Ухвала

від 21.12.2018 по справі 814/69/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 грудня 2018 року

Київ

справа №814/69/18

провадження №К/9901/67981/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І.Л.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 у справі за позовом ПП "Електролюкс" до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, третя особа - Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, про визнання протиправними дій,-

у с т а н о в и в :

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївської області щодо невиконання судових рішень Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2016 року у справі № 915/223/16 та від 17.05.2016 року у справі № 915/224/16. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївської області виконати накази Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2016 року у справі № 915/223/16 та від 06.06.2016 року у справі № 915/224/16.

Відповідач оскаржив таке рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2018 апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області повернуто апелянту, в зв'язку з невиконанням вимог ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018.

13.09.2018 Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області повторно звернулося до Одеського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою. Разом з апеляційною скаргою Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області подало до Одеського апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначило про поважність причин пропуску процесуальних строків у зв'язку з несвоєчасним надходженням коштів за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки для сплати судового збору.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області залишено без руху з наданням строку для зазначення інших поважних причин пропуску встановленого строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою від 23.10.2018 суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження з підстав не виконання ухвали апеляційного суду від 19.09.2018 про залишення апеляційної скарги без руху. Зокрема, на усунення недоліків апеляційної скарги відповідачем подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначив, що перша апеляційна скарга була подана у встановлений законодавством строк, проте через відсутність фінансування управління не змогло сплатити судовий збір.

Вважаючи ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 постановленою з порушенням вимог процесуального закону, відповідач подав касаційну скаргу.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Постановляючи ухвалу від 23.10.2018 про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції посилався на те, що відповідачем подано апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження, зазначені у заяві про поновлення строку апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними.

Зокрема, судом встановлено, що апеляційна скарга на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 подана вдруге 13.09.2018, тобто з пропуском строку встановленого ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України майже на 5 місяців, крім того перша апеляційна скарга вже була повернута апелянту з причин несплати судового збору. Відсутність бюджетних асигнувань установи чи організації та відсутність коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть слугувати підставою для звільнення від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Згідно з частиною 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, які би зумовлювали об'єктивну неможливість вчасного звернення з апеляційною скаргою.

Отже, суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження, вірно застосував положення статті 299 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 332, 333 КАС України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 у справі за позовом ПП "Електролюкс" до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, третя особа - Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, про визнання протиправними дій.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І.Л. Желтобрюх