Ухвала
14 червня 2019 року
м. Київ
справа № 613/603/18
провадження № 61-10980ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 26 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 травня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління державної казначейської служби у Богодухівському районі Харківської області про відшкодування майнової шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Управління державної казначейської служби у Богодухівському районі Харківської області про відшкодування майнової шкоди, завданої йому внаслідок ухвалення незаконного судового рішення.
Позовна заява мотивована тим, що під час розгляду Богодухівським районним судом Харківської області іншої цивільної справи № 613/459/15-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення солідарно на користь позивача суми боргу за договором позики від 19 серпня 2012 року в розмірі 12 939,47 доларів США зазначений суд першої інстанції ухвалою від 01 квітня 2015 року безпідставно відмовив позивачу ОСОБА_1 у забезпеченні позову і не задовольнив його обґрунтовану заяву про накладення арешту на усе майно, яке належить відповідачам.
За відсутності будь-яких обмежень чи заборон ОСОБА_3 з метою уникнути виконання рішення суду 15 червня 2015 року відчужила третім особам своє майно, а саме: 3/4 частини кафе, розташованого по АДРЕСА_1 та 1/2 частину будинку, розташованого в тому ж селі по АДРЕСА_2 .
02 грудня 2016 року рішенням Богодухівського районного суду Харківської області по вказаній справі № 613/459/15-ц позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково - вирішено стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача суму боргу за розпискою-договором від 19 вересня 2011 року в розмірі 151 778,14 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 19 128,18 грн, разом - 170 906,32 грн; вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь позивача суму боргу за розпискою-договором від 19 серпня 2012 року в розмірі 217 924,70 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 23 114,89 грн, разом - 241 039,59 грн вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь позивача судові витрати в розмірі 2 410,39 грн; вирішено стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача судові витрати в розмірі 1 243,61 грн. На підставі ухвали апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2017 року вказане рішення суду першої інстанції набрало законної сили.
Однак, за відсутності у боржника ОСОБА_3 майна, на яке можливо звернути стягнення в межах виконавчого провадження, виявилось неможливим виконати ухвалене на користь позивача вищевказане рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2016 року, внаслідок чого з вини цього суду позивачу було завдано майнової шкоди у розмірі присудженої судом першої інстанції до стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості у сумі 121 724,99 грн.
Посилаючись на правову позицію, яка була викладена у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16 щодо відповідальності за завдану в таких випадках відповідно до статей 167, 174, 1166, 1173 ЦК України шкоду відповідає Держава в особі територіального органу Державної казначейської служби України, у даній справі - у Богодухівському районі, позивач просив відшкодувати на його користь 121 724,99 грн майнової шкоди.
Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 26 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 06 травня 2019 року рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 26 грудня 2018 року залишено без змін.
03 червня 2019 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 26 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 травня 2019 року, в якій, посилаючись на порушеннями судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є відшкодування майнової шкоди у розмірі 121 724,99 грн, що є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює ціну позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ураховуючи, що оскаржуване судове рішення прийняте у малозначній справі, а випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 26 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 травня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління державної казначейської служби у Богодухівському районі Харківської області про відшкодування майнової шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 14.06.2019 |
Оприлюднено | 20.06.2019 |
Номер документу | 82491977 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Гулейков Ігор Юрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні