Ухвала

від 27.12.2018 по справі 826/10451/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 грудня 2018 року

Київ

справа № 826/10451/18

провадження № К/9901/68790/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І. , перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

21 грудня 2018 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

З матеріалів касаційної скарги й ухвалених у цій справи судових рішень убачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Сінеф (далі також позивач, ТОВ Сінеф ) звернулось до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі також відповідач), про:

визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови від 26 вересня 2017 року № 53935150 про арешт предмету іпотеки - об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером № 77132446101, а саме: нежитлового приміщення матеріального складу № 1 літера К-2 загальною площею 322,6 кв. метри, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 238;

звільнення з-під арешту об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером № 77132446101, а саме: нежитлового приміщення матеріального складу № 1 літера К-2, загальною площею 322,6 кв. метра, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 238.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 24 вересня 2018 року позов задовольнив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2018 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року та залишив позов ТОВ Сінеф без розгляду.

Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд дійшов висновку про пропуск позивачем установленого статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строку звернення до суду з позовом у цій категорії спорів і відсутність підстав для визнання поважними причин його пропуску, а тому застосував передбачені статтею 123 указаного Кодексу наслідки.

Не погодившись із таким судовим рішенням апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.

Так, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Отже, підставами касаційного оскарження можуть бути помилки судів першої та (або) апеляційної інстанцій в питаннях права (застосування норм матеріального та дотримання норм процесуального права), але не в питаннях факту.

Своєю чергою, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається:

неправильне тлумачення закону;

застосування закону, який не підлягає застосуванню;

незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відтак касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен указати конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

У касаційній скарзі автор стверджує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні неправомірно застосував наслідки спливу позовної давності, передбачені статтею 267 Цивільного кодексу України, пославшись на судову практику Верховного Суду України у відповідних цивільних справах.

Натомість будь-яких аргументів щодо неправомірності дійсно застосованих апеляційним судом норм матеріального чи порушення ним процесуального права касаційна скарга не містить, у тому числі в частині застосування ним статей 122, 123, 240, 287 КАС України.

За правилом пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду належним чином оформленої касаційної скарги (уточнення до касаційної скарги) із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, а також її копії відповідно до кількості учасників справи.

Керуючись статтями 169, 332 КАС України,

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 826/10451/18 залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя (підпис) М. І. Смокович

Згідно з оригіналом. Помічник судді Ю. П. Петриченко