Постанова

від 21.12.2018 по справі 907/68/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2018 р. Справа № 907/68/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Дубник О.П.

суддів Зварич О.В.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Мокра А.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк» ) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 за № 08/9583 від 27.06.2018

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2018 (суддя Йосипчук О.С., повний текст рішення виготовлено 06.06.2018)

у справі № 907/68/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Таурус Проперті» , м. Київ

до відповідача-1: ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2, м. Київ

до відповідача-2: Міжгірської районної державної адміністрації (далі - Міжгірська РДА) Закарпатської області, смт. Міжгір'я, Закарпатська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Пилипецької сільської ради, с. Пилипець, Міжгірський р-н, Закарпатська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

про визнання права власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії,

за участю представників:

від позивача: адвокат ОСОБА_3 (ордер серії ЛВ № 104388 від 20.11.2018),

від відповідача-1 в режимі відеоконференції з Господарським судом Київської області: ОСОБА_4 - довіреність № 125 від 19.03.2018,

від відповідача-2: не з'явився (належно повідомлено),

від третьої особи на стороні позивача: не з'явився (належно повідомлено),

від третьої особи на стороні відповідачів в режимі відеоконференції з Господарським судом Київської області: ОСОБА_5 - довіреність № 27-26488/17 від 27.12.2017.

1.Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

У судовому засіданні 21.12.2018 здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів відео - та звукозапису, згідно з ст.ст. 197, 222 ГПК України.

Хід розгляду апеляційної скарги викладено у відповідних ухвалах суду.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Відповідач-2 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання 21.12.2018 явку повноважних представників не забезпечили, хоча про час, дату та місце розгляду даного спору були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3. Короткий зміст позовних вимог.

ТОВ «Таурус Проперті» 16.02.2018 звернулось з позовом до ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 та до Реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції (з урахування уточнень до позовної заяви) про визнання за ТОВ Таурус Проперті права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485201:01:001:0024 площею 1,0 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, землі комерційного призначення - обслуговування туристичного комплексу, площею, що знаходиться за адресом: Закарпатська область, Міжгірський район, с.Пилипець, урочище Шипіт лазок та зобов'язання Реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції смт. Міжгір'я вчинити дії, щодо внесення відповідного запису до державного реєстру щодо реєстрації прав власності на вказану земельну ділянку за ТОВ Таурус Проперті (т. 1, а.с. 70-77).

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами аукціону позивачем було придбано об'єкт нерухомого майна - нижню станцію з канатно-крісельною дорогою та верхню станцію гірськолижного витягу. Вказує, що придбаний ним об'єкт розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2122485201:01:001:0024 площею 1,0 га.

Зазначає, що з 05.12.2013 право власності на цю земельну ділянку зареєстровано за ПАТ «ВіЕйБі Банк» , який є також попереднім власником придбаного позивачем об'єкта нерухомості. Отже, з урахуванням приписів ст. 120 ЗК України та 377 ЦК України, вважає, що до нього переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені без зміни її цільового призначення.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2018 замінено відповідача2 - Реєстраційну службу Міжгірського районного управління юстиції, смт. Міжгір'я належним відповідачем 2 - Міжгірською районною державною адміністрацією Закарпатської області (т. 1, а.с. 156-158).

4.Короткий зміст судового рішення.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2018 у справі №907/68/18 (суддя Йосипчук О.С.) повністю задоволено позов. Вирішено визнати за ТОВ «Таурус Проперті» право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485201:01:001:0024 площею 1,0 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, землі комерційного призначення обслуговування туристичного комплексу, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Міжгірський р-н., с. Пилипець, урочище Шипіт лазок. Вирішено зобов'язати Міжгірську районну державну адміністрацію вчинити дії щодо внесення відповідного запису до державного реєстру щодо реєстрації прав власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485201:01:001:0024 площею 1,0 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, землі комерційного призначення обслуговування туристичного комплексу, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Міжгірський р-н., с. Пилипець, урочище Шипіт лазок за ТОВ «Таурус Проперті» . Присуджено до стягнення з ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи ОСОБА_2 та з Міжгірської районної державної адміністрації на користь ТОВ «Таурус Проперті» по 27 071,75 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Судове рішення у справі мотивоване ст.ст. 120, 125, 126, 141, 143, 152, 193, 202 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), ст.ст. 334, 377 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), п. 2, 6 ст. 16 Закону України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 № 3613-VI, ч. 5 ст. 34, ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23.02.2012 № 4452-VI, і зроблено висновок, що при виникненні в іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами, а особа, яка набула права власності на будівлю, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження майна. Судом вказано, що ним застосовано положення земельного та цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини і не охоплюються, і не обмежуються правами, наданими Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи ОСОБА_2 не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його незаконним та прийнятим з неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт стверджує, що перехід права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна не тягне за собою автоматичного переходу права власності на земельну ділянку, на якій розташована будівля (споруда) та вимагає окремого договірно-правового регулювання шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки та набувачем будівлі. Вказує, що позивач не звертався до банку щодо укладення відповідних правочинів. Також зазначає, що в акті державного виконавця від 12.12.2014 про проведення електронних торгів у розділі характеристика реалізованого майна зазначено, що майно реалізоване без земельної ділянки, не зазначено її розмір та кадастровий номер. Крім того, звертає увагу суду, що в діях посадових осіб ТОВ «Таурус Проперті» вбачаються ознаки кримінальних злочинів, що спрямовані на незаконне заволодіння землями, які знаходяться на території Міжгірського, Воловецького та Свалявського районів Закарпатської області, відносно яких відкриті кримінальні справи. Скаржник також вказує на безпідставне ненадання оцінки заяві третьої особи про застосування позовної давності, оскільки така може заявлятись і усно.

19.10.2018 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких останній зазначає, що у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми ЗаконуУкраїни Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Також погоджується з доводами скаржника, що перехід права власності на будівлю, споруду до набувача нерухомого майна, не тягне за собою автоматичного переходу права власності на земельну ділянку, на якій розташована будівля (споруда) та потребує укладання відповідних цивільно-правових угод. Просить апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕйБі Банк» задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

20.11.2018 позивачем подано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому з посиланням на судову практику погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що з огляду на набуття ним права власності на об'єкт нерухомого майна, він також має право на реєстрацію за собою відповідної земельної ділянки. Вказує, що посилання скаржника на кримінальні справи за участю позивача не можуть розглядатись судом та братись до уваги, оскільки діяльність органів досудового розслідування, а також встановлення та надання діям посадових осіб ТОВ «Таурус Проперті» кримінальних ознак не відноситься до компетенції господарського суду в межах розгляду даної справи. Не погоджуючись з доводами апелянта, що перехід права власності на землю вимагає окремого договірно-правового регулювання, зазначає про імперативність приписів ч. 1 ст. 120 ЗК України, яку з урахуванням науково-практичного коментаря слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Відтак, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

6.1. Товариством з обмеженою відповідальністю Таурус Проперті за результатами аукціону було придбано об'єкт нерухомого майна - нижню станцію з канатно-крісельною дорогою та верхню станцію гірськолижного витягу.

На підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер 964, виданий 15.12.2014 позивач зареєстрував право власності на - нижню станцію з канатно-крісельною дорогою та верхню станцію гірськолижного витягу, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 2122485201:01:001:0024 площею 1,0га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, землі комерційного призначення - обслуговування туристичного комплексу, площею, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с.Пилипець, урочище Шипіт лазок (т. 1, а.с. 38-39).

Поряд з цим, вищевказана земельна ділянка з кадастровим номером 2122485201:01:001:0024 площею 1,0 га, на якій розташовано об'єкт нерухомості позивача, перебуває у власності відповідача 1 (ПАТ «ВіЕйБі Банк» ) з 05.12.2013, згідно номеру запису про право власності 3721764 (т. 1, а.с. 25).

Матеріали справи містять звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 2122485201:01:001:0024, в якій експертом встановлено, що ринкова вартість земельної ділянки, що надана у власність для рекреаційного призначення (для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування) становить 3 492 100, 00 грн. Дата оцінки - 23.10.2017 (т. 1, а.с. 25-36).

Отже, з урахуванням приписів ст. 120 ЗК України та 377 ЦК України, позивач вважає, що до нього переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій знаходяться придбаний ним об'єкт нерухомого майна, без зміни її цільового призначення.

6.2. На підставі Постанови Правління Національного банку України № 733 від 20.11.2014 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» , згідно з яким з 21.11.2014 по 20.02.2015 включно запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 128 від 24.11.2014 Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 35 від 17.02.2015 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" по 20.03.2015 включно та повноваження Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" ОСОБА_2

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 63 від 20.03.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку ОСОБА_2 строком на один рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №213 від 22.02.2016 продовжено процедуру ліквідації ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку ОСОБА_2 строком на два роки до 19.03.2018 включно.

Надалі рішенням виконавчої дирекції Фонду № 474 від 15.02.2018 продовжено процедуру ліквідації ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку ОСОБА_2 строком на один рік з 20.03.2020 включно (т. 1, а.с. 169).

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти в галузі земельних відносин (ч.1 ст.4 ЗК України).

Стаття 50 ЗК України визначає, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації (ст. 51 ЗК України. Склад земель рекреаційного призначення). Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ст.52 ЗК України).

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування (ст. 38 ЗК України).

Правовий режим власності визначається виключно законами України (п.7 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Зміст права власності на землю відповідно до ст.78 ЗК України - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд (ст.79 ЗК України).

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. (ч.ч.1, 3, 4, 10 ст.79-1 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 3613-УІ (далі - Закон 3613-УІ) кадастровий номер є індивідуальним, що не повторюється на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера (ч.ч.1, 6, 7 ст. 16 Закону № 3613-УІ).

Судами встановлено, що спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2122485201:01:001:0024, цільове призначення згідно з інформацією Державного земельного кадастру (т.1, а.с.37) - рекреаційне, форма власності - право власності ПАТ ВіЕйБі Банк та речове право на неї 05.12.2013 зареєстровано за № 3721764 . Сторони не заперечують тієї обставини, що останній набув право власності на цю земельну ділянку як іпотекодержатель, при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ВП№31443168 по виконанню судового наказу № 5008/796/2011, виданого 29.11.2011 Господарським судом Закарпатської області про стягнення з Приватного підприємства Затишок на користь ПАТ ВіЕйБі Банк 2 997 600, 91 грн за кредитним договором, про що вказано скаржником в апеляційній скарзі (т. 2, а.с. 16).

Тобто, земельна ділянка з кадастровим номером 2122485201:01:001:0024 сформована як об'єкт права.

Матеріалами справи підтверджується також той факт і ця обставина не заперечується, що банк перебуває в ліквідаційній процедурі, яка відповідно до ст. 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23.02.2012 № 4452-УІ, зі змінами (далі - Закон № 4452- УІ), передбачає продаж майна банкрута. Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк. Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації. Фонду заборонено відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду способу, порядку, складу та умов відчуження майна такого банку, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодження, а також у випадках, передбачених цим Законом.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.04.2018 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб залучено до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів (т. 1, а.с. 195-197).

Основним завданням Фонду відповідно до ст.4 Закону № 4452-УІ є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, такі функції: процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

З наведеного можна зробити висновок про те, що в процедурі ліквідації банку підлягає застосуванню спеціальний Закон № 4452-УІ.

Позивач у позовній заяві щодо першої з вимог про визнання права власності на земельну ділянку зазначив, що матеріально-правовим підставами виникнення у нього права власності на спірну земельну ділянку є положення норм ч. 1 ст.120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, та стверджує про загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, що на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 2122485201:01:001:0024 площею 1,0га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів шромадського харчування, землі комерційного призначення - обслуговування туристичного комплексу, площею, що знаходиться за адресом: Закарпатська область, Міжгірський район, с.Пилипець, урочище Шипіт лазок, знаходиться придбаний ним на електронних торгах об'єкт нерухомого майна - нижня станція з канатно-крісельною дорогою та верхню станцію гірськолижного витягу , посилаючись на ряд судових рішень про застосування вищенаведених норм матеріального права.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч.1 ст. 120 ЗК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 120 ЗК України в редакції до 18.01.2018 істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Згідно з ст. 377 ЦК України в редакції до 18.01.2018 до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Як встановлено судами, в свою чергу перед продажем на прилюдних торгах об'єкта, в яких переможцем торгів став позивач, ПАТ ВіЕйБі Банк цей об'єкт придбав в процесі виконання судового рішення як іпотекодержатель, чого не заперечують сторони. Речове право банку на об'єкт нерухомості та земельну ділянку пройшло державну реєстрацію. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.6 Закону Про іпотеку від 05.06.2003 № 898-УІ, зі змінами, (далі - Закон № 898-УІ) якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями (спорудами), на якій вони розташовані. Після звернення стягнення на передану в іпотеку земельну ділянку, на якій розташовані будівлі (споруди), що належать іншій, ніж іпотекодавець, особі, новий власник земельної ділянки зобов'язаний надати власнику будівлі (споруди) такі ж умови користування земельною ділянкою, які мав іпотекодавець.

Згідно наявної у справі експертної оцінки, яка проведена на замовлення Пилипецької сільської ради, вартість спірної земельної ділянки становить 3 492 100, 00 грн (а.с.26-36, т.1).

Матеріали справи не містять доказів, що об'єкт нерухомості був виставлений на продаж на прилюдні торги із земельною ділянкоюё результати прилюдних торгів не оскаржувались позивачем, в даній справі такі докази відсутні, сторони не заперечують, що в інформації про лот не було даних щодо номера кадастрової земельної ділянки та її вартість не врахована у вартості лота, який придбав позивач як переможець торгів, тобто об'єкт нерухомості продавався без земельної ділянки і ця інформація була доступна позивачу як учаснику торгів.

Зазначені обставини справи, які жодним чином не спростовуються та не заперечуються сторонами, та наведені вище норми матеріального права не були враховані місцевим господарським судом при ухвалені рішення про задоволення позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку.

На думку суду апеляційної інстанції ці обставини є істотними для вирішення спору по суті позовних вимог щодо визнання права власності на спірну земельну ділянку, і дають можливість дійти висновку про відмову в позові в цій частині та відповідно скасування судового рішення

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В матеріалах справи відсутній іпотечний договір, однак в предмет доказування у даній справі не входить перевірка складу іпотечного майна, переданого Банку згідно іпотечних договорів, речове право останнього на спірну земельну ділянку зареєстровано 05.12.2013, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру.

Що стосується іншої частини позовних вимог про зобов'язання Міжгірської районної державної адміністрації вчинити дії щодо внесення відповідного запису до державного реєстру щодо реєстрації прав власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485201:01:001:0024 площею 1,0 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, землі комерційного призначення обслуговування туристичного комплексу, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Міжгірський р-н., с. Пилипець, урочище Шипіт лазок за ТОВ «Таурус Проперті» , то вони є похідними від першої вимоги. Оскільки за результатами перегляду в апеляційному порядку матеріалів справи суд апеляційної інстанції зробив висновок про безпідставність позову в частині визнання права власності на спірну земельну ділянку, то не підлягає до задоволення і інша вимога позивача про зобовЙ'язання відповідача 2 вчинити вищевказані дії .

Згідно з ч. 1 ст. ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені обставини справи та оцінюючи в сукупності наявні в матеріалах справи докази, з врахуванням наведених норм матеріального праваё суд апеляційної інстанції вважає доводи апелянта обґрунтованими, а його апеляційну скаргу такою, що підлягає до задоволення. Відповідно твердження позивача про наявність підстав для застосування положень ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України з врахуванням встановлених обставин справи є необґрунтованими.

Доводи скаржника про безпідставне ненадання оцінки заяві третьої особи про застосування позовної давності, оскільки така може заявлятись і усно є необґрунтованими. Колегія суддів зазначає, що ч. 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, ч. 5 ст. 50 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені ст. 42 цього Кодексу (за певними винятками). При цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 42 та іншими нормами цього Кодексу, є процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою матеріального права і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Відтак, суд неправильно застосував норми чинного процесуального закону, залишивши усне клопотання третьої особи без розгляду на підставі п. 4 ст. 170 ГПК України, оскільки таке не повинно розглядатись судом, з огляду на його подання особою, яка не наділена повноваженнями на вчинення таких дій.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з доводами позивача про безпідставність посилань скаржника на відкриті кримінальні справи, оскільки в силу ст. 75 ГПК України лише вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

8. Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, судовий збір за подання позовної заяви покладається на позивача та підлягає до відшкодування з позивача на користь відповідача 81 215, 25 грн судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 252, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2018 у справі № 907/68/18 скасувати та прийняти нове рішення. В позові ТОВ «Таурус Проперті» до ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 та до Реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції про визнання за ТОВ Таурус Проперті права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485201:01:001:0024 площею 1,0 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, землі комерційного призначення - обслуговування туристичного комплексу, площею, що знаходиться за адресом: Закарпатська область, Міжгірський район, с.Пилипець, урочище Шипіт лазок та зобов'язання Реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції смт. Міжгір'я вчинити дії, щодо внесення відповідного запису до державного реєстру щодо реєстрації прав власності на вказану земельну ділянку за ТОВ Таурус Проперті відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таурус Проперті» , ідент. код 38970070, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, будинок 16/13 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_6» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 ідент код. 19017842, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 27 Т - 81 215, 25 грн судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.01.2019.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Зварич О.В.

ОСОБА_1