-2) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця-1 та покупця-2, а покупець-1 та покупець-2 приймають у власність у рівних частках по 1/2 частині обладнання цегельного заводу, а саме по 1/2 частині транспортера для переміщення цегли, по 1/2 частині преса для виготовлення цегли ФМК-8 та по 1/2 частині преса для виготовлення цегли ФМК-21, та сплачують за це майно по 38 500 грн, загалом - 79 000 грн.

14.05.2007 між Кукаріним В.В. (продавець) та Салипою О.К. від імені якого діє Дем'янчук З.М. на підставі довіреності (покупець), укладено договір купівлі-продажу обладнання, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця 1/2 частини транспортера для переміщення цегли та пресів по виготовленню цегли ФМК-8 та ФМК-21, що знаходяться за адресою: вул. Зацерква, 1 "а" у с. Остап'є Підволочиського району Тернопільської області, а покупець зобов'язувався прийняти об'єкт продажу, сплатити ціну продажу у сумі 42 600 доларів США, що по курсу НБУ складає 215 130 грн, та які сплачуються з розстрочкою платежу: до 01.08.2007 - 126 250 грн (еквівалент 25 000 дол. США); до 01.12.2007 - 25 250 грн (еквівалент 5 000 дол. США); до 01.12.2008 - 63 630 грн (еквівалент 12 600 дол. США). Право власності на об'єкт продажу переходить до покупця після проведення повної оплати за майно. Майно передається на підставі акта приймання-передачі протягом п'яти днів з моменту надходження коштів.

14.05.2007 між Булою С.Р. (продавець) та Салипою О.К. від імені якого діє Дем'янчук З.М. на підставі довіреності (покупець) укладено аналогічного змісту договір купівлі-продажу обладнання, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця 1/2 частини транспортера для переміщення цегли та пресів по виготовленню цегли ФМК-8 та ФМК-21, що знаходяться за адресою: вул. Зацерква, 1 "а" у с. Остап'є Підволочиського району Тернопільської області, а покупець зобов'язувався прийняти об'єкт продажу, сплатити ціну продажу в сумі 42 600 доларів США, що по курсу НБУ складає 215 130 грн із розстрочкою платежу до 01.12.2008. Право власності на об'єкт продажу переходить до покупця після проведення повної оплати за майно, та передається майно на підставі акту приймання-передачі протягом п'яти днів з моменту надходження коштів.

17.05.2007 між приватним підприємцем Булою С.Р. (сторона-1), приватним підприємцем Кукаріним В.В. (сторона-2) та Дем'янчуком З.М., який діє від імені Салипи О.К. (сторона-3), укладено договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання майна та зусиль спільно діяти у сфері комерційної діяльності для досягнення спільних господарських цілей: модернізації виробництва керамічної цегли; збільшення кількості і якості продукції; отриманий прибуток від спільної діяльності,який розподіляється в наступному порядку: Салипа О.К. - 50%; Кукарін В.В. - 25%; Була С.Р. - 25%. Термін дії договору - з моменту підписання і до 05.01.2008.

15.06.2007 між Кукаріним В.В., Булою С.Р. (продавці) та Дем'янчуком З.М., який діє від імені Салипи О.К. (покупець), укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавці продали, а покупець придбав комплекс цегельного заводу під №1а, розташованого за адресою: вул. Зацерква, у с. Остап'є Підволочиського району Тернопільської області, загальною площею 307, 1 м 2 , що складається із (цегляної) печі для випалу цегли, загальною площею - 307,1 м 2 , зазначеної у генплані під літ. "А", (цегляної) компресорної, зазначеної в генплані під літ. "Б", (цегляного) складу з побутовими кімнатами, зазначеного в генплані під літ. "В", піднавісів (дер. стовпи), зазначених під цифрами "1-2-3-4-5-6", піднавісу (мет. стовпи), зазначеного в генплані під цифрою "7", яке належить на праві власності Кукаріну В.В. - 71/100 частини майна та Булі С.Р. - 29/100 частини майна. Покупець зобов'язується сплатити до 01.12.2008 вартість майна в сумі 99 099 грн (еквівалент 19 800 дол. США). Передача відчужуваного майна здійснюється протягом 5-ти робочих днів з моменту надходження коштів, що засвідчується актом приймання-передачі майна. У п. 11 договору купівлі-продажу комплексу міститься застереження, що право власності на комплекс, що відчужується, виникає у покупця з моменту державної реєстрації договору після повного розрахунку за комплекс, при цьому факт повного розрахунку підтверджується нотаріально посвідченою заявою продавця про розрахунок. Договір нотаріально посвідчений 15.06.2007 серії ВЕР №215274.

Надалі, Кукаріним В.В., Булою С.Р. (орендодавець) та Дем'янчуком З.М (орендар) укладено договір оренди № 1 від 01.04.2008, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду приміщення загальною площею 307,1 м 2 за адресою: Тернопільська область, Підволочиський район, с. Остап'є, вул. Зацерква та сплачує орендну плату в розмірі 50 000 грн з ПДВ за рік. Згідно з п. 5.1 договору оренди, він діє з моменту його підписання і до 01.04.2009.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27.10.2010, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 23.12.2010, відмовлено у задоволенні позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу від 15.06.2007, визнання недійсною реєстрації права власності спірного майна за Салипою О.К., стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання цього договору купівлі-продажу, стягнення орендної плати за договором оренди від 01.04.2008 за необґрунтованістю позовних вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.04.2012 скасовано рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27.10.2010 та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 23.12.2010, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи, ухвалою Підволочиського суду від 18.10.2012 роз'єднано позовні вимоги, і вимоги до Дем'янчука З.М. про стягнення орендної плати виділено у самостійне провадження.

Рішенням Підволочиського районного суду від 19.10.2012 та додатковим рішенням від 26.10.2012 у справі № 2-258/12, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 06.12.2012, розірвано договір купівлі-продажу комплексу цегельного заводу у зв'язку з несплатою вартості комплексу у встановлені строки та визнано недійсною реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на комплекс цегельного заводу по вул. Зацерква, 1а в с. Остап'є Підволочиського району Тернопільської області за договором купівлі-продажу від 15.06.2007, укладеним між Булою С.Р., Кукаріним В.В. та Салипою О.К. в особі його представника Дем'янчука З.М., як здійсненої з порушенням вимог чинного законодавства.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 13.03.2013 у справі № 2/604/12/13, зміненого ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 03.06.2013, стягнуто з Дем'янчука З.М. на користь Кукаріна В.В. - 30 619,09 грн, з яких: 23 343,10 грн - борг по орендній платі за договором оренди від 01.04.2008 за період 01.04.2008 по 26.01.2009, 4 878,71 грн - інфляційних та 2397,28 грн - річних. Стягнуто з Дем'янчука З.М. на користь на користь Були С.Р. 12 506,38 грн, з яких 9 534,50 грн - борг по орендній платі по договору оренди від 01.04.2008 за період 01.04.2008 по 26.01.2009, 1 992,71 грн - інфляційних та 979,17 грн - річних. Рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, факти, встановлені вищезазначеними рішеннями, мають преюдиційне значення та не потребують доказування у даній справі.

Суд, на підставі ст. 86 ГПК України, надавши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним представниками сторін в процесі розгляду справи доводам в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити. При цьому, суд виходив із наступного:

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 ЦК України, ч.2 ст.20 ГК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару (майнових прав) в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.

Згідно з частинами 1 та 3, 4 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Як зазначалось вище, 15.06.2007 між Кукаріним В.В., Булою С.Р. (продавці) та Дем'янчуком З.М., який діє від імені Салипи О.К. (покупець), укладено договір купівлі-продажу комплексу цегельного заводу під №1а, розташованого за адресою: вул. Зацерква, у с. Остап'є Підволочиського району Тернопільської області, загальною площею 307, 1 м 2 .

Відповідно до умов договору покупець зобов'язується сплатити до 01.12.2008 вартість майна в сумі 99 099 грн (еквівалент 19 800 дол. США). Передача відчужуваного майна здійснюється протягом 5-ти робочих днів з моменту надходження коштів, що засвідчується актом приймання-передачі майна.

Згідно із п. 11 договору купівлі-продажу комплексу - право власності на комплекс, що відчужується, виникає у покупця з моменту державної реєстрації договору після повного розрахунку за комплекс, при цьому факт повного розрахунку підтверджується нотаріально посвідченою заявою продавця про розрахунок. Договір нотаріально посвідчений 15.06.2007 серії ВЕР №215274.

Як вбачається з матеріалів справи /зокрема, з Ухвали Апеляційного суду Тернопільської області від 06.12.2012р./ Кукарін В.В. та Була С.Р. звернулись до Підволочиського районного суду із позовом до Салипи О.К., Демянчука З.М., Підволочиського районного бюро технічної інвентаризації про розірвання договору купівлі-продажу, визнання недійсною реєстрації права власності на нерухоме майно та стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору - в липні 2010 року.

На запитання суду позивач по справі Кукарін В.В. пояснив суду, що в установлений умовами договору строк, тобто після 01.12.2008 до дати звернення з позовом до Підволочиського районного суду не звертався до відповідача СПД ФО Салипи О.К. з вимогою про сплату вартості комплексу цегельного заводу та такі вимоги в матеріалах справи відсутні.

На запитання суду позивач також надав пояснення, що за укладеним договором купівлі-продажу від 15.06.2007 відповідачем 1 не проведено жодної оплати за придбаний ним комплекс цегельного заводу під №1а, розташований за адресою: вул. Зацерква, у с. Остап'є Підволочиського району Тернопільської області, загальною площею 307, 1 м 2 .

Представник відповідача пояснив суду, що відповідач СПД ФО Салипа О.К. сплачував позивачу по справі Кукаріну В.В. грошові кошти за придбаний об'єкт, про що свідчать розписки, наявні в матеріалах справи. Щодо зазначення в даних розписках про призначення платежу - за придбане обладнання цегельного заводу, представник відповідача пояснила суду, що весь комплекс складається з обладнання, відповідно це було зазначено в розписках.

Рішенням Підволочиського районного суду від 19.10.2012 та додатковим рішенням від 26.10.2012 у справі № 2-258/12, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 06.12.2012 , розірвано договір купівлі-продажу комплексу цегельного заводу у зв'язку з несплатою вартості комплексу у встановлені строки та визнано недійсною реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на комплекс цегельного заводу по вул. Зацерква, 1а в с. Остап'є Підволочиського району Тернопільської області за договором купівлі-продажу від 15.06.2007, укладеним між Булою С.Р., Кукаріним В.В. та Салипою О.К. в особі його представника Дем'янчука З.М., як здійсненої з порушенням вимог чинного законодавства.

Рішенням Підволочиського районного суду від 19.10.2012 та додатковим рішенням від 26.10.2012 у справі № 2-258/12, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 06.12.2012, встановлено, що грошові кошти на загальну суму 312 000 грн. Була С.Р., Була П.В.,Кукарін В.В. отримували від Демянчука З.М. та Салипи О.К. в рахунок виконання договорів від 14.05.2007р. тобто за обладнання цегельного заводу, а тому посилання відповідача про те, що дані кошти були сплачені за договором купівлі-продажу комплексу цегельного заводу згідно договору від 15.06.2007р. не ґрунтуються на матеріалах справи то спростовуються змістом розписок, виданих в період з 17.06.2007р. по січень 2008р. Таким чином, твердження відповідача про здійснення оплати вартості комплексу цегельного заводу, є безпідставними.

В силу приписів ст..75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В силу приписів ст..653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Отже матеріалами справи встановлено, що договір купівлі-продажу комплексу цегельного заводу під №1а, укладений між Кукаріним В.В., Булою С.Р. (продавці) та Дем'янчуком З.М., який діє від імені Салипи О.К. (покупець), є розірваним з 06.12.2012р., тобто з дати набрання судовим рішенням від 19.10.2012 законної сили.

Позивач відповідно до заявлених позовних вимог просить суд стягнути з відповідачів солідарно суму упущеної вигоди в розмірі з 26.01.2009р. //дати прийняття рішення про реєстрацію права власності за Салипою О.К./ по 06.12.2012р. /дати набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили/.

В обгрунтування розміру понесених збитків /упущеної вигоди/ позивач посилається на Висновок експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи від 14.06.2016 № 372/16-22, з якого вбачається, що сума упущеної вигоди Кукаріна В.В. складає 668 875 грн.

Крім того, як вбачається з Висновку Експерта, після укладення договору купівлі-продажу від 15.06.2007р. доходу від реалізації цегли та інших будівельних виробів із глини за 2009-2012р.р. Кукарін В.В. не отримував, а здійснював діяльність, пов'язану з юридичними послугами.

Суд вважає, що вказаний експертний висновок не може бути прийнятий в якості всебічної, переконливої та достатньої підстави для визначення точної суми збитків у цій справі, оскільки враховуючи норми ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання; при цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.

Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Статтею 22 ЦК України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Визначення поняття збитків є також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Упущена вигода - це доход або прибуток, який міг би одержати суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати.

Отже, для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України).

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував.

01.04.2008 Кукаріним В.В., Булою С.Р. (орендодавець) та Дем'янчуком З.М (орендар) укладено договір оренди № 1, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду приміщення загальною площею 307,1 м 2 за адресою: Тернопільська область, Підволочиський район, с. Остап'є, вул. Зацерква та сплачує орендну плату в розмірі 50 000 грн з ПДВ за рік. Згідно з п. 5.1 договору оренди, він діє з моменту його підписання і до 01.04.2009.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 01.04.2009 року; дія договору продовжується на наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила про припинення його дії ( п.5.1, 5.2 Договору).

Отже, наведене дає підставу стверджувати, що з 01.04.2008 року між сторонами склались орендні правовідносини.

Даний факт підтверджується також рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 13.03.2013 у справі № 2/604/12/13, зміненим ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 03.06.2013, яким стягнуто з Дем'янчука З.М. на користь Кукаріна В.В. - 30 619,09 грн, з яких: 23 343,10 грн - борг по орендній платі за договором оренди від 01.04.2008 за період 01.04.2008 по 26.01.2009, 4 878,71 грн - інфляційних та 2397,28 грн - річних. Стягнуто з Дем'янчука З.М. на користь на користь Були С.Р. 12 506,38 грн, з яких 9 534,50 грн - борг по орендній платі по договору оренди від 01.04.2008 за період 01.04.2008 по 26.01.2009, 1 992,71 грн - інфляційних та 979,17 грн - річних.

Як вбачається з Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2013 року у справі № 2-604/12/13, 12 вересня 2012 року позивачами Кукаріним В.В. і Булою С.Р. подано заяву про уточнення (зменшення позовних вимог), в якій змінено період нарахованої орендної плати згідно Договору оренди від 01.04.2008 року, з 01.04.2008 по 30.08.2010 року на 01.04.2008 року по 26.01.2009 року, з чого слідує, що позивач Кукарін В.В. мав намір отримувати прибуток саме від оренди, так як при зверненні з позовною вимогою про стягнення з Дем'янчука З.М. на користь Кукаріна В.В та Були С.Р. заборгованості по орендній платі за договором оренди № 1 від 01.04.2008 зазначив період з 01.04.2008 по 30.08.2010 року, що цілком відповідає умові цього договору, щодо продовження його дії у разі, якщо кожна із сторін не заявила про його припинення.

Щодо правовідносин, що склались за договором купівлі-продажу від 15.06.2007 між Кукаріним В.В., Булою С.Р. (продавці) та Дем'янчуком З.М., який діє від імені Салипи О.К. (покупець), слід зазначити таке:

Згідно п.1. Договору купівлі-продажу від 15.06.2007, Продавці зобов'язуються передати у власність Покупцю комплекс під номером 1а, розташований по вулиці Зацерква в селі Остап"є Підволочиського району Тернопільської області, а Покупець зобов'язується, прийняти комплекс, сплатити ціну продажу і виконати умова, що визначені в цьому Договорі.

Пунктом 5 Договору визначено, що продаж цей за домовленістю сторін вчинюється за 99 099,00грн (дев'яносто дев"ять тисяч дев'яносто дев"ять) гривень 00 копійок. Що еквівалентно 19800 (дев"ятнатдять тисяч вісімсот) дол. США. Розрахунок за комплекс буде здійснено до 01 (першого) грудня 2008 року, шляхом передачі грошей готівкою.

Сторони стверджують, що передача покупцю відчужуваного майна здійснюється протягом п'яти робочих днів з моменту надходження коштів за комплекс у розмірі плати, яка встановлена пунктом 5 цього Договору. Передача комплексу Продавцями і прийняття його Покупцем засвідчується Актом прийому - передачі, який підписується сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема пояснень представника Відповідача - 1 (вх.№11575 від 17.06.2014) акт прийому-передачі до договору купівлі-продажу від 15.06.2007 у Салипи О.К. відсутній.

На запитання суду позивач пояснив суду, що акт прийому-передачі цегельного заводу до договору купівлі-продажу від 15.06.2007 в нього відсутній.

Рішенням Підволочиського районного суду від 19.10.2012 та додатковим рішенням від 26.10.2012 у справі № 2-258/12, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 06.12.2012, розірвано договір купівлі-продажу комплексу цегельного заводу у зв'язку з не оплатою комплексу у встановлені строки та визнано недійсною реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на комплекс цегельного заводу по вул. Зацерква, 1а в с. Остап'є Підволочиського району Тернопільської області за договором купівлі-продажу від 15.06.2007, укладеним між Булою С.Р., Кукаріним В.В. та Салипою О.К. в особі його представника Дем'янчука З.М., як здійсненої з порушенням вимог чинного законодавства.

Наведені вище докази свідчать про те, що Позивач мав намір одержати вигоду від відчуження майна, а не від його використання у господарській діяльності.

Предметом позову у даній справі є стягнення упущеної вигоди саме від діяльності підприємства, забезпечення якої в період з 26.01.2009 по 06.12.2012 здійснював Салипа О.К., проте позивачем не надано господарському суду, доказів того, що в період знаходження цегельного заводу у його користуванні (2005-2007 роки) він здійснював господарську діяльність самостійно або через своїх представників, яка б приносила прибуток.

Позивачем також не надано доказів того, що саме внаслідок незаконної реєстрації права власності на цегельний завод за Салипою О.К., він поніс збитки у виді упущеної вигоди - доходів, які він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби право Кукаріна В.В., як власника 71/100 частки у праві власності на завод, не було порушено, тобто всупереч ст.. 76 ГПК України не доведено належними доказами, що Кукарін В.В. мав намір та можливість використовувати його у господарській діяльності з використанням саме виробничих потужностей.

Крім цього, для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, окрім складу цивільного правопорушення, необхідно встановити наявність заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов'язання за договором.

В матеріалах справи відсутні також докази, для встановлення судом наявності заходів, вжитих Позивачем для одержання упущеної вигоди, так як Позивач з моменту реєстрації за Відповідачем права власності на цегельний завод, незаконність проведення якої була встановлена судовими рішеннями, тобто з 26.01.2009, не довів суду тієї обставини, що він мав намір і можливість отримати доходи і лише неправомірні дії Відповідача-1 стали єдиною причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток за період з 26.01.2009 по 06.12.2012 в розмірі 668 875 грн. (наприклад, договори про подальшу реалізацію продукції (цегли), про наявність комерційних пропозицій та/або отримання відповідей щодо продажу цегельного заводу чи виготовленої продукції, інших заходів, вжитих Позивачем з приготування до отримання певного доходу від діяльності цегельного заводу в умовах нормальної динаміки договірних відносин, за відсутності порушення зобов'язань сторін.)

Позивачем також не доведено реальної можливості отримання доходів від користування потужностями цегельного заводу в період з 26.01.2009 по 06.12.2012., більше того Позивач вчинив дії на відчуження цегельного заводу у власність Відповідачеві-1, тобто з моменту укладення договору купівлі-продажу від 15.06.2007, Позивач знав про фактичну неможливість отримання ним майнової вигоди від діяльності заводу та гарантовано не розраховував на її розмір, що в свою чергу суперечить правовій природі упущеної вигоди.

Наведені вище доводи свідчать про те, що позивач мав намір одержати вигоду від оренди, а також від реалізації майна, але не від його використання у господарській діяльності, тобто позивачем не доведено того факту, що він мав намір та можливість використовувати потужності цегельного заводу по виробництву цегли у спірний період у своїй господарській діяльності та отримувати від цього прибуток.

Доводи, заявлені позивачем у додаткових поясненнях, судом відхиляються, як необґрунтовані та спростовані матеріалами справи.

При таких обставинах, позовні вимоги не підлягають до задоволення .

Заперечення Підволочиського РБТІ відхиляються судом, оскільки здійснення реєстрації права власності за Салипою О.К. з порушенням чинного законодавства встановлено рішенням суду, і даний факт не потребує доказування.

В силу приписів ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, дослідивши усі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123,129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 18.12.2018.

Суддя А.М. Сидорук