Рішення

від 11.02.2010 по справі 2-2407/09

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

Справа №  2-2407/2009

Р І Ш Е Н Н Я

ИМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 липня  2009  року             Київський районний суд м. Сімферополя у складі

головуючого –судді Чумаченко Р.Д.

при секретарі – Ліфінцовій Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2  (ОСОБА_3) Русланівни до ОСОБА_4, Відділу реєстрації актів про народження Сімферопольського міського управління юстиції, третіх осіб – Служби у справах дітей Сімферопольської міської ради, Третьої Сімферопольської державної нотаріальної  контори  про  встановлення факту батьківства, зобов’язання до внесення змін до актового запису про народження,

в с т а н о в и в:

     ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_4, Відділу реєстрації актів про народження Сімферопольської міської ради, третіх осіб – Служби у справах дітей Сімферопольської міської ради , Третьої Сімферопольської державної нотаріальної  контори  про  встановлення факту того, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України є батьком ОСОБА_3 (ОСОБА_2) Русланівни, ІНФОРМАЦІЯ_2; зобов’язання до внесення відповідних змін до актового запису № 1076 від 27 травня 1998 року про народження ОСОБА_3 (ОСОБА_2) Русланівни, вказавши батьком останньої ОСОБА_5.  В обґрунтування позову вказує, що вона – ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 15.08.1992 року, 30 11.1994р. шлюб між ними був розірваний. Позивачка вказує, що відношення  фактично припинені, періодично зустрічалися , відзначали  разом  свята. З весни по жовтень 1997 року, знімали квартиру, жили разом, вели сумісне господарство.

     24.04.1998 року у позивачки народилася дочка ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом  про народження від 27.05.1998р., актовий  запис № 1076.

       Позивачка стверджує в позові, що ОСОБА_5 записаний батьком ОСОБА_6 за сумісною згодою між нею та останнім.  За твердженням позивачки ОСОБА_5 визнав дитину та після її народження надавав  їй матеріальну допомогу , приносив продукти  питання , надавав гроші , сплачував дитячій садок, придбавав речі для дитини.

         02.07.2007р.  ОСОБА_5 помер. Позивачка вказує, що встановлення батьківства необхідне їй для прийняття спадщини дитиною після його смерті, при цьому посилаючись на норму ст. 53 Кодексу про шлюб та сім’ю України.

         В ході судового розгляду справи за клопотанням представника позивача  ОСОБА_7 Сімферопольська нотаріальна контора із відповідача була переведена в статус третьої особи, як третя особа до участі по справі залучений Відділ реєстрації актів про народження Сімферопольського міського управління юстиції.

       В ході розгляду справи представник позивачки позовні вимоги уточнив, просив також визнати за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частку металоконструкцій та будівельних матеріалів , розташованих за адресою м. Сімферополь, вул. Кімерийська, 24, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку зазначених металоконструкцій та будівельних матеріалів в порядку спадкування за законом, а також визнати за останньою право власності на 1/3 частки  земельної ділянки при зазначеному домоволодінні. В прийнятті вказаних уточнень  судом відмовлено.

       Представник позивача 23.04.2009 року надав суду нові уточнені позовні вимоги в яких  відповідачами вже зазначені ОСОБА_4 , що діє  в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3,  а також  відділ реєстрації актів про народження Сімферопольського міського управління юстиції.  ОСОБА_7 особи – Служба у справах дітей , ОСОБА_7 Сімферопольська державна нотаріальна контора . В даному уточненому позові просить встановити факт того, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, що помер 02 липня 2007 року є батьком ОСОБА_3 (ОСОБА_2) Русланівни, 24.04.1998р.н., внести зміни до актового запису  про її народження , вказавши батьком ОСОБА_9, 24.07.1974р.н.

      В судовому засіданні представник позивача її уточненні 19.04.2009р. вимоги підтримала в повному об’ємі, просила встановити факт батьківства.

      Відповідачка ОСОБА_4 та її представник  ОСОБА_10 проти позову заперечували, посилаючись на його необґрунтованість.

      Представник відповідача – Відділ реєстрації актів про народження Сімферопольського управління юстиції,    в судове засідання не явився, просив розглянути справу  за його відсутності.

      Представники третіх осіб також в судове засідання не явилися, просили розглянути справу за  їх відсутності.

      Враховуючи думку сторін , суд вважає за можливе розглянути справу  за відсутності представників відповідача - Відділу реєстрації актів про народження Сімферопольського управління юстиції та третіх осіб, що не з’явилися.

     Вислухав представника позивача, відповідача ОСОБА_4, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3,  представника ОСОБА_4 – ОСОБА_10,  свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного,

     Судовим розглядом встановлено, що позивачка ОСОБА_1  та ОСОБА_5 15.08.1992р. зареєстрований шлюб. 30.11.1994 року шлюб між ними був розірваний. Після розірвання шлюбу, ОСОБА_1 залишила прізвище чоловіка ОСОБА_1.

       24.04.1998р. у позивачки народилася дочка ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження  І-АП № 070205 від 27.05.1998 року.  Запис про батька дитини була зроблена у відповідності до ст. 53 КпШС України, по заяві матері, про що є відповідна відмітка  в її актовому запису  про народження.

       02.07.2007 року ОСОБА_5 помер.

       Позивачка стверджує , що з  весни 1997 року по  жовтень 1997 року вона з ОСОБА_5  мешкали разом, знімали квартиру, вели спільне господарство, ОСОБА_5 признав дитину і після  її народження надавав її матері матеріальну допомогу  на її утримання.  Просить встановити факт батьківства , внести відповідні зміни до актового запису  про народження дитини, записав ОСОБА_11 її батьком.

        Згідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України  № 3 від 15.05.2006 року, «Про  застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляд справ щодо батьківства, материнства та стягнення  аліментів» , у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі із матір’ю дитини, або смерті жінки, котра вважалася матір’ю останньої , факт їхнього  батьківства ( материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.      

        Позивачка звернулася до суду в позовному провадженні , не дивлячись на те, що просить встановити факт батьківства, посилаючись при цьому на те, що даний факт необхідний їй для захисту спадкових прав її дочки.  

      Представник позивачки в судовому засіданні  наполягала на розгляді вимог ОСОБА_1 в позовному проваджені, посилаючись на те, що встановлення цього факту необхідно  їй для захисту  спадкових прав неповнолітньої дочки позивачки.

        У відповідності до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися  до суду  за захистом своїх порушених, невизнаних  або оспорюваних прав, свобод чи інтересів ( ч.1), відмова від права на звернення до суду за захистом  є недійсною (ч.3).

          Крім того, частина 1 статті 15 ЦПК України вказує, що  суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених , невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних,  житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також  х інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.        

        Даний спір виник з сімейних правовідносин, тобто підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

         Згідно до п. 2 розділу VII «Прикінцевих положень» СК України, норми  законодавства , що регулюють  шлюбно-сімейні відносини втратили дію з 01.01.2004 року.

        У п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених ст. 53 КпШС України 1969 р., суди, вирішуючи питання про те, якою нормою керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

       Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р., необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України 1969 р., беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в сукупності, зокрема спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. Такі ж докази позивачка повинна надати і при встановлені факту  батьківства.

     Тобто  у відповідності  до ч. 3 ст. 53 КпШС України, позивачка повинна довести сумісне проживання та ведення сумісного господарства матір’ю дитини та відповідачем  до народження дитини, сумісне виховання , або утримання ними дитини  або докази із достовірним підтвердженням  визнання відповідачем батьківства.

     На думку суду , позивачка не надала таких доказів.

     Так в судовому засіданні  були допитані свідки  ОСОБА_12 , ОСОБА_13- мати ОСОБА_1 , яки пояснили , що до пологів ОСОБА_5 не жив з ОСОБА_1, жив із матір’ю. З квітня до жовтня 1997 року  позивачка  мешкала разом  із ОСОБА_5

     Крім того, свідок ОСОБА_12 пояснила, що  ОСОБА_12 та ОСОБА_5 пішли жити на квартиру в 1997 році. Коли ОСОБА_14 завагітніла , вона переїхала мешкати до матері, ОСОБА_5 мешкав там разом із нею.  Вона –ОСОБА_12 бачила його речі в квартирі, бачила як він приїжджав до ОСОБА_12  з продуктами, купував одяг. До смерті ОСОБА_15  в них були  сімейні стосунки, вони зустрічалися.

       Однак цим показанням суперечать факти, встановлені в ході судового розгляду справи.  ОСОБА_1 ще в 2004 році виїхала на постійне місце мешкання до Ізраїлю , із зазначеним позовом звернулася лише після смерті ОСОБА_5, тобто більш ніж понад 10 років після народження дитини.

         ОСОБА_13 пояснила, що в 1997 році  з квітня по серпень , її дочка – ОСОБА_1 та ОСОБА_5  мешкали на знімній квартирі, а потім переїхали до неї . ОСОБА_15  рідко бував вдома. Коли її дочка із дитиною зібралася в Ізраїль, ОСОБА_5 дав свою згоду на вивіз дитини за кордон.

          При цьому свідок  ОСОБА_16  -  друг  ОСОБА_5, пояснив , що ОСОБА_5 був порядним сім'янином. З 1996 року  мешкав із ОСОБА_4 , мав від неї сина ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрував з нею шлюб.

         Свідок ОСОБА_17  – мати  ОСОБА_5  показав, що її син  в 1995 року познайомився із ОСОБА_4, з якою почав мешкати однією сім’єю з 1996 року, жили  разом із нею  по вул. Куйбишева, потім Залеській, згодом в Марьїно. ОСОБА_15 весь свій вільний час проводив  дома, радувався сину.  Останній ні коли не говорив, що в нього є ще одна дитина.

         ОСОБА_18 , будучі допитаним в судовому засіданні як свідок, пояснив, що ОСОБА_5 був його другом. Він знає першу дружину останнього – ОСОБА_1, але про те , що в нього є дитина від неї  ні коли не говорив.

         Суд критично відноситься до пояснень свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, оскільки вони  суперечать встановленим обставинам справи.

         Судом встановлено, що ОСОБА_5 с 1996 року проживав в фактичних шлюбних відношеннях  з ОСОБА_5 ( до шлюбу Терзіян)  ОСОБА_19, мешкали вони разом  із матір’ю ОСОБА_5 – ОСОБА_17  на різних квартирах, але однією сім’єю. 28.03.1998 року в них народився син  ОСОБА_20 , батьківство відносно  якого ОСОБА_5  визнав добровільно. 20 березня 1999року ОСОБА_5 зареєстрував  шлюб  із ОСОБА_4, з якою мешкав  до своєї смерті.

      ОСОБА_1 запис про батька дитини зробила у відповідності до ст. 55 КпШС України.  

      Свідок ОСОБА_21 , при дачі пояснень, зауважив, що ОСОБА_5 в вересні 2004 року пояснив йому, що його  перша дружина звернулася до нього  із проханням підписати документ на виїзд її доньки за кордон. ОСОБА_22 залишила собі прізвище  ОСОБА_5, то дитина  її теж насить  прізвище матері ОСОБА_5 . Він допоміг колишній дружині  і підписав дозвіл, але пояснив свідку, що це не його дочка.

        Цей факт не може бути розцінений  як визнання ОСОБА_5 свого батьківства  відносно ОСОБА_3 (ОСОБА_2), а тільки як бажання допомогти колишній дружині  в вирішенні своїх проблем. Тим більш, що такий дозвіл не мало правового значення, оскільки ОСОБА_5 не був занесений до документів дитини як законний батько.

         Позивачка не надала доказів і того, що вона сумісно з ОСОБА_5  виховувалася  та утримувалася дитина.

         Пояснення свідків про те, що ОСОБА_5 приносив позивачці  гроші, а також продукти харчування не є свідченням цього. Якщо це мало місце, то це можливо розцінювати як допомога колишній дружині. ОСОБА_22  у цей же час , ОСОБА_5 ростив сина  ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_6 в сім’ї з ОСОБА_4  виховував його.  Не надано і документів, що  достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства відносно ОСОБА_3 (ОСОБА_2) Русланівни.

     На підставі викладеного, ст. ст. 53,55 КпШС України (1969р.), керуючись ст. ст. 3, 8, 60, 213-215 ЦПК України , с у д

В И Р І Ш И В :

           В позові ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 (ОСОБА_2) Русланівни до ОСОБА_4 , Відділу реєстрації актів про народження Сімферопольського міського управління юстиції, третіх осіб – Служби у справах дітей Сімферопольської міської ради, Третьої Сімферопольської державної нотаріальної  контори  про  встановлення факту того, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України є батьком ОСОБА_3 (ОСОБА_2) Русланівни, ІНФОРМАЦІЯ_2; зобов’язання до внесення відповідних змін до актового запису № 1076 від 27 травня 1998 року про народження ОСОБА_3 (ОСОБА_2) Русланівни вказавши батьком останньої ОСОБА_5 – відмовити.

          На рішення  може бути принесена заява  про апеляційне оскарження  протягом  десяти днів зі дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти  днів після  подання заяви про апеляційне оскарження  до Апеляційного суду АР Крим, через Київський районний суд м. Сімферополя.

Суддя                                                                                                        Р.Д. Чумаченко