Постанова

від 11.12.2019 по справі 369/8321/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/8321/17

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9523/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,

за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Романцової Тетяни Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року у складі судді Пінкевич Н.С.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Лідер Плюс , третя особа: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Міськрайонне управління Держгеокадастру в Києво-Святошинському районі та м.Ірпені Головного управління Держгеокадастру в Київській області про визнання незаконними дій, визнання правочинів недійсними та скасування записів щодо цих дій та правочинів,

за зустрічним позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариства з обмеженою відповідальністю Лідер Плюс про визнання права власності, виселення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Лідер Плюс (надалі - ТОВ Лідер Плюс ) про визнання незаконними дій, визнання правочинів недійсними та скасування записів щодо цих дій та правочинів.

Зазначав, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 1997 року по 2006 рік, у період якого сторонами на підставі договору купівлі-продажу було придбано земельну ділянку площею 0,1195га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482001:01:007:0021, а за рішенням суду за ним було визнано право власності на Ѕ її частини, тобто виникла спільна часткова власність. Натомість ОСОБА_3 , приховуючи рішення суду та використовуючи первинний державний акт, самостійно, без його згоди виготовила у ТОВ НВФ Азимкт Груп технічну документацію щодо поділу та об`єднання земельної ділянки. Потім вона звернулась до земельних ресурсів за поділом цієї земельної ділянки на дві окремі земельні ділянки з наданням дозволу на оформлення права власності. У результаті поділу за ОСОБА_3 зареєстровано дві земельні ділянки: 0,0597га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222482001:01:007:5230) та площею 0,0598га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222482001:01:007:5231).

За рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської ради №22 від 29 вересня 2016 року за заявою ОСОБА_3 змінено поштову адресу земельної ділянки площею 0,0597га з номера АДРЕСА_1 на номер АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що поділ земельної ділянки відбувся з порушеннями ст.ст.317, 358 ЦПК України, ст.ст.88, 153 ЗК України та фактично його позбавлено права власності на землю, з урахуванням уточнень, ОСОБА_2 просив:

1) визнати незаконним поділ земельної ділянки площею 0,1195 га (кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:0021), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати недійсним видане ОСОБА_3 , на підставі цього поділу, Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, наземельну ділянку площею 0,0597га,що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:5230, індексний номер: 51002410 від 28грудня 2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 820372632224, скасувати номер запису про право (в державному реєстрі прав) 12792801 від 09 грудня 2015року; а також визнати недійсним видане ОСОБА_3 , на підставі цього поділу, Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на земельну ділянку площею 0,0598 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:5231), індексний номер: 51245153 від 30 грудня 2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 823539632224,скасувати номер запису про право (в державному реєстрі прав) 12849603 від 10 грудня 2015 року;

2) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 04 квітня 2017 року Петровою І.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за №791, скасувати номер запису про право (в державному реєстрі прав) 19805167 від 04 квітня 2017 року., та визнати недійсним укладений на підставі нього договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , посвідчений 08 червня 2017 року Мамай І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за №1220, скасувати номер запису про право (в державному реєстрі грав) 20817520 від 08 червня 2017 року;

3) визнати незаконним ведення в експлуатацію житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33094597 від 22 грудня 2016 року, номер запису про право власності: 18213621 від 17 грудня 2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1128013232224;

4) визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений Петровою І.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за №788,скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34609677від 04 квітня 2017 року, номер запису про право власності: 19805015 від 04 квітня 2017 року та визнати недійсним наступний за ним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , посвідчений Петровою І.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за №1221, і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35585135 від 08 червня 2017 року, номер запису про право власності: 20818046 від 08 червня 2017 року;

5) визнати право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1195 га (КНЗД: 3222482001:01:007:0021) по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2

6) визнати право власності на 1/2 частину житлового будинку, господарських будівель і огорожі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (адреса до розподілу земельної ділянки площею 0,1195 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:0021, та введення в експлуатацію житлового будинку: АДРЕСА_1 ) за ОСОБА_2 ;

7) витребувати майно: 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1195 га (КНЗД: 3222482001:01:007:0021) по АДРЕСА_1 від ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та повернути у власність ОСОБА_2 ;

8) витребувати майно: 1/2 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (адреса до розподілу земельної ділянки площею 0,1195 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:0021, та введення в експлуатацію житлового будинку: АДРЕСА_1 ) від ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та повернути у власність ОСОБА_2 .

У серпні 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 звернулися у суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ Лідер Плюс про визнання права власності, виселення та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування зустрічного позову зазначали, що вони є власниками житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , їх право власності зареєстровано у відповідному реєстрі.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 як власники мають право володіти та користуватись власним майном, проте ОСОБА_2 разом із ОСОБА_7 , яка називає себе його дружиною, проживають в даному будинку без належних правових підстав, порушуючи права позивачів та у добровільному порядку усувати порушення та виселятись з будинку вони не бажають, позивачі за зустрічним позовом просили:

1) визнати право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в рівних частках (по 1/2 частці за кожним) на земельну ділянку загальною площею 0,597 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222482001:01:007:5230, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

2 ) визнати право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в рівних частках (по 1/2 частці за кожним) на житловий будинок загальною площею 299,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) виселити ОСОБА_2 з житлового будинку загальною площею 299,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

4 ) зобов`язати ОСОБА_2 звільнити земельну загальною площею 0,597га (кадастровий номер 3222482001:01:007:5230), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

5) виселити ОСОБА_6 з житлового будинку загальною площею 299,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

6 ) зобов`язати ОСОБА_6 звільнити земельну ділянку загальною площею 0,597 га, (кадастровий номер 3222482001:01:007:5230), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 06 лютого 2019 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, бланк серії НОМЕР_1, виданого державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошиснького гайонного управління юстиції в Київській області Білоус Н.В. від 28 грудня 2015 року, на земельну ділянку площею 0,0597 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:5230, індексний номер: 51002410 від 28 грудня 2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 820372632224, та скасувано номер запису про траво (в державному реєстрі прав) 12792801 від 09 грудня 2015 року.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області, на земельну ділянку площею 0,0598га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:5231), індексний номер: 51245153 від 30 грудня 2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 823539632224, та скасувано номер запису про право (в державному реєстрі прав) 112849603 від 10 грудня 2015 року.

Витребувано Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1195 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:0021, з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 та ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення районного суду та постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_5 та ОСОБА_1 задовольнити, а у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_4 , набувши право власності на спірні об`єкти нерухомого майна у встановленому законом порядку та із встановленої законом підстави, мав законне право відчужити його на користь будь - якої третьої особи, в тому числі, на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . При цьому, будь-які права на нерухоме майно в Державному реєстрі прав на нерухоме майно не були зареєстровані, а отже не існували, тому продавець, а саме ОСОБА_4 , станом на момент укладання договорів купівлі-продажу, був єдиним законним власником об`єкта нерухомого майна, які перейшли у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Скаржник також зазначає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 є добросовісними набувачами, доказів зворотного позивачем не надано та в судовому засіданні не встановлено, тобто підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача в даному випадку відсутні, а відтак позовні вимоги в цієї частині задоволенню не підлягають.

Посилаючись на те, що на вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_1 звільнити будинок ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не реагують, чим саме створюють їм як власникам перешкоди в користуванні та розпорядженні нерухомим майном, у зв`язку з чим позивачі за зустрічним позовом зверталася до Києво - Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 вважає рішення районного суду таким, що ухвалено з дотриманням вимог чинного законодавства.

Вказувала про встановлення судом факту незаконного розподілу земельної ділянки, яка в рівних частинах належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 згідно рішення Києво-Святошинського районного суду Київської обл. від 12 лютого 2013року та оформлення права власності на них за ОСОБА_3 , у зв`язку з чим отримані документи правомірно визнано недійсними. Документи щодо будівництва і введення будинку в експлуатацію Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було скасовано. Отже, з припиненням об`єкту - будинку, припиняється і право власності на таких об`єкт, а ОСОБА_1 та ОСОБА_5 допустили грубу необережність при його придбанні та не пересвідчились, що придбали.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує на законність рішення суду в частині вирішення вимог зустрічного позову та його вимог про витребування Ѕ частини земельної ділянки з чужого незаконного володіння, остільки ОСОБА_3 порушила його права при поділі їх спільної земельної ділянки, остільки самостійно вчинила такі дії й у подальшому незаконно відчужила одну з них.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу, подану адвокатом Романцовою Т.В. в інтеерсах ОСОБА_1 , про необхідність скасування рішення районного суду в частині відмови у позові ОСОБА_2 й ухвалення нового рішення суду в цій частині нового рішення, підлягають залишенню без розгляду.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що на рішення суду в установленому законом порядку апеляційну скаргу ОСОБА_2 не подано, а чинним законодавством не передбачено перегляд судового рішення у неоскарженій частині на підставі тверджень відзиву на апеляційну скаргу, подану згідно положень ст. 360 ЦПК України.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог ОСОБА_2 не оскаржено, тому колегія суддів у відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши представників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтримали апеляційну скаргу, представників ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , які просили апеляційну скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, з 18 липня 1997 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2006 року (т.1 а.с.9).

Встановлено, що 12 грудня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва видано свідоцтво про розірвання шлюбу (т.1 а.с.10).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2013 року визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1195 га. по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.12-13).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2017 року роз`яснено рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2013 року відповідно до якого: визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1195 га по АДРЕСА_1 , яка була набута за час перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 липня 2003 року № 606, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії АБ №018182, реєстраційний №2590 від 21 жовтня 2004 року, кадастровий номер земельної ділянки 3222482001:01:007:0021 (т.3 а.с.233-235).

Встановлено та не оспорено учасниками судового розгляду, що за час перебування у шлюбі сторони набули на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 липня 2003 року № 606 земельну ділянку площею 0.1195 га, розташовану за адресою : АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії АБ №018182, реєстраційний №2590 від 21 жовтня 2004 року (т.1 а.с.11).

Зі справи убачається, що земельна ділянка площею 0,1195 га має кадастровий номер 3222482001:01:007:0021, та розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Матеріали справи не містять доказів того, що сторонами за час шлюбу була також придбана ще одна земельна ділянка площею 0,1195 га, яка має інший кадастровий номер та іншу адресу.

Встановлено, що ОСОБА_3 на підставі розробленої технічної документації ТОВ НВФ АЗИМУТ ГРУП проведено розподіл земельної ділянки площею 0,1195 га по АДРЕСА_1 (т.3 а.с.222-232).

У результаті поділу земельної ділянки площею 0,1195га було утворено дві земельні ділянки та ОСОБА_3 отримала :

1) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошиснького районного управління юстиції в Київській області Білоус Н.В. від 28 грудня 2015 року, на земельну ділянку площею 0,0597 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:5230, індексний номер: 51002410 від 28 грудня 2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 820372632224, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 12792801 від 09 грудня 2015 року;

2) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на земельну ділянку площею 0,0598 га,що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:5231, індексний номер: 51245153 від 30 грудня 2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 823539632224, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 112849603 від 10 грудня 2015 року (т.1 а.с.15-16).

Встановлено, що поділ земельної ділянки був здійснений без погодження з ОСОБА_2 , дана обставина визнавалась сторонами, та не оспорювалась при розгляді справи.

З матеріалів справи убачається, що 06 липня 2016 року до Департаменту ДАБІ в Київській області подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 .

20 липня 2016 року Департаментом ДАБІ в Київській області зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 і право власності на підставі державного акту.

20 жовтня 2016 року до Департаменту ДАБІ в Київській області подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.150-152).

07 листопада 2016 року Департаментом ДАБІ в Київській області зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 (право власності на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право власності) (т.1 а.с.153-154).

Повідомлення та декларації подавались ОСОБА_3 , характеризуючі дані об`єкту є ідентичними (т.1 а.с.155-159, 238-243).

Встановлено, що згідно наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України №368 від 13 вересня 2017 року скасовано реєстрацію повідомлень від 20 жовтня 2016 року, від 06 липня 2016 року, декларації про готовність від 20 липня 2016 року та від 07 листопада 2016 року. Департаменту ДАБІ доручено забезпечити виключення відомостей щодо реєстрації повідомлень та щодо реєстрації про готовність до експлуатації об`єкта з єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують прийняття об`єкту в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (т.1 а.с.193, 244).

Як убачається з технічного паспорту, виготовленого ТОВ Лідер Плюс станом на 27 жовтня 2016 року, на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , рік побудови вказаний - 2008 (т. 1 а.с.25-29).

Разом з тим, згідно долученого до справи висновку експерта Лісниченка С.В. №17171 від 07 грудня 2017 року (т.3 а.с.181-237) технічний паспорт, виготовлений ТОВ Лідер Плюс не відповідає фактичним характеристикам зазначеного житлового будинку та розташованим за даною адресою господарським спорудам в частині кількості об`єктів, внутрішньої висоти, матеріалу конструктивних елементів, площі забудови та огорожі, об`єму, загальної, житлової площі приміщень, їх кількості, призначення, розмірів та планування (т.3 а.с.248-250; т.4 а.с.1-40).

Право власності ОСОБА_3 на житловий будинок зареєстровано приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк П.В. від 22 грудня 2016 року, номер запису про право власності 18213621, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1128013232224.

Встановлено, що 04 квітня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0597 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3222482001:01:007:5230 (т.1 а.с.20-21).

08 червня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на земельні ділянці площею 0,0597 га, кадастровий номер земельної ділянки: Г-222482001:01:007:5230 (т.1 а.с.22-23, 130-134).

Встановлено та не оспорюється сторонами, що в житловому будинку по АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Між сторонами з 2011 року фактично триває спір щодо прав на житловий будинок та земельну ділянку.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 частково, районний суд виходив з того, що сторони мали на праві спільної власності по Ѕ частині кожний, тобто ідеальні частки, а враховуючи дії ОСОБА_3 щодо непогодження із співвласником поділу земельної ділянки, є доведеними факти порушення прав позивача, які підлягають захисту та відновленню, при цьому судом враховано також скасування документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єкту нерухомого майна. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з підстав його необґрунтованості.

З такими висновками районного суду колегія суддів погоджується й вважає їх законними й обґрунтованими, такими, що узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.

Твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 , набувши право власності на спірні об`єкти нерухомого майна у встановленому законом порядку та із встановленої законом підстави, мав законне право відчужити його на користь будь - якої третьої особи, в тому числі, на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , при цьому, будь-які права на нерухоме майно в Державному реєстрі прав на нерухоме майно не були зареєстровані, а отже не існували, тому продавець, а саме ОСОБА_4 , станом на момент укладання договорів купівлі-продажу, був єдиним законним власником об`єкта нерухомого майна, які перейшли у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , колегія суддів визнає такими, що не вказують на відсутність правових підстав для скасування ухваленого у справі рішення.

Так, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2013 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 07 грудня 2017року, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1195 га. по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.12-13, т.3 а.с.233-235).

Отже, судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками у рівних частинах спірної земельної ділянки.

При цьому, встановлено, що ОСОБА_3 на підставі наявного в неї державного акту, в порушення права власності ОСОБА_2 здійснила розподіл спільної земельної ділянки на дві та зареєструвала за собою право власності на вказані земельні ділянки, а потім змінила адресу однієї з них, з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1.

Скориставшись зареєстрованим правом власності ОСОБА_3 звернулась до Департаменту ДАБІ в Київській області з Декларацією про початок будівництва 06 липня 2016 року та 20 жовтня 2016 року, а потім з Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 (право власності на підставі державного акту) 20 липня 2016 року та 07 листопада 2016 року.

Зі справи убачається, що здійснивши в подальшому реєстрацію права власності, ОСОБА_3 продала приналежне їй майно спочатку ОСОБА_4 (Продавець), який згодом продав ОСОБА_1 і ОСОБА_5 .

Встановлено, що згідно наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 368 від 13 вересня 2017 року скасовано реєстрацію повідомлень від 20 жовтня 2016 року, від 06 липня 2016 року, декларації про готовність від 20 липня 2016 року та від 07 листопада 2016 року.

Враховуючи встановлення факту незаконності розподілу земельної ділянки та скасування документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єкту нерухомого майна, суд першої інстанції обґрунтовано визнав свідоцтво на право власності на окремі земельні ділянки недійсними, чим відновив право власності на єдину земельну ділянку за адресу АДРЕСА_1 площею 195 га (кадастровий номер 3222482001:01:007:0021), а право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222482001:01:007:5230 та 3222482001:01:007:5231 припинив.

Доводи скаржника про, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є добросовісними набувачами, доказів зворотного позивачем не надано та в судовому засіданні не встановлено, тобто підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача в даному випадку відсутні, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, колегія суддів визнає безпідставними.

Згідно положень ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч.1 ст.181 ЦК).

Відповідно до ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Отже, земельна ділянка має інший правовий статус та інші індивідуальні ознаки.

У відповідності до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК України передбачено, що власник вправі витребувати своє майно у добросовісного набувача у разі, якщо таке майно вибуло з володіння власника поза його волею.

Відповідно до абзаців 2 і 3 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , майно може бути витребувано від кінцевого набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, оскільки вимоги власника про визнання недійсними правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після визнання незаконним і скасування первинного рішення про його відчуження, не підлягають задоволенню.

Згідно керівних роз`яснень, які містяться у абз.1 п.19 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про захист права власності та інших речових прав від 07 лютого 2014 року № 5, суди повинні виходити з того, що власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред`явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилося, але на момент розгляду справи у суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Отже, остільки відновлення права власності здійснюється щодо власника, який набув таке право раніше скаржника та не відчужив його, захистити право наступного власника на відсутнє як об`єкт права власності майно, суд не має право, а отже, доводи апеляційної скарги в частині добросовісності набуття спірного майна є такими, що не заслуговують на увагу.

Колегія суддів враховує й те, що документом, який підтверджує право власності є саме декларація про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 . Їх скасування призводить до припинення права власності на об`єкт нерухомого майна - такий об`єкт припиняється, оскільки не є збудованим.

При цьому, суд враховує й те, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 3816/12 від 26 жовтня 2012 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2013 року у справі № 2-142/12 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , встановлено факт наявності незавершеного будівництва, що відбувалось в період їх спільного проживання та фактично шлюбних відносин.

Посилання апеляційної скарги на те, що на вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_1 звільнити будинок ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не реагують, чим саме створюють їм як власникам перешкоди в користуванні та розпорядженні нерухомим майном, у зв`язку з чим позивачі за зустрічним позовом зверталася до Києво - Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, колегія суддів визнає необґрунтованими.

Колегія суддів враховує й те, що в житловому будинку по АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , а між сторонами з 2011 року фактично триває спір щодо прав на збудоване нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку.

Між тим, покупцями - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 при придбанні нерухомого майне не було проведено його огляд, не перевірено його технічні характеристики, а також не пересвідчено, що об`єкт перебуває в користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , в той час як матеріалами справи доведено, що у зв`язку з порушеннями, допущеними під час введення об`єкту нерухомості в експлуатацію, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було скасовано повідомлення про початок будівельних робіт та декларації про його готовність, а тому така нерухомість не може бути об`єктом цивільно-правових відносин.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладених обставин, доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, неповно з`ясовано обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Романцової Тетяни Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 грудня 2019 року.

Суддя-доповідач:

Судді: