Постанова

від 20.12.2018 по справі 711/3369/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1882/18Головуючий по 1 інстанції - Степаненко О.М. Категорія: 53, 55 Доповідач в апеляційній інстанції - Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М.

за участю секретаря Матюхи В.І.

позивач ОСОБА_3

представник позивача - адвокат ОСОБА_4

представник відповідача за довіреністю ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю Ост-Інвест-Черкаси ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ост-Інвест-Черкаси про стягнення коштів недоплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

У травні 2017 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що вона з 01.04.2010 року по 17.11.2016 року працювала на посаді техпрацівника. Відповідно до наказу №11 від 18.11.2016 року вона була призначена на посаду прибиральника службових приміщень ТОВ Ост-Інвест .

Наказом №34 від 20 лютого 2017 року, з яким позивач ознайомилась 21.02.2017 року, її було звільнено з ТОВ Ост-Інвест на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Не погоджуючись із звільненням, 09.03.2017 року ОСОБА_3 звернулась із скаргою-зверненням до Управління Держпраці у Черкаській області.

Листом №М-330/14-1 від 20.04.2017 року Управління Держпраці у Черкаській області повідомило позивача, що в ході перевірки її звернення було встановлено низку порушень норм трудового законодавства зі сторони ТОВ Ост-Інвест , що призвело до порушення її трудових прав.

Зокрема, під час її звільнення були порушені вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, а саме їй не було запропоновано іншої роботи на товаристві, хоча були вільні вакансії.

Порушено також вимоги ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, які полягають у тому, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці до звільнення, що зроблено не було. ЇЇ було попереджено про звільнення наказом від 22.12.2016 року, а звільнено наказом від 20.02.2017 року.

Крім того, ТОВ Ост-Інвест під час розрахунку не здійснило корегування її заробітної плати на коефіцієнт підвищення заробітної плати, чим порушило п. 10 Постанови КМУ від 08.02.1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати .

На підстав викладеного та з врахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_3 просила суд закрити провадження в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів відповідача ТОВ Ост-Інвест від 22.12.2016 року №24 Про попередження про наступне звільнення працівників та від 20.02.2017 року №34 Про звільнення та про поновлення на роботі на посаді прибиральника службових приміщень ТОВ Ост-Інвест , як незаконно звільненого працівника, а також в частині позовних вимог про стягнення з відповідача ТОВ Ост-Інвест на її користь виплати за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням з 21.02.2017 року по 28.04.2017 року, розмір яких станом на 03.05.2017 року становить 7674, 16 грн, у зв'язку із її відмовою від частини позовних вимог; стягнути з відповідача ТОВ Ост-Інвест-Черкаси на її користь недоплачену компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період з 01.04.2010 року по 21.02.2017 року в кількості 53 дні в сумі 1568, 15 грн, недоплачену вихідну допомогу в сумі 684,17 грн, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 22.02.2017 року по день ухвалення судом рішення.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2018 року залучено до участі у справі ТОВ Ост-Інвест-Черкаси як правонаступника відповідача ТОВ Ост-Інвест , юридична особа припинена 23.10.2017 року.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто із відповідача ТОВ Ост-Інвест-Черкаси на користь ОСОБА_3 недоплачену компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період з 01.04.2010 року по 21.02.2017 року в сумі 1568, 15 грн, недоплачену вихідну допомогу в сумі 684,17 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 64822,16 грн, а всього 67074,48 грн.

Стягнуто з ТОВ Ост-Інвест-Черкаси в дохід державного бюджету судовий збір в сумі 1600 грн.

Закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказів відповідача ТОВ Ост-Інвест від 22.02.2017 року №24 Про попередження та наступне звільнення працівників та від 20.02.2017 року №34 Про звільнення та поновлення її на роботі на посаді прибиральника службових приміщень ТОВ Ост-Інвест та стягнення з відповідача виплати за час вимушеного прогулу.

Рішення суду мотивовано тим, що ТОВ Ост-Інвест , здійснюючи з позивачем розрахунок при звільненні, не виплатило їй в повному об'ємі компенсацію за невикористані відпустки за період з 01.04.2010 року по 21.02.2017 року в кількості 53 дні та занизило суму вихідної допомоги належної при скороченні. Сплативши згідно наказу від 20.02.2017 року №34 Про звільнення з роботи ОСОБА_3Т. 4151 грн компенсації та 2904,71 грн вихідної допомоги, без урахування вимог п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати .

Крім того, враховуючи те, що на момент звільненні ОСОБА_3, ТОВ Ост-Інвест не провів повного розрахунку з останньою, та що не було здійснено до цього часу, суд прийшов до висновку, що за весь час затримки розрахунку, починаючи з 22.02.2017 року по день ухвалення судом рішення, має бути стягнута з відповідача на користь ОСОБА_3 середня заробітна плата по день фактичного розрахунку.

В апеляційній скарзі ТОВ Ост-Інвест-Черкаси , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що при звільненні ОСОБА_3 отримала всі належні кошти і трудову книжку. При цьому, при здійсненні розрахунку сум, призначених ОСОБА_3 при звільненні з роботи, апелянт врахував приписи пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100, якими передбачено, що коригування заробітної плати та інших виплат на госпрозрахункових підприємствах проводиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Фінансових можливостей для коригування заробітної плати ОСОБА_3 в товариства не було, а тому таке коригування не проводилося.

Вказує, що судом без будь-яких законних підстав визнано ТОВ Ост-Інвест-Черкаси правонаступником ТОВ Ост-Інвест . Крім того, наявна суттєва різниця між розміром відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи з розміром недоплаченої компенсації за невикористану щорічну відпустку та вихідної допомоги.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказувала на те, що в порушення вимог пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати відповідач не здійснив корегування розміру заробітної плати. Крім того, порушення відповідачем норм трудового законодавства при здійсненні з нею розрахунків при звільненні підтверджуються судовими рішеннями у справах №711/3262/17 та №823/915/17.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 працювала в ТОВ Ост-Інвест з 01.04.2010 року по 17.11.2016 року на посаді техпрацівника. Відповідно до наказу №11 від 18.11.2016 року вона була призначена на посаду прибиральника службових приміщень ТОВ Ост-Інвест , що підтверджується записом у трудовій книжці під №25.

Наказом №34 від 20.02.2017 року, з яким вона ознайомилась 21.02.2017 року, її було звільнено з ТОВ Ост-Інвест на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату працівників. Зобов'язано головного бухгалтера здійснити виплату всіх сум, що належать ОСОБА_3 (т.1 а.с. 9).

Встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі, що при звільненні ОСОБА_3 було нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку в кількості 53 днів у сумі 4151 грн та вихідної допомоги в сумі 2904, 71 грн.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_3 обґрунтувала свої позовні вимоги тим, що на її скаргу-звернення до Управління Держпраці у Черкаській області, їй було надано відповідь, що в ході здійсненої перевірки було встановлено низку порушень норм трудового законодавства зі сторони ТОВ Ост-Інвест .

Зокрема, у відповідності до листа Управління Держпраці у Черкаській області від 20.04.2017 року №М-330/14-1 при звільненні їй нарахована компенсація за 53 дні невикористаної щорічної відпустки. При проведенні розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної відпустки не враховано коефіцієнт підвищення заробітної плати, чим порушено п. 10 Постанови КМУ від 08.02.1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати та ст. 116 КЗпП України, відповідно до якої остаточний розрахунок по усіх належних до виплати сумах проводиться у день звільнення працівника (т.1. а.с. 15).

Відповідно до постанови апеляційного суду Черкаської області від 08 листопада 2017 року визнано винним керівника ТОВ Ост-Інвест ОСОБА_7 у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП та провадження у даній справі закрито у зв'язку із закінченнями строків притягнення до адміністративної відповідальності (т. 1 а.с. 102-103).

Також, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.07.2017 року за адміністративним позовом ТОВ Ост-Інвест до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено, постанову змінено, виключено з її мотивувальної частини посилання на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.06.2017 року, як одну із підстав відмови у задоволенні позову. В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.07.2017 року залишено без змін. У вищевказаній постанові Київській апеляційний адміністративний суд встановив, що застосування зі сторони Управління Держпраці у Черкаській області до ТОВ Ост-Інвест санкцій за порушення трудових прав щодо нарахування і виплати коштів при звільненні ОСОБА_3 було правомірним, і зі сторони ТОВ Ост-Інвест навпаки було допущено порушення законодавства про оплату праці в частині не врахування коефіцієнту підвищення заробітної плати при проведенні розрахунку компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 100-101).

Відповідно до частин 4, 6 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили , не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи , стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України Про оплату праці передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п.п. 1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до частини 2 статті 619 ЦК України до пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в понову обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Статутом ТОВ Ост-Інвест-Черкаси , затвердженого рішенням установчих зборів засновників ТОВ Ост-Інвест-Черкаси , протокол №1 від 28.03.2017 року визначено, що ТОВ Ост-Інвест-Черкаси створене на підставі рішення установчих зборів засновників ТОВ Ост-Інвест-Черкаси 28 березня 2017 року (протокол №3), в результаті виділу з ТОВ Ост-Інвест і здійснює свою діяльності відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про господарські товариства , цього статуту.

Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Ост-Інвест-Черкаси є правонаступником ТОВ Ост-Інвест (т. 1 а.с. 113, 214).

Крім того, вказане підтверджується висновками зробленими в постанові апеляційного Черкаської області від 12 червня 2018 року, якою залишено без змін ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2018 року про залучення у справі правонаступника відповідача - ТОВ Ост-Інвест-Черкаси .

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції залишив поза увагою норми цивільного законодавства та без будь-яких законних підстав визнав ТОВ Ост-Інвест-Черкаси правонаступником ТОВ Ост-Інвест такими, що спростовуються встановленими обставинами у справі та належними доказами, які свідчать про правомірність залучення ТОВ Ост-Інвест-Черкаси , як правонаступника припиненої юридичної особи з яким позивач була у трудових відносинах.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України Про відпустки порядок обчислення заробітної плати працівникам за час відпусток, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови КМУ від 08.02.1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до пункту 10 Порядку у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення; на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Міністерство праці та соціальної політики України у своєму листі від 3 серпня 2005 року № 18-441-1 також роз'яснило, що на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях корегування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

В постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-234цс14, на яку посилається скаржник в поданій апеляційній скарзі, Верховним Судом України дотримано позицію про те, що на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат здійснюється з урахуванням їх фінансових можливостей, таке рішення приймається виконавчим органом підприємства відповідно до повноважень, установлених його статутом.

Тобто, таке коригування заробітної плати за час відпусток повинно визначатися виключно за наявності фінансової можливості підприємства, таке рішення приймається виконавчим органом підприємства відповідно до повноважень, встановлених його статутом.

Крім того, вказана вище правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-573цс15.

Відповідно до частин 1, 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що ТОВ Ост-Інвест-Черкаси є госпрозрахунковим підприємством та не мало фінансових можливостей для коригування заробітної плати ОСОБА_3

Колегія суддів, перевіривши вказані аргументи апеляційної скарги приходить до наступних висновків.

Скаржник посилається на те, що ТОВ Ост-Інвест-Черкаси є госпрозрахунковим підприємством, хоча факт приналежності підприємства до госпрозрахунковим у зв'язку із чим може здійснюватись коригування заробітної плати необхідно встановлювати до ТОВ Ост-Інвест , оскільки саме з цього товариства була звільнена позивач.

Однак, доказів на підтвердження аргументів апеляційної скарги ТОВ Ост-Інвест-Черкаси не надало.

Крім того, слід враховувати той факт, що порушення норм трудового законодавства відносно трудових прав ОСОБА_3 були встановлені, як в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, так і в постанові апеляційного суду Черкаської області від 08 листопада 2017 року, якою визнано винним ОСОБА_7 у вчиненні правопорушення передбаченого частиною 1 статті 41 КУпАП.

Таким чином судовими рішеннями достовірно встановлено не проведення ТОВ Ост-Інвест нарахування коефіцієнту підвищення заробітної плати при проведенні розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_3 при її звільненні в лютому 2017 року.

Також, в апеляційній скарзі ТОВ Ост-Інвест-Черкаси , не спростовуючи розрахунку розміру недоплаченої компенсації за невикористану щорічну відпустку та вихідну допомогу, вказує, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи суттєво відрізняється від сум недоплат.

Статтею 117 цього Кодексу встановлена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, яка настає в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статі 116 цього Кодексу.

Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно з пунктами 2, 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, у випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за це період.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

З огляду на те, що судом першої інстанції вірно нараховані суми недоплаченої компенсації за невикористану щорічну відпустку та вихідної допомоги, у зв'язку із обґрунтованістю заявлених вимог, які підлягають задоволенню, законодавчі підстави для зменшення розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відсутні.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ Ост-Інвест-Черкаси не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю Ост-Інвест-Черкаси ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 вересня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 грудня 2018 року.

Судді: