Ухвала

від 21.01.2019 по справі 826/10451/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 січня 2019 року

Київ

справа № 826/10451/18

провадження № К/9901/68790/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І. , перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Сінеф (далі також позивач, ТОВ Сінеф ) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про:

визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови від 26 вересня 2017 року № 53935150 про арешт предмету іпотеки - об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером № 77132446101, а саме: нежитлового приміщення матеріального складу № 1 літера К-2 загальною площею 322,6 кв. метри, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 238;

звільнення з-під арешту об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером № 77132446101, а саме: нежитлового приміщення матеріального складу № 1 літера К-2, загальною площею 322,6 кв. метра, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 238.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 24 вересня 2018 року позов задовольнив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2018 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року та залишив позов ТОВ Сінеф без розгляду.

Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд дійшов висновку про пропуск позивачем установленого статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строку звернення до суду з позовом у цій категорії спорів і відсутність підстав для визнання поважними причин його пропуску, а тому застосував передбачені статтею 123 указаного Кодексу наслідки. Апеляційний суд керувався нормами статей 122, 123, 240, 287 КАС України.

Не погодившись із таким судовим рішенням апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу.

Вперше подану касаційну скаргу позивач обґрунтував неправомірністю застосування судом апеляційної інстанції наслідків спливу позовної давності, передбачених статтею 267 Цивільного кодексу України, пославшись на судову практику Верховного Суду України у відповідних цивільних справах.

Натомість будь-яких аргументів щодо неправильності (помилковості) застосування апеляційним судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення норм матеріального чи порушення ним процесуального права касаційна скарга не містила, у зв'язку з чим Верховний Суд ухвалою від 27 грудня 2018 року на підставі пункту 4 частини першої статті 330 та частини другої статті 332 КАС України залишив зазначену касаційну скаргу без руху та надав скаржникові строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

При цьому авторові скарги роз'яснено, що касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен указати конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Копію ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху вручено її авторові 8 січня 2019 року.

На виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху ТОВ Сінеф подало уточнення до касаційної скарги, в якому, однак, не усунуло недоліків скарги в частині обґрунтування своїх вимог із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Так, в уточненні до скарги автор повторно посилається на неправильність застосування судом апеляційної інстанції норм статті 267 Цивільного кодексу України, яка є нормою матеріального права, водночас, як уже зазначено, апеляційний суд керувався нормами статей 122, 123, 240, 287 КАС України, які є нормами процесуального права. Тобто, обґрунтування касаційної скарги вочевидь не відповідає фактично застосованим в оскаржуваному судовому рішенні правовим нормам і не може вважатись належним у розумінні приписів пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.

Отже, ТОВ Сінеф не виконало вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху та не оформило останню відповідно до вимог, установлених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись статтями 169, 332 КАС України,

у х в а л и в :

Повернути касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 826/10451/18.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя М. І. Смокович