Рішення

від 22.12.2018 по справі 826/10462/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 22 грудня 2018 року                                                    № 826/10462/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І.,  розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Ліберті» до                 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері                     ринків фінансових послуг                                                                    про визнання протиправним та скасування розпорядження від 27 квітня 2017 року № 1360,- ВСТАНОВИВ: Обставини справи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Ліберті» (далі – ПрАТ «СК «Ліберті») звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі – Нацкомфінпослуг) з вимогами щодо визнання протиправним та скасування розпорядження від 27 квітня 2017 року № 1360 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ліберті», відповідно до якого зобов'язано останнє усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 01 вересня 2017 року. Позов обґрунтовано тим, що за результатами перевірки звітних даних ПрАТ «СК «Ліберті» за 2016 рік відповідачем встановлено здійснення операцій з надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги таким компаніям як: ТОВ «Автобансервіс», ТОВ «Європетроліум», ТОВ «Бабинський комбікормовий завод». Надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги розцінено відповідачем як позику, що в силу положень частини 14 статті 2 Закону України «Про страхування» є порушенням законодавства, оскільки, на думку відповідача, позивачем здійснювалася господарська діяльність, яка суперечить предмету безпосередньої діяльності страховика та є не несумісною зі страховою діяльністю.   З такими висновками не погоджується позивач, вважає, що чинне законодавство не містить прямих заборон чи обмежень щодо укладення договорів безвідсоткової поворотної  фінансової допомоги за умов укладення таких договорів з компаніями, щодо яких позивач є засновником. Крім того позивач стверджує, що укладені договори не можна розцінювати як позику, оскільки укладені договори безвідсоткової поворотної  фінансової допомоги не є оплатними, не мають на меті отримання прибутку, що є необхідною ознакою фінансової послуги, до якої відноситься і позика. Ухвалою суду від 01 вересня 2017 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні. Іншою ухвалою суду від 01 вересня 2017 року відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову. В судовому засіданні 16 листопада 2017 року, у якому приймав участь лише представник позивача, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження з урахуванням відсутності заперечень з боку представника позивача.   Відповідачем до суду подані заперечення від 15 листопада 2017 року (а.с. 108-112), які надійшли до суду 21 листопада 2017 року та у яких відповідач стверджує, що позивачем порушено вимоги частини чотирнадцятої статті 2 Закону України «Про страхування», оскільки предметом безпосередньої діяльності страховика можу бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Оскільки позивач здійснював одночасно і господарську діяльність з надання позик, то щодо нього правомірно застосовано передбачені законодавством санкції та винесено оскаржуване розпорядження. У задоволенні позову просив відмовити. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у новій редакції. Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України. Оцінивши пояснення представника позивача, письмові заперечення відповідача, наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне. Листом від 12 квітня 2017 року № 2795/13-8 Нацкомфінпослуг повідомила ПрАТ «СК «Ліберті» про розгляд справи про правопорушення, призначеного на 27 квітня       2017 року, з додаванням Акту від 10 квітня 2017 року № 653/13-3/16 про правопорушення, вчинені ПрАТ «СК «Ліберті» на ринку фінансових послуг. Листом від 03 травня 2017 року № 3348/13-8 відповідач направив для виконання   позивачу копію розпорядження від 27 квітня 2017 року № 1360, яке оскаржується у даній адміністративній справі.           Відповідно до оскаржуваного розпорядження Нацкомфінпослуг від 27 квітня          2017 року № 1360 відповідачем встановлено, що у 2016 році ПрАТ «СК «Ліберті» надавалися операції з надання поворотної безвідсоткової  фінансової допомоги, а саме: -          ТОВ «Автобансервіс» за договором № 4/16 від 14 грудня 2016 року зі строком повернення 14 грудня 2017 року на суму 163  510  000, 00 грн., за яким станом на 31 грудня 2016 року повернуто 553  000,00 грн.; -           ТОВ «Автобансервіс» за договором № 4/15 від 14 грудня 2015 року зі строком повернення 14 грудня 2016 року, на суму 16  912  468,80 грн., за яким станом на 31 грудня 2016 року повернуто 10  997  000,00 грн.; -          ТОВ «Європетроліум» за договором № 3/16 від 14 грудня 2016 року, зі строком повернення 14 грудня 2017 року, на суму 62  189  500,00 грн., за яким станом на 31 грудня 2016 року фінансову допомогу не повернуто; -          ТОВ «Бабинський комбікормовий завод» за договором № 2/16 від 14 грудня 2016 року зі строком повернення 14 грудня 2017 року на суму 2  084  972,00 грн., за яким станом на 31 грудня 2016 року фінансову допомогу не повернуто. Виходячи з положень частини чотирнадцятої статті 2 Закону України «Про страхування», згідно з якою предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням та розміщенням страхових резервів та їх управлінням, а також пункту 37 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 913, відповідно до якого фінансова установа зобов'язана дотримуватися обмежень щодо суміщення провадження видів господарської діяльності, зобов'язано ПрАТ «СК «Ліберті» усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Націкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 01 вересня 2017 року. Застосовуючи до позивача зазначені санкції, позивач виходив з тих міркувань, що поворотна фінансова допомога, на його думку, за своєю правовою природою є позикою, оскільки відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.     Суд з такими міркуваннями та твердженнями відповідача не погоджується з таких підстав. Закон України «Про страхування» регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 2 зазначеного Закону предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Водночас, Закон України «Про страхування» хоча і є спеціальним законом, який регламентує страхові послуги як окремий вид фінансових послуг, що надаються страховиками та особливості здійснення ними кредитної діяльності як фінансової послуги, проте цей Закон не регламентує здійснення страховиками іншої діяльності, яка не є фінансової послугами, і не забороняє її здійснення. Відповідно підпунктів 1-3 частини першої  статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»  фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг. Вказана норма узгоджується з частиною чотирнадцятою  статті 2 Закону України «Про страхування», відповідно до якої предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика. Пунктом  5 частини 1  статті 1 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»  передбачено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Ринком фінансових послуг відповідно до пункту 6 частини першої  статті 1 цього Закону є сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів. З викладеного суд приходить до висновку, що фінансовими послугами є операції з фінансовими активами, які надаються на ринку фінансових послуг з метою отримання прибутку (збереження реальної вартості фінансових активів, що виключає можливість віднесення договорів поворотної фінансової допомоги, укладених позивачем, до договорів позики, оскільки їх укладення не має на меті отримання прибутку, крім цього сама поворотна фінансова допомога надавалася компаніям, в яких позивач є засновником. Тобто фінансовими послугами є операції з фінансовими активами, які надаються на ринку фінансових послуг з метою отримання прибутку (збереження реальної вартості фінансових активів). Договори поворотної фінансової допомоги, укладені позивачем, не є за своєю правовою природою договорами позики, оскільки не містять усіх ознак кредитного договору, визначених статтею 1054 Цивільного кодексу України та в силу положень пункту 8 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 913, не можуть вважатися  позикою. Як вбачається із змісту наданих до матеріалів справи договорів поворотної фінансової допомоги, укладених позивачем із товариствами, засновником яких він є (а.с. 14-21), їх оплатність, як умова, не передбачена, тобто позивач не очікує прибутку від укладених угод, що зазвичай є необхідною ознакою фінансової послуги. Такий висновок узгоджується з приписами пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно з яким поворотною фінансовою послугою є сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договорами, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою для повернення.     Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 2 Закону України «Про страхування» встановлено, що дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних потреб страховика. Крім іншого, аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про відсутність прямих заборон чи обмежень щодо укладення договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. Враховуючи наведене, суд вважає, що Нацкомфінпослуг зроблено помилкові висновки стосовно здійснення позивачем господарської діяльності, що суперечить предмету безпосередньої діяльності страховика та відповідно на підставі помилкових висновків протиправно винесено оскаржуване розпорядження. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Розглянувши позовні вимоги на предмет дотримання відповідачем положень   статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідач діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У даній справі відповідачем не доведено правомірності своїх висновків щодо здійснення позивачем господарської діяльності, яка суперечить предмету безпосередньої діяльності страховика та відповідно винесеного розпорядження про застосування санкцій, передбачених чинним законодавством, у зв'язку з чим суд вбачає підстави для задоволення позову. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень. Оскільки позивач не є суб'єктом владних повноважень та згідно платіжного доручень № 15 від 15 серпня 2017 року сплатив 1  600,00 грн. судового збору, суд присуджує зазначену суму до сплати на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255  Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В И Р І Ш И В: Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ліберті» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження від 27 квітня 2017 року № 1360 – задовольнити. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 27 квітня 2017 року № 1360 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ліберті». Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ліберті» за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг суму сплаченого судового збору у розмірі 1  600, 00 грн. (одна тисяча шістсот грн., 00 коп.). За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне найменування сторін: Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Ліберті», адреса: 08141, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Зоряна, 20,  код ЄДРПОУ 32708946, р/р 26503013013270, код банку 320627 в ПАТ «Сбербанк», тел. +380444943111.   Відповідач 1: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, адреса: 01001, м. Київ, вул.. Б.Грінченка, 3, тел.+380442343946, +380442340224, код ЄДРПОУ 38062828. Суддя                                                                                                          В.І. Келеберда