Ухвала

від 27.03.2019 по справі 554/5507/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 554/5507/18

провадження № 61-5494 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Українсько-Німецького товариства з обмеженою відповідальністю Алтазар , третя особа: Управління держпраці у Полтавській області, про розірвання трудового договору, стягнення заробітної плати, інших виплат при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Українсько-Німецького товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Алтазар та з урахуванням уточнених позовних вимог просив: видати належним чином оформлену трудову книжку; стягнути з Українсько-Німецького ТОВ Алтазар на його користь заборгованість по заробітній платі за травень 2017 року у розмірі 1 815,00 грн, стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи

з 19 серпня 2017 року по день звільнення (25 липня 2018 року), у розмірі 36 075,75 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Зобов'язано Українсько-Німецьке ТОВ Алтазар припинити порушення права ОСОБА_1 на звільнення за власним бажанням та зобов'язано Українсько-Німецьке ТОВ Алтазар видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку.

Стягнуто з Українсько-Німецького ТОВ Алтазар на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за травень 2017 року, у розмірі

1 815,00 грн.

Стягнуто з Українсько-Німецького ТОВ Алтазар на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 19 серпня 2017 року по день винесення рішення суду 11 грудня 2018 року у розмірі 36 075,75 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення розміру заробітної плати за один місяць у розмірі 1 815,00 грн.

Стягнуто з Українсько-Німецького ТОВ Алтазар на користь держави судовий збір у загальному розмірі 1 409,60 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року апеляційну скаргу Українсько-Німецького ТОВ Алтазар задоволено. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2018 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судовий збір у сумі 2 114,41 грн компенсовано за рахунок держави.

У березні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права , просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року та залишити в силі рішення Октябрського районного суду м. Полтави

від 11 грудня 2018 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 37 890,75 грн, яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн*100=192 100 грн) і, крім того, справа не підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 274 ЦПК України).

Також, було заявлено вимогу немайнового характеру (про видачу належним чином оформлену трудову книжку).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі Пелевін проти України від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 лютого

2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Українсько-Німецького товариства з обмеженою відповідальністю Алтазар , третя особа: Управління держпраці у Полтавській області, про розірвання трудового договору, стягнення заробітної плати, інших виплат при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник