Рішення

від 21.12.2018 по справі 554/5507/18

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 21.12.2018 Справа № 554/5507/18

Провадження № 2/554/2526/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - Материнко М.О.,

за учатю секретаря судового засідання - Безуглої В.О.,

за участю адвоката позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 (36000, м. Полтава, вул. Івана Мазепи, буд. 25 а, кв. 92) до ОСОБА_4 Товариства з обмеженою відповідальністю Алтазар (36021, м. Полтава, вул. Михайла Грушевського, буд. 1), третя особа - Управління Держпраці у Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Пушкіна, 119) про розірвання трудового договору та стягнення всіх сум, що належать працівнику при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 17.07.2018 р. звернувся до суду з вищевказаним позовом, відповідно до якого прохав суд зобов'язати відповідача припинити порушення права на звільнення за власним бажанням ОСОБА_3; видати наказ про звільнення останнього за власним бажанням відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України; внести у трудову книжку ОСОБА_3 запис про його звільнення за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України та видати ОСОБА_3 належним чином оформлену трудову книжку та наказ про його звільнення; стягнути з ОСОБА_4 Товариства з обмеженою відповідальністю Алтазар на користь ОСОБА_3 заробітну плату за травень 2017 року, а також всі суми що належать ОСОБА_3 при звільненні; стягнути з ОСОБА_4 Товариства з обмеженою відповідальністю Алтазар на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки розрахунків при звільненні починаючи з 19.08.2017 року по день винесення рішення суду.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, щовін працював в ОСОБА_4 Товаристві з обмеженою відповідальністю Алтазар на посаді водія починаючи з 2004 року. У зв'язку з тим, що відповідач ТОВ Алтазар не виконував законодавство про працю, а саме перестав виплачувати йому заробітну плату та здійснювати інші належні до виплати платежі, позивач 14.08.2017 року направив до ТОВ Алтазар рекомендований лист, у якому прохав звільнити його з роботи за власним бажанням і розрахуватись з ним, а саме виплатити йому відпускні з 2004 року, витрати за відрядження з січня 2017 року та заробітну плату за травень 2017 року та направити йому наказ про звільнення. Вищевказаний лист відповідач отримав 18.08.2017 року, однак не здійснив звільнення, не видав трудову книжку, наказ про звільнення і не провів належних розрахунків при звільненні, а також не повідомив письмово про нараховані суми, належні позивачу при звільненні, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

13.08.2018 р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечував проти позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначено, що 25.07.2018 р. позивача було звільнено з посади водія за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України), про що повідомлено позивача шляхом надіслання 25.07.2018 р. наказу про звільнення цінним листом з описом вкладеного. Крім того повідомлено позивача про передбачення виплати компенсації за 86 днів невикористаної відпустки у сумі 7 681,76 грн. Вказана сума була виплачена позивачу в день звільнення на картковий рахунок № 26254139150001. У відзиві зазначено, що 21.05.2017 року позивач повернувся з відрядження та по день звільнення на робочому місці не з'являвся, а тому підстав для нарахування та виплати заробітної плати у вказаний період товариством не вбачається. Остаточний розрахунок по заробітній платі за травень 2017 р. проведений шляхом перерахування коштів на рахунок позивача 18.05.2017 р. у сумі 1 100,00 грн., та 19.05.2017 р. - 550,00 грн. Також, факт виплати позивачу заробітної плати за травень 2017 р. був предметом інспекційного відвідування товариства Управлінням Держпраці у серпні 2017 р., про що складено Акт № 16-01-257/612, у якому не встановлено порушень щодо позивача. У відзиві зазначено, що позивач не попередив роботодавця за два тижні про свій намір звільнитись за власним бажанням; у заяві про звільнення, що була надіслана позивачем 14.10.2007 р. та отримана товариством 18.10.2017 р., не встановлювався строк, протягом якого потрібно звільнити позивача, а тому у товариства відсутній обов'язок звільнити позивача саме 18.10.2017 р

19.11.2018 року адвокатом позивача ОСОБА_1 було подано до суду заяву про відмову від частини позовних вимог та закриття провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а саме вимог про: зобов'язання відповідача припинити порушення права позивача на звільнення за власним бажанням; видачі та надання позивачу наказу про його звільнення, а також виплати компенсації за невикористані відпустки. В обґрунтування заяви зазначено про те, що 15.08.2018 року на адресу позивача надійшов лист від ТОВ Алтазар , який отриманий позивачем 15.08.2018 року, відповідно до якого зазначалось про те, що його звільнено за власним бажанням та виплачено йому компенсацію за 86 днів невикористаної відпустки у сумі 7 681 грн.76 коп. Також, до даного листа було додано Наказ № 4к від 25.07.2018 року про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади водія за власним бажанням за заявою згідно зі ст. 38 КЗпП України і виплату компенсації за 86 днів невикористаної відпустки та бухгалтерську довідку про нарахування компенсації за невикористану відпустку. Позивачем зазначено, що на його особовий рахунок дійсно надійшли кошти у сумі 7 681,76 грн.

Таким чином, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, в частині зазначених позивачем позовних вимог провадження підлягає закриттю.

У письмовій заяві від 19.11.2018 р. адвокатом позивача також вказано, що позивач не погоджується з твердженням відповідача про те, що остаточний розрахунок по заробітній платі за травень 2017 року був проведений з позивачем шляхом перерахування на картковий рахунок позивача 18.05.2017 року - 1 100 грн. та 19.05.2017 р. - 550 грн., оскільки, як вбачається з копій банківських виписок наданих відповідачем до відзиву, та які містяться в матеріалах справи, призначення платежу по даним нарахуванням зазначається як витрати на паливо . Крім того зазначено, як вбачається з відомості нарахування заробітної плати працівникам ТОВ Алтазар за травень 2017 року, ОСОБА_3 заробітна плата за травень 2017 року не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується копією вищевказаної відомості.

21.11.2018 року ухвалою суду було задоволено клопотання адвоката позивача ОСОБА_1А про витребування доказів, а саме витребувано від Управління Держпраці у Полтавській області:

- відповідь на заяву Іванець.Д.І. від 11.07.2018 року, в якій зазначити відомості про розміри всіх сум, які належні позивачу при звільненні з ТОВ Алтазар , а також матеріали відповідної перевірки;

- відповідь на заяву ОСОБА_3 від 11.07.2018 року, в якій зазначити розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_3 під час роботи в ТОВ Алтазар , а також матеріали відповідної перевірки.

Також, витребувано у відповідача ОСОБА_4 ТОВ Алтазар :

- детальний розрахунок нарахованих сум належних при звільненні працівнику ОСОБА_3, а саме компенсацій за щорічні відпустки, виплат за відрядження та заробітної плати, а також завірені копії підтверджуючих документів;

- довідку про розмір середнього заробітку ОСОБА_3 за останні шість місяців його роботи на підприємстві.

Витребувані у відповідача ТОВ Алтазар письмові докази надані до суду 06.12.2018 р.

Від Управління Держпраці у Полтавській області витребувані письмові докази надійшли 11.12.2018 р.

У судовому засіданні адвокат позивача ОСОБА_1 позов підтримав, прохав його задовольнити з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог, та на підставі наданого розрахунку сум, що вимагається до стягнення, прохав суд зобов'язати відповідача видати позивачу належним чином оформлену трудову книжку; стягнути заборгованість по заробітній платі за травень 2017 року у розмірі 1 815,00 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 19.08.2017 р. по день винесення рішення суду - 11.12.2018 р. - у розмірі 36 075,75 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення розміру заробітної плати за один місяць у розмірі 1 815,00 грн.

Представник відповідача ОСОБА_4 ТОВ Алтазар у судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, прохав суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, надавши оцінку доказам в їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 працював в ОСОБА_4 Товаристві з обмеженою відповідальністю Алтазар на посаді водія, а саме прийнятий на роботу Наказом № 18к від 01.11.2004 року, що підтверджується записом у трудовій книжці та наказом про прийняття на роботу, копії яких додані до позову.

14.08.2017 року позивачем було направлено на адресу ТОВ Алтазар рекомендований лист № 36021 0335382 4, відповідно до якого останній прохав звільнити його з роботи за власним бажанням і виплатити йому відпускні з 2004 року, витрати за відрядження з січня 2017 року та заробітну плату за травень 2017 року та направити йому наказ про звільнення.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 36021 0335382 4, відповідачем ТОВ Алтазар отримано вищевказаний лист позивача - 18.08.2017 року.

Судом встановлено, що Наказом № 4к від 25.07.2018 р. позивача було звільнено із займаної посади за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) 25 липня 2018 року та призначено до виплати компенсацію за 86 днів невикористаної відпустки у сумі 7 681 грн.76 коп.

З матеріалів справи вбачається, що товариством 25.07.2018 року було надіслано позивачу на адресу 36021, АДРЕСА_1 рекомендованим листом з описом вкладеного (номер поштового відправлення 3602103753024) Лист за вих. № 10 від 25.07.2018 р., копію наказу про звільнення та копію розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки.

В описі вкладеного відсутнє посилання про направлення позивачу трудової книжки.

Судом встановлено, що вказане відправлення не отримувалось позивачем з підстави втрати поштового відправлення установою поштового зв'язку Укрпошта під час пересилання, про що в матеріалах справи наявний Лист від 05.10.2018 р.

Судом встановлено, що лише 15.08.2018 року позивачем отримано Лист ТОВ Алтазар , у якому зазначалось про те, що позивача було звільнено за власним бажанням 25 липня 2018 року та виплачено йому компенсацію за 86 днів невикористаної відпустки в сумі 7681 грн. 76 коп.; отримано копію наказу про та бухгалтерську довідку про нарахування компенсації за невикористану відпустку.

Судом встановлено, що підтверджується документально та не заперечується сторонами, що виплату коштів у сумі 7 681,76 грн. за 86 днів невикористаної відпустки здійснено товариством 25.07.2018 р. (у день звільнення позивача з посади), про що в матеріалах справи наявне платіжне доручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, враховуючи вищевказані норми права, оскільки позивачем було подано заяву про звільнення його за власним бажанням, що зумовлена не виплатою позивачу заробітної плати за травень 2017 року, а тому ТОВ Алтазар повинен був розірвати трудовий договір, звільнити позивача за власним бажанням 18.08.2017 року - в день отримання поштою заяву позивача про звільнення за власним бажанням. Тобто, відповідно до законодавства, якщо працівник вимагає розірвання трудового договору, адміністрація не має права утримувати його, затримуючи розрахунок та видачу трудової книжки.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив звільнення позивача лише 25.07.2018 року і такими діями порушив трудові права позивача, зокрема його право на звільнення за власним бажанням; належні докази видачі звільненому позивачу трудової книжки не надано.

Посилання сторони відповідача на обставини наявності заборгованості позивача перед товариством за матеріальні цінності, не є підставою утримувати працівника на займаній посаді, затримуючи розрахунок та видачу трудової книжки.

Посилання сторони відповідача на те, що з 21.05.2017 р. позивач, повернувшись з відрядження і до моменту звільнення на робочому місці не з'являвся, що стало підставою ненарахування йому заробітної плати за цей період, сприймаються судом критично, оскільки не підтверджені належними доказами у справі, і вказана обставина не звільняє товариство від обов`язку виплатити заробітну плату за фактично відпрацьований час у травні 2017 р.

Так, згідно з ч. ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Крім того, оскільки вимогу позивача про здійснення розрахунку отримано ТОВ Алтазар 18.08.2017 року і в той день позивач вже не працював (що визнається сторонами), то відповідно до положень ст.116 КЗпП України відповідач мав здійснити з позивачем розрахунок не пізніше наступного дня після пред'явленої позивачем вимоги про розрахунок, тобто не пізніше 19.08.2017 року.

Також, суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що остаточний розрахунок по заробітній платі за травень 2017 року був проведений з позивачем шляхом перерахування на картковий рахунок позивача 18.05.2017 року - у сумі 1100 грн. та 19.05.2017 р. - 550 грн., оскільки, як вбачається з копій банківських виписок наданих відповідачем до відзиву, та які містяться в матеріалах справи, призначення платежу по даним нарахуванням зазначається як витрати на паливо .

Таким чином, відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того що з позивачем було здійснено розрахунок по заробітній платі за травень 2017 року.

Крім того, як вбачається з відомості нарахування заробітної плати працівникам ТОВ Алтазар за травень 2017 року, ОСОБА_3 заробітна плата за травень 2017 року не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується копією вищевказаної відомості, яка міститься в матеріалах справи.

З наведених підстав, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача заробітної плати за травень 2017 року підлягає задоволенню.

Разом із тим, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення розміру заробітної плати за один місяць у розмірі 1 815,00 грн.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, оскільки відповідач не звільнив позивача та не виплатив належних йому при звільнені сум у строки зазначені в ст.116 КЗпП України, то з цих підстав суд вважає такою що підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме починаючи з 19.08.2017 року (наступний день після пред'явлення позивачем вимоги про розрахунок) по день винесення судом рішення.

Так, згідно з довідки про заробітну плату ОСОБА_3І, яка була надана суду на виконання ухвали про витребування доказів та міститься в матеріалах справи, за травень 2017 року позивачу ОСОБА_3 нараховано заробітну плату у сумі 1 815 грн.

Крім того, з даної довідки також вбачається, що загальна сума заробітної плати нарахованої ОСОБА_3 за останні шість місяців роботи на товаристві складає 14 430 грн. 45 коп.

Таким чином, суд, дослідивши вищевказані обставини справи, приходить до висновку про задоволення матеріальних позовних вимог позивача з наступних розрахунків:

Заборгованість по заробітній платі ОСОБА_3І за травень 2017 року (згідно довідки) складає - 1 815,00 грн.

Середній заробіток за весь час затримки розрахунків при звільненні починаючи з 19.08.2017 року по день винесення рішення суду 11.12.2018 року складає:

-період часу 19.08.2017 рік по 11.12.2018 рік = 1 рік 3 місяці 22 дні = 15 повних місяців

-середній заробіток ОСОБА_3 за останні 6 місяців згідно довідки 14 430 грн. 30 коп. розділити на 6 місяців = 2 405 грн. 05 коп.

Таким чином, середній заробіток ОСОБА_3 за весь час затримки розрахунків при звільненні починаючи з 19.08.2017 року по день винесення рішення суду 11.12.2018 року складає: 2 405 грн. 05 коп. х 15 місяців = 36 075 грн. 75 коп.

Однак, оскільки вимогу позивача про зобов'язання відповідача внести в трудову книжку ОСОБА_3 запису про його звільнення за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України та видати ОСОБА_3 належним чином оформлену трудову книжку на даний час відповідачем не виконано, суд, враховуючи вище встановлені обставини справи, приходить до висновку про задоволення вимог в цій частині.

Так, згідно з ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

При цьому, суд критично ставиться до пояснень представника відповідача про те, що трудова книжка була видана на руки позивачу і у відповідача вона не знаходиться, оскільки на підтвердження вказаних доводів відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів.

Щодо стягнення судового збору, в порядку ст. 141 ЦПК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до Закону України Про судовий збір позивач був звільнений від сплати судового збору за подання до суду вказаного позову.

Позовна заяви містить позовні вимоги майнового та немайнового характеру, за кожну з яких підлягає сплаті судовий збір у розмірі, передбаченому Законом України Про судовий збір .

Сума задоволених позовних вимог майнового характеру становить - 37 890,75 грн.

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн. (за позовні вимоги майнового характеру) та 704,80 грн. - за позовні вимоги немайнового характеру, що разом становить - 1 409,60 грн.

Керуючись ч. 1 ст. 38, ч. 1 ст. 47, ст. 49, ст. ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 7,10, 76-83, 95, 258-259, 263-265, 268, 273,430 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 (36000, м. Полтава, вул. Івана Мазепи, буд. 25 а, кв. 92) до ОСОБА_4 Товариства з обмеженою відповідальністю Алтазар (36021, м. Полтава, вул. Михайла Грушевського, буд. 1), третя особа - Управління Держпраці у Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Пушкіна, 119) про розірвання трудового договору та стягнення всіх сум, що належать працівнику при звільненні - задовольнити.

Зобов'язати Українсько-Німецьке Товариство з обмеженою відповідальністю Алтазар (Код ЄДРПОУ 20029514, адреса 36021, м. Полтава, вул. Михайла Грушевського, буд. 1) припинити порушення права ОСОБА_3 на звільнення за власним бажанням та зобов'язати Українсько-Німецьке Товариство з обмеженою відповідальністю Алтазар видати ОСОБА_3 належним чином оформлену трудову книжку.

Стягнути з ОСОБА_4 Товариства з обмеженою відповідальністю Алтазар (Код ЄДРПОУ 20029514, адреса 36021, м. Полтава, вул. Михайла Грушевського, буд. 1) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії КО № 207073 виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 14.03.2001 р., адреса 36000, м. Полтава, вул. Івана Мазепи, буд. 25 а, кв. 92) заборгованість по заробітній платі за травень 2017 року у розмірі 1815,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 Товариства з обмеженою відповідальністю Алтазар (Код ЄДРПОУ 20029514, адреса 36021, м. Полтава, вул. Михайла Грушевського, буд. 1) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії КО № 207073 виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 14.03.2001 р., адреса 36000, м. Полтава, вул. Івана Мазепи, буд. 25 а, кв. 92) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні,починаючи з 19.08.2017 р. по день винесення рішення суду - 11.12.2018 р. у розмірі 36 075,75 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення розміру заробітної плати за один місяць у розмірі 1815,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 Товариства з обмеженою відповідальністю Алтазар (Код ЄДРПОУ 20029514, адреса 36021, м. Полтава, вул. Михайла Грушевського, буд. 1) на користь держави судовий збір у загальному розмірі 1 409,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції .

У відповідності до п. п. 15.5, п. п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 21 грудня 2018 року.

Суддя Материнко М.О.