Рішення

від 26.12.2018 по справі 613/603/18

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 613/603/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Каліберди В.А.,

з участю секретаря В'юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління державної казначейської служби у Богодухівському районі Харківської області про стягнення майнової шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення майнової шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01 квітня 2015 року Богодухівським районним судом Харківської області було відкрито провадження по справі №613/459/15-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення солідарно на користь позивача суму боргу за договором позики від 19.08.2012 року в розмірі 12939,47 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 337071,80 грн; стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача суму боргу за договором позики від 19.08.2011 року в розмірі 9785,76 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 254918,00 грн; стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача суму боргу за договором позики від 19.09.2011 року в розмірі 9607,55 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 250275,64 грн.

З метою захисту своєї власності, а саме грошових коштів, позивачем ОСОБА_1 було подано до Богодухівського районного суду заяву про забезпечення позову від 23.02.2015 року, в обгрунтування якої позивач зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з серпня 2013 року ухиляються від виконання своїх боргових зобов'язань за відповідними договорами позики, постійно посилаються на складний майновий стан та тимчасові труднощі. Невиконання відповідачами по даній справі своїх обов'язків перед позивачем протягом тривалого часу свідчить про недобросовісність відповідачів та їх бажання уникнути відповідальності з повернення належних позивачеві коштів. В цій заяві позивач звертав увагу Богодухівського районного суду, що відповідачі по даній справі володіють певним майном, за рахунок якого може бути погашена заборгованість перед позивачем, тому відчуження належного їм майна може бути наслідком невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. У зв'язку з чим позивач прохав Богодухівський районний суд Харківської області накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, грошові кошти, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в межах ціни позову, а також накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 6320884500:02:001:0158, яка знаходиться в с. Кленове, Богодухівського району, та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Однак, за результатами розгляду даної заяви Богодухівський районний суд Харківської області 01.04.2015 року постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову від 23.02.2015 року. Після чого відповідач ОСОБА_2 скористалась відсутністю будь-яких заборон чи обтяжень з боку Богодухівського районного суду Харківської області на належне їй майно та 15 червня 2015 року безперешкодно вжила заходів, спрямованих на невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду по даній справі, що полягало у передачі на підставі відповідного договору дарування третій особі майна, належного ОСОБА_2 на праві приватної власності, а саме : ? частини кафе, розташованого по вул. Леніна №8 в с. Кленове, Богодухівського району, Харківської області та ? частину будинку, розташованого по вул. Молодіжній №7 в с. Кленове, Богодухівського району, Харківської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

02 грудня 2016 року рішенням Богодухівського районного суду Харківської області по справі №613/459/15-ц позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково - вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача суму боргу за розпискою-договором від 19.09.2011 року в розмірі 151778,14 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 19128,18 грн., разом - 170906,32 грн.; вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь позивача суму боргу за розпискою-договором від 19 серпня 2012 року в розмірі 217924,70 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 23114,89 грн., разом - 241039 грн. 59 коп.; вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати в розмірі 2410,39 грн.; вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача судові витрати в розмірі 1243,61 грн.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області набрало законної сили 21 березня 2017 року. Згідно даного рішення відповідача по справі №613/459/15-ц ОСОБА_2 зобов'язано сплатити на користь позивача суму коштів у загальному розмірі 121724 грн. 99 коп.

Станом на день подання позову рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 02.12.2016 року ОСОБА_2 добровільно не виконано. Кошти, належні позивачеві, у розмірі 121724,99 грн. останнім не отримано.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що внаслідок постановленої Богодухівським районним судом Харківської області ухвали від 01.04.2015 року про відмову в забезпеченні позову по справі №613/459/15-ц, у ОСОБА_2 відсутнє будь-яке майно, на яке можливо накласти арешт у порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження , з метою його реалізації для подальшого передання коштів позивачу в рахунок погашення боргу за рішенням суду від 02.12.2016 року.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 вважає, що неправомірними діями Богодухівського районного суду Харківської області йому завдано майнової шкоди у розмірі 121774,99 грн.

В судовому засіданні представник позивача - ПП Юридична компанія Право Груп позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав повністю та прохав їх задовольнити.

Представник відповідача - держави Україна в особі Управління державної казначейської служби у Богодухівському районі Харківської області в судовому засіданні, яке відбулося 27.11.2018 року, заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та пояснила, що підставою для стягнення майнової шкоди за доводами представника позивача є те, що 01.04.2015 року Богодухівський районний суд Харківської області постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову від 23.02.2015 року №81, після чого відповідач по справі ОСОБА_2 здійснила дарування на підставі договору дарування третій особі майна, що належало їй на праві приватної власності, а саме ? частини кафе, розташованого по вул. Леніна №8 в с. Кленове, Богодухівського району та ? частину будинку, розташованого по вул. Молодіжній №7 в с. Кленове, Богодухівського району, Харківської області.

Згідно інформації з ЄДРСР 21.05.2015 року у справі №613/459/15-ц представник позивача заявила клопотання про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо відчуження або будь-якої перереєстрації земельної діялнки за кадастровим номером 6320884500:02:001:0158, розташованої за адресою с. Кленове Богодухівського району Харківської області. Зазначена заява судом задоволена. 18.06.2015 року представник позивача за заявою №330 про забезпечення позову просить суд накласти арешт на приміщення магазину, що знаходиться за адресою с. Кленове Богодухівського району Харківської області та належить ОСОБА_2, а не як зазначено у позовній заяві накласти арешт на майно, а саме ? частини кафе, за адресою с. Кленове Богодухівського району та ? частину будинку, за адресою - вул. Молодіжна №7, с. Кленове Богодухівського району Харківської області. Лише 20.07.2015 року за заявою №429 про забезпечення позову представник позивача просить Богодухівський районний суд Харківської області накласти арешт на майно, яке до 15 червня 2015 року на праві часткової приватної власності належало ОСОБА_2, а саме: ? частини кафе, розташованого по вул. Леніна №8 в с. Кленове Богодухівського району та ? частину будинку, розташованого по вул. Молодіжній №7 в с. Кленове Богодухівського району Харківської області, що на праві часткової приватної власності належить ОСОБА_3, а саме: ? частину кафе, розташованого по вул. Леніна №8 в с. Кленове Богодухівського району та ? частину будинку, розташованого по вул. Молодіжній №7 в с. Кленове, Богодухівського району, Харківської області.

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що представник позивача ОСОБА_1 лише після реєстрації договору дарування третій особі (15.06.2015 року) ? частини кафе та ? частини будинку звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з заявою про забезпечення позову з проханням накласти арешт на зазначене майно, тобто після того, як майно перейшло у власність третьої особи. В результаті чого 24.07.2015 року Богодухівський районний суд Харківської області заяву про забезпечення позову задовольнив частково, а саме накладено арешт на належне ОСОБА_3 майно. Також, згідно інформації з ЄДРСР 27.07.2015 року Богодухівським районним судом Харківської області по справі №613/995/15-ц прийнята ухвала, в якій заява ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволена частково, заборонено відповідачам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження майна - ? частини кафе та ? частини будинку, які належать ОСОБА_5

Окрім цього, в позові представник позивача зазначає, що ухвала від 01.04.2015 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову стала причиною неможливості повернення позивачем своїх грошових коштів, які повинна сплатити ОСОБА_2 Однак, представником позивача не надано жодного доказу забезпечення виконання ухвали суду від 24.07.2015 року, якою накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_3, відповідно до Закону України Про виконавче провадження . Так, згідно інформації Богодухівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області встановлено, що позивач з виконавчим документом у справі №613/459/15-ц від 02.12.2016 року до Відділу ДВС не звертався. На виконанні у Відділі ДВС перебувають виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_3 лише судових витрат. Тобто позивач взагалі не звертався до Відділу ДВС для примусового виконання виконавчого документу у справі №613/459/15-ц від 02.12.2016 року для стягнення суми боргу.

Також представник відповідача зазначив, що відповідно до п.5 с.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді, які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком, що набрав законної сили. Вищою радою правосуддя скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду, а тому вважають, що суддя Богодухівського районного суду Харківської області при постановленні ухвал по справі №613/459/15-ц діяв згідно норм цивільного процесуального законодавства.

Окрім цього, представник відповідача зазначив, що Управління Державної казначейської служби у Богодухівському районі не наділене повноваженнями щодо представництва інтересів Держави в органах судової влади. Державна казначейська служба України може бути лише співвідповідачем у зазначеній справі, але не її територіальні органи. Представляти інтереси держави має право Міністерство юстиції України.

В дане судове засідання представник відповідача не з'явився, однак надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та про підтримання пояснень, наданих у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 квітня 2015 року Богодухівським районним судом Харківської області було відкрито провадження по справі №613/459/15-ц за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Приватного підприємства Юридична компанія ПРАВО ГРУП до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про стягнення коштів.

Також до зазначеної позовної заяви додано заяву про забезпечення цього позову.

Ухвалою судді Богодухівського районного суду Харківської області від 01 квітня 2015 року у задоволенні заяви ПП Юридична компанія ПРАВО ГРУП в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено з тих підстав, що суддя не вбачає підстав та необхідності для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки не надано даних про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Не надано підтвердження того, що змінилися певні обставини, які обґрунтовують необхідність забезпечення позову, позивач не довів наявність підстав для забезпечення позову, не надав відповідні для цього докази, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК України .

В судовому засіданні при розгляді даної справи представником позивача було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчинять дії щодо відчуження або будь-якої перереєстрації земельної ділянки за кадастровим №6320884500:02:001:0158, розташованої за адресою с. Кленове Богодухівського району Харківської області.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 21.05.2015 року заяву представника позивача було задоволено.

24 липня 2015 року в судовому засіданні при розгляді справи №613/459/15-ц представником позивача ОСОБА_1 було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно: 3/4 частини кафе за адресою вул. Леніна, 8 с. Кленове Богодухівського району Харківської області та 1/2 частини будинку за адресою вул. Молодіжна, 7 с. Кленове Богодухівського району Харківської області, які до 15.06.2015 року належали ОСОБА_2, 1/4 частини кафе за адресою вул. Леніна, 8 с. Кленове Богодухівського району Харківської області та 1/2 частини будинку за адресою вул. Молодіжна, 7 с. Кленове Богодухівського району Харківської області, що належать ОСОБА_3

Зазначене клопотання представника позивача ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 24.07.2015 року було задоволено частково, а саме в частині накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_3 оскільки майно, що належало ОСОБА_2, 15.06.2015 року нею було відчужено на користь третьої особи.

02 грудня 2016 року рішенням Богодухівського районного суду Харківської області по справі №613/459/15-ц позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково - вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача суму боргу за розпискою-договором від 19.09.2011 року в розмірі 151778,14 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 19128,18 грн, разом - 170906,32 грн.; вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 суму боргу за розпискою-договором від 19 серпня 2012 року в розмірі 217924,70 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 23114,89 грн, разом - 241039 грн 59 коп; вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 2410,39 грн; вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача судові витрати в розмірі 1243,61 грн.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області набрало законної сили 21 березня 2017 року. Згідно даного рішення відповідача по справі №613/459/15-ц ОСОБА_2 зобов'язано сплатити на користь позивача суму коштів у загальному розмірі 121724 грн. 99 коп.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача підставою для звернення до суду з даним позовом слугувала ухвала судді Богодухівського районного суду Харківської області від 01 квітня 2015 року, якою у задоволенні заяви ПП Юридична компанія ПРАВО ГРУП в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено з тих підстав, що суддя не вбачає підстав та необхідності для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, в зв'язку з чим позивач визначив вину Богодухівського районного суду Харківської області у завданні йому майнової шкоди на суму 121 724,99 грн., яка полягає у недотриманні Богодухівським районним судом Харківської області завдання цивільного судочинства та його основних засад (принципів), шляхом свідомого ігнорування Богодухівським районним судом Харківської області обставин, на які посилався позивач в обґрунтування своєї заяви від 23.02.2015 за вих. № 81 про забезпечення позову, а саме те, що відповідачі по справі вже довгий час ухиляються від повернення позивачеві грошових коштів за відповідними договорами позики, що свідчить про їх недобросовісну поведінку та бажання уникнути від виконання своїх зобов'язань, а також той факт, що відповідачі володіють певним майном, за рахунок якого може бути погашена заборгованість перед позивачем, тому відчуження відповідачами по даній справі належного їм майна може бути наслідком невиконання чи утруднення виконання можливого рішення. У наслідок залишення поза своєю увагою наведених позивачем аргументів, Богодухівський районний суд Харківської області постановив необґрунтовану ухвалу від 01.04.2015 року про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів в зазначеній вище редакції судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до статті 125 Конституції України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в Україні діють місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані та Верховний Суд України.

Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.

Отже, чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Аналогічну позицію висловлено у пункті 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

У Висновку № 3 (2002 ) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-3139цс16 від 01 березня 2017 року.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи ухвали Богодухівського районного суду Харківської області від 1 квітня 2015 року про відмову в задоволенні заяви ПП Юридична компанія Право груп про забезпечення позову, то ухвала оскарженню не підлягає, а тому відповідно до ч.2 ст. 293 ЦПК України (чинної на момент винесення спірних правовідносин), заперечення на ухвали, що не підлягаю оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Однак матеріали справи не містять доказів щодо апеляційного оскарження позивачем рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2016 року та включення до апеляційної скарги заперечення на ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 1 квітня 2015 року, тобто позивач не скористався своїм правом на апеляційне оскарження ухвали суду, якою, на його думку, йому завдано матеріальну шкоду.

Окрім цього, матеріали справи взагалі не містять відомостей щодо пред'явлення позивачем виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу згідно рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2016 року до примусового виконання та проведення виконавчих дій по його виконанню, а тому доказів щодо неможливості виконання судового рішення, як на це вказує позивач, як на підставу звернення до суду з позовом, позивачем не надано.

Натомість, як вбачається з відповіді Богодухівського РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області від 02.07.2018 №14.17-35/6214, на виконанні у відділі перебувала ухвала від 21.05.2015 №613/459/15-ц, видана Богодухівським районним судом Харківської області про заборону вчиняти будь -які дії щодо відчудження або будь - якої перереєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 6320884500:02:001:0158, розташованої за адресою: с. Кленове, Богодухівського району, Харківської області, що належить ОСОБА_2 на підставі державного акту серії ХР №112402 та 26.06.2015 року державним виконавцем винесена постанова про заборону вчиняти будь - які дії щодо земельної ділянки, а тому твердження позивача про відсутність у ОСОБА_2 будь - якого майна, на яке можливо накласти арешт, не відповідає дійсності.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Також, загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Також, відповідно до ч.5 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, однак матеріали справи не містять доказів встановлення в діях судді Богодухівського районного суду Харківської області, які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

За відсутності підстав для застосування ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-440цс16 від 25 травня 2016 року.

Окрім цього, як вбачається, з відповіді представника позивача на відзив, позовна заява ОСОБА_1 подана на підставі ст. 1174 ЦК України, то для відшкодування завданої позивачеві Богодухівським районним судом Харківської області шкоди, відповідачем слід визначити Державу в особі її відповідного органу державної влади - головного розпорядника державних коштів , яким є управління Державної казначейської служби у Богодухівському районі Харківської області, однак з вказаним твердженням представника суд не погоджується на підставі слідуючого.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою , Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України , Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.

Як вбачається з п.2 ч.3 ст. 148 Закону України Про судоустрій і статус суддів функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України, а тому з вищевикладеного слідує, що головним розпорядником коштів Богодухівського районного суду Харківської області є саме Державна судова адміністрація України, а не Управління Державної казначейської служби у Богодухівському районі Харківської області, як про це стверджує позивач.

Окрім цього, відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №215 від 15.04.2015 року Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Згідно зі ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Зазначеним порядком є Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників , який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 (зі змінами), відповідно до якого відшкодування шкоди здійснюється Державною казначейською службою України.

Крім того, Додаток 3 Закону України Про Державний бюджет України 2018 рік передбачає, що рахунок щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб відкритий в Державній казначейській службі України.

Пункт 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України говорить, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Згідно із ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України.

Отже, взявши до уваги вищевикладене, в територіальних органах Державної казначейської служби не передбачені бюджетні призначення на відшкодування шкоди.

З урахуванням ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.15 ЦК України (чинних на час звернення до суду з позовом) правом на зверненням до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд у таких справах повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

З 15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Згідно з п.п. 9 п. 1 Розділу ХІІ Перехідні положення ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ст. 89 ЦПК України , виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006року N3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі Руїз Торіха проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29; справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не було доведено сукупності вказаних обставин та не надано суду достатніх, належних і допустимих доказів, які б підтверджували заявлені ним вимоги, а саме, встановлення неправомірних дій Богодухівського районного суду Харківської області по відношенню до позивача та порушення Управлінням Державної казначейської служби у Богодухівському районі в Харківській області прав позивача, а тому виходячи із недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 125 Конституції України, ст.ст.1174,1176 ЦК України, ст.ст. 4,5,13,76-83,265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління державної казначейської служби у Богодухівському районі Харківської області про стягнення майнової шкоди - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1).

Управління державної казначейської служби у Богодухівському районі Харківської області (місцезнаходження: вул. Спортивна №5, м. Богодухів, Харківська область, код ЄДРПОУ: 37681882).

Суддя В.А.Каліберда