Постанова

від 10.01.2019 по справі 325/686/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 10.01.2019 Справа № 325/686/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №325/686/16 Головуючий у 1 інстанції: Васильцов Г.А.

Провадження № 22-ц/807/115/19 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Бєлки В.Ю.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на ухвалу судді Приазовського районного суду Запорізької області від 17 травня 2018 року про відмову в забезпеченні позову ОСОБА_3 до Фермерського господарства МАРІЯ-2016 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ФГ МАРІЯ-2016 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, цільова призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 5,34 га,що розташована на території Воскресенської сільської ради Приазовського району Запорізької області, укладений 18 серпня 2017 року між ФГ МАРІЯ-2016 та ОСОБА_3

ОСОБА_3 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила заборонити ФГ МАРІЯ-2016 здійснювати будь-які дії щодо користування та обробітку або розпорядження земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Воскресенської сільської ради Приазовського району Запорізької області площею 5,34 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

В обґрунтування зазначила, що на час звернення розпочались весняно-польові роботи, відповідач може здійснювати дії, спрямовані на перешкоджання їй як власниці володіти та користуватися спірною земельною ділянкою.

Ухвалою судді Приазовського районного суду Запорізької області від 17 травня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою судді, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез'ясування обставин порушення її прав, безпідставність врахування роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, просить скасувати ухвалу суду та задовольнити заяву.

ФГ МАРІЯ-2016 подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що відсутня реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Учасники справи у судове засідання не з'явились, повідомлені про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 128, 130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки).

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст.ст. 371, 372 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Постановляючи ухвалу про відмову в забезпеченні позову про визнання недійсним договору оренди шляхом заборони ФГ МАРІЯ-2016 здійснювати будь-які дії щодо користування та обробітку або розпорядження земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Воскресенської сільської ради Приазовського району Запорізької області площею 5,34 га, кадастровий номер НОМЕР_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, вказаний вид забезпечення позову може вплинути на право володіння, користування та розпорядження майном суб'єкта господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому при виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Все це повинно бути мотивовано, а не шаблонний перепис диспозиції норми права. Тому не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків передбачених цим Кодексом.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, врахував зазначені норми процесуального права, заявлені позовні вимоги та дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для забезпечення позову з огляду на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, спірна земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовується ФГ Марія-2016 на підставі договору оренди землі від 18 серпня 2017 року, який на час розгляду питання є дійсним, а тому вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будь-які дії, щодо користування та обробітку або розпорядження вказаною земельною ділянкою може мати наслідком перешкоджання веденню господарської діяльності підприємства, а також може призвести до погіршення стану належного йому майна та інших негативних наслідків.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали судді суду першої інстанції. Ухвала є законною та обґрунтованою, постановлена з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу судді Приазовського районного суду Запорізької області від 17 травня 2018 року про відмову в забезпеченні позову у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 14 січня 2019 року.

Головуючий

Судді: