Рішення

від 17.12.2018 по справі 922/2331/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2331/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_2" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_3, 04119,м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т, код 19017842 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дінас-Сервіс", 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, код 25464114 третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Дінас - Сервіс", 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, код 34016605 про стягнення 2 021 893,11 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_4 за ордером ХВ №000008 від 18.12.2017

третьої особи - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ПАТ "ВіЕйБі Банк" (позивач) про стягнення з ТОВ "Дінас сервіс" (відповідач) 2 021 893,11 грн. заборгованості за кредитним договором №125 від 15.06.2006.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2018 справу було передано до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою суду від 23.08.2018 було залишено позовну заяву без руху та надано ПАТ "ВіЕйБі Банк" строк на усунення недоліків позовної заяви.

10.09.2018 на адресу суду надійшла уточнена позовна заява ПАТ "ВіЕйБі Банк", якою було усунено недоліки, що стали підставою для залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 11.09.2018 було відкрито провадження по справі, постановлено про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження, залучено до участі у справі третю особу - ТОВ "АК "Дінас-Сервіс" та призначено підготовче засідання на 04.10.2018 об 11:00.

Ухвалою суду від 19.10.2018 було продовжено строки підготовчого провадження по справі до 09.12.2018.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. №31211 від 02.11.2018) в якому заперечує проти позовних вимог.

Представник позивача в підготовче засідання 22.11.2018 не з'явився.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та звертає увагу суду на те, що ним подано всі докази в обґрунтування власної правової позиції у спорі по даній справі ним надані, що зумовлює необхідність до переходу до розгляду даної справи по суті.

Представник третьої особи в підготовче засідання 22.11.2018 не з'явився.

Ухвалою суду від 22.11.2018 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.12.2018.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та третьої особи, судове засідання було відкладено на 17.12.2018.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явилися.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників позивача та третьої особи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.12.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПАТ ВіЕйБі Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Автомобільна компанія Дінас-Сервіс 15.06.2006 року укладено Кредитний договір № 125 із подальшими змінами та доповненнями (далі - Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного договору ПАТ ВіЕйБі Банк надав ТОВ Автомобільна компанія Дінас-Сервіс , як Позичальнику - юридичній особі на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у тимчасове користування грошові кредитні кошти в сумі - 860 000 (вісімсот шістдесят тисяч) доларів США, 00 центів, з терміном користування по 14.12.2013 року включно та процентною ставкою за користування кредитом, що діяла на дату подання цієї позовної заяви - 11 % (одинадцять) відсотків річних.

Згідно із пунктом 1.2. Кредитного Договору, цільовим використанням кредиту було поповнення обігових коштів.

Надання Кредиту, відповідно до умов Кредитного Договору з усіма змінами, доповненнями та додатками до нього, здійснювалось Траншами шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку в ПАТ ВіЕйБі Банк на поточний рахунок Позичальника відкритий у ПАТ ВіЕйБі Банк .

ПАТ ВіЕйБі Банк свої зобов'язання за Кредитним Договором, надав Позичальнику Транші Кредиту на загальну суму - 860 000 (вісімсот шістдесят тисяч) доларів США 00 центів.

Повернення кредиту, на виконання умов Кредитного договору, визначено у пункті 2.2. відповідно до наведеного у ньому графіку (далі - Г рафік).

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ВАТ ВіЕйБі Банк (Кредитор), ТОВ Автомобільна компанія Дінас-Сервіс (Боржник) та ТОВ Дінас-Сервіс (Поручитель) укладено договір поруки від 16.06.2006 року із подальшими змінами, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором Боржника за невиконання ним в повному обсязі зобов'язань, що випливають з Кредитного договору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (сплатити гроші, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язано сторони виконання її обов'язку .

Також статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору і що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як зазначає позивач, зобов'язання щодо повернення кредиту у терміни встановлені пунктом 2.3. Кредитного договору і Графіку до нього не виконані.

Пунктом 4.6. Кредитного договору визначено, що у разі прострочення Позичальником виконання грошового зобов'язання за цим Договором, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та подвійну процентну ставку за цим Договором на суму боргу.

За користування Кредитом Позичальнику, банком, відповідно до умов пункту 2.7.2 Кредитного договору, щомісячно нараховувались проценти у валюті Кредиту за поточний календарний місяць, виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно цього Договору на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за Траншем.

Умовами Кредитного договору визначено, що Позичальник зобов'язаний щомісяця, не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані сплачувати свій поточний рахунок відкритий в ПАТ ВіЕйБі Банк Проценти за користування

Відповідно до пункту 4.3. Кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення Кредиту, сплати процентів, визначених цим Договором, Позичальник повинен сплатити Кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в умовами цього Договору, за кожний день прострочення виконання.

Пунктом 4.4. Кредитного Договору визначено, що у разі порушення Позичальником вимог пунктів 3.3.3. - 3.3.18. цього Договору (у тому числі - зобов'язань щодо своєчасного повернення часток кредиту та зобов'язань щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом), Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю штраф у розмірі 5 (п'ять) процентів від суми Кредиту, визначеної у пункті 1.1. цього Договору, за кожний випадок порушення за реквізитами, вказаними Кредитодавцем.

У пункті 4.5. Кредитного договору зазначено, що за згодою сторін, Кредитодавець має право у разі невиконання Позичальником буд-якого із зобов'язань, визначених цим Договором, вимагати повного погашення Кредиту, сплати процентів за фактичний час користування Кредитом, штрафних санкцій.

Позивач зазначає, що станом на 12.08.2015 року заборгованість Позичальника НТПП ДІНАС за Кредитним договором в іноземній валюті всього становить - 94 606 (дев'яносто чотири тисячі шістсот шість) доларів США, 76 центів, у тому числі:

- прострочена заборгованість за кредитом - 64 307,80 доларів С1ІІА;

- заборгованість за процентами - 6 349,56 доларів США;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 18 756,45 доларів США;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 1 171,85 доларів США;

- заборгованість по 3% річних - 4 021,10 доларів США.

Відповідно до пунктів 2.1.та 2.2 Договору поруки від 16.06.2006, в редакції договору про внесення змін та доповнень № 1 до Договору поруки від 30.06.2010 року, Поручитель зобов'язується в разі невиконання та/або порушення Боржником своїх зобов'язань перед Кредитором погасити протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання повідомлення Кредитора про невиконання Боржником своїх зобов'язань заборгованість по Кредитному договору/Договору кредитної лінії.

Таким чином, позивач звернувся до суду з цим позовом саме до поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю Дінас-Сервіс з вимогами про стягнення на користь ПАТ ВіЕйБі Банк заборгованості за Кредитним договором № 125 від 15.06.2006 у сумі - 2 021 893,11 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам та оцінку обставина справи, суд зазначає наступне.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Судом встановлено, що 15.06.2006 між позивачем та третьою особою було укладено кредитний договір № 125, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 860 000 тис. доларів США зі сплатою 11,0 % річних на строк до 14.12.2013 (договір про внесення змін та доповнень №76 від 27.12.2012 до кредитного договору №125).

Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З метою виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 16.06.2006 між третьою особою (позичальник), відповідачем (поручитель) та банком (кредитодавець) було укладено договір поруки № б/н, за яким поручитель зобов'язався нести солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів та інших виплат.

30.06.2010 між третьою особою (позичальник), відповідачем (поручитель) та банком (кредитодавець) було підписано нову редакцію договору поруки, якою передбачили наступні умови дії договору:

П. 1.3. - Поручитель погоджується з тим, що при зміні Боржника, зміні змісту та обсягу (зміна суми кредиту, плати за користування кредитом, суми комісій та інших плат згідно з Кредитним договором забезпеченого цією порукою Зобов'язання (в тому числі новація зобов'язання) за Кредитним договором, й Договір буде діяти до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором.

Та п. 3.3 - Порука припиняється на підставі та у порядку, що передбачений чинним законодавством та цим договором.

Суд зазначає, що припинення поруки пов'язане, зокрема із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

А умови п. 1.3 договору поруки про його дію до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором, передбачають наявність певних умов, таких як зміну Боржника, зміну змісту та обсягу (зміна суми кредиту, плати за користування кредитом, суми комісій та інших плат згідно з Кредитним договором забезпеченого цією порукою зобов'язання, докази наявності яких відсутні в матеріалах справи. При цьому, навіть в разі їх наявності, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань за кредитним договором не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку також підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У частині четвертій статті 559 ЦК України передбачено три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію такого виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення пред'явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України логічним є висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Зазначені правові висновки викладені Верховним Судом України, зокрема у постановах від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16.

ОСОБА_5 Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) не встановила підстав відступити від наведених висновків та вказала, що у разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Як вже було зазначено вище, згідно кредитного договору № 125, остаточний строк повернення залишку заборгованості встановлено до 14.12.2013 (договір про внесення змін та доповнень №76 від 27.12.2012 до кредитного договору №125).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання строків повернення кредиту, тобто строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення.

Після зміни строку виконання зобов'язання (14 грудня 2013 року) усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів (в разі наявності таких), не мають правового значення, оскільки позичальник зобов'язаний був повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати.

Виходячи із положень ст. 559 ЦК України, суд дійшов висновку, що порука за кредитним договором N 125 від 16.06.2006 року припинилась. Відповідно і припинилось суб'єктивне право Кредитора та кореспондуюче цьому право Поручителя за Договором поруки щодо виконання зобов'язань, що випливають із вказаного Кредитного.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи факт неправильних дій позивача та відсутність у даній справі підстав для задоволення позову, - судові витрати, згідно з нормами ст.129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст.. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_2" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінас-Сервіс" відмовити повністю.

Судові витрати покласти на Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_2".

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_2" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_3, 04119,м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т, код 19017842.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дінас-Сервіс", 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, код 25464114.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Дінас - Сервіс", 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, код 34016605.

Повне рішення складено 22.12.2018 р.

Суддя ОСОБА_1