Постанова

від 20.03.2019 по справі 826/10451/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

Київ

справа №826/10451/18

адміністративне провадження №К/9901/3105/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Федотова І. В. (головуючий), Ганечко О. М., Сорочка Є. О.

І. Історія справи та фактичні обставини

1. 5 липня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Сінеф (надалі також ТОВ Сінеф , позивач) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі також Відділ ДВС, відповідач), у якому просило:

1.1. визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови від 26 вересня 2017 року № 53935150 про арешт предмету іпотеки - об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером № 77132446101, а саме: нежитлового приміщення матеріального складу № 1 літера К-2 загальною площею 322,6 кв. м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Зелена 238;

1.2. звільнити з-під арешту об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером № 77132446101, а саме: нежитлове приміщення матеріального складу № 1 літера К-2, загальною площею 322,6 кв. м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Зелена 238.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач послався на протиправність накладення арешту на предмет іпотеки, оскільки, на думку позивача, такі дії державного виконавця порушують права позивача на задоволення забезпечених іпотекою вимог.

3. У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач посилався на те, що про винесення постанови від 26 вересня 2017 року № 53935150 про арешт майна боржника ТОВ Сінеф стало відомо 26 вересня 2017 року з виписки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. А саме про неправомірність спірної постанови відповідача позивач, за його твердженням, дізнався випадково із публікації в мережі Інтернет статті, присвяченої оскарженню арешту іпотечного майна.

4. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 24 вересня 2018 року позов задовольнив повністю:

4.1. визнав дії державного виконавця щодо винесення постанови № 53935150 від 26 вересня 2017 року про арешт предмету іпотеки - об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером №77132446101, а саме: нежитлового приміщення матеріального складу №1 літера К-2, загальною площею 322,6 кв. метра, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 238 - протиправними;

4.2. звільнив з-під арешту об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером №77132446101, а саме: нежитлове приміщення матеріального складу № 1 літера К-2, загальною площею 322,6 кв. метри, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 238;

4.3. вийшов за межі позовних вимог і визнав протиправною та скасував постанову про арешт майна боржника від 26 вересня 2017 року у виконавчому провадженні № 53935150 в частині накладення арешту на нежитлове приміщення матеріального складу №1 літера К-2, загальною площею 322,6 кв.м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Зелена 238, реєстраційний номер 77132446101.

5. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2018 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року та залишив адміністративний позов ТОВ Сінеф без розгляду.

6. Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд дійшов висновку про пропущення позивачем установленого статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строку звернення до суду з позовом у цій категорії спорів і відсутність підстав для визнання поважними причин його пропуску, а тому застосував передбачені статтею 123 указаного Кодексу наслідки. Апеляційний суд також установив, що спірна у цій справі постанова державного виконавця була предметом оскарження в господарському суді (справа № 910/25631/13).

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. Позивач, уважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

9. Касаційна скарга ТОВ Сінеф обґрунтована неправомірністю застосування апеляційним судом наслідків спливу позовної давності, передбачених частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України. Автор скарги наполягає на тому, що позовна давність застосовується виключно за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення у справі, а також посилається на неможливість застосування наслідків позовної давності на стадії апеляційного розгляду справи, посилаючись на судову практику Верховного Суду України у цивільних справах.

ІІІ. Оцінка Верховного Суду

10. За змістом частини першої статті 99 КАС України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

11. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга зазначеної статті).

12. Частиною третьою цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

13. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця на час виникнення спірних правовідносин урегульовані статтею 181 КАС України (у відповідній редакції), згідно з частинами першою, другою якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду:

у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

14. Аналогічні положення закріплені у частинах першій, другій статті 287 чинної редакції КАС України, яка діє з 15 грудня 2017 року. Відповідно до цих норм учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

15. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України. Ця норма визначає таке:

У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

16. За змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

17. Відповідно до частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

V. Позиція Верховного Суду

18. За змістом статті 99 КАС України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

19. Зважаючи на встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про наявність факту суттєвого пропуску встановленого законом десятиденного строку для звернення до адміністративного суду з позовом у цій категорії справ.

20. Апеляційний суд надав належну оцінку зазначеним позивачем обставинам щодо поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважити їх такими, що свідчать про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, перешкод для реалізації права на звернення до суду в установлений процесуальним законом строк.

21. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення без розгляду адміністративного позову ТОВ Сінеф .

22. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.

23 . Окремо слід звернути увагу на те, що наслідки спливу позовної давності, визначені Цивільним кодексом України, на публічно-правові відносини не поширюються.

24. При цьому у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду суд, виявивши відсутність підстав для поновлення цього строку, повинен самостійно, з власної ініціативи повернути позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України) або залишити позов без розгляду (частини третя, четверта статті 123, пункт 8 частини першої статті 240 КАС України), у тому числі на стадії апеляційного розгляду (частина перша статті 319 КАС України).

25. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах і стимулює суд та учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

26. При цьому законодавець визнав строк у десять днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби (приватним виконавцем) порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

27. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.

28. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VI. Судові витрати

29. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 826/10451/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич