Рішення

від 03.12.2018 по справі 444/3051/17

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/3051/17

Провадження № 2/444/354/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Зеліско Р. Й.,

секретар судового засідання Мамедова Г. І.

з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представник відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області про визнання недійсними державного акту на право власності та рішення Мокротинської сільської ради,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_5, Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області про визнання недійсними державного акту на право власності та рішення Мокротинської сільської ради.

Свої позовні вимоги мотивують тим, що вони є спадкоємцями ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом, виданими 22.04.2013 року в спадковій справі № 643/2012 державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Галань О.Я.

Відповідно до рішення Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області від 26.10.2010 року № 8 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації та матеріалів для безоплатної передачі у власність земельних ділянок" ОСОБА_7 було безоплатно передано у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 0,25 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га в АДРЕСА_1

Зазначають, що згаданими земельними ділянками ОСОБА_7 користувалась вже давно, а до неї ділянками користувався ще її покійний батько.

Враховуючи норми ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, вважають, що зазначеними земельними ділянками ОСОБА_7 володіла правомірно.

Позивачі стверджують, що так як вони в рівних частках є спадкоємцями ОСОБА_7, то враховуючи норми ст. 1225 ЦК України вважають, що правомірно продовжують користуватись земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, якою користувалась їх мати ОСОБА_7

Разом із цим зазначають, що їх права та інтереси, пов'язані із такою ділянкою, було порушено.

Стверджують, що земельна ділянка, яка відповідно до наведеного вище рішення, була надана ОСОБА_7 частково межує з землями громадянина ОСОБА_5 площею 0,6763 га, що складається із двох земельних ділянок площею 0,2973 га та 0,3790 га.

Вказують, що як вбачається з Державного акту серії НОМЕР_3 від 30.12.2011 року на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_5 належить земельна ділянка площею 0,3790 га за кадастровим номером НОМЕР_1. Відповідно до рішення Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області від 02.03.2007 року № 17 про передачу у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_5, сільська рада вирішила, зокрема, про передачу у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,6763 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1, з них: земельна ділянка площею 0,2973 га та площею 0,3790 га.

Зазначають, що обов'язковою передумовою (і початковим моментом) виникнення права власності на земельну ділянку станом на 30.12.2011 року було одержання державного акту на право власності на земельну ділянку. В свою чергу порядок видачі таких актів прямо передбачав перенесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками шляхом погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками (землекористувачами). Встановлення меж земельної ділянки в натурі відображається у складанні акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки. Присутність власників суміжних земельних ділянок є обов'язковою умовою під час встановлення меж земельної ділянки. Свою згоду з межами такої земельної ділянки, власники суміжних земельних ділянок виражають шляхом підписання акту встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.

Звертають увагу, що Жовківським відділенням поліції Кам'янка-Бузького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється кримінальне провадження № 12016140240000261 від 19.02.2016 року в ході якого було проведено почеркознавчу експертизу.Висновком експерта Львівського науково-дослідного ескпертно - криміналістичного центру від 28.04.2017 року № 6/200, складеного у ході вказаного досудового розслідування, встановлено, що підпис, який наявний в графі Суміжні землекористувачі навпроти прізвища ОСОБА_7 в акті встановлення і узгодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_5 від 25.04.2007 року виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою.

А тому вважають, що хоча в акті встановлення і узгодження меж земельної ділянки від 25.04.2007 року ОСОБА_5,який міститься у матеріалах технічної документації із землеустрою шодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки гр. ОСОБА_5 і наявний, нібито, підпис ОСОБА_7, однак остання його не вчиняла, участі у процесі узгодження меж не брала. Відтак, свій підпис на означеному акті ОСОБА_7 вважала підробленим, а згаданий акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки від 25.04.2007 року таким, що є підробленим та не відображає фактичні обставини.

А тому позивачі стверджують, що при визначенні та погодженні на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки межі земельної ділянки ОСОБА_5, як сусіднього землекористувача, не були погоджені з ОСОБА_7 в натурі, що призвело до порушення ОСОБА_7, а станом на даний час їх прав та зменшення розміру земельної ділянки та розширення по межі земельної ділянки в користь ОСОБА_5, а також - до неможливості завершити оформлення права власності на таку земельну ділянку через наявність спору щодо меж .

Вважають, що як рішення Мокротинської сільської ради від 02.03.2007 року № 17, так і державний акт на право власності на земельну ділянку є такими, що вчинені із порушенням норм чинного законодавства та підлягають до скасування.

А тому просять визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_5 щодо земельної ділянки площею 0,3790 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 та визнати недійсним та скасувати рішення Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області від 02.03.2007 року № 17 Про передачу в приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_5 .

Позивачі, в судових засіданнях позовні вимоги підтримали повністю з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, просять такі задовольнити.

Відповідач в судові засідання не з'явився, однак подав на адресу суду відзвив на позовну заяву у якому зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі та заперечує проти їх задоволення.

Вказав, що обставини викладені в позовній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2, якими вони обґрунтовують свої позовні вимоги, не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на нормах чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, не підтверджені належними, допустимими, та достатніми доказами, а відтак не можуть слугувати підставою для задоволення їх позовних вимог.

Враховуючи норми ч. 1 ст. 81, ст. 125, 126 Земельного кодексу України, наведене у п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", вважає, що можна зробити висновок про те, що ні ОСОБА_7, ні позивачі не набули жодних речових прав на земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, якою користувалася їх матір- ОСОБА_7, оскільки у них відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності чи право користування такою земельною, а як наслідок відсутня і державна реєстрація таких прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стверджує, що ОСОБА_7 ще за свого життя, так і зараз позивачі користуються земельною ділянкою без будь-яких законних підстав, а наявне у позивачів рішення Мокротинської сільської ради від 26.10.2010 року № 8 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації та матеріалів для безоплатної передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_7" саме по собі не породжує виникнення права власності на земельну ділянку, а його видача є лише підставою для виготовлення технічної документації з землеустрою, що є тільки передумовою для виникнення права власності на земельну ділянку.

Зазначає, що оскаржуваними державним актом серії НОМЕР_3 та рішенням Мокротинської сільської ради жодним чином не можуть порушуватися права позивачів, зважаючи на те, що вони не є ні суміжними землекористувачами, ні власниками земельної ділянки, яка межує з його ділянкою, оскільки не надали суду жодного правовстановлюючого державного акту, договору чи іншого правочину, який би підтверджував набуття власності чи користування на суміжну земельну ділянку, яка межує з його земельною ділянкою.

Крім того звертає увагу, що сам факт підписання чи не підписання акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_5 від 25.04.2007 року не може слугувати підставою для визнання недійсним оспорюваного його, ОСОБА_5, державного акту на право власності на земельну ділянку.

Вважає, що відсутність підпису сусіднього землекористувача (оскільки такий підроблений) на акті встановлення та узгодження меж земельної ділянки, не є підставою для скасування цього акту на землю.

Також зазначає, що чинне на той час законодавство не ставило в залежність від підписання актів узгодження та встановлення меж земельних ділянок, прийняття рішення органами місцевого самоврядування про надання земельних ділянок у власність, оскільки саме по собі таке рішення не породжує права власності.

Відповідач ствердив, що до позовної заяви позивачів не додано жодного доказу, на підставі якого суд міг би встановити факт розширення межі його, ОСОБА_5, земельної ділянки за рахунок земельної ділянки позивачів, не надано доказів, які б підтверджували на скільки розширилися розміри його земельної ділянки, чи існують будь-які накладення його земельних ділянок на земельну ділянку позивачів, тощо.

На підтвердження не можливості завершення процесу оформлення права власності на свою земельну ділянку позивачами також не додано належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалася вказана обставина. Такими доказами, на переконання позивача, мали б бути рішення, відповіді, листи компетентних державних органів, органів місцевого самоврядування чи землевпорядних організацій тощо, з яких би вбачалися перешкоди для оформлення земельної ділянки позивачів.

Крім того вважає, що позивачі пропустили строк позовної давності, в той же час на адресу суду відповідач із заявою про застосування строку позовної давності до позовних вимог позивачів не звертався.

На даний відзив відповідачами було надіслано на адресу суду відповідь, у якій зазначили, що ОСОБА_7 було розпочато, а ними продовжено процедуру безоплатної приватизації земельної ділянки, що межує із ділянкою відповідача, а саме отримано дозвіл на розробку технічної документації та розроблено її. Разом із цим, станом на момент підписання цієї відповіді, така технічна документація так і не була затверджена Мокротинською сільською радою, а відтак у продовженні приватизації відмовлено. Вважають, що у ОСОБА_7 виникло, а їм перейшло в порядку спадкування право на завершення приватизації згаданої вище земельної ділянки.

Ствердили, що будь - яке оформлення права власності в порядку приватизації можливе лише і виключно після погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками (землекористувачами). Втім між ними і відповідачем має місце суперечка щодо меж земельних ділянок, оскільки межі їх земельних ділянок і відповідача накладаються. Вказану ситуацію пояснюють тим, що відповідач зареєстрував право власності на свою земельну ділянку (отримав державний акт про право власності на земельну ділянку) без реального погодження меж із ОСОБА_7, про що і зазначено у позовній заяві.

Отже, вважають, що посилання відповідача на те, що ОСОБА_7 не оформила право власності на земельну ділянку жодним чином не спростовують (і навіть підтверджують) доводи позовної заяви.

На переконання позивачів, як проект землеустрою відповідача, так і сама процедура набуття ним права власності на земельну ділянку порушує вимоги численних законів та підзаконних нормативно - правових актів.

Звертають увагу, що відповідачем жодним чином не спростовано той факт, що 02.03.2007 року, тобто ще до узгодження меж і до можливості складення кадастрової документації, було прийнято рішення № 17 Про передачу в приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_5 і передано йому такі ділянки. В той же час, технічну документацію було виготовлено лише 28.12.2018 року, тобто вже після передачі земельної ділянки, що є беззаперечним порушенням порядку її виготовлення.

А тому, на думку позивачів, наведене спростовує доводи відповідача щодо того, що відсутність узгодження межі земельної ділянки, нібито, не тягне за собою протиправпості оформлення права власності на неї.

Стверджують, що позов ними поданов межах строків позовної давності, оскільки вони дізналися про підроблення підпису ОСОБА_7 на акті узгодження меж лише із висновку експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 31.08.2017 року № 6/435.

Представники відповідача ОСОБА_5 в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечили в повному обсязі, обгрунтовуючи заперечення аргументами, які викладені у відзвиві відповідача на позовну заяву.

Крім того заявив про застосування строку позовної давності до вимог позивача, оскільки ОСОБА_7 померла у 2012 році, а позивачі виготовляли технічну документацію у 2013 році, то саме тоді могли дізнатися про порушення їх права, про яке зазначають у позовній заяві.

Представник відповідача Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, однак подала на адресу суду клопотання про розгляд справи у її відсутності.

В минулих судових засіданнях проти задоволення позовних вимог позивачів заперечила.

Підтримала викладене у відзиві Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області на позовну заяву.

Зокрема, зазначила, що земельна ділянка площею 0,3790 га, кадастровий номер НОМЕР_2 передана у власність ОСОБА_5 на підставі рішення Мокротинської сільської сільської ради від 02.03.2007 року №17 із земель комунальної власності так як, керуючись ст. 12 Земельного кодексу України їх розпорядником є сільська рада , отже рішення прийняте сільською радою є правомірне, проте ОСОБА_7 не була власником земельної ділянки , оскільки не оформила правовстановлюючих документів на земельну ділянку , а лише користувачем, в такому випадку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не могли успадкувати цю земельну ділянку.

На підставі рішення Мокротинської сільської ради від 26.10.2010 року № 8 ОСОБА_7 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації для безоплатної передачі у власність земельних ділянок площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд та 0,60 га для ведення особистого селянського господарства , проте ОСОБА_7 зробила обміри земельної ділянки без представників сільської ради, а також суміжних землекористувачів, тому технічна документація із землеустрою не була сторонами погоджена.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що виготовляв технічну документацію земельної ділянки за замовленням ОСОБА_1, ОСОБА_2 Межі земельної ділянки визначав, виходячи з межових знаків. Спочатку накладення земельної ділянки позивачів та відповідача ним не було виявлено, однак в подальшому було з'ясовано, що земельні ділянки накладаються. У зв'язку із тим, що земельні ділянки перетиналися, технічна документація за замовленням ОСОБА_1, ОСОБА_2 не могла бути виготовлена.

Зазначив, що при проведенні ним обмірів представника Мокротинської сільської ради, ОСОБА_5 не було. На момент проведення обмірів йому не було відомо, що суміжна із обмірюваною ним земельною ділянкою, належить на праві власності ОСОБА_5

Тобто ствердив, що на час проведення ним обмірів у ОСОБА_5 вже був державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, а обмірювана ним земельна ділянка належить територіальній громаді АДРЕСА_1 в особі Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області.

Заслухавши думку позивачів, їх представника, представників відповідача ОСОБА_5, представника Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку .

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України . кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

З копії рішення 28 сесії V демократичного скликання Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області від 26.10.2010 року № 8 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації та матеріалів для безоплатної передачі у власність земельних ділянок вбачається, що розглянувши заяву гр. ОСОБА_7 вирішено надати дозвіл на збір та виготовлення технічних матеріалів та документів, що підтверджують розміри земельних ділянок для безоплатної передачі у їх власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га та ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га в с. Мокротин гр. ОСОБА_7. Зобов'язано гр. ОСОБА_7 звернутися у спеціалізовану землевпорядну організацію, яка має право на проведення відповідних робіт.

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, яке видано Мокротинською сільською радою Жовківського району Львівської області.

Як вбачається із копій свідоцтв про право на спадщину, які видані державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області Галань О. Я. від 22.04.2013 року, спадкоємцями зазначеного в заповіті майна гр. ОСОБА_7 є до 1/2 частки спадкового майна її син ОСОБА_2 та до 1/2 частки спадкового майна її дочка ОСОБА_1.

Спадщина, на яку в указаних частках видані свідоцтва складається з права на земельну частку площею 0,94 га, що перебуває у власності ТзОВ Мир , Жовківського району Львівської області, майнового паю в сумі 380,0 грн., який знаходиться у власності сільськогосподарського підприємства СП Мир , грошових вкладів з відповідними процентами, що знаходяться в ТВБВ № 10013/0203 філії Львівського обласного управління АТ Ощадбанк на рахунках № НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10 та житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1.

З копії рішення 7 сесії 5 демократичного скликання Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області від 02.03.2007 року № 17 Про передачу у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_5 вбачається, що Мокротинська сільська рада вирішила передати у приватну власність гр. ОСОБА_5 земельні ділянки загальною площею 0,6763 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1, з них: земельна ділянка пл. 0,2973 га та земельна ділянка площею 0,3790 га. Землевпоряднику внести зміни в земельно-кадастрові документи. Контроль за виконанням даного рішення покладено на комісію з питань регулювання земельних відносин.

ОСОБА_5 на підставі наведеного вище рішення 30.12.2011 року було видано державний акт серії НОМЕР_11 згідно якого він є власником земельної ділянки площею 0,3790 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована у АДРЕСА_1, її цільове призначення- для ведення особистого селянського господарства. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2.

Даний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договору оренди землі, що підтверджується його копією.

Позивачі у позовній заяві та відповіді на відзив стверджують, що вони на законних підставах правомірно продовжують користуватися земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, якою перед тим користувалася їх померла мати ОСОБА_7, до них в порядку спадкування перейшло право на завершення приватизації земельної ділянки, якою користувалася ОСОБА_7

Тобто позивачі самі визнають, що не є власниками земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

З наведеного суд приходить до висновку, що спір виник між власником земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, яким є відповідач по справі- ОСОБА_5 та фактичними користувачами земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

П. г ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків: д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Слід зазначити, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, таке є правом суміжного землекористувача, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Передача у власність земельної ділянки проводиться за рішенням селищної ради на підставі затвердженої документації, до складу якої входять, зокрема, погодження меж земельної ділянки. Орган місцевого самоврядування у відповідності з ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України за заявою заінтересованої особи вправі вирішити такий спір та, при наявності для цього підстав, надати дозвіл на приватизацію земельної ділянки без згоди суміжного землекористувача, що дасть можливість ліцензійній організації завершити розробку відповідної технічної документації.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18 травня 2010 року, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (пункт 2.1 Інструкції). Виконавцем вказаних робіт пункт 1.3 Інструкції визначено юридичну особу, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

Суд враховує, що згідно ч. 1,2,7 ст. 55 Закону України Про землеустрій встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Відповідно до ч. 14 ст. 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності; власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких може бути відмовлено в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки закріплений в ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України, згідно якої підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній до кументації.

Тобто, як вбачається із наведеної норми, акт узгодження меж як документ, необхідний для затвердження технічної документації законодавством не передбачено.

А тому посилання сторони позивачів на відсутність підпису (як встановлено той підпис, який є поставлений від імені ОСОБА_7 є підробленим) їх спадкодавця- Бані Олени Томівни на акті узгодження земельної ділянки ОСОБА_5 не впливало на погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд враховує, що чинне законодавство на час винесення Мокротинською сільською радою оскаржуваного позивачами рішення, не ставило в залежність від підписання актів узгодження та встановлення меж земельних ділянок, прийняття рішення органами місцевого самоврядування про надання земельних ділянок у власність.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд вважає, що позивачами не подано жодного доказу, на основі якого суд міг би встановити факт розширення межі земельної ділянки відповідача ОСОБА_5 за рахунок тої земельної ділянки, якою, як вони стверджують, користуються і якою перед тим користувалася ОСОБА_7

Не подано доказів і того, що існують будь-які накладення земельних ділянок відповідача на земельну ділянку, яка є у фактичному користуванні позивачів.

Також суд враховує, що саме територіальна громада в особі Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області на даний момент є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, так як право власності позивачі на дану земельну ділянку не набули.

На підвердження неможливості завершення приватизації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 позивачами також не надано жодного доказу.

Їх посилання, що технічна документація не може бути виготовлена у зв'язку із накладення меж земельної ділянки відповідача на земельну ділянку, якою вони користуються, не підтверджене жодним належним доказом.

Такими доказами могли бути б рішення, відповіді, листи компетентних державних органів, органів місцевого самоврядування чи землевпорядних організацій, з яких би чітко вбачалися перешкоди для оформлення земельної ділянки.

А так як вбачається із позовної заяви та доданих позивачами документів перешкоди у завершенні приватизації земельної ділянки, якою користувалася ОСОБА_7 існують тільки з їх слів.

Суд вирішує спір по суті, а не застосовує строк позовної давності до позовних вимог позивачів по суті для того щоб не порушувати в будь-якому випадку їх право на судовий захист порушених, на їх думку, прав та всебічний розгляд справи.

Крім того, з матеріалів справи неможливо однозначно встановити, коли саме виявлено позивачами про порушення їх, як вони вважають, прав на завершення приватизації земельної ділянки внаслідок не узгодження меж відповідачем ОСОБА_5 щодо його земельної ділянки із межами земельної ділянки, якою фактично користувалася ОСОБА_7 і якою продовжують користуватися вони і надалі.

Суд не вбачає порушень норм Закону України Про землеустрій , Земельного кодексу України, чинних на час винесення оскаржуваного рішення Мокротинською сільською радою та на час видачі оскаржуваного державного акту, Інстукції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійногно користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 4 травня 1999 року № 43 (була чинна на час видачі державного акту відповідачу ОСОБА_5).

Суд приходить до висновку, що Мокротинська сільська рада Жовківського району Львівської області, яка є представником територіальної громади, якій належали на праві власності земельна ділянка ОСОБА_5 до моменту оформлення права власності останнім на своє ім'я, так і є земельна ділянка, якою фактично користуються позивачі, а перед ними ОСОБА_7 в межах своєї компетенції, повноважень прийняла рішення 02.03.2007 року № 17 "Про передачу в приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_5"

Саме Мокротинська сільська рада Жовківського району Львівської області була власником і мала право на час прийняття оскаржуваного рішення розпоряджатися земельною ділянкою, яка на даний момент належить на праві власності відповідачу ОСОБА_5, на власний розсуд.

В подальшому суд не вбачає жодних порушень, які б давали підстави для визнання недійсним державного акту серії НОМЕР_3 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,3790 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, виданого ОСОБА_5.

Суд враховує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Так як позивачами не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення їх права на земельну ділянку, яка перебуває у їх фактичному користуванні, відповідачем ОСОБА_5 і Мокротинською сільською радою Жовківського району Львівської області під час винесення оскаржуваного рішення, суд вважає, що позовні вимоги є необгрунтовані та не підтверджуються представленими суду належними доказами.

Так як суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно слід відмовити і у вимозі позивачів про стягнення в їх користь з відповідачів сплаченого судового збору.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду немає підстав для задоволення позовних вимог позивачів.

Керуючись ст. ст. 23, ст. 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту серії НОМЕР_3 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,3790 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, виданого ОСОБА_5-відмовити.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійним та скасування рішення Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області від 02.03.2007 року № 17 "Про передачу в приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_5"-відмовити.

У вимозі ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення в їх користь з ОСОБА_5, Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області 1280,00 грн. сплаченого судового збору-відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Зеліско Р. Й.