Постанова

від 17.12.2018 по справі 808/1000/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

17 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 808/1000/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

секретар судового засідання Лащенко Р.В.

за участі представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства Спецгідроенергомонтаж та Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2018 р. (суддя Прасов О.О., повне судове рішення виготовлено 20.06.2018 р.) в справі № 808/1000/18 за позовом Приватного акціонерного товариства Спецгідроенергомонтаж до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Спецгідроенергомонтаж (далі - ПрАТ СГЕМ ) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 27.02.2018 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 296173,75 грн., у тому числі 236939 грн. за основним платежем, 59234,75 грн. - за штрафною (фінансовою) санкцією; № НОМЕР_2 від 27.02.2018 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 635749,50 грн., у тому числі 535851 грн. - за основним платежем, 99898,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2018 р. позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0002331401 від 27.02.2018 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 274913,75 грн., у тому числі 219931 грн. - за податковим зобов'язанням, 54982,75 грн. - за штрафною (фінансовою) санкцією; №0002341401 від 27.02.2018 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 360573,50 грн., у тому числі 312649 грн. - за податковим зобов'язанням, 47924,50 грн. - за штрафною (фінансовою) санкцією; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позову з підстав неправильного застосування норм матеріального права, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Вважає безпідставним висновок суду першої інстанції, що вироки на підставі угод про винуватість за ч. 1, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 355 Кримінального кодексу України є доказами фіктивності контрагентів - ТОВ БК Гранд Білдінг , ТОВ БК Карамбола , ТОВ Глобал Продакт . Посилається на рішення Верховного Суду, практику Європейського суду з прав людини. Також зазначає про безпідставність неприйняття до уваги судових рішень, які набрали законної сили, що висновків документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій, в тому числі із ТОВ БК Гранд Білдінг .

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вказує на неврахування судом першої інстанції встановлення в ході перевірки нереальності господарських операцій з контрагентами, не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, наявності кримінальних проваджень. Крім того, судом не прийнято до уваги відсутність коригування податкового кредиту по списаній кредиторській заборгованості, по якій минув строк позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, залишивши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, залишивши рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову без змін.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. В задоволенні апеляційної скарги відповідача просив відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. В задоволенні апеляційної скарги позивача просив відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд доходить висновку, що апеляційні скарги не можуть бути задоволені з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС проведена планова виїзна документальна перевірка ПрАТ СГЕМ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2017 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2017 р., за результатами якої складено акт № 72/08-01-14-01/32814705 від 09.02.2018, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 з врахуванням вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України в редакції, чинній до 01.01.2015 р., п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу ПрАТ СГЕМ занижено податок на загальну суму 535851 грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 399594 грн., за 2015 рік у сумі 136257 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 680932 грн., у тому числі за січень 2014р. 118948 грн., лютий 2014р. 109251 грн., березень 2014р. 78340 грн., квітень 2014р. 41600 грн., травень 2014р. 40804 грн., червень 2014р. 55050 грн., січень 2015р. 69741 грн., лютий 2015р. 8955 грн., серпень 2015р. 72490 грн., вересень 2015р. 5200 грн.,грудень 2015р. 80553 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області 27.02.2018 прийняті податкові повідомлення-рішення: 1) №0002331401, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 296173 грн. 75 коп., у тому числі: 236939 грн. 00 коп. - за податковим зобов'язанням; 59234 грн. 75 коп. - за штрафною (фінансовою) санкцією; 2) №0002341401, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 635749 грн. 50 коп., у тому числі: 535851 грн. 00 коп. - за податковим зобов'язанням; 99898 грн. 50 коп. - за штрафною (фінансовою) санкцією.

Судом першої інстанції досліджено вироки, за наслідками чого здійснено наступний висновок.

Згідно з вироком Галицького районного суду м. Львова від 28.10.2015 у справі №461/10058/15-к (провадження 1-кп/461/439/15), який набрав законної сили 30.11.2015 відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_4 визнано винною у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України. Цим вироком встановлено, що оформляючи за допомогою ОСОБА_4 фіктивні документи про господарські взаємовідносини із фіктивними підприємствами, зокрема ТОВ Будівельна компанія Карамбола ЄДРПОУ - 38059292, ТОВ Гранд Білдінг ЄДРПОУ - 38913054, ТОВ Рейвік ЛТД ЄДРПОУ - 38921201 (…), реально діючі суб'єкти підприємницької діяльності ухилялись від сплати податків, шляхом заниження сум податкових зобов'язань та безпідставно формуючи і відображаючи у податковій звітності суми податкового кредиту від вказаних фіктивних підприємств.

Відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва від 26.10.2015 по справі №757/35372/15-к ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України. Так, у даному вироку зазначено: … після вчинення зазначених дій ОСОБА_6 жодного разу ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не бачив, печаткою товариства не користувався, оскільки вона залишилась у ОСОБА_7, фінансово-господарську діяльність від імені засновника та службової особи ТОВ ГЛОБАЛ ПРОДАКТ не здійснював, будь-які первинні бухгалтерські та фінансово-господарські документи не підписував, податкову звітність не складав та до органів державної влади не подавав, рахунками підприємства та коштами, які на них акумулювались, не розпоряджався … .

Зважаючи на встановлені вироками, які набрали законної сили, обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження висновків відповідача щодо відсутності господарських операцій позивача з ТОВ Будівельна компанія Карамбола (ЄДРПОУ 38059292), ТОВ Гранд Білдінг (ЄДРПОУ 38913054), ТОВ Рейвік ЛТД (ЄДРПОУ 38921201), ТОВ Глобал Продакт (ЄДРПОУ 39120874).

Стосовно інших господарських операцій суд першої інстанції встановив, що позивачем укладено з контрагентами ТОВ Будівельна компанія Мегаполіс Буд Інвест , ТОВ Проф ОСОБА_8 , ТОВ Грандпостач Груп , ТОВ Легалстрой ВВ , ТОВ Дойтчес Фляш Україна , ТОВ Фінальянс груп , ТОВ Будівельна компанія Карамбола , ТОВ Гранд Білдінг , ТОВ Рейвік ЛТД , ТОВ Глобал Продакт , ТОВ Будівельна компанія Карамбола , ТОВ Будівельна компанія Гранд Білдінг , ТОВ Рейвік ЛТД договори, за умовами яких позивач є набувачем товарів/послуг (будівельні матеріали та комплектуючі, послуги при будівництві).

Позивачем надано первинні документи на підтвердження господарських операцій, а відповідачем не зазначено та до суду не надано доказів дефектності податкових накладних або певних невідповідностей у податкових накладних.

Суд першої інстанції вважав доведеним використання позивачем у роботі придбаних матеріалів, товарів/робіт (послуг) актами, оборотно-сальдовими відомостями, оборотними відомостями, первинними документами, договорами, що призвело до змін в активах позивача.

Зважаючи на зазначені вище обставини, а також на ненадання відповідачем доказів визнання судом недійсними правочинів, укладених позивачем з ТОВ Будівельна компанія Мегаполіс Буд Інвест , ТОВ ПРОФ ОСОБА_8 , ТОВ ГРАНДПОСТАЧ ГРУП , ТОВ Легалстрой ВВ , ТОВ ДОЙТЧЕС ФЛЯШ УКРАЇНА , ТОВ Фінальянс груп , а також притягнення службових осіб позивача до кримінальної відповідальності за здійснення операцій з ТОВ Будівельна компанія Мегаполіс Буд Інвест , ТОВ ПРОФ ОСОБА_8 , ТОВ ГРАНДПОСТАЧ ГРУП , ТОВ Легалстрой ВВ , ТОВ ДОЙТЧЕС ФЛЯШ УКРАЇНА , ТОВ Фінальянс груп , суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність фактичного виконання операцій позивача з ТОВ Будівельна компанія Мегаполіс Буд Інвест , ТОВ ПРОФ ОСОБА_8 , ТОВ ГРАНДПОСТАЧ ГРУП , ТОВ Легалстрой ВВ , ТОВ ДОЙТЧЕС ФЛЯШ УКРАЇНА , ТОВ Фінальянс груп .

Разом з тим, суд першої інстанції погодився з висновком відповідача про документальне не підтвердження операцій ПрАТ Спецгідроенергомонтаж з ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КАРАМБОЛА , ТОВ Гранд Білдінг , ТОВ Рейвік ЛТД , ТОВ ГЛОБАЛ ПРОДАКТ .

Суд вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Приватне акціонерне товариство Спецгідроенергомонтаж зареєстровано як юридична особа 25.12.2003 р., код ЄДРПОУ 32814705, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100323152.

Основними видами діяльності ПрАТ СГЕМ є будівництво будівель.

Судом встановлено, що ГУ ДФС проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ СГЕМ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2017 р., з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2017 р., висновки якої викладено в акті № 72/08-01-14-01/32814705 від 09.02.2018 р., відповідно до яких перевіркою встановлено порушення ПрАТ СГЕМ п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 з врахуванням вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України в редакції до 01.01.2015 р., п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 535851 грн., в тому числі за 2014 рік - на суму 399594 грн., за 2015 р. - на суму 136257 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 680932 грн., в тому числі за січень 2014 р. - на 118948 грн., за лютий 2014 р. - на суму 109251 грн., за березень 2014 р. - на суму 78340 грн., за квітень 2014 р. - на суму 41600 грн., за травень 2014 р. - на суму 40804 грн., за червень 2014 р. - на 55050 грн., за січень 2015 р. - 69741 грн., за лютий 2015 р. - на суму 8955 грн., за серпень 2015 р. - на суму 72490 грн., за вересень 2015 р. - на суму 5200 грн., за грудень 2015 р. - на суму 80553 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС 27.02.2018 р. прийняті податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_2 про збільшення ПрАТ СГЕМ суми грошового зобов'язання з податку при прибуток в загальному розмірі 635749,50 грн., в тому числі за основним платежем - 535851 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 99898,50 грн.; № НОМЕР_1 про збільшення ПрАТ СГЕМ суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 296173,75 грн., в тому числі за основним платежем - 236939 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 59234,75 грн.

Підставою збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість є висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій ПрАТ СГЕМ є ТОВ Гранд Білдінг , ТОВ БК Карамбола , ТОВ Рейквік ЛТД , ТОВ БК Мегаполіс Буд Інвест , ТОВ Проф ОСОБА_8 , ТОВ Грандпостач Груп , ТОВ ОСОБА_9 ОСОБА_8 , ТОВ Глобал Продакт , ТОВ Легалстрой ВВ , ТОВ Дойчес Фляйш Україна ; а також відсутність коригування податкового кредиту по списаній кредиторській заборгованості, по якій минув строк позовної давності.

Судом встановлено, що позивачем у періоді, що перевірявся, здійснено господарські операції з придбання у ТОВ Гранд Білдінг , ТОВ БК Карамбола , ТОВ Рейквік ЛТД , ТОВ БК Мегаполіс Буд Інвест , ТОВ Проф ОСОБА_8 , ТОВ Грандпостач Груп , ТОВ ОСОБА_9 ОСОБА_8 , ТОВ Глобал Продакт , ТОВ Легалстрой ВВ , ТОВ Дойчес Фляйш Україна товарів (будівельних матеріалів, комплектуючих) та послуг (будівельних робіт).

Фактичне здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ БК Мегаполіс Буд Інвест , ТОВ Проф ОСОБА_8 , ТОВ Грандпостач Груп , ТОВ ОСОБА_9 ОСОБА_8 , ТОВ Легалстрой ВВ , ТОВ Дойчес Фляйш Україна підтверджено належним чином первинними документами: господарськими договорами купівлі-продажу, про надання послуг, поставки, видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними.

Витрати щодо придбання товару та послуг за спірними господарськими операціями позивачем віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єктом оподаткування податком на прибуток, а податок на додану вартість, сплачений у складі вартості товару та послуг, - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Як зазначено вище, основним видом діяльності ПрАТ СГЕМ є будівництво будівель.

Позивачем використано придбані товари та послуги (роботи) при виконанні будівельно-монтажних робіт на Кременчуцькій ГЕС, Каховський ГЕС, Дніпровський ГЕС-2, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Спірні господарські операції мали місце у 2014-2015 роках, тому аналізу підлягають редакції податкового законодавства, які діяли протягом вказаних періодів.

Статтею 134 Податкового кодексу України в редакції, чинній протягом 2014 р., визначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України в редакції, що діяла до 01.01.2015 р., відповідно до якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За приписами пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла до 01.01.2015 р., інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України у цієї ж редакції витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього кодексу у зазначеній редакції витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Оскільки формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податковим на прибуток, за спірними господарськими операціями, здійсненими позивачем протягом 2014 р., підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , суд погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність порушень з боку позивача при формуванні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, відтак, є неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток щодо господарських операцій, які мали місце у 2014 р. з ТОВ БК Мегаполіс Буд Інвест , ТОВ Проф ОСОБА_8 , ТОВ Грандпостач Груп , ТОВ ОСОБА_9 ОСОБА_8 , ТОВ Легалстрой ВВ , ТОВ Дойчес Фляйш Україна .

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 р. № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 р., розділ ІІІ Податок на прибуток підприємств викладений у новій редакції, якою запроваджено новий підхід до визначенню об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2015 р., об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України в редакції, яка діє з 01.01.2015 р., визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 р. № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248 (далі - Положення).

Відповідно до пунктів 5-7 цього Положення витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з п. 9 Положення не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Оскільки формування позивачем витрат звітного періоду за спірними господарськими операціями, які здійснені позивачем у 2015 р., підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні витрат за вказаними господарськими операціями.

Правомірність визначення складу витрат у звітних періодах вказує на правомірність визначення позивачем показників звіту про фінансові результати в контексті спірних господарських операцій, відповідно, висновок контролюючого органу про заниження платником податку фінансового результату до оподаткування у 2015 р. є неправильним, що свідчить про неправомірність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Таким чином, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ БК Мегаполіс Буд Інвест , ТОВ Проф ОСОБА_8 , ТОВ Грандпостач Груп , ТОВ ОСОБА_9 ОСОБА_8 , ТОВ Легалстрой ВВ , ТОВ Дойчес Фляйш Україна .

Правомірність формування витрат обумовлює правомірність формування податкового кредиту позивачем по господарським операціям з тими самими контрагентами.

Як встановлено п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, що діяла протягом 2014 р. по 28.07.2015 р., право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України в зазначеній редакції датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу у вказаній вище редакції податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 цього кодексу у зазначеній редакції якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у вказаній вище редакції не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній з 28.07.2015 р., до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу у зазначеній редакції датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього кодексу у вказаній редакції податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

За положеннями п. 198.6 ст. 198 у вказаній редакції не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначається порядок складання та реєстрації податкової накладної.

Видача позивачу належним чином оформлених податкових накладних контрагентами не є спірним питанням.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В цьому випадку суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв'язку з придбанням товарів та послуг, підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та послуг за спірними угодами, оприбуткування таких товарів та послуг, подальший рух та використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Відтак, суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту та про протиправність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ БК Мегаполіс Буд Інвест , ТОВ Проф ОСОБА_8 , ТОВ Грандпостач Груп , ТОВ ОСОБА_9 ОСОБА_8 , ТОВ Легалстрой ВВ , ТОВ Дойчес Фляйш Україна .

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неврахування судом першої інстанції встановлення в ході перевірки нереальності господарських операцій з контрагентами, не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій належним чином оформленими первинними документами.

Контрагенти позивача в перевіряємий період мали статус платника податку на додану вартість, відомості про відсутність за місцезнаходженням, про ліквідацію підприємств до ЄДР не вносились, а відтак, вказані підприємства мали право видавати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім послуг.

Фактично ж відповідач вказує на не підтвердження господарських операцій за ланцюгом, при цьому сумнівними є операції саме контрагентів позивача з його постачальниками.

З цього приводу суд вказує, що невиконання контрагентом та його постачальниками своїх податкових зобов'язань тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених за придбані товари та послуги сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуг), - до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування вказаних показників та має всі документальні підтвердження розміру таких витрат та податкового кредиту.

Доводи апелянта про відсутність у контрагентів позивача основних засобів, виробничих приміщень, трудових ресурсів суд вважає безпідставними.

Відповідачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів у розумінні статей 73, 75-76 КАС України таких тверджень. При цьому, як зазначено вище, до ЄДР не внесено відомостей про відсутність контрагентів за місцезнаходженням.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 16.01.2018 р. в справі № 820/4648/13-а, в справі № 826/1398/17, яка полягає у тому, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції пояснень засновників контрагентів про непричетність до господарської діяльності підприємств, що на думку відповідача, свідчить про фіктивність таких контрагентів суд зазначає наступне.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з 1 ст. 91 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Письмовими доказами згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Послідовний аналіз зазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що пояснення свідків є належним доказом в адміністративній справі, якщо такий свідок допитаний судом саме в процесі розгляду такої адміністративної справи.

Протоколи допиту свідків в рамках кримінального провадження, якщо в такому кримінальному провадженні відсутній вирок, який набрав законної сили, тим біль, пояснення таких осіб, не можуть вважатися належними доказами в адміністративній справі ні як показаннями свідків, ні як письмовими доказами.

При цьому суд зауважує, що оцінку таким показанням свідків має компетенцію надавати лише суд в процесі розгляду саме кримінального провадження.

В розглядуваному випадку відсутні вироки, що набрали законної сили, а сам по собі факт відкриття кримінального провадження не має правового значення та жодним чином не стосується предмету доказування в цій справі, тому факт відкриття кримінальних проваджень за умови відсутності відповідного процесуального рішення (вироку), яким встановлена вина певних осіб у вчиненні кримінального правопорушення, не може бути підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Стосовно збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ Гранд Білдінг , ТОВ БК Карамбола , ТОВ Рейвік ЛТД , ТОВ Глобал Продакт суд зазначає наступне.

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 28.10.2015 у справі №461/10058/15-к (провадження 1-кп/461/439/15), який набрав законної сили 30.11.2015 р. відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_4 визнано винною у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України. Цим вироком встановлено, що оформляючи за допомогою ОСОБА_4 фіктивні документи про господарські взаємовідносини із фіктивними підприємствами, зокрема ТОВ Будівельна компанія Карамбола (ЄДРПОУ 38059292), ТОВ Гранд Білдінг (ЄДРПОУ 38913054), ТОВ Рейвік ЛТД (ЄДРПОУ 38921201) (…), реально діючі суб'єкти підприємницької діяльності ухилялись від сплати податків, шляхом заниження сум податкових зобов'язань та безпідставно формуючи і відображаючи у податковій звітності суми податкового кредиту від вказаних фіктивних підприємств.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 26.10.2015 р. в справі №757/35372/15-к ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Вироком встановлено, що … після вчинення зазначених дій ОСОБА_6 жодного разу ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не бачив, печаткою товариства не користувався, оскільки вона залишилась у ОСОБА_7, фінансово-господарську діяльність від імені засновника та службової особи ТОВ Глобал Продакт не здійснював, будь-які первинні бухгалтерські та фінансово-господарські документи не підписував, податкову звітність не складав та до органів державної влади не подавав, рахунками підприємства та коштами, які на них акумулювались, не розпоряджався … .

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки вироками, які набрали законної сили, встановлено формування фіктивних документів стосовно господарських взаємовідносин із фіктивними підприємствами, зокрема ТОВ Будівельна компанія Карамбола , ТОВ Гранд Білдінг , ТОВ Рейвік ЛТД , ТОВ Глобал Продакт , такі вироки є обов'язковими для адміністративного суду в частині саме фіктивності виданих цими юридичними особами первинних документів.

Таким чином, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що документи, якими позивач підтверджує реальність господарських операцій з ТОВ Будівельна компанія Карамбола , ТОВ Гранд Білдінг , ТОВ Рейвік ЛТД , ТОВ Глобал Продакт , не можуть вважатися первинними в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відповідно, є правомірним збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями за результатами господарських операцій з вказаними контрагентами, а доводи позивача з цього приводу є необґрунтованими.

Стосовно не проведення позивачем коригування податкового кредиту по списаній кредиторській заборгованості, по якій минув строк позовної давності, суд вказує на наступне.

Судом встановлено, що в січні 2015 р. позивачем списана кредиторська заборгованість, по якій минув строк позовної давності, по ПАТ СПКТБ Запоріжгідросталь на суму 29940 грн. з податком на додану вартість.

У грудні 2015 р. позивачем списана кредиторська заборгованість, по якій минув строк позовної давності, по ТОВ Сервіс Трейд Плюс на суму 70630,52 грн. з податком на додану вартість; по ТОВ Стройагрофракт - на суму 84007,39 грн. з податком на додану вартість; по ПП Гудвік - на суму 120288 грн. з податком на додану вартість; по ПП Дарет - на суму 67200,36 грн. з податком на додану вартість.

Позивачем суми списаної кредиторської заборгованості відображено у складі доходу в загальній сумі 513258 грн. в декларації з податку на прибуток за 2015 рік.

Позивачем не проведено коригування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Верховним Судом в постанові від 11.09.2019 р. в справі № 804/4180/17 висловлена правова позиція, відповідно до якої сума безнадійної кредиторської заборгованості як зобов'язання, яке підлягає погашенню, включається до складу доходу за правилами Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999 р., та за правилами підпункту 135.5.4 пункту 135 статті 135 Податкового кодексу України, що призводить до зміни суми компенсації вартості за отримані товари/послуги та є підставою для корегування податкового кредиту відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Судом враховується зазначена правова позиція Верховного Суду, проте суд вважає, що в цьому випадку позивач правомірно не здійснив корегування податкового кредиту, з огляду на таке.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Пунктом 5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 р. за № 85/4306, встановлено, що зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 р. за № 893/4186, встановлено, що на рахунку 71 "Інший операційний дохід" ведеться узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

До інших операційних доходів відносяться: доходи від реалізації іноземної валюти; доходи від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій); доходи від операційної оренди активів; доходи від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті; суми штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду, господарського суду про їх стягнення; доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні); суми одержаних безоплатно оборотних активів та субсидій; інші доходи від операційної діяльності.

Рахунок 71 "Інший операційний дохід" має субрахунки, зокрема, 717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості".

При цьому на субрахунку 717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості" узагальнюється інформація про доходи від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу, по закінченні строку позовної давності.

Рахунок 71 "Інший операційний дохід" кореспондує за кредитом з дебетом рахунку 63 Розрахунки з постачальниками та підрядниками .

Таким чином, при придбанні товарів/послуг платником податку на додану вартість здійснюються проведення до Дт 28/90/92 Кт63 на суму придбання без податку на додану вартість; Дт 641/ПДВ Кт63 - на суму податку на додану вартість.

Відповідно, списання кредиторської заборгованості здійснюється по ДТ 63 Кт717 на всю суму заборгованості, включаючи податок на додану вартість.

Тобто, сума списаної заборгованості оподатковується податком на прибуток, в сума податкового кредиту з податку на додану вартість не підлягає коригуванню.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства Спецгідроенергомонтаж та Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2018 р. в справі № 808/1000/18 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2018 р. в справі № 808/1000/18 за позовом Приватного акціонерного товариства Спецгідроенергомонтаж до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 17.12.2018 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.12.2018 р.

ОСОБА_10 ОСОБА_1

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко