Ухвала

від 27.12.2018 по справі 758/7625/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

27 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 758/7625/14-ц

провадження № 61-48609ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В.О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного від 06 грудня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк в особі Північного комерційного макрорегіону (м. Київ) Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Кіт про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) Укрсоцбанк в особі Північного комерційного макрорегіону (м. Київ) ПАТ Укрсоцбанк до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Кіт про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року заяву про перегляд заочного рішення визнано неподаною та повернуто заявникові.

Постановою Київського апеляційного від 06 грудня 2018 року ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року залишено без змін.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_4 не усунув недоліки, зазначені в ухвалі Подільського районного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року про залишення заяви про перегляд заочного рішення без руху.

У грудні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного від 06 грудня 2018 року, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права.

Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправомірно оцінив ситуацію та дійшов неправильного висновку щодо недобросовісності здійснення ним своїх процесуальних обов'язків. Заява про перегляд заочного рішення повернута незаконно, чим обмежено його право на судовий захист та порушено основоположні принципи судочинства і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року залишено без руху та надано строк для усунення наявних у ній недоліків. Зазначена заява не відповідала вимогам пункту 4 частини другої статті 285 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки не містила посилання на докази, якими заявник обґрунтовував свої заперечення проти вимог позивача, та не було надано доказів на підтвердження обставин введення його в оману, як він вважає, щодо порядку розрахунків та розміру відсотків за кредитним договором. Разом з тим, ОСОБА_4 при подачі заяви про перегляд заочного рішення не було сплачено судовий збір.

Вказану ухвалу суду отриманозаявником 25 червня 2018 року, що підтверджується підписом назворотному поштовому повідомленні.

Оскільки ОСОБА_4 не усунув недоліки, зазначені в ухвалі Подільського районного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року , у визначений судом строк, заяву про перегляд заочного рішення було визнано неподаною та повернуто.

Статтею 285 ЦПК Українивстановлено порядок подачі заяви про перегляд заочного рішення. Зокрема, пункт 4 частини другої цієї статті передбачає, що у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача. Частиною 6 вказаної статті визначено , що до заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.

Встановивши, що заява ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року була подана з порушенням вимог пункту 4 частини другої, частини шостої статті 285 ЦПК України і вимоги ухвали суду від 16 квітня 2018 року про залишення її без руху із встановленням строку для усунення зазначених недоліків заявником не виконано, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання її неподаною та повернення.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження та спростовуються встановленими обставинами справи.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків заявиОСОБА_4 про перегляд заочного рішення не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Таким чином, враховуючи те, що без усунення вказаних недоліків суд першої інстанції був позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження за заявою ОСОБА_4 про перегляд заочного рішеннята виходячи з вимог статті 185 ЦПК України, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про повернення заяви є обґрунтованим.

За правилами частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У відповідності до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судом апеляційної інстанції норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а є лише незгодою заявника з його змістом та власним тлумаченням норм процесуального права.

Керуючись пунктом 5 частини другої, пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного від 06 грудня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк в особі Північного комерційного макрорегіону (м. Київ) Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Кіт про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

Г. І. Усик