Ухвала

від 20.12.2018 по справі 922/1758/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/1758/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Кушніра І. В., Пількова К.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2018 (головуючий - Зубченко І. В., судді Пушай В. І., Чернота Л. Ф.) у справі

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 47"

про стягнення 12 374,86 грн

ВСТАНОВИВ:

Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2018 у справі № 922/1758/18, Харківська міська рада 29.11.2018, що підтверджується відбитком штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті, подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на зазначене судове рішення.

18.12.2018 зазначена касаційна скарга разом зі справою № 922/1758/18 надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 922/1758/18 і в обґрунтування цієї відмови зазначає таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Оскільки оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята за правилами, що встановлені вже новою редакцією Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), отже у питанні наявності чи відсутності права на касаційне оскарження слід виходити з приписів Кодексу саме в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ.

Так, за приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 цієї ж статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення недоотриманого доходу за користування земельною ділянкою у сумі 12 374,86 грн, яка є менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2018 рік (1 762,00 грн.* 100= 176 200,00 грн.), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) справа № 922/1758/18 є малозначною.

Водночас у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Слід зауважити, що в контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктами "а", "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що стягнення Харківською міською радою недоотриманого доходу за користування земельною ділянкою виражає суспільний інтерес, оскільки збільшення надходжень до бюджету міста сприяють соціально-економічному розвитку територіальної громади та інших пріоритетних галузей, які забезпечують життєдіяльність усієї територіальної громади міста. Крім того, скаржник вважає, що справа № 922/1758/18 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції відійшов від правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України.

Обговоривши доводи, зазначені в касаційній скарзі Харківської міської ради, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин, що підпадає під дію підпунктів "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких суд міг би визнати справу № 922/1758/18 такою, судові рішення у якій може бути переглянуто у касаційному порядку, а тому колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі і відмовляє у такому відкритті.

Крім цього, суд відхиляє посилання скаржника в касаційній скарзі на судову практику Верховного Суду в інших справах № 916/2344/17, № 916/2956/17, № 916/170/18, Верховного Суду України у справі №639/5781/15-ц, Вищого господарського суду України у справі № 922/2097/16, адже у цій справі апеляційний господарський суд, вирішив спір з урахуванням конкретних обставин справи та дійшов висновку про відсутність протиправної поведінки відповідача з огляду на бездіяльність позивача.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2018 у справі № 922/1758/18.

2. Матеріали касаційної скарги на 21 (двадцяти одному) аркуші повернути Харківській міській раді, у тому числі платіжне доручення від 26.11.2018 № 2618.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді І. В. Кушнір

К. М. Пільков