Рішення

від 28.12.2018 по справі 369/8321/17

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/8321/17

Провадження № 2/369/1165/18

РІШЕННЯ

Іменем України

28.12.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Водала А.Ю.,

за участі представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ПЛЮС", третя особа Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Міськрайонне управління Держгеокадастру в Києво-Святошинському районі та м.Ірпені Головного управління Держгеокадастру в Київській області про визнання незаконними дій, визнання правочинів недійсними та скасування записів щодо цих дій та правочинів та за зустрічним позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю Лідер Плюс про визнання права власності, виселення та зобов'язання вчинити дії -

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 1997 року по 2006 рік. У період зареєстрованого шлюбу на підставі договору купівлі-продажу було придбано земельну ділянку площею 0,1195га по вул. Б.Хмельницького, 2 в с.Гореничі, кадастровий номер 3222482001:01:007:0021. За рішенням суду за ним було визнано право власності на ? її частини, тобто виникла спільна часткова власність. Натомість ОСОБА_6, приховуючи рішення суду та використовуючи первинний державний акт, самостійно, без його згоди виготовила у ТОВ НВФ Азимкт Груп технічну документацію щодо поділу та об'єднання земельної ділянки. Потім вона звернулась до земельних ресурсів за поділом цієї земельної ділянки на дві окремі земельні ділянки з наданням дозволу на оформлення права власності. У результаті поділу за ОСОБА_6 зареєстровано дві земельні ділянки: 0,0597га по вул. Б.Хмельницького, 2 в с.Гореничі (кадастровий номер 3222482001:01:007:5230) та площею 0,0598га по вул. Б.Хмельницького, 2 в с.Гореничі (кадастровий номер 3222482001:01:007:5231). За рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської ради №22 від 29 вересня 2016 року за заявою ОСОБА_10 змінено поштову адресу земельної ділянки площею 0,0597га з номера 2 на номер 2а. Вважає, що поділ земельної ділянки відбувся з порушеннями ст.ст.317, 358 ЦК України, ст.ст.88, 153 ЗК України та фактично його позбавлено права власності на землю. Тому отримані в результаті свідоцтва про право власності мають визнані недійсними, а записи про їх реєстрацію підлягають скасуванню.

У подальшому 04 квітня 2017 року ОСОБА_10 укладала договір купівлі продажу земельної ділянки площею 0,0597га (кадастровий номер 3222482001:01:007:5230) з ОСОБА_7 Останній також 08 червня 2017 року уклав договір купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Оскільки відповідач не мала права на відчуження цієї земельної ділянки, тому і дані договори підлягають визнанню недійсними.

Крім того, зазначив, що рішенням суду також було встановлено, що у період зареєстрованого шлюбу ним та ОСОБА_6 спільно і самовільно збудовано житловий будинок, гараж, господарська будівля та огорож на земельній ділянці площе. 0,1195 га. Відповідачка самостійно замовила в ТОВ Лідер Плюс технічний паспорт на житловий будинок , отримала декларацію про готовність об'єкта до експлуатації та зареєструвала право власності на будинок. Вказали також, що виготовлений ТОВ Лідер Плюс технічний паспорт на житловий будинок не відповідає дійсності (приміщення, креслення, площі тощо не співпадають з тими приміщеннями, кресленнями, площею, що є дійсно в будинку) і особи, які виготовили його ніколи не були в даному будинку, не проводили його інвентаризацію, не здійснювали жодних замірів. Тому даний технічний паспорт є фіктивним та незаконним, отримана на його підставі декларація про готовність є нікчемною.

У подальшому 04 квітня 2017 року ОСОБА_10 укладала договір купівлі продажу житлового будинку з ОСОБА_7 Останній також 08 червня 2017 року уклав договір купівлі-продажу цього ж будинку з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Оскільки відповідач не мала права на відчуження будинку, надала покупцям недостовірну, неправдиву інформацію, чим ввела їх в оману, тому і дані договори підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст.203, 215, 230 ЦК України.

Просив суд визнати незаконним поділ земельної ділянки площею 0,1195 га (кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:0021), що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2, та визнати недійсним видане ОСОБА_6, на підставі цього поділу, Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на земельну ділянку площею 0,0597 га,що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2-А, кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:5230, індексний номер: 51002410 від 28.12.2015 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 820372632224, скасувати номер запису про право (в державному реєстрі прав) 12792801 від 09.12.2015року; а також визнати недійсним видане ОСОБА_6, на підставі цього поділу, Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на земельну ділянку площею 0,0598 га,що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2, кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:5231), індексний номер: 51245153 від 30.12.2015 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 823539632224,скасувати номер запису про право (в державному реєстрі прав) 12849603від 10.12.2015року.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Васи/іьовичем, посвідчений 04.04.2017року ОСОБА_11, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за №791, скасувати номер запису про право (в державному реєстрі прав) 19805167 від 04.04.2017 року., та визнати недійсним укладений на підставі нього договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_9, посвідчений 08.06.2017/ року ОСОБА_12, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за №1220, скасувати номер запису про право (в державному реєстрі прав) 20817520від 08.06.2017року.

Визнати незаконним ведення в експлуатацію житлового будинку, що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2-А, і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33094597 від 22.12.2016 року, номер запису про право власності: 18213621 від 17.12.2016 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 1128013232224.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений ОСОБА_11, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за №788,скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34609677від 04.04.2017року, номер запису про право власності: 19805015 від 04.04.2017 рокута визнати недійсним наступний за ним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_9, посвідчений ОСОБА_11, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за №1221, і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35585135 від 08.06.2017 року, номер запису про право власності: 20818046 від 08.06.2017року.

27 березня 2018 року та 29 березня 2018 року ОСОБА_5 подав уточнену заяву (т.2, т.3 а.с. 245-252). Свої вимоги мотивував також тим, що на підставі ст. 392 ЦК України він має право пред'явити позов про визнання права власності на майно, у разі невизнання його іншими особами. На підставі ст.ст.387, 388 ЦК України також він як власник має право пред'явити вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння. Тому просив суд:

Визнати незаконним поділ земельної ділянки площею 0,1195 га (кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:0021),що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2, скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222482001:01:007:5230і 3222482001:01:007:5231,які утворилися в результаті такого поділу та визнати недійсним видане ОСОБА_6, на , підставі цього поділу, Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на земельну ділянку |площею 0,0597 га,що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2-А, кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:5230, індексний номер: 51002410 від 28.12.2015 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 820372632224,скасувати номер запису про право (в державному реєстрі прав) 12792801 від 09.12.2015 року,а також визнати недійсним видане ОСОБА_6, на підставі цього поділу, Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на земельну ділянку площею 0,0598га,що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2, кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:5231), індексний номер: 51245153 від 30.12.2015року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого І майна: 823539632224,скасувати номер запису про право (в державному реєстрі прав) 112849603 від 10.12.2015 року.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений 04.04.2017 року ОСОБА_13, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за №791,скасувати номер запису про право (в державному реєстрі прав) 19805167від 04.04.2017року,та визнати недійсним укладений , на підставі нього договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_9, посвідчений 08.06.2017рокуМамай І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1220, скасувати номер запису про право (в державному реєстрі прав) 20817520від 08.06.2017року.

Визнати незаконним ведення в експлуатацію житлового будинку з господарськими будівлями і огорожею, що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2-А, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33094597 від 22.12.2016 року, номер запису про право власності: 18213621 від 17.12.2016 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 1128013232224.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений ОСОБА_11, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за №788,скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34609677 від 04.04.2017 року, номер запису про право власності: 19805015 від 04.04.2017рокута визнати недійсним наступний за ним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_9, посвідчений ОСОБА_11, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за №1221, і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35585135від 08.06.2017року, номер запису про право власності: 20818046 від 08.06.2017року.

Визнати право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1195 га (КНЗД: 3222482001:01:007:0021) по вул. Б. Хмельницького, 2 в с. Гореничі, Києво-Святошинського району Київської області за ОСОБА_14.

Визнати право власності на 1/2 частину житлового будинку, господарських будівель і огорожі, що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2-А (адреса до розподілу земельної ділянки площею 0,1195 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:0021, та введення в експлуатацію житлового будинку: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2) за ОСОБА_14.

Витребувати майно: 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1195 га (КНЗД: 3222482001:01:007:0021) по вул. Б. Хмельницького, 2 в с. Гореничі, Києво-Святошинського району Київської області від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та повернути у власність ОСОБА_14.

Витребувати майно: ? частину житлового будинку, що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2-А (адреса до розподілу земельної ділянки площею 0,1195 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:0021, та введення в експлуатацію житлового будинку: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2) від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та повернути у власність ОСОБА_14.

ТОВ Лідер Плюс подали суду пояснення по справі (т.1 а.с.96-97). Вказали, що на підставі договору з ОСОБА_6 ними виготовлено технічну документацію з інвентаризації об'єкта нерухомого майна по вул. Б. Хмельницького, 2 в с.Гореничі. Перелік документів, які є необхідним для цього є вичерпним, що і було надано ОСОБА_6 Виготовлений технічний паспорт був на підставі Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, зареєстрована в Міністерстві юстиції України №582/5773 від 10 липня 2001 року та він не є правовстановлюючим документом, тому відсутня змова відповідачів з метою приховання будь-яких неправомірних дій чи фактів.

Не погоджуючись з позовом ОСОБА_7 подав письмові заперечення на позов (т.1 а.с.100-101). Вказав, що дійсно 04 квітня 2016 року між ним та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 3222482001:01:007:5230) та житлового будинку. При відчуженні майна нотаріусом ретельно перевірені обставини щодо відсутності перепон, будь-яких арештів, заборон, та було чітко дотримано вимоги чинного законодавства при їх посвідченні. Тому він є добросовісним набувачем даного майна. ОСОБА_5 не вказав яким чином він порушив його права і чому саме він має бути відповідачем по справі. Зазначив також, що рішенням суду хоч і визнано за позивачем право власності. Але право власності виникає в момент його державної реєстрації. А на час укладення оспорюваних правочинів ОСОБА_5 такого права не зареєстрував. Тому просив відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_6 подала суду письмові заперечення проти позову (т.1 а.с.102-104). Вказала, що за рішенням суду було визнано за ОСОБА_5 та нею право власності по ? частині за кожним на земельну ділянку площею 0,1195га. У подальшому ОСОБА_5 насильницьким чином вселився в даний будинок, вигнавши з нього її та їх спільну малолітню доньку з житлового будинку, який був збудований з 2007 року по 2012 рік за кошти її батьків. Також ОСОБА_5В захопив й інші земельні ділянки площею 0,2500 га та площею 0,3798га, які за рішенням суду були визнані його особистою власністю. Будь-які перемовини щодо виділу частини майна виявились безрезультатними, не йшов на контакти. Вона зверталась до суду за захистом порушеного права щодо користування майном, але за рішенням суду їй було відмовлено через відсутність доказів. Оскільки вона мала документи, що підтверджували будівництво будинку за її кошти, тому вона звернулась до ТОВ НВК ОСОБА_15 для виділення ? частини спірної земельної ділянки та здійснено поділ і реєстрацію права власності. У подальшому вона як власник земельної ділянки виготовила технічний паспорт на житловий будинок, збудований з 2007 по 2012 роки та ввела будинок в експлуатацію, зареєструвала на нього право власності. Всі дії були проведені відповідно до діючих норм та з дотриманням процедур. Разом з тим, вважала, що земельна ділянка площею 0,1195 га була поділена на дві земельні ділянки, за відсутності ігнорування її вимог з боку ОСОБА_5, вона проводила всі реєстраційні дії самостійно, тому позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право власності за нею на земельну ділянку площею 0,0598га вона визнає.

Також ОСОБА_6 подала відзив на уточнену заяву (т.4 а.с. ). Вказала, що безпідставно ОСОБА_5 просить визнати право власності на земельну ділянку, оскільки є рішення про визнання за ним права власності. Право власності на будинок може визнаватись в судовому порядку, якщо таке право було набуто на законних підставах, а матеріали справи не містять доказів набуття позивачем права власності на будинок. Щодо вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння зазначила, що ? частина майна є абстрактним поняттям та фізично не можливо виконати дане рішення, оскільки не зрозумілим, яку саме земельну ділянку слід витребовувати. Тому просили відмовити в задоволенні позову в цій частині. Разом з тим, вважала, що земельна ділянка площею 0,1195 га була поділена на дві земельні ділянки, за відсутності ігнорування її вимог з боку ОСОБА_5, вона проводила всі реєстраційні дії самостійно, тому позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право власності за нею на земельну ділянку площею 0,0598га вона визнає.

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подали письмові заперечення проти позову (т.1 а.с.182-186). Вказали, що оспорювані правочини укладені з дотриманням вимог чинного законодавства та вони не є нікчемними або недійсними. Право власності продавця - ОСОБА_7 було зареєстровано у відповідному реєстрі, тому на час їх укладення був правомочним власником, будь-яких обтяжень чи заборон не було. Тому вони є добросовісними набувачами майна. Право ОСОБА_5 не є порушеним поділом майна, оскільки за рішенням суду не вказано який саме кадастровий номер земельної ділянки, не зареєстрував свої право власності у державному реєстрі, тому поділ земельної ділянки проведений також з дотриманням вимог чинного законодавства. Також вважають, що ОСОБА_5 не дав доказів на підтвердження відчуження майна без його згоди, а сама по собі відсутність такої згоди не може бути підставною для визнання недійсним правочину. Тому просили відмовити в задоволенні позову.

При розгляді справи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подали зустрічний позов (т.1 а.с. 123-127). Свої вимоги мотивували тим, що вони є власниками житлового будинку та земельної ділянки по вул. Б.Хмельницького, 2а, в с.Гореничі, їх право власності зареєстровано у відповідному реєстрі. Вони як власники мають право володіти та користуватись власним майном. ОСОБА_5 проживає в даному будинку без належних правових підстав, порушуючи їх права. Разом з ним також неправомірно проживає ОСОБА_16, яка називає себе його дружиною. У добровільному порядку усувати порушення та виселятись з будинку вони не бажають. Тому вважають своє право порушеним та підлягає захисту в судовому порядку. Також вважають, що за ними слід визнати право власності на дане майно, але відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не визнають їх права на житловий будинок, тому вони мають право на підставі ст. 392 ЦК України пред'явити позов про визнання права в судовому порядку.

Просили суд визнати право власності ОСОБА_9 (податковий номер НОМЕР_1) га ОСОБА_8 (податковий номер НОМЕР_2) в рівних частках (по ? частці за кожним) на земельну ділянку загальною площею 0.597 га, кадастровий номер земельної ділянки .12224X2001:01:007:5230, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Гореничі, вул. Богдана Хмельницького, 2-А;

Визнати право власності ОСОБА_9 (податковий номер НОМЕР_1) та ОСОБА_17 (податковий номер НОМЕР_2) в рівних частках (по ? частці за кожним) на житловий будинок загальною площею 299,4 кв.м., розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Гореничі. вул. ОСОБА_18. 2-а;

Виселити ОСОБА_5 з житлового будинку загальною площею 299,4 кв., який розташований за адресою: Київська область, Києво-Святоишнський район, с.Гореничі, вул. Богдана Хмельницького, 2-а;

Зобов'язати ОСОБА_5 звільнити земельну загальною площею 0,597га (кадастровий номер 3222482001:01:007:5230), що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святоишнський район, с.Гореничі, вул. Богдана Хмельницького, 2-а.

Виселити ОСОБА_3 з житлового будинку загальною площею 299,4 кв.м., який розташований за адресою: Київська область, Києво-Святоишнський район, с.Гореничі, вул. Богдана Хмельницького, 2-а .

Зобов'язати ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку загальною площею 0.597 га, (кадастровий номер 3222482001:01:007:5230), що розташований розташований за адресою: Київська область, Києво-Святоишнський район, с.Гореничі, вул. Богдана Хмельницького, 2-а

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 судовий збір в розмірі 1920 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 судовий збір в розмірі 1920 грн.

Не погоджуючись з зустрічним позовом ОСОБА_3 подала відзив (т.2 а.с.). Вказала, що вона та ОСОБА_5 проживають однією сім'єю з 2012 року без реєстрації шлюбу в будинку по вул. Б. Хмельницького, 2 в с.Гореничі. За рішенням суду за ОСОБА_5 визнано право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,1195 га, на якій розташований житловий будинок. Даний будинок був побудований ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у період зареєстрованого шлюбу та є їх спільною сумісною власністю. Але ОСОБА_6 самостійно, без погодження, провела поділ земельної ділянки, отримання правовстановлюючих документів на своє ім'я на землю та будинок. Вцілому визнає обставини, викладені в позові ОСОБА_5 Оскільки ОСОБА_5 є власником ? частини спільного майна (і земельної ділянки, і житлового будинку), тому вона проживає в будинку на законних підставах, тому просила суд відмовити в задоволенні зустрічного позову.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, проти доводів зустрічного позову заперечували. Просили позов задоволити та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

У судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги: земельну ділянку площею 0,1195 га, яка була поділена на дві земельні ділянки, за відсутності ігнорування її вимог з боку ОСОБА_5, вона проводила всі реєстраційні дії самостійно, тому позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право власності за нею на земельну ділянку площею 0,0598га визнає. Проти решти доводів позову заперечував. Просили відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають задоволенню частково, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі Христов проти України суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що 18 липня 1997 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у Центральному відділі реєстрації шлюбів м.Києва з Державним Центром розвитку сімї.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2006 року шлюб між сторонами розірваний.

12 грудня 2006 року видане свідоцтво про розірвання шлюбу, серія 1-БК №033727, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м.Києва.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2013 року визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1195 га. по вул. Хмельницького, 2 в с. Гореничі, Києво-Святошинського району Київської області.

При розгляді даної справи судом встановлено, що за час перебування у шлюбі сторони набули на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.07.2003 року № 606 земельну ділянку площею 0.1195 га, розташовану за адресою : Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, буд. 2, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії АБ №018182, реєстраційний №2590 від 21.10.2004 року. Вказана обставина не оспорювалася в судовому засіданні, та її визнав представник відповідача.

За ст. 82 СК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що земельна ділянка площею 0,1195га набута ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за час шлюбу, та кожному належить по ? частині даного майна. Тому посилання відповідачів, що у рішенні суду відсутній кадастровий номер земельної ділянки, тому не можливо визначити яка саме земельна ділянка, суд до уваги не приймає. Так, встановлено, що земельна ділянка площею 0,1195 га має кадастровий номер 3222482001:01:007:0021, та розташована за адресою: Київська область, Києво-Святоишнський район, с.Гореничі, вул. Богдана Хмельницького, 2. Матеріали справи не містять доказів того, що сторонами за час шлюбу була також придбана ще одна земельна ділянка площею 0,1195 га, яка має інший кадастровий номер та іншу адресу.

Також судом встановлено, що ОСОБА_6 на підставі розробленої технічної документації ТОВ НВФ АЗИМУТ ГРУП проведено розподіл земельної ділянки площею 0,1195 га. по вул. Хмельницького, 2 в с. Гореничі, Києво-Святошинського району Київської області.

У результаті поділу земельної ділянки площею 0,1195 га було утворено дві земельні ділянки та ОСОБА_6 отримала:

1) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, бланк серії СТА954368, виданого державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошиснького районного управління юстиції в Київській області ОСОБА_19 від 28 грудня 2015 року, на земельну ділянку площею 0,0597 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2-А, кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:5230, індексний номер: 51002410 від 28.12.2015 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 820372632224, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 12792801 від 09.12.2015 року.

2) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на земельну ділянку площею 0,0598га,що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2, кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:5231), індексний номер: 51245153 від 30.12.2015року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 823539632224, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 112849603 від 10.12.2015 року.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За ст..364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Ст. 358 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

За ст.361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Також судом встановлено, що поділ земельної ділянки був здійснений без погодження з ОСОБА_5, дана обставина визнавалась сторонами, та не оспорювалась при розгляді справи. Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що вона не мала можливості погодити з іншим співвласником питання щодо виділу чи поділу через його ігнорування, застосування сили при примусовому виселенні з будинку, направлення листів щодо погодження. Так, право спільної часткової власності має здійснюватись лише за згодою всіх співвласників, що передбачено ст. 358 ЦК України. Також судом враховується, що сторони мали на праві спільної часткової власності по ? частині кожний, тобто ідеальні частки. При неможливості виділу своєї частини та для захисту свого права ОСОБА_6 мала право пред'явити позов до суду про поділ майна чи виділ частки. А спір щодо поділу даної земельної ділянки ухвалою суду від 12 листопада 2015 року залишено без розгляду на підставі заяви ОСОБА_6

В матеріалах справи відсутні докази погодження такого поділу з боку іншого співвласника, визначення вартості часток співвласників, вирішення питання щодо компенсації різниці, тощо. Також суперечливі є пояснення відповідача, що вона погоджується на визнання недійсним свідоцтва на право власності на земельну ділянку площею 0,0598га для можливості реєстрації права власності за ОСОБА_5, а в іншій частині видане свідоцтво вважає таким, що видане з дотриманням вимог закону, при цьому ОСОБА_5, як співвласник, заперечує такий поділ. Також ОСОБА_6 не вказала на якій підставі нею був проведений такий поділ, тобто якою нормою закону дозволено співвласнику проводити поділ спільного майна без згоди іншого.

У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України №5 від 07 лютого 2014 року вказано, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК). До державної реєстрації права власності за новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем, проте має право на захист свого володіння на підставі статті 396 ЦК. При цьому слід мати на увазі, що після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов'язання, яке виникло з договору про відчуження майна (пункт 1 частини першої статті 346 ЦК), а покупець є його законним володільцем. У разі укладення нового договору про відчуження раніше переданого покупцю майна без розірвання попереднього договору чи визнання судом його недійсним продавець несе відповідальність за його невиконання у виді відшкодування збитків новому покупцеві.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд враховує, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі рішення суду. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК). При розгляді справи сторонами визнавався факт належності на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельної ділянки, по ? частині кожному, тому проведений поділ порушує права позивача, так як сторонами вирішується питання щодо прав на житловий будинок. Тому твердження відповідачів, що ОСОБА_5 не зареєстрував своє право власності в державному реєстрі, тому його право не виникло, суд до уваги не бере, оскільки рішення суду має обов'язковий характер для всіх, а право ОСОБА_5В як законного володільця майна підлягає захисту.

На час розгляду справи Реєстраційна служба Києво-Святошиснького районного управління юстиції в Київській області є ліквідованою установою без правонаступництва.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 порушила права позивача при поділі земельної ділянки, тому позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтв про право власності на земельні ділянка площами 0,0597га та 0,0598 га та скасування записів про право підлягають до задоволення. Оскільки підставою для визнання недійсним свідоцтва про право власності є порушення проведеного поділу, тому окремого визнання такого поділу не вимагається.

Щодо житлового будинку, слід вказати наступне.

06 липня 2016 року до Департаменту ДАБІ в Київській області подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт по вул. Б.Хмельницького, 2 в с.Гореничі.

20 липня 2016 року Департаментом ДАБІ в Київській області зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту житлового будинку та господарських споруд по вул. Б.Хмельницького, в с.Гореничі (право власності на підставі державного акту).

20 жовтня 2016 року до Департаменту ДАБІ в Київській області подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт по вул. Б.Хмельницького, 2а в с.Гореничі.

07 листопада 2016 року Департаментом ДАБІ в Київській області зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту житлового будинку та господарських споруд по вул. Б.Хмельницького, 2а в с.Гореничі (право власності на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право власності).

Повідомлення та декларації подавались ОСОБА_6, характеризуючі дані об'єкту є ідентичними.

Згідно наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України №368 від 13 вересня 2017 року скасовано реєстрацію повідомлень від 20 жовтня 2016 року, від 06 липня 2016 року, декларації про готовність від 20 липня 2016 року та від 07 листопада 2016 року. Департаменту ДАБІ доручено забезпечити виключення відомостей щодо реєстрації повідомлень та щодо реєстрації про готовність до експлуатації об'єкта з єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують прийняття об'єкту в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Згідно технічного паспорту, виготовленого ТОВ Лідер Плюс станом на 27 жовтня 2016 року, на житловий будинок, що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святоишнський район, с.Гореничі, вул. Богдана Хмельницького, 2-а, рік побудови вказаний - 2008 (т.1 а.с.25-29).

З поданого суду висновку експерта ОСОБА_20 №17171 від 07 грудня 2017 року (т.3 а.с. 181-237) технічний паспорт, виготовлений ТОВ Лідер Плюс не відповідає фактичним характеристикам зазначеного житлового будинку та розташованим за даною адресою господарським спорудам в частині кількості об'єктів, внутрішньої висоти, матеріалу конструктивних елементів, площі забудови та огорожі, об'єму, загальної, житлової площі приміщень, їх кількості, призначення, розмірів та планування.

ОСОБА_6 доказів на спростування вищевказаних обставин щодо правомірності введення будинку в експлуатацію не подала. Враховуючи, що ДАБІ України були скасовані повідомлення та декларації, тому доводи позову ОСОБА_5 щодо неправомірності введення об'єкту в експлуатацію знайшли своє підтвердження.

Право власності ОСОБА_6 на житловий будинок зареєстровано приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_21 від 22 грудня 2016 року, номер запису про право власності 18213621, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1128013232224.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч. 2 ст. 48 Цивільного процесуального кодексу України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Позивач пред'явив позов до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ПЛЮС" .

Як вбачається зі змісту ст. 51, 175 ЦПК України, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов'язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України роз'яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 Цивільного процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

ОСОБА_5 просив суд визнати незаконним введення в експлуатацію, разом з тим, з наявних матеріалів справи вбачається, що відповідні повідомлення були скасовані, а матеріали справи не містять доказів протилежного, тому підтвердження додатково в судовому порядку чинним законодавством не передбачено. З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним або залучати співвідповідачів з власної ініціативи. Однак, незважаючи на роз'яснення судом прав та обов'язків сторін, прийняття участі в розгляді справи декількох представників, ні позивач, ні його представники своїм правом на залучення співвідповідачем не скористалися, зважаючи на викладене, позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ТОВ Лідер Плюс не підлягають до задоволення також і з підстав не пред'явлення вимоги до належного відповідача, а саме до особи, яка здійснила таку реєстрацію - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_21

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 656, 657 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Встановлено, що 04 квітня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0597 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2-А, кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:5230.

08 червня 2017 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0597 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2-А, кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:5230.

04 квітня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2-А, на земельні ділянці площею 0,0597га, кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:5230.

08 червня 2017 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2-А, на земельні ділянці площею 0,0597га, кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:5230.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (абз. 3, п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

Згідно із ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до роз'яснень вищевказаної постанови Пленуму за ч.1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Рішенням суду не може бути зобов'язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК).

Ст. 229 та ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

У п. 20 вищевказаної постанови зазначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Норми статті 230 ЦК не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження обставин введення ОСОБА_6 в оману при укладенні договору іншу сторону договору. Жодних клопотань щодо подання доказів цим обставинам суду подано не було. Тому вимоги про визнання договір недійсними на підставі ст. 230 ЦК України суд вважає недоведеними та відмовляє в їх задоволенні.

Згідно положень ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власник майна володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із положеннями ЦК України особа, яка вважає, що її речові права на майно порушені, має право звернутися до суду як із позовом про визнання відповідного правочину недійсним (ст.203, 215-235 ЦК України), так і з позовом про витребування майна (ст.ст.387,388 ЦК України).

Відповідно до роз'яснень викладених у п.п.21,22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 7 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК. У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Такі ж роз'яснення викладені у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними .

За змістом наведених вище роз'яснень права особи, яка вважає себе власником майна і не є стороною правочину, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову про витребування майна, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ст.388 ЦК України.

Відповідний правовий висновок зробив Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 7 листопада 2012 року при розгляді справи № 6-107 цс 12, предметом якої був спір про визнання договору недійсним за позовом особи, яка не є стороною цього договору. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив висновок, відповідно до якого у разі, якщо позивач, не будучи стороною оспорюваного ним договору, домагається відновлення свого права на річ, яка була предметом цього договору, то виходячи з правової природи спірних правовідносин між сторонами існують речово-правові відносини, і належним способом захисту в такому разі є один із способів, передбачених главою 29 ЦК України: віндикація (ст.ст. 387, 388 ЦК України) - якщо річ перебуває у володінні відповідача; визнання права власності (ст. 392 ЦК України) - якщо річ не вибула з володіння позивача, однак його право на неї не визнається відповідачем.

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Згідно ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває прав власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Добросовісність набуття в розумінні статті 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати. Відповідно до ч.5 ст.12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлене законом.

Отже відповідно до ч.5 ст.12 ЦК України добросовісність набувача презюмується.

При розгляді справи судом було встановлено, що відповідачі по справі є добросовісними набувачами спірного майна, придбаного за договором дарування, поскільки доказів зворотнього ОСОБА_5 до справи не надано. За таких обставин, ОСОБА_5В, якщо вважає себе власником спірної майна, має право витребувати це майно від добросовісного набувача з підстав, передбачених ст.388 ЦК України, а не шляхом визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності, учасником якого він не є.

Доводи, що відповідачі є добросовісними набувачами нерухомого майна, не є перешкодою для витребування у них майна на підставі ст.388 ЦК України, бо саме такі наслідки (витребування майна у добросовісного набувача) передбачає закон.

Так, ОСОБА_5 пред'являючи вимоги про витребування ? частини жилого будинку, саме як власник, з володіння якого вибуло майно поза його волею, не вказав, коли саме та на якій підставі в нього виникло право власності на дане житловий будинок. Натомість в судовому засіданні представники позивача стверджували про самочинність побудованого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в період шлюбу будинку. При вирішенні даного питання суд враховує, що декларація про готовність об'єкту до експлуатації була скасована. Тому в частині витребування ? частини житлового будинку не підлягають до задоволення.

Оскільки за рішення суду за ОСОБА_5 визнано право власності на ? частину земельної ділянки, проведений поділ на дві відбувся з порушенням його права, тому вимоги про витребування ? частини земельної ділянки площею 0,1195 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2-А, кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:0021, з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підлягають до задоволення.

За ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

ОСОБА_5 просив суд визнати за ним право власності на ? частину земельної ділянку площею 0,1195га.

Встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2013 року визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1195 га. по вул. Хмельницького, 2 в с. Гореничі, Києво-Святошинського району Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2017 року розяснено рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2013 року відповідно до якого: визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1195 га по вул. Хмельницького, 2 в с. Гореничі, Києво-Святошинського району Київської області, яка була набута за час перебування у шлюбі ОСОБА_14 та ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.07.2003 року № 606, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії АБ №018182, реєстраційний №2590 від 21.10.2004 року, кадастровий номер земельної ділянки 3222482001:01:007:0021.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Оскільки набуття права власності регулюється окремими нормами і позов про визнання права власності на вищевказаних підставах заявлений формально не для визнання, а для набуття права власності, задоволений він бути не може. Чинним законодавством не передбачено підтвердження в судовому порядку іншого судового рішення, яке на час розгляду набрало законної сили, тому доводи позивача не ґрунтуються на законі. За наведених обставин позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання права власності не підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову слід вказати наступне.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Ст. 386 ЦК встановлені гарантії захисту права власності. Так, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

При розгляді справи встановлено, що на даний час право власності на земельну ділянку 0,597га зареєстровано за ОСОБА_9 та ОСОБА_8, що підтверджено інформаційними довідками з реєстру речових прав.

За приписами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Також встановлено, що не оспорювалось сторонами, що в житловому будинку по вул.Б.Хмельницького, 2а в с.Гореничі проживають ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Між сторонами з 2011 року фактично триває спір щодо прав на житловий будинок та земельну ділянку, тому вимоги про виселення є передчасними. Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_5 і ОСОБА_3 чинять перешкоди в користуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 житловим будинком та земельною ділянкою. До свого зустрічного позову позивачами додано витяг з кримінального провадження, який суд оцінює критично. Так, згідно даного витягу 22 липня 2017 року (напередодні подання зустрічного позову та за наявності в провадженні суду позову ОСОБА_5 щодо прав на даний будинок) представник ОСОБА_22 звернувся із заявою до ЧЧ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області. Разом з тим, даний витяг не містить підтвердження хто є тими особами, що проникли до будинку, та яким чином відповідачі за зустрічним позовом чинять перешкоди позивач в користуванні майном. Інших доказів суду не надано.

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

На підставі ст. 152 ЗК України землевласник або землекористувач може вимагати усунення яких-небудь порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванні заподіяного збитку.

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також просили суд зобов'язати відповідачів звільнити земельну ділянку. Дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки є неконкретизованою ні у позові, ні при розгляді справи. У судове засіданні позивачі за зустрічним позовом не з'явились, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Також позов не містить обґрунтування яким чином ОСОБА_5 та ОСОБА_3 чинять перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яке саме право порушене, яким чином вони мають її звільнити та відновити права позивачів.

За ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 просили суд визнати за ними право власності по ? частині за кожним на земельну ділянку та житловий будинок.

Встановлено, що позивачі набули право власності на нерухоме майно на підставі договорів купівлі-продажу.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Оскільки набуття права власності регулюється окремими нормами і позов про визнання права власності на вищевказаних підставах заявлений формально не для визнання, а для підтвердження права власності, задоволений він бути не може. Чинним законодавством не передбачено підтвердження в судовому порядку укладених договір купівлі-продажу майна, тому доводи позивачів не ґрунтуються на законі. За наведених обставин позовні вимоги ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання права власності не підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 202-215, 328, 391, 655 ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ПЛЮС", третя особа Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Міськрайонне управління Держгеокадастру в Києво-Святошинському районі та м.Ірпені Головного управління Держгеокадастру в Київській області про визнання незаконними дій, визнання правочинів недійсними та скасування записів щодо цих дій та правочинів задоволити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, бланк серії СТА954368, виданого державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошиснького районного управління юстиції в Київській області ОСОБА_19 від 28 грудня 2015 року, на земельну ділянку площею 0,0597 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2-А, кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:5230, індексний номер: 51002410 від 28.12.2015 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 820372632224, та скасувати номер запису про право (в державному реєстрі прав) 12792801 від 09.12.2015 року.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області, на земельну ділянку площею 0,0598га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2, кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:5231), індексний номер: 51245153 від 30.12.2015року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 823539632224, та скасувати номер запису про право (в державному реєстрі прав) 112849603 від 10.12.2015 року.

Витребувати ? частину земельної ділянки площею 0,1195 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2-А, кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:0021, з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_14.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю Лідер Плюс про визнання права власності, виселення та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_14, адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3.

Інформація про відповідача: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4.

Інформація про відповідача: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Гореничі, вул.Садова, буд.4а, ідентифікаційний номер НОМЕР_5.

Інформація про відповідача: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, адреса: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Інформація про відповідача: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, адреса: м. Київ, вул. Оболонська Набережна, буд.1, корп..1, кв.36, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Інформація про відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю Лідер Плюс , адреса: м.Київ, пр.40-річчя Жовтня, 100/2, код ЄДРПОУ 32821927.

Інформація про відповідача: ОСОБА_23, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Б. Хмельницького, 2-А.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 28 грудня 2018 року.

Суддя