Ухвала

від 26.02.2019 по справі 711/3369/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 711/3369/17

провадження № 61-2286ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ост-Інвест-Черкаси на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 26 вересня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю

Ост-Інвест-Черкаси про стягнення коштів недоплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ост-Інвест-Черкаси

(далі - ТОВ Ост-Інвест-Черкаси ) про стягнення коштів недоплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що з 01 квітня 2010 року по 17 листопада 2016 року ОСОБА_1 працювала на посаді технічного працівника. Відповідно до наказу від 18 листопада 2016 року № 11 її призначено на посаду прибиральника службових приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю Ост-Інвест (далі - ТОВ Ост-Інвест ), правонаступником якого є ТОВ Ост-Інвест-Черкаси .

Наказом від 20 лютого 2017 року № 34 ОСОБА_1 звільнено з

ТОВ Ост-Інвест на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Не погоджуючись із звільненням, 09 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулась із скаргою-зверненням до Управління Держпраці у Черкаській області, яке повідомило позивача, що в ході перевірки її звернення були встановлені порушення норм трудового законодавства, зокрема, порушені вимоги частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України.

На підставі вищевказаного ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд закрити провадження в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів ТОВ Ост-Інвест

від 22 грудня 2016 року № 24 Про попередження про наступне звільнення працівників та від 20 лютого 2017 року № 34 Про звільнення , поновлення на роботі на посаді прибиральника службових приміщень

ТОВ Ост-Інвест , як незаконно звільненого працівника, стягнення

з ТОВ Ост-Інвест на її користь виплати за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням з 21 лютого по 28 квітня 2017 року, розмір яких станом на 03 травня 2017 року становить 7 674,16 грн. Стягнути з ТОВ Ост-Інвест-Черкаси на її користь недоплачену компенсацію

за невикористану щорічну відпустку за період з 01 квітня 2010 року

по 21 лютого 2017 року в кількості 53 дні в сумі 1 568,15 грн, недоплачену вихідну допомогу - 684,17 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 22 лютого 2017 року по день ухвалення судом рішення.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 26 вересня 2018 року (у складі судді Степаненка О. М.) позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТОВ Ост-Інвест-Черкаси на користь ОСОБА_1 недоплачену компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період з 01 квітня

2010 року по 21 лютого 2017 року в сумі 1 568,15 грн; недоплачену вихідну допомогу - 684,17 грн; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні - 64 822,16 грн, а всього - 67 074,48 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказів ТОВ Ост-Інвест від 22 лютого

2017 року № 24 Про попередження та наступне звільнення працівників

та від 20 лютого 2017 року № 34 Про звільнення та поновлення її

на роботі на посаді прибиральника службових приміщень ТОВ Ост-Інвест та стягнення з відповідача виплати за час вимушеного прогулу закрито.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2018 року (у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І., Новікова О. М.) рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 26 вересня 2018 року залишено без змін.

18 січня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ТОВ Ост-Інвест-Черкаси на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 26 вересня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2018 року , в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин.

У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;

3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій даній справі є стягнення коштів недоплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто ціна позову становить 9 926,48 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн).

Апеляційним судом вказану справу не визнано малозначною, однак малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Вказівка в резолютивній частині постанови Апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2018 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішенні ухвалені у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(справа Зубак проти Хорватії від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України

Разом з тим, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Леваж Престасьон Сервіс проти Франції від 23 жовтня 1996 року; Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Ост-Інвест-Черкаси на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 26 вересня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ост-Інвест-Черкаси про стягнення коштів недоплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська