Рішення

від 14.12.2018 по справі 220/358/18

МЕЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 220/358/18

Провадження № 2/181/95/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2018 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Юр'єва О.Ю.,

за участі помічника судді, яка виконує обов'язки секретаря судового засідання Пізняк А.С.,

секретарів судового засідання - Яківець А.О., Паньковської М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду смт. Межова Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Великоновосілківської РДА, Орган опіки та піклування Межівської РДА, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог - Орган опіки та піклування Слов'янської сільської ради, Орган опіки та піклування Великоновосілківської РДА про визначення місця проживання малолітніх дітей, -

за участю сторін по справі:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - адвоката ОСОБА_4

представників третіх осіб - органу опіки та піклування Слов'янської сільської ради Антоненко І.І., органу опіки та піклування Межівської РДА - Земляної Л.О.

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Великоновосілківського районного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Великоновосілківської РДА, про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей та визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 19 лютого 2018 року було виділено в самостійне провадження позовні вимоги за вищевказаною позовною заявою та ухвалою суду від 21 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Великоновосілківської РДА, про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів на неповнолітню дитину було передано за підсудністю до Межівського районного суду Дніпропетровської області.

Справа надійшла 20 березня 2018 року, та згідно автоматичного розподілу між суддями у відповідності до ст.33 ЦПК України, справу розподілено судді Юр'єву О.Ю.

В обґрунтування уточнених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з 08 серпня 2014 року вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають синів: ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_16, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. В період подружнього життя вони проживали в будинку батьків відповідача. Подружнє життя між ними не склалося. В січні 2018 року з метою реабілітації після пологів, вона разом з молодшим сином ОСОБА_9 поїхала за місцем своєї реєстрації, до батьків пройти медичне обстеження та курс реабілітації. В цей період вона дійшла висновку, що їх подружнє життя з відповідачем не може більше продовжуватися і вона вирішила пожити окремо. 07 лютого 2018 року разом зі своїми батьками вона відправилася до відповідача, щоб забрати старшого сина та речі, але зробити цього не змогла у зв'язку з відмовою відповідача. Працівники поліції, яких вона викликала, пояснили, що відібрання малолітнього сина ОСОБА_10 можливе лише за згодою обох батьків або за рішенням суду. Згоди між нею та відповідачем щодо місця перебування дітей не має. Вона вважає, що в інтересах дитини проживати саме з нею, оскільки вона має достатньо часу приділяти дітям належну увагу, водити сина до садочка, займатися з дітьми вечорами, гратися, організовувати їх відпочинок та іншим чином піклуватися про дітей. Вона має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей. Таким чином, проживання дітей разом з нею відповідає їх інтересам і на сам перед в зв'язку з тим, що малолітні діти в першу чергу потребують материнської любові, ласки та уваги.

Позивач просить суд визначити місце проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею; стягнути з відповідача на її користь кошти на утримання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частки, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, від заробітку відповідача щомісячно, починаючи із дня пред'явлення цього позову і до досягнення дітьми повноліття; та стягнути з відповідача на користь позички судові витрати.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року провадження у справі було відкрито та розпочато підготовче провадження, підготовче судове засідання було призначено на 03 травня 2018 року.

До початку розгляду справи по суті, а саме 26 квітня 2018 року до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що з січня 2018 року старший син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає разом з ним, якого він виховує і утримує, в чому йому допомагають батьки. Він працює водієм в С(Ф)Г Чайка і має постійний дохід, характеризується позитивно. Дитина має власну кімнату, є ігрова кімната, розвиваючі ігри, повністю забезпечений усім необхідним. Згідно висновку, який затверджений рішенням виконкому Слов'янської сільської ради №08 від 28.03.2018 року за місцем проживання ОСОБА_7 створені всі матеріально-побутові умови для повноцінного проживання та виховання дитини. Син ОСОБА_10 є хворобливою дитиною, про що свідчить його історія розвитку дитини. Зазначає, що дружина також страждала від захворювань нервової системи, у неї часом траплялися нервові зриви. ОСОБА_1 наразі не підтримує необхідних життєвих зв'язків з дитиною та не дуже бажає спілкуватися, виховувати та утримувати старшого сина ОСОБА_10. Щодо стягнення аліментів на сина ОСОБА_9, то він не заперечує, але у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) на одну дитину. Відповідач, просить в частині вимог щодо зміни місця проживання малолітньої дитини - сина ОСОБА_7, з місця проживання батька на місце проживання матері - відмовити.

26 квітня 2018 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Слов'янської сільської ради, Орган опіки та піклування Великоновосілківської РДА про визначення місця проживання малолітньої дитини. В обґрунтування позову виклав обставини, аналогічні зазначеним у відзиві на первісну позовну заяву. Просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини - сина ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з батьком за місцем проживання та реєстрації батька дитини ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 - АДРЕСА_1.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1, було прийнято до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_1

14 травня 2018 року до канцелярії суду від представника третьої особи без самостійних вимог: органу опіки та піклування Слов'янської сільської ради надійшли пояснення щодо зустрічного позову про визначення місця проживання малолітньої дитини, відповідно до яких зазначають, що ними було встановлено, що дитині створені усі необхідні умови для проживання, дитина доглянута, має усе необхідне для повноцінного розвитку та життя. Батько хлопчика має постійне місце роботи та дохід, піклується про сина, дбає про його здоров'я, утримує його. Мати малолітнього ОСОБА_7 проживає окремо, до дитини не навідується, вихованням не займається. До органу опіки та піклування Слов'янської сільської ради із питанням відвідування дитини та встановлення його місця проживання не зверталася. Можливості обстежити матеріально-побутові умови проживання матері ОСОБА_10 у них відсутні. Відомості про умови проживання, працевлаштування та дохід ОСОБА_1 їм не відомі.

22 травня 2018 року до канцелярії суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання малолітньої дитини, відповідно до якого остання зазначає, що вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими, надуманими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав: так інформація з приводу того, що вона не підтримує необхідних життєвих зв'язків з дитиною та не дуже бажає спілкуватися, виховувати та утримувати старшого сина ОСОБА_10, спростовується показами свідків: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - її батьків, які зазначають, що вони особисто систематично возять її у період з січня 2018 року по теперішній час для відвідувань старшого сина, але її батькам так і не вдалося жодного разу побачити онука через заборону ОСОБА_2, про що свідчать неодноразові виклики до чергової частини Межівського ВП Синельниківського ГУНП в Дніпропетровській області. Натомість ОСОБА_2 за період окремого проживання з нею, маючи і фінансову і технічну можливість жодного разу не відвідав молодшого сина та не приймає взагалі ніякої участі у вихованні та утриманні молодшого сина ОСОБА_9. Зазначає, що має постійне місце роботи в ДП ДГ Забойщик , Донецької області, Великоновосілківського району, де працює на посаді бухгалтера з травня 2010 року і перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною. Проживає разом з батьками. У молодшого сина ОСОБА_9 є все необхідне для розвитку.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом про визначення місця проживання малолітньої дитини по справі № 220/358/18, підготовче судове засідання відкладено до 15 червня 2018 року.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2018 року суд зобов'язав орган опіки та піклування Слов'янської сільської ради та орган опіки та піклування Великоновосілківської РДА надати до суду, письмовий висновок щодо можливості проживання дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_17 разом з батьком ОСОБА_2. Підготовче судове засідання було відкладено до 26 липня 2018 року.

19 червня 2018 року до канцелярії суду від ОСОБА_1 надійшов додатковий відзив на заяву про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом про визначення місця проживання малолітньої дитини, відповідно до якого зазначає, що вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими, надуманими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав, так аргументи на які посилається ОСОБА_2 стосовно його матеріального забезпечення свідчать лише про те, що сплачуючи аліменти на неповнолітніх дітей, він як батько, на якого покладено виконання батьківських обов'язків, зможе надавати матеріальну допомогу ОСОБА_1 для того щоб вона мала можливість покращити житлові умови своїх обох дітей. Зазначає, що в період з грудня по теперішній час ОСОБА_2 жодного разу не завітав до молодшого сина, жодного разу не надав ні моральної, а ні матеріальної допомоги. Що стосовно небезпечності місця проживання дітей в с. Розлив, то її сім'я проживає в тихій, спокійній місцевості на відстані від лінії зіткнення понад 70 км. Просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог стосовно визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_2 - повністю.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року до участі у справі за первісною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Великоновосілківської РДА, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог було залучено Орган опіки та піклування Межівської районної державної адміністрації. Підготовче судове засідання у справі було відкладено на 20 серпня 2018 року.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2018 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду на 03 вересня 2018 року.

Судові засідання у вказаній справі було проведено: 03 вересня 2018 року, 17 вересня 2018 року, 02 жовтня 2018 року, 17 жовтня 2018 року, 01 листопада 2018 року, 09 листопада 2018 року, 20 листопада 2018 року, 05 грудня 2018 року, 14 грудня 2018 року.

У судовому засіданні позивач за первісною позовною заявою та відповідач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 просила задовольнити її уточнені позовні вимоги за первісною позовною заявою, та щоб обидва сина проживали з нею. Додатково пояснила, що другу дитину вона народжувала у м. Першотравенськ, лікувала ОРВІ у Межовій. Поїхала у с. Розлив, тому що у неї погіршився стан здоров'я. З часу окремого проживання ОСОБА_2 до неї не приїжджав. Особистого житла вона не має, живе в будинку батьків. Працює у ДП Забойщик , однак зараз перебуває в декретній відпустці. Її дохід 860 гривень - державна допомога, а також отримує допомогу від батьків. Діти зареєстровані в селі Слов'янка, вона зареєстрована у селищі Розлив.

Представник позивача за первісною позовною заявою та відповідача за зустрічною позовною заявою, ОСОБА_3, у судовому засіданні просила задовольнити уточнені позовні вимоги за первісною позовною заявою, проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечувала. Додатково пояснила, що відповідач за первісною позовною заявою, ОСОБА_2 не дає старшу дитину ОСОБА_1, побачити дитину можливо лише на подвір'ї ОСОБА_2, останній у свою чергу жодного разу не приїхав до молодшого сина. ОСОБА_1 має належні умови проживання, її батьки працюють, вона не має шкідливих звичок. Надані висновки органу опіки та піклування, які підтримують проживання дітей разом з матір'ю.

Відповідач за первісною позовною заявою та позивач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги не визнав та просив задовольнити його вимоги за зустрічним позовом. Додатково пояснив, що влітку 2016 року у них з дружиною відбулася сварка і дитина ОСОБА_7 через стрес замкнувся і до 3-х років не розмовляв. Потім вони знову зійшлися з ОСОБА_1 ОСОБА_7 проходить курс лікування, стресові ситуації йому протипоказані, а якщо він змінить місце проживання - це буде також стресом для дитини. Діти зареєстровані за його місцем проживання. Його заробітна плата складає 3700 гривень, також він отримує за пай - 15000 гривень. Батьки допомагають. Будинок в якому проживає його сім'я належить батькові, загальна площа будинку - 117 кв.м., житлова площа - 57 кв.м. Окремі кімнати є для обох синів. Дружина з молодшим сином виїхала в січні 2018 року, непопередивши його та не сказала коли саме повернеться. Діти бачаться, коли дружина приїжджає або за допомогою Вайберу.

Представник відповідача за первісною позовною заявою та позивача за зустрічною позовною заявою, ОСОБА_4, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив задовольнити вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом. Додатково пояснив, що кращі умови для проживання дітей створені у батька дітей ОСОБА_2, який не має шкідливих звичок, він працює. ОСОБА_1 наразі не працює. Просить винести рішення в інтересах дітей.

Представник третьої особи, органу опіки та піклування Межівської РДА - Земляна Л.О. у судовому засіданні пояснила, що 11.07.2018 року до Межівської РДА звернулася ОСОБА_1 Було проведено обстеження умов проживання у с. Слов'янка (за місцем проживання батька). Встановлено, що умови хороші, будинок великий. Комісія складалася з 9 осіб. Умови проживання у ОСОБА_1 досліджувалися документально, оскільки ОСОБА_1 проживає в іншому районі. Обговоривши питання 24.07.2018 року було винесено рішення одноголосно - визначити місце проживання обох дітей разом з матір'ю у с. Розлив. 30.08.2018 року була розглянута заява ОСОБА_2 про перегляд даного питання, додані медичні документи дітей, клопотали про виклик лікарів - педіатрів на засідання комісії. Питання про визначення місця проживання дітей було розглянуто, лікарі не з'явилися через відпустку і лікарняний і було винесено рішення, що підстав для зміни попереднього висновку немає.

Представник третьої особи, органу опіки та піклування Слов'янської сільської ради Антоненко І.І. у судовому засіданні пояснила, що було зібрано комісію, на якій були присутні сторони, було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_2, за результатами якого було складено акт, провести обстеження умов проживання у ОСОБА_1 не видалося можливим через віддаленість її місця проживання. Комсією було надано рекомендаційний висновок щодо можливості проживання обох дітей у кожного з батьків. Оскільки на момент проведення комісії малолітня дитина, ОСОБА_8 був на грудному вигодовуванні ОСОБА_1 тому комісія не прийняла одностайної думки щодо проживання дітей. Тому вирішили, що діти поки що можуть жити так як вони жили - старший син з ОСОБА_2, молодша дитина з ОСОБА_1

Представник третьої особи, органу опіки та піклування Великоновосілківської РДА, у судове засідання не з'явився, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12, по суті заданих питань під присягою суду пояснив, що він є батьком ОСОБА_1 Його донька має можливість виховувати дітей, вона не погана мати, любить своїх дітей. Наразі молодший онук ОСОБА_8 разом з донькою проживають з ними, а старший ОСОБА_7 - проживає з зятем. Їм з дружною з старшим онуком спілкуватися не дозволяють та у двір у с. Слов'янка не пускають. Мати спілкуватися з сином має змогу, але тільки в будинку чоловіка у с. Слов'янка. ОСОБА_2 молодшу дитину за весь цей час ні разу не відвідав. Наразі дохід доньки становить близько 800 грн. Житлова площа будинку, в якому вони всі разом проживають становить - 45 кв.м. та складається із 3 кімнат. Онук разом з донькою проживають у окремій кімнаті, площа якої становить - 12 кв.м. У будинку є ванна кімната, парове опалення, для старшої дитини є ліжко. Живуть за їх з дружиною дохід, а саме: його заробітна платня - 5000 грн., пенсія - 2500 грн., заробітна плата дружини - 3700 грн., та її пенсія - 7500 грн. Крім того вони ведуть домашнє господарство. Донька нічим серйозним не хворіла, щоб їй це заважало виховувати дітей. У січні 2018 року донька з онуками лежала у Межівській лікарні. Вони забрали доньку з молодшим онуком до себе для обстеження у їх лікарні.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11, по суті заданих питань під присягою суду пояснила, що вона є матір'ю ОСОБА_1 Донька працює в ДП Забойщик , бухгалтером та наразі перебуває у декретній відпустці. Вважає, що мати повинна виховувати обох дітей. В їх будинку три кімнати, в одній спальні живе донька з онуком, в іншій - вони з чоловіком. Площа кімнати в якій проживає донька близько 10 кв.м. ОСОБА_2 з моменту роз'їзду жодного разу до них не приїжджав, щоб відвідати молодшого сина. Вони у свою чергу кожного місяця їздять до с. Слов'янка, щоб навідати старшого, однак доньку з молодшим онуком до будинку пускали, а їм з чоловіком онука показували лише через вікно.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13, по суті заданих питань під присягою суду пояснила, що вона є матір'ю ОСОБА_2, діти проживали з ними в одному будинку. Коли народився ОСОБА_11, старший онук, все було добре, однак потім ОСОБА_1 почала постійно нервувати, плакала та не могла заспокоїтися. Вона заспокоювала онука та сина. ОСОБА_10 ходе до садочка з червня місяця. Возили також дитину у лікарню у м. Дніпро, хлопчик почав розмовляти. Після народження ОСОБА_11 невістка жила у літній кухні з молодшим онуком, а вони жили з старшим у будинку. Невістка з ОСОБА_11 не спілкувалася. Вважає, що діти повинні проживати з батьком.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14, по суті заданих питань під присягою суду пояснив, що він є батьком ОСОБА_2 У нього два онуки. Старшому 3 роки, молодшому майже 1 рік. Після сварки, яка трапилася між дітьми, зробили їм окреме житло, облаштували його. Після народження першої дитини, ОСОБА_11, ОСОБА_1 ним не займалася, тому онук жив з ними у великому будинку. Син, ОСОБА_2, грається з дітьми, може їх заспокоїти. Його дохід становить близько 100000 гривень на рік. У сватів вони були багато разів, хата старенька, чиста, але прохолодна. Зараз старший онук проживає з ними у с. Слов'янка. Ввжає, що діти повинні проживати за місцем прописки, тобто з батьком, так як у матері умов для проживання двох хлопчиків немає.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15, по суті заданих питань під присягою суду пояснила, що вона є головою Слов'янської сільської ради. З 2015 року вона знайома з даною сім'єю. ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не притягувався. ОСОБА_1 проживає у селі періодично між сварками з чоловіком. Сім'я ОСОБА_1 замкнута, спілкуються з батьками, але поганого ніхто сказати про них не може. Висновок органу опіки та піклування Слов'янської сільської ради Межівського району щодо визначення місця проживання малолітньої дитини підписаний нею та затверджений протоколом. Проте дане рішення було рекомендаційне, оскільки батько забезпечений, дитина ходить до садочка та вливається у соціум. Була у них вдома тричі. Сім'я зажиточна, у них є фермерське господарство. На території будинку два помешкання та вони побудували третє помешкання для дітей. ОСОБА_10 буде краще з батьком за медичними показниками, він адаптується. На засіданні комісії, яке було проведено весною були присутні два чоловіка з п'яти, тому вони прийняли рішення підписати висновок та направити на затвердження. Висновок підписали ОСОБА_16 та ОСОБА_17, оскільки зібрання не було повноважним то затвердили його на засіданні виконкому сільради. Другий висновок робила вже рада опіки та піклування повноважна - голова Макаренко.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17, по суті заданих питань під присягою суду пояснила, що вона є в.о. секретаря Слов'янської сільської ради. Сім'ю ОСОБА_1 знає. У них двоє дітей ОСОБА_11 і ОСОБА_11. Молодший проживає з матір'ю, а старший з батьком. На подвір'ї ОСОБА_1 два будинки малий та великий. Всі відремонтовані, є ігрові кімнати для дітей, батут, комп'ютер, багато іграшок. Старша дитина ходить до дитячого садочка в с. Слов'янка, хлопчик не розмовляв. Коли вони робили акт обстеження умов проживання, то відвідували сім'ю. Молодша дитина проживає з матір'ю в с. Розлив, Великоновосілківського району. Була присутня під час сварки у січні 2018 року, окрім неї була ОСОБА_1 та її мати, молодша дитина була у машині - плакала. Мати ОСОБА_1 завантажувала речі в машину: білизну і ще щось, забрали молодшу дитину і поїхали. Викликали поліцію, вона в свою чергу, як секретар ради проводила поліцію до адреси проживання сім'ї.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16, по суті заданих питань під присягою суду пояснила, що вона є сімейним лікарем Слов'янської амбулаторії, сімейний лікар сім'ї ОСОБА_1. ОСОБА_18 з народження. Дитина почала розмовляти у 1,6 роки однак після сварки в сім'ї знову перестав розмовляти. Має діагноз - затримка мовного розвитку. Дитина 6 місяців лікується у отоларинголога та невропатолога. Почав розмовляти та зараз відвідує дитячий садок. ОСОБА_9 спостерігала 3 місяці, дитина набирала вагу і їх з мамою було направлено до ендокринолога в область. ОСОБА_10 вилучати з сім'ї та сталого спілкування - неможна, оскільки при новому стресі він знову перестане розмовляти. Його необхідно залишити у сім'ї ОСОБА_2 ОСОБА_18 розвивається нормально, відвідує дитячий садок, не виділяється від інших дітей. Вважаю, що розвиток ОСОБА_18 пов'язаний із лікуванням та відвідуванням дитячого садка.

Суд, вислухавши учасників судового процесу, перевіривши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У статті 2 ЦПК України, згідно з частиною другою зазначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого виконавчим комітетом Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області 09 серпня 2014 року, а також копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00016940872 від 02 серпня 2016 року, встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб 09 серпня 2014 року, актовий запис №26. На момент розгляду вказаної справи шлюб між подружжям не розривали.

Від шлюбу подружжя має дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого виконавчим комітетом Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області 10 квітня 2015 року та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 виданого виконавчим комітетом Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області 20 жовтня 2017 року.

Відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання особи №542 від 01.12.2017 року виданих виконавчим комітетом Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстровані за місцем проживання батька ОСОБА_2, а саме за адресою АДРЕСА_2.

Як вбачається з матеріалів справи, наразі старший син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає разом з батьком, ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2, також за вказаною адресою проживають батьки ОСОБА_2, а саме: ОСОБА_14 - батько, ОСОБА_13- мати.

Молодший син - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3. Встановлено, що за вказаною адресою також проживають батьки ОСОБА_1: ОСОБА_12 - батько, ОСОБА_11 - мати. Вказані факти підтверджуються довідкою №164 від 12.02.2018 року виданою виконкомом Костянтинопільської сільської ради та довідкою №124 від 21.03.2018 року.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть самостійно дійти згоди щодо того, з ким із них будуть проживати малолітні діти, що підтверджується також висновком ДОП СП Межівського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетрновській області лейтенанта поліції Кирпиченка Є.В.

Згідно довідки характеристики №165 від 12.02.2018 року виданої виконкомом Костянтинопільської сільської ради вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, до адміністративної відповідальності адміністративною комісією сільської ради не притягувалася. В зловживанні спиртними напоями не помічена. В конфліктні ситуації не вступає. У побуті спокійна, врівноважена. Виховує двох дітей, гарна мати. Заяв від мешканців селища на неї не надходило. Працює бухгалтером розрахункового відділу у ДП ДГ Забойщик ДД СДС НААНУ Великоновосілківського району, Донецької області з 13 травня 2010 року (н. №47/к від 12.05.2010 р.) по теперішній час. За час роботи зарекомендувала себе з позитивної сторони. Всю роботу виконує добросовісно та вчасно. Підтримує добрі стосунки в колективі. Має шану колективу. 14 грудня 2012 року заочно закінчила Донецький державний університет управління та здобула кваліфікацію бакалавра з економіки підприємства. 30 червня 2014 року заочно закінчила Донецький державний університет управління і отримала повну вищу освіту за спеціальністю Економіка підприємства та здобула кваліфікацію спеціаліста з економіки підприємства. В повсякденному житті це чуйна, добропорядна людина, дуже дружелюбна у спілкуванні, намагається всім допомогти, добра господиня, виховує двох маленьких діток, що підтверджується довідками №9 від 09.02.2018 року виданої ДПДГ Забойщик та характеристикою виданою 09 лютого 2018 року ДПДГ Забойщик .

Відповідно до характеристики виданої 09 лютого 2018 року ДПДГ Забойщик , ОСОБА_12 працює в ДП ДГ Забойщик з серпня 1973 року. За час роботи зарекомендував себе з позитивної сторони, знаючим свою роботу дисциплінованим робітником. Доган не має. Має шану колективу. ОСОБА_12 до адміністративної відповідальності адміністративною комісією сільської ради не притягувався. Заяв від мешканців селища на нього не надходило. В зловживанні спиртними напоями не помічений. В конфліктні ситуації не вступає. У побуті спокійний, врівноважений, що підтверджується довідкою характеристикою №166 від 12.02.2018 року виданою виконкомом Костянтинопільської сільської ради.

Згідно характеристики виданої 09 лютого 2018 року ДПДГ Забойщик , ОСОБА_11 працює у ДП ДГ Забойщик , Донецької області, Великоновосілківського району з 5 вересня 1978 року по теперішній час. За час роботи зарекомендувала себе з позитивної сторони. В повсякденному житті це чуйна, добропорядна людина, дуже дружелюбна у спілкуванні, намагається всім допомогти, добра господиня. ОСОБА_11 до адміністративної відповідальності адміністративною комісією сільської ради не притягувалася. В зловживанні спиртними напоями не помічена. В конфліктні ситуації не вступає. Заяв від мешканців селища на неї не надходило, даний факт підтверджується довідкою характеристикою №167 від 12.02.2018 року виданою виконкомом Костянтинопільської сільської ради.

З акту обстеження умов проживання від 12.02.2018 року складеного за результатами проведеного обстеження умов проживання ОСОБА_1, встановлено, що житло розміщено на одному поверсі одноповерхового будинку, складається з трьох кімнат загальною площею 50,5 кв.м., житлова - 36 кв.м. Умови проживання задовільні. Продукти харчування та сировина для опалення будинку в достатній кількості. Родина займається підсобним господарством. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю проживають у будинку дідуся та бабусі. У дитини є все необхідне для розвитку. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, бабуся; ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, дідусь (по відношенню до малолітнього ОСОБА_8). В сім'ї створені умови для проживання та утримання малолітніх дітей.

Згідно характеристики №123 від 21.03.2018 року наданої виконавчим комітетом Слов'янської сільської ради, ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_4. Проживає разом з батьками. Одружений, має двох неповнолітніх дітей. Працює шофером в СФГ Чайка від 01.04.2013 року до цього часу, має вищу освіту. Його щомісячна заробітна плата становить 3723,00 гривень. Не вживає спиртні напої. Має позитивну характеристику. На засіданні адмінкомісії при виконавчому комітеті Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області не розглядався. ОСОБА_2 за психіатричною та наркологічною допомогою не звертався, на Д обліку по неврологічним захворюванням в Слов'янській АЗПСМ не стоїть. Вказані факти підтверджуються також характеристикою №1 від 21.03.2018 року наданою СФГ Чайка , довідкою №2 від 21.03.2018 року виданою СФГ Чайка , довідками виданими КЗ Межівська ЦРЛ Дніпропетровської обласної ради та СКЗОЗ Межівський центр первинної медико-санітарної допомоги Слов'янська амбулаторія загальної практики-сімейної медицини.

Відповідно до актів обстеження матеріально-побутових умов №707 від 21.03.2018 року та №124 від 21.03.2018 року, складеного за результатами обстеження проведеного комісією встановлено, що ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_5, у будинку свого батька ОСОБА_14 З матеріалів справи вбачається, що сім'я ОСОБА_2 має два житлових будинки площами: 117,4 кв.м. і 167,7 кв.м., які відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно №32623618 від 23.01.2015 року та ОСОБА_14 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №32624466 на праві приватної власності належать ОСОБА_14, батькові ОСОБА_2 ОСОБА_2 проживає в складі сім'ї: ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_10 - син; ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_11 - батько; ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_12 - мати. Молодший син - ОСОБА_7 зареєстрований за вказаною адресою, але фактично не проживає. У будинку є окрема ванна кімната, електричне опалення (є твердопаливний котел). Будинок та подвір'я прибрані. Сім'я повністю забезпечена предметами довготривалого використання. Сім'я займається селянським фермерським господарством (СФГ Чайка ). ОСОБА_2 працює в СФГ Чайка , шофером. ОСОБА_2 займається вихованням сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_13. На час роботи вихованням дитини займається бабуся ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_14. У дитина власна кімната, є окрема ігрова кімната, розвиваючі ігри. Дитина повністю забезпечена одягом та продуктами харчування. Дитина ходить до дитячого садка. Комісія дійшла висновку, що матеріально-побутові умови ОСОБА_2 повністю відповідають санітарно-житловим нормам та створені всі умови для повноцінного виховання дитини, що також підтверджується дослідженими у судовому засіданні фотоматеріалами.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 є хворобливою дитиною, про що свідчить його історія розвитку дитини, а саме амбулаторна картка. Дитина часто знаходиться на стаціонарному лікуванні в КЗ Межівський ЦРЛ Дніпропетровської обласної ради з різними діагнозами починаючи з 03.03.2016 року, що підтверджується виписками із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №104, №148, №163, №384. З 15.01.2018 року по 25.01.2018 року дитина знаходилася на лікуванні в КЗ МЦРЛ ДОР, що підтверджується випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №23. 07 лютого 2018 року ОСОБА_7 був направлений на обстеження до Обласної клінічної лікарні з діагнозом мовою оригіналу задержка речового развития , що підтверджується направленням виданим СКЗОЗ Межівський центр первинної медико-санітарної допомоги Слов'янська амбулаторія загальної практики-сімейної медицини . Встановлено, що ОСОБА_7 часто страждає ГРВІ з гіпертермічним синдромом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ще в 2016 році намагалися визначити місце проживання старшого сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_13. Так з відповіді Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області №501/02-10 від 04.08.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 подавала заяву для зняття з реєстрації ОСОБА_7, проте їй було зазначено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами зняття з реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним із батьків здійснюється за письмовою згодою другого із батьків у присутності особи, яка приймає заяву або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків.

Згідно рішення ради опіки та піклування виконавчого комітету Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області №1 від 04 серпня 2016 року Про встановлення графіку спілкування батька з дитиною вбачається, що на підставі заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1, було встановлено ОСОБА_2 графік перебування дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_13, з батьком: по тижню двічі на місяць.

У судовому засіданні встановлено, що молодший син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем реєстрації, а саме: АДРЕСА_2, проживав перщі три місяці після народження, наразі ж проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3. Дитині на даний момент один рік та два місяці і він знаходиться на грудному вигодовуванні матері.

Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі Хант проти України вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя роз'яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 СК України, орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Подібні висновки про обов'язковість судів брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини про те, що малолітня дитина не повинна бути розлучена зі своєю матір'ю, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, містяться й у постанові Верховного Суду України від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17.

Однак Велика Палата Верховного Суду у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) від 17 жовтня 2018 року, дійшла висновків, що оскільки Декларація прав дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року та не ратифікована Верховною Радою України не є частиною національного законодавства, у той час як Конвенція про права дитини, у якій закладено принцип інтересів дитини понад усім, ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, тому необхідно відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов'язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір'ю. Та у свою чергу при визначенні місця проживання дитини першочергова увага повинна приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, передбачено, що у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно положень ст. 9 вказаної Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Ухвалюючи рішення у справі М.С. проти України від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі Мамчур проти України , заява № 10383/09).

У зазначених справах ЄСПЛ не визначав обов'язкового врахування судами принципу 6 Декларації прав дитини.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до пункту 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності). Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт за формою згідно з додатком 9. У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання згідно з додатком 9. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду. Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров'ю та розвитку дитини. Якщо встановлено, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, служба у справах дітей подає клопотання голові районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про позбавлення таких батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Статтею 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов"язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно висновків органу опіки та піклування Слов'янської сільської ради Межівського району щодо визначення місця проживання малолітньої дитини №171/02-10 від 19.04.2018 року та повторного висновку органу опіки та піклування Слов'янської сільської ради щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8, встановлено, що батьки дітей проживають окремо із січня 2018 року без розірвання шлюбу, малолітні діти зареєстровані за адресою проживання батька. Мати дітей із січня 2018 року проживає у домоволодінні своїх батьків із сином ОСОБА_9. Старший син ОСОБА_10 проживає із батьком за адресою реєстрації. Згідно наданих актів обстеження матеріально-побутових умов сім'ї у матері та батька за місцем їх проживання та проживання дітей створені належні матеріально-побутові умови, діти доглянуті, забезпечені усім необхідним. Молодший син, ОСОБА_8 проживає з матір'ю, знаходиться на грудному вигодовуванні (зі слів матері). Старший син ОСОБА_10 проживає з батьком, потребує особливої уваги та піклування за станом здоров'я, нещодавно почав відвідувати дитячий дошкільний навчальний заклад. Порозуміння і згоди щодо місця проживання дітей між батьками не встановлено. Оскільки старшому синові протипоказані стреси, він виріс уданому оточенні (за місцем проживання батька), йому створені усі необхідні умови для життя та розвитку, батько піклується про дитину, має постійне місце роботи та дохід, здійснює його лікування, дитина тільки почала адаптацію у колективі дошкільного навчального закладу, то комісія прийшла до висновку, щодо недоцільності зміни дитиною ОСОБА_7 місця проживання. Комісії не вдалося самостійно дослідити умови проживання, психологічний клімат у сім'ї, де наразі перебуває малолітній ОСОБА_8.

Відповідно до висновків органу опіки та піклування Великоновосілківської райдержадміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено, що батьки мають постійний дохід, вагому допомогу від своїх батьків, житлові площі, які відповідають нормам, для проживання, виховання та розвитку малолітніх дітей, але не збираються жити разом та не можуть самостійно дійти згоди щодо того, з ким із них будуть проживати малолітні діти. Розглянувши надані документи, підтримано доцільність проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_1

Згідно висновків органу опіки та піклування Межівської районної державної адміністрації щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_1 працює бухгалтером ДП ДГ ЗАБОЙЩИК ДДСДС НААНУ з 13 травня 2010 року. На даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, має постійний дохід і має можливість забезпечити дітей всім необхідним. ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у житлі своїх батьків за адресою: с-ще Розлив, вул. Студентська, буд. 36 Великоновосілківського району, Донецької області. За місцем проживання ОСОБА_1 створені належні умови для розвитку та навчання дітей. За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується з позитивної сторони. Згідно медичної карти огляду осіб від 06 березня 2018 року КЛІІ Великоновоселківська центральна районна лікарня ОСОБА_1 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває. ОСОБА_1 дає можливість батькові зустрічатися з сином у його вихідні за місцем реєстрації, проте батько ОСОБА_2 меншого сина протягом 2018 року жодного разу не відвідував. Згідно акту обстеження умов проживання від 16 липня 2018 року встановлено, що ОСОБА_2 разом зі своїм сином ОСОБА_7, мешкає за адресою: АДРЕСА_6, в будинку своїх батьків. У будинку для проживання дітей виділено окрему кімнату, в якій є необхідні меблі, дитячі іграшки, телевізор. Дитина забезпечена усім необхідним. Виходячи із вищезазначеного, рекомендаціями комісії з питань захисту прав дитини при районній державній адміністрації, з метою забезпечення реалізації прав, свобод, та законних інтересів дитини, орган опіки та піклування районної державної адміністрації вважає за доцільне визначити місцем проживання малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з матір'ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_7.

Таким чином, встановлено, що органи опіки та піклування рекомендують визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з матір'ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_7.

Разом з тим, суд критично відноситься, до наступних доказів: досліджених у судовому засіданні електронних доказів, а саме звукозаписів розмов між ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, стосовно утримання, виховання малолітньої дитини сина ОСОБА_10 та сімейних стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 оскільки даний доказ не є підтвердженням неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків. З прослуханих звукозаписів взагалі важко дійти висновку про походження записаних голосів, їх сумісність - через низьку якість записаного.

Також суд критично ставиться до копії карти військових дій на східній частині України, доданої ОСОБА_2, яка є загально-доступною інформацією на сайті Міністерства оборони України, в якій зазначено, що від місця проживання ОСОБА_1, а саме с-ща Розлив до лінії зіткнення відстань 41 км., так як згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2018 року Про внесення змін у додатки 1 і 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №1085 жодний із населених пунктів Великоновосілківського району Донецької області до якого відноситься с. Розлив, місце проживання ОСОБА_1, не віднесений а ні до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а ні до переліку населених пунктів, що знаходяться на лінії зіткнення. Будь-яка дискримінація громадян України за місцем їх мешкання є неприпустимою.

Суд вважає, що діагноз, поставлений лікарями ОСОБА_11, з урахуванням показів свідка ОСОБА_16 не може бути перешкодою для проживання ОСОБА_11 разом з матір'ю та молодшим братом ОСОБА_11. Як батько так і мати дітей зобов'язані піклуватися про своїх дітей, у тому числі лікувати їх, займатися їх вихованням та адаптацією у соціумі. На думку суду, саме повернення ОСОБА_11, якому виповнилось три роки, до матері та молодшого брата ОСОБА_11, з урахуванням досліджених всіх доказів, не може бути причиною, яка погіршить його стан здоров'я. Експертизи щодо стану здоров'я ОСОБА_11 сторонами не проводилися, клопотання були відсутні.

Крім того, наразі встановлено, що мати дітей - ОСОБА_1, перебуває у відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_11 і може в достатній та необхідній мірі займатися вихованням обох дітей. В той час, як батько дітей - ОСОБА_2, працює повний робочий день і замість нього в цей час дитина перебуває з бабусею. На думку суду, в даному випадку перебування обох дітей - рідних братів, разом під постійним наглядом та вихованням матері якнайкраще відповідає інтересам дітей, яким на момент розгляду справи виповнилося лише три роки та одни рік відповідно.

Розлучення рідних братів суперечить їх інтересам, є неприпустимим та поршує основи моральних засад суспільства.

Згiдно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Вiдповiдно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, з'ясувавши обставини справи, діючи винятково в інтересах дітей, приймаючи до уваги особисті якості матері та батька, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, врахувавши висновки органів Опіки та піклування, якими було рекомендовано визначити місце проживання дітей з матір'ю, при цьому, суд враховує вік дітей, а саме три роки та один рік і два місяці. У такому віці діти безумовно потребують проживання саме з матір'ю. При цьому проживання дітей з матір'ю не позбавляє батька права виховувати дітей, утримувати їх, спілкуватися з ними нарівні із матір'ю дітей.

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_1 не має протипоказань щодо проживання з нею дітей, матеріали справи не містять таких доказів, які б свідчили про аморальну поведінку позивача або неможливість матеріально та морально забезпечити дитину, приймати участь у їх вихованні, наведені вище правові норми та інші обставини справи свідчать про можливість позивача забезпечувати нормальний всебічний розвиток дітей, тому в їх інтересах, враховуючи їх вік, а також неможливість розлучення рідних братів, які на день розгляду справи проживають окремо та позбавлені права спілкуватися один з одним, суд, приходить до висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей разом із матір'ю.

Статтею 51 Конституції України передбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батька та права на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.

Відповідно до ст. 180 СК України - батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.ст.3,18,27 Конвенції про права дитини (ратифікована Постановою ВР України №789 -Х11 від 27 лютого 1991 року), батьки зобов'язані утримувати дітей до повноліття та несуть основну відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини в межах своїх здібностей і фінансових можливостей; у всіх діях щодо дітей … першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

На основі ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України та п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів визначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.8 Закону України Про охорону дитинства батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціальногорозвитку.

Відтак, обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що з ОСОБА_2 необхідно стягнути аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Оскільки позивач звернулась до суду із позовом 20 лютого 2018 року, від так аліменти підлягають стягненню саме з цієї дати.

Відповідно ст. 430 ЦПК України рішення суду підлягає обов'язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючисьст.ст. 12, 13, 18, 81, 263-265, 293, 315 317, 319, 354 ЦПК України, ст.ст. 7, 141, 150, 153, 155, 157, 160, 161, 180-184 СК України, ст.ст.29, 291 ЦК України, ст. 8 Закону України Про охорону дитинства , суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_8, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_5, РНОКПП НОМЕР_2), треті особи без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Великоновосілківської РДА Донецької області (85500, Донецька область, Великоновосілківський район, смт. Велика Новосілка, вул. Октябрська, буд.34, код ЄДРПОУ 34246696) та Орган опіки та піклування Межівської РДА Дніпропетровської області (52900, Дніпропетровська область, Межівський район, смт. Межова, вул. Грушевського, буд.5) про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини - задовольнити повністю.

Визначити місце проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_15, за адресою АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_15, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, кошти на утримання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи із 20 лютого 2018 року і до досягнення дітьми повноліття, допустивши рішення суду негайному виконанню в межах місячної суми стягнення аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_15, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати при розгляді справи в суді в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, на користь держави судові витрати по судовому збору за позовні вимоги в частині стягнення аліментів, у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог - Орган опіки та піклування Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, Орган опіки та піклування Великоновосілківської РДА Донецької області про визначення місця проживання малолітніх дітей - відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом залишити за ОСОБА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Межівський районний суд Дніпропетровської області.

Повний текст рішення складено 24 грудня 2018 року.

Суддя: О. Ю. Юр'єв