Рішення

від 20.12.2018 по справі 915/676/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року Справа № 915/676/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

прокурора: Довбні В.Г., служб.посвід.№046783 від 10.05.2017;

представника позивача-1: Саламатіна О.В., дов. №220/449/д від 20.12.2017;

представника позивача-2: Онищенко Л.В., дов. №29 від 03.01.2018;

представника відповідача: Данилової К.Ю., дов. б/н від 20.08.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону (54030, м.Миколаїв, вул.Нікольська, буд.18/А) в інтересах держави в особі

1) Міністерства оборони України

(03168, м.Київ, просп.Повітрофлотський, буд.6; ідент.код 00034022),

2) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв

(54056, м.Миколаїв, просп.Миру, буд.62/А; ідент.код 08029523),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ДАР ЛТД (25006, м.Кропивницький, просп.Винниченка, буд.1; ідент.код 14291113),

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «СтройІнвест», 25006, м.Кропивницький, пр. Винниченка, буд 1, ідент. код 32172104,

про: зобов`язання усунути перешкоди в користуванні майном 27/100 частки земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Миколаїв, вул.Московська, 62, шляхом зносу самовільно побудованих споруд на зазначеній земельній ділянці, -

в с т а н о в и в:

Позивач Заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону 02.07.2018 звернувся до суду із позовною заявою вих. №7-2/2647 вих-18 від 26.06.2018 в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, в якій просить суд зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «ДАР ЛТД» усунути перешкоди в користуванні майном 27/100 частки земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Миколаїв, вул. Московська, 62 шляхом зносу самовільно побудованих споруд на зазначеній ділянці.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: рішення Миколаївської міської ради народних депутатів №18/14 від 20.10.1993 «Про відведення (вилучення) земельних ділянок підприємствам, організаціям, громадянам та затвердження матеріалів інвентаризації земель м.Миколава», яким затверджено матеріали інвентаризації земель та надано Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) Миколаївського району в постійне користування військове містечко №93 по вул.Московській, 62, м.Миколаїв, та доручено відділу землекористування виконкому видати користувачам та власникам державні акти на земельні ділянки, акту №42 прийому-передачі будівель, споруд та території військового містечка №93, свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №277266 від 30.01.2006; технічного паспорту Миколаївського МБТІ, договору купівлі-продажу від 15.02.2006; витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, акту приймання-передачі будівель від 27.02.2006; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.02.2006; листа Головного КЕУ ЗСУ від 28.02.2007; листа КЕВ м.Миколаєва від 18.12.2007; рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1192 від 23.05.2008; свідоцтва про право власності від 02.07.2014; довідки Управління Держземагентства у Миколаївському районі Миколаївської області від 27.01.2015; листа Головного управління Держгеокадастру у Миколаївському районі від 09.08.2016; рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2016 у справі №915/687/16; акту обстеження земельної ділянки, будівель та споруд від 15.06.2018; інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.10.2017; норм ст.ст.77, 92, 125, 126, 152, 153, 212 Земельного кодексу України, ст.391 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідач у порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України здійснює будівництво споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці 27/100 частки нерухомого майна, яка є частиною земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 по вул.Московській, 62 у м.Миколаїв, належить до земель оборони та перебуває в державній формі власності.

Ухвалою суду від 10.07.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 31.07.2018.

30.07.2018 від відповідача до суду надійшов відзив, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що, по-перше, прокурором взагалі не надано суду належних та допустимих доказів наявності правових підстав для представництва та законності участі у даній справі; по-друге, прокурором не надано жодного доказу на підтвердження наявності у позивачів правовстановлювальних документів на земельну ділянку по вул. Московській, 62 у м.Миколаєві, отже, відсутні правові підстави стверджувати, що права та інтереси позивачів порушені; по-третє, прокурором не надано суду належних та допустимих доказів того, що виявлені прокурором порушення (самовільне зайняття земельної ділянки та незаконне здійснення будівництва об`єктів) здійснені саме відповідачем; по-четверте, жоден із позивачів не має майна, розташованого за адресою: вул. Московська, 62 у м.Миколаєві; по-п`яте, прокурором у позові зазначено дві різні підстави предмету позову знесення самочинної забудівлі та усунення перешкод у користуванні власністю, що є різними способами захисту права та не є тотожними, що свідчить, на думку відповідача, про безпідставність позовних вимог.

31.08.2018 від КЕВ м.Миколаєва до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що факт приналежності земельної ділянки площею 0,1843 га військового містечка №126 (93) до земель оборони встановлений рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2016 у справі №915/687/16, тому залучення прокурором при поданні даного позову Міністерства оборони України є правомірним, оскільки незаконною забудовою порушується саме його право користування та розпорядження спірною земельною ділянкою. При цьому права КЕВ м.Миколаєва, як безпосереднього землекористувача також порушується вчиненими перешкодами з боку відповідача в реалізації права користування спірною земельною ділянкою. Також позивач зазначає, що акт обстеження земельної ділянки, будівель та споруд від 15.06.2018 є доказом здійснення сторонніми особами незаконної забудови земель оборони без відповідних дозвільних документів від законного землекористувача. Складання зазначеного акту передбачено наказом Міністерства оборони України №680 від 19.12.2017, тому він є належним та допустимим доказом в розумінні положень ГПК України.

04.09.2018 від Військового прокурора Миколаївського гарнізону Південного регіону України до суду надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка належить до державної форми власності з цільовим призначенням землі оборони. Право розпорядження вказаною земельною ділянкою на момент надання її в постійне землекористування належало Миколаївській міській раді народних депутатів. Відповідно до акту №42 від 31.12.2005 прийому-передачі будівель, споруд та території військового містечка № НОМЕР_1 , будівлі та споруди, інженерні мережі, територія військового містечка №93, в т.ч. земельна ділянка площею 0,1845 га, зайнята військовим містечком №93, передані до КЕВ м.Миколаєва на облік. Право власності держави на об`єкти нерухомості, розташовані на території військового містечка №93 підтверджуються свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №277266 від 30.01.2006 Також прокурор зазначає, що в даному випадку шкода, яка заподіюється Міністерству оборони України, його структурному підрозділу КЕВ міста Миколаїв у вигляді перешкод у користуванні майном безпосередня шкода інтересам держави. При цьому, прокурор також зазначає, що акти списання будівель та споруд на спірній земельній ділянці затверджені 29.12.2006, однак наразі жодних актів розбирання будівель та споруд від ТОВ «Стройінвест» на адресу КЕВ м.Миколаєва не надходило, у зв`язку з чим на картковому та бухгалтерському обліку КЕВ перебувають нежитлові будівлі літ. Ж1-1, ЖІІІ-1, ЖІV-2 та частина навісу літ. М-1 по вул. Московська, 62 у м.Миколаєві. Таким чином прокурор зазначає, що поданий позов відповідає вимогам законодавства та ґрунтується на достатніх доказах.

Ухвалою суду від 04.09.2018 було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙІНВЕСТ», продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, витребувано у КЕВ м.Миколаєва оригінали документів згідно з переліком для огляду в судовому засіданні, підготовче засідання відкладено на 01.10.2018.

27.09.2018 від прокурора до суду надійшла заява про уточнення позовної заяви стосовно уточнення формулювання місцезнаходження оригіналів документів, копії яких були додані до позовної заяви.

28.09.2018 від відповідача до суду надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі МОУ та КЕВ міста Миколаїв до ТОВ «ДАР ЛТД» про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном.

За результатами розгляду, у задоволенні вказаного клопотання ухвалою суду від 10.10.2018 було відмовлено.

28.09.2018 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповіді на відзив, в яких відповідач наполягає, що твердження позивачів щодо належності спірної земельної ділянки Міністерству оборони України спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме, рішенням №18/14 від 20.10.1993 передавалось у користування власне містечко №93, тобто майновий комплекс, а не земельна ділянка; відповідно до свідоцтва про право власності на майно від 30.01.2006р. нежитловий об`єкт (військове містечко №93) належить державі в особі Верховної Ради України, а не в особі Міністерства оборони України та в оперативне управління військове містечко №93 було передане військовій частині № НОМЕР_2 , що також підтверджується вказаним правовстановлюючим документом. Також згідно з відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області вих. №337/115-18 від 03.08.2018 на адвокатський запит, в національній кадастровій системі відсутні дані про земельну ділянку за адресою: м.Миколаїв, вул. Московська, 62. Окрім цього, відповідач зазначає, що ТОВ «Стройінвест» не відноситься до військових формувань або військових частин, тому складання актів розбирання будівель та споруд, прийняття матеріалів після розбирання є обов`язком власника, тому сама тільки наявність об`єктів нерухомості у даних бухгалтерського обліку позивачів не є доказом їх існування та приналежності позивачу.

Ухвалою суду від 07.11.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.11.2018.

21.11.2018 від прокурора до суду надійшло клопотання про долучення доказів, що підтверджують приналежність оспорюваної земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Миколаїв, вул. Московська, 62 до земель оборони.

Суд залучив вказані документи до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 14.12.2018 суд призначив судове засідання на 21.12.2018.

У судовому засіданні 21.12.2018р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників учасників справі, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

20 жовтня 1993 року за №18/14 Миколаївською міською радою народних депутатів було прийнято рішення «Про відведення (вилучення) земельних ділянок підприємствам, організаціям, громадянам та затвердження матеріалів інвентаризації земель м.Миколаєва», відповідно до якого, зокрема, було прийнято рішення затвердити матеріали інвентаризації земель у користування земельними ділянками підприємствам, установам та організаціям згідно з переліком. В тому числі даним рішенням затверджено Миколаївському відділу морської інженерної служби Чорноморського флоту у постійне користування військове містечко 93, склади 1995, площею 1843 кв.м по вул. Московській, 62.

30.12.2005 за актом прийому-передачі будівель, споруд та території військового містечка № НОМЕР_1 , КЕС військової частини НОМЕР_3 здала, а КЕВ м.Миколаєва прийняла на облік казармено-житловий фонд згідно з доданим до дійсного акту опису №1; комунальні споруди, облаштування та об`єкти благоустрою військового містечка згідно з доданим до дійсного акту опису №2; земельна ділянка площею 0,1845 га, зайнята військовим містечком №93, окремими будівлями та спорудами; технічну документацію на казармено-житловий фонд, комунальні споруди та облаштування, документи на землекористування та інше згідно з доданим до дійсного акту опису №4.

В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.01.2006, з якого вбачається, що на нежитловий об`єкт (військове містечко №93), розташований за адресою м.Миколаїв, вул. Московська, 62 зареєстровано право власності за державою в особі Верховної Ради України з відміткою, що вказане майно знаходиться в оперативному управлінні військової частини №А 0954.

15.02.2006 за реєстр. №977 між дочірнім підприємством державної компанії «Укрспецекспорт» - державне підприємство «Укроборонсервіс», як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «СтройІнвест», як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю нерухоме військове майно: побутову будівлю в літері А загальною площею 80,2 кв.м; гараж в літері Д загальною площею 122,7 кв. м; частину навісу з обшивкою-складу в літері М загальною площею 91,5 кв.м; частину складу в літері Ж (приміщення №№1-1, 2-1, 2-2, 3-І) загальною площею 334,8 кв.м, що складає 73/100 частки, що розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул. Московська, 62, а покупець зобов`язався прийняти вказане майно та сплатити ціну відповідно до умов договору. Майно розташоване в військовому містечку №93, будівлі: №1 побутова будівля, №2 гараж, №3 склад, №4 навіс (навіс з обшивкою-складу).

Умовами пункту 1.2 вказаного договору визначено, що майно належить державі в особі Верховної Ради України в оперативному управлінні військової частини №А0954 Міністерства оборони України.

Вказаний договір був зареєстрований належним чином у Державному реєстрі правочинів та нерухоме майно було передане товариству «СтройІнвест» за відповідним актом приймання-передачі, що підтверджується відповідними витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 15.02.2006 №2088204 та актом приймання-передачі від 27.02.2006, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.47-48 т.1).

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради рішенням від 23.05.2008 за №1192 надав дозвіл товариству з обмеженою відповідальністю «СтройІнвест» на проведення робіт по знесенню нежитлових будівель літ. «Ж1-1», «Ж111-1», «ЖІV 2» та частини навісу літ. «М1-1» по вул. Московській, 62.

В подальшому, Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області 02.07.2014 було зареєстровано за ТОВ «СтройІнвест» право власності на нежитловий об`єкт загальною площею 629,2 кв.м, розташований за адресою: м.Миколаїв, вул. Московська, 62, що підтверджується наданою позивачем копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно №23687361 від 02.07.2014 (а.с.53 т.1).

Згідно з наданою позивачем довідкою Управління Держземагентства у Миколаївській області від 27.01.2015 №334/751-2/1300, за даними державної статистичної звітності (форма 6-зем) станом на 01.01.2015 земельна ділянка по вул. Московській 62 в Ленінському районі м.Миколаєва обліковується за військовим містечком №93 (раніше в/м №126), площа земельної ділянки становить 0,1843 га.

15 червня 2018 року Квартирно-експлуатаційним відділом м.Миколаєва було проведено позапланову перевірку використання земельної ділянки, будівель та споруд військового містечка №126 загальною площею 0,1800 га, яка розташована за адресою: м.Миколаїв, вул. Московська, 62. За результатами такої перевірки був складений акт обстеження, копія якого надана суду (а.с.62-63 т.1).

У даному акті КЕВ м.Миколаєва зазначила, що право постійного користування земельною ділянкою за Міністерством оборони закріплено на підставі рішення Миколаївської міської ради народних депутатів №18/14 від 20.10.1993. Також, у акті зазначено, що під час обстеження земельної ділянки військового містечка №126 виявлено, що на території земельної ділянки, що за цільовим призначенням належить до земель оборони, без відповідного дозволу Міністерства оборони України в особі законного землекористувача КЕВ м.Миколаєва, здійснюється забудова земельної ділянки. Після розібрання будівель за генпланом №4 а також складу (частково) №3 не було допущено на територію представників КЕВ м.Миколаєва для складання акту розбирання будівель та споруд, що передбачено п. 5.10 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення ЗСУ, затвердженого наказом МОУ від 03.07.2013 №448. На території військового містечка №126 під час здійснення перевірки, вихідних будівельних матеріалів, що залишились після розібрання будівель та споруд, комісією не виявлено.

Наразі, з наданої позивачем Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №101776296 від 27.10.2017 вбачається, що власником нежитлового об`єкта загальною площею 629,2 кв.м, який розташований за адресою: м.Миколаїв, вул. Московська, 62, є ТОВ «ДАР ЛТД».

Прокурор у позові стверджує, що незважаючи на часткове володіння ТОВ «ДАР ЛТД» об`єктами нерухомості за вищевказаною адресою, останні, в порушення вимог статей 126,126 Земельного кодексу України, використовують для своїх потреб і решту 27/100 частки земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні держави в особі КЕВ м.Миколаєва та здійснює на даній самовільно зайнятій частині земельної ділянки (27/100) будівництво споруд, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Як на підтвердження факту самовільного використання земельної ділянки та будівництва ній споруд прокурор посилається на акт обстеження земельної ділянки, будівель та споруд від 15.06.2018.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судових засіданнях в ході розгляду справи, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Нормами статті 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не можу біти примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до норм ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Приписами частини 1 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з положеннями ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 статті 153 Земельного кодексу України встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті ділянки підлягають поверненню власниками землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян чи юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.

Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин. Якщо на момент подання позову правопорушення, що є об`єктом негаторного позову, припинилося, то підстав для задоволення позову у суду немає.

Умовою задоволення негаторного позову позивача є встановлення судом факту протиправності дій відповідача. При цьому задоволення позовних вимог позивача не залежить від наявності вини відповідача.

Позивачем не оспорюється користування відповідачем 73/100 частки земельної ділянки, що розташована під об`єктом нерухомості, який належить відповідачу.

Натомість прокурор зазначає, що відповідач вчинив самовільне зайняття 27/100 часток земельної ділянки та здійснює там будівництво інших нерухомих об`єктів, право власності на які наразі ні за ким не зареєстровано.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що межі часток, на які посилається прокуратура, не визначені; сторонами не було визначено та врегульовано порядок користування земельною ділянкою по вул.Московській, 62, в тому числі порядок користування земельною ділянкою під нерухомим майном, яке займає 73/100 часток земельної ділянки, та залишку 27/100 часток спірної земельної ділянки. Зокрема, такий порядок не врегульований ані умовами договору купівлі-продажу від 15.02.2006, ані жодним іншим документом між КЕВ м.Миколаєва та ТОВ «ДАР ЛТД».

При цьому, з наявного в матеріалах справи листа Військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону України від 18.07.2018 №7-2/3114 вих-18 вбачається, що достеменно не відомо, ким саме і в який проміжок часу порушено вимоги землекористування та збудовано об`єкти нерухомості на спірній земельній ділянці. Оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 73/100 частки земельної ділянки, що розташована за адресою: м.Миколаїв, вул. Моковська, 62, на теперішній час перебувають у володінні ТОВ «ДАР ЛТД», тому прокурором у позовній заяві відповідачем визначено саме ТОВ «ДАР ЛТД» (а.с.85-86 т.1).

Відповідач стверджує, що спірна земельна ділянка по вул.Московській, 62 у м.Миколаєві не має кадастрового номеру та не зареєстрована у Держгеокадастрі.

Вказане підтверджується копією листа Відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській обласні від 03.08.2018 №337/115-18, відповідно до якого у національній кадастровій системі відсутні дані про земельну ділянку за адресою: м.Миколаїв, вул.Московська, 62.

Прокурором на позивачами не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка по вул.Московській, 62 у м.Миколаєві має кадастровий номер та зареєстрована у Держгеокадастрі саме за КЕВ м.Миколаєва або Міністерством оборони України.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави вважати доведеним факт наявності у позивачів права на володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається невстановленість прокурором особи, яка фактично порушує права позивачів стосовно спірної частини земельної ділянки.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що саме ТОВ «ДАР ЛТД» здійснило самовільне зайняття спірної частини земельної ділянки та будує там об`єкти (об`єкт) нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Прокурор не надав суду належних та допустимих доказів того, що спірна частина земельної ділянки належить на праві власності або постійного користування КЕВ м.Миколаєва або Міноборони України, а також того, що саме ТОВ «ДАР ЛТД» здійснив самовільне зайняття цієї частини земельної ділянки та будує там об`єкти нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI Перехідні положення ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 02 січня 2019 року.

Суддя М.В. Мавродієва