Постанова

від 19.06.2019 по справі 325/686/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.06.2019 Справа № 325/686/18

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 325/686/18Головуючий у 1-й інстанції Васильцова Г.А. Повний текст рішення складено 06.12.2018 року. Пр. № 22-ц/807/1091/19Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Маловічко С.В., Онищенко Е.А.

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства МАРІЯ-2016 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (а.с.2-5), в якому просила договір оренди земельної ділянки (цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 5,34 га, що розташована на території Воскресенської сільської ради Приазовського району Запорізької області), укладений 18 серпня 2017 року між Фермерським господарством МАРІЯ-2016 (код ЄДРПОУ 40723431, вул. Шкільна, 49, с. Воскресенка, Приазовський район, Запорізька область) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), зареєстрований 18.08.2017 р. КП Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації за № 21990202, - визнати недійсним.

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_3 ; вона, як спадкоємець після смерті матері, успадкувала право на земельну ділянку (пай) розміром 7,79 умовних га на території Воскресенської сільської ради Приазовського району. В грудні 2016 року до неї звернувся невідомий їй на той час чоловік, який назвався ОСОБА_4 та повідомив їй, що він є головою Воскресенської сільської ради та запропонував їй допомогу в оформленні спадщини та отриманні земельної ділянки у власність. Запевнивши її у доброчесності своїх намірів, шляхом умовлянь, ОСОБА_4 запропонував їй оформити довіреність з метою найшвидшого оформлення та реєстрації у державних органах земельної ділянки. Погодившись з ОСОБА_4 , 17.01.2017 року нею у присутності секретаря Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району надано ОСОБА_4 . довіреність на оформлення за нею спадщини її матері. Упродовж наступних місяців ОСОБА_4 займався оформленням спадщини. Протягом цього часу, вона на прохання ОСОБА_4 підписувала якісь документи, зміст яких вона не розуміла. Приблизно влітку 2017 року вона звернулася до ОСОБА_4 з проханням надати їй копії усіх документів, які вона підписувала та які свідчать про її право власності на земельну ділянку, ОСОБА_4 відповів, що він надавати їй нічого не зобов`язаний, та її земля вже перебуває у нього в довгостроковій оренді. З державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналася про те, що ОСОБА_4 , скориставшись її довірливістю та повною необізнаністю у юридичних питаннях, зміг не тільки зареєструвати на її ім`я право власності на земельну ділянку з присвоєнням кадастрового номеру, а й оформити договір оренди від її імені з невідомим їй ФГ МАРІЯ-2016 строком на 15 років. ФГ МАРІЯ-2016 зареєстрована за ОСОБА_5 - дружиною голови Воскресенської сільської ради ОСОБА_4 . Особисто вона ніколи не спілкувалася з посадовою особою ФГ МАРІЯ-2016 та питання укладення договору не обговорювала. За фактом шахрайських дій ОСОБА_4 вона звернулася із заявою до правоохоронних органів, триває досудове розслідування. Листом від 13 грудня 2017 року голова ФГ МАРІЯ-2016 ОСОБА_5 на її адресу надіслала екземпляр договору оренди та акт прийому-передачі. Зазначений договір від 18.08.2017 року нею не підписувався, міг бути підписаний під впливом обману під час оформлення спадщини ОСОБА_4 за довіреністю від її імені , орендну плату вона не одержувала, за фактом шахрайських дій звернулася до правоохоронних органів, а тому договір не відповідає її дійсній волі і підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 34) провадження у цій справі відкрито.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2018 року (а.с. 212-218) у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 227-230), з урахуванням доповнень до неї (а.с.240-242) просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29.12.2017 року №452/2017 ліквідовано зокрема: Апеляційний суд Запорізької області та утворено Запорізький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Запорізьку область з місцезнаходженням у місті Запоріжжі.

Указом Президента України № 297/2018 від 28.09.2018 Про переведення суддів судді Апеляційного суду Запорізької області переведені до Запорізького апеляційного суду, який почав роботу з 05 жовтня 2018 року.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Маловічко С.В. (т.с. 1 а.с. 232).

Відводів учасниками цієї справи суддям апеляційного суду та самовідводів суддями апеляційного суду у цій справі не заявлено.

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою із доповненнями відкрито (т.с. 1 а.с. 233), справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 1 а.с. 235).

Відповідач ФГ МАРІЯ-2016 подало апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі (т.с. 2 а.с. 9-11) та відзив на доповнення до апеляційної скарги позивача у цій справі (т.с. 2 а.с. 15-17).

Розгляд цієї справи, призначений на 27 лютого 2019 року не відбувся та був відкладений в порядку задоволення клопотання (т.с. 2 а.с.19-20) представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про його відкладення зв`язку із першою неявкою ОСОБА_1 через лікування останньої, яка бажає особисто приймати участь у цій справі в апеляційному суді (т.с. 2 а.с. 19-21).

У судовому засіданні 04 квітня 2019 року (т.с. 2 а.с. 29) розпочато розгляд цієї справи за відсутністю позивача та представника відповідача за присутністю представника позивача, оголошено перерву у розгляді цієї справи на стадії заявлення усного клопотання представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про дослідження доказів, який зобов`язався надати останнє у наступне судове засідання у письмовому вигляді.

У судовому засіданні 18 квітня 2019 року (т.с.2 а.с. 41-42) представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційному суду клопотання про дослідження доказів у цій справі у письмовому вигляді для долучення до матеріалів цієї справи (т.с. 1 а.с. 38-40), яке було розглянуто апеляційним судом, задоволено частково без виходу до нарадчої кімнати; заслухано доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, у розгляді справи оголошено перерву з урахуванням навантаженості колегії суддів апеляційного суду та відпустки судді-доповідача Гончар М.С. у період з 20.05.2019 року по 03.06.2019 року включно (т.с. 2 а.с. 61-62), в порядку задоволення клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яке було заявлено останнім після роз`яснення йому апеляційним судом в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України, з метою повного та всебічного перегляду апеляційним судом законності та обґрунтованості рішення суду в межах доводів апеляційної скарги позивача, права заявити останнє та наслідки незаявлення такого клопотання, а саме, що апеляційний суд буде переглядати законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі на підставі наявних у цій справі матеріалів та доказів.

Ухвалою апеляційного суду від 18 квітня 2019 року (т.с. 2 а.с. 44, 48-49) клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено;

- витребувано у КП Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації належним чином завірені копії всіх документів, які стали підставою для реєстрації 18.08.2017 року договору оренди земельної ділянки (цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 5,34 га, що розташована на території Воскресенської сільської ради Приазовського району Запорізької області), укладеного 18 серпня 2017 року між Фермерським господарством МАРІЯ-2016 (код ЄДРПОУ 40723431, вул. Шкільна, 49, с. Воскресенка, Приазовський район, Запорізька область) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) для долучення до матеріалів цієї справи;

- витребувано у ФГ МАРІЯ-2016 : - належним чином завірену копію договору оренди земельної ділянки (цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 5,34 га, що розташована на території Воскресенської сільської ради Приазовського району Запорізької області), укладеного 18 серпня 2017 року між Фермерським господарством МАРІЯ-2016 (код ЄДРПОУ 40723431, вул. Шкільна, 49, с. Воскресенка, Приазовський район, Запорізька область) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) для долучення до матеріалів цієї справи; оригінал договору оренди земельної ділянки (цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 5,34 га, що розташована на території Воскресенської сільської ради Приазовського району Запорізької області), укладеного 18 серпня 2017 року між Фермерським господарством МАРІЯ-2016 (код ЄДРПОУ 40723431, вул. Шкільна, 49, с. Воскресенка, Приазовський район, Запорізька область) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) для огляду у судовому засіданні 19 червня 2019 року о 14 годині 20 хвилині.

В автоматизованому порядку суддею Онищенко Е.А. замінено суддю Кочеткову І.В. у цій справі у зв`язку із тривалою відпусткою останньої (т.с. 2 а.с. 66-67).

Відводів учасниками цієї справи суддям апеляційного суду та самовідводів суддями апеляційного суду у цій справі не заявлено.

На виконання вищезазначеної ухвали апеляційного суду:

- відповідач ФГ МАРІЯ-2016 надало поштою апеляційному суду для долучення до матеріалів цієї справи належним чином завірену копію договору сторін оренди земельної ділянки (т.с. 2 а.с.56 60) та оригінал останнього, який був оглянутий апеляційним судом у судовому засіданні 19 червня 2019 року, відповідність наявної у матеріалах справи копії оригіналу посвідчено підписом судді-доповідача (т.с. 2 а.с. 56-58);

- КП Мелітопольске МБТІ надало поштою апеляційному суду відповідь (т.с. 2 а.с. 5253).

У судове засідання 19 червня 2019 року належним чином повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи (т.с. 2 а.с. 54, 64) позивач ОСОБА_1 та представник відповідача ФГ МАРІЯ-2016 вчетверте не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання ОСОБА_1 та представника відповідача ФГ МАРІЯ-2016 і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Галчанського С.В.(т.с. 1 а.с. 226).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який будь-яких клопотань не мав, та на запитання апеляційного суду у тому числі зазначав, що кримінальне провадження знаходиться у поліції, повідомлення про підозру нікому не вручено; сторона позивача вважала недоцільним у суді першої інстанції і вважає недоцільним в апеляційному суду заявляти клопотання про проведення почеркознавчої експертизи у цій справі щодо підпису позивача в договорі оренди; оригінал договору оглянутий стороною позивача, на ньому відсутні підписи позивача на всіх сторінках договору, наявний лише на останній, вона не заперечувала у суді першої інстанції, що могла підписати договір внаслідок омани з боку ОСОБА_4 ; перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга з урахуванням доповнень до неї, позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі, керувався ст. ст. 202, 203, 229, 230, 237, 238, 239, 319 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 209, 263-265 ЦПК України та виходив із відсутності підстав для задоволення позову позивача у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції - таким, що ухвалено з додержанням вимог закону, є обґрунтованим та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, 20 червня 1992 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено шлюб, після укладання якого дружині присвоєне прізвище ОСОБА_9 (витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00020298391, виданого 06.06.2018 року Приазовським районним відділом РАЦС ГТУЮ у Запорізькій області т.с. 1 а.с. 47-48).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачки - ОСОБА_10 (свідоцтво про смерть, копія т.с. 1 а.с. 9).

Після смерті ОСОБА_10 відкрилась спадщина, яка складається з права на земельну частку (пай), розміром 7,79 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває в колективній власності СПО Україна Воскресенської сільської ради Приазовського району Запорізької області. Право власності померлої на вказаний пай підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 , виданим Приазовською райдержадміністрацією 29.07.1998 року, зареєстрованим у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 29.07.1998 року за № 859 (копія т.с. 1 а.с. 8).

18.01.2017 року в с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області секретар Костянтинівської сільської ради ОСОБА_11 посвідчила та зареєструвала в реєстрі за № 33 Довіреність ОСОБА_1 (копія т.с. 1 а.с. 44), якою вона уповноважила ОСОБА_4 отримувати довідку в Приазовському відділі Держгеокадастру на земельний сертифікат її матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 для оформлення спадщини. Для чого надала йому право подавати від її імені заяви, отримувати необхідні довідки, документи, розписуватись за неї та виконувати всі інші дії, пов`язані з даною довіреністю.

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НВО 051875, виданим 24.02.2017 року державним нотаріусом Мелітопольської районної державної нотаріальної контори Володіною О.С., спадкоємицею права на вищевказану земельну частку (пай) ОСОБА_10 є її дочка ОСОБА_1 (копія т.с. 1 а.с. 10).

Земельна ділянка, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 5,34 га, що розташована на території Воскресенської сільської ради Приазовського району Запорізької області належить ОСОБА_1 на підставі розпорядження Про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) у приватну власність , виданого Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області 17.07.2017 року за № 216 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого 01.08.2017 року за № 93324959 т.с. 1 а.с. 11, 157-160).

18.08.2017 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ФГ МАРІЯ-2016 в особі керівника ОСОБА_5 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, що підтверджується договором оренди, зареєстрований в КП Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації від 18.08.2017 року за №21990202 та акт приймання-передачі об`єкта оренди від 18.08.2017 року (т.с. 1 а.с. 17-19, 161-166, т.с. 2 а.с. 56-58).

Встановлено, що клопотання про призначення почеркознавчої експертизи сторони у суді першої інстанції не заявляли, таке їх право було роз`яснено їм судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, є правочином.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом ст. 237 ЦК України представництво це правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (стаття 239 ЦК України).

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що згідно із довіреністю від 18.01.2017 року (т.с. 1 а.с. 44) ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_4 отримати довідку в Приазовському відділі Держгеокадастру на земельний сертифікат її матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 для оформлення спадщини.

Інших доручень із наданням будь-якій особі інших, або ширших повноважень матеріали справи не містять.

Ст. 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Таким чином, правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним.

В абз. 2 п. 20 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Крім того, обман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.

В силу вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Представник відповідача в судовому засіданні у суді першої інстанції визнав та не заперечував що ОСОБА_4 у 2016 та 2017 роках займав посаду голови Воскресенської сільської ради с. Воскресенка Приазовського району та що голова ФГ МАРІЯ-2016 ОСОБА_5 є його дружиною.

Зазначене також підтверджується наявними у матеріалах справи витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та декларацією ОСОБА_4 , яка знаходиться у відкритому доступі на сайті НАЗК (т.с. 1 а.с. 184-206) та витягом про реєстрацію актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб.

Ч. 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В матеріалах справи є копії матеріалів кримінального провадження №12017080140004468 від 13.10.2017 року (т.с. 1 а.с. 138-150). Згідно витягу з ЄРДР, зазначене кримінальне провадження порушено на підставі заяви ОСОБА_1 з приводу дій посадової особи сільської ради, яка з 18.01.2017 року, зловживаючи своїм службовим становищем, отримала від ОСОБА_1 довіреність на оформлення спадщини, після чого уклала довгострокову оренду земельної ділянки ОСОБА_1 із суб`єктом господарювання строком на 15 років. Зазначені дії попередньо кваліфіковані за ч. 2 ст. 364 КК України (т.с. 1 а.с. 83, 138).

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що вирок або ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності за зазначеним кримінальним провадженням не приймались. Правові наслідки дій чи бездіяльності будь-якої особи не встановлені, питання чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою не вирішено. Сам факт звернення позивача до правоохоронних органів та існування зазначеного кримінального провадження не доводять вказані в позовній заяві обставини, а є підтвердженням лише існування певного кримінального провадження. Самого ОСОБА_4 , позивачка у якості відповідача або третьої особи до участі в справі не залучала, позовних вимог до нього не пред`являла, предметом позову є договір оренди земельної ділянки укладений із Фермерським господарством Марія-2016 . Рішення у зазначеній справі не може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_4 , тому судом першої інстанції останній у якості третьої особи у цій справі залучений не був.

При вищевикладених правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставинах цієї справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку: доказів того, що відповідач у цій справі навмисно ввів позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, суду першої інстанції не надано. Також відсутні і докази того, що укладений правочин не відповідав волевиявленню та внутрішній волі його учасників. Правочин вчинений у передбаченій законом формі. Доказів того, що відповідач не має достатнього рівня освіти, або перебувала у хворобливому стані, тому не розуміла змісту документів, які підписувала суду першої інстанції також не надано. Своїм правом брати участь в судових засіданнях позивач не скористалась. Клопотання про призначення почеркознавчої експертизи по справі від учасників процесу не надходило.

Враховуючи, що згідно зі ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обов`язок доказування покладається на сторони, тому за відсутності належних та допустимих доказів, суд першої інстанції правильно вважав недоведеним фактом твердження позивачки про те, що договір оренди земельної ділянки міг бути нею підписаний тільки під впливом обману, оскільки вона не розуміла зміст документів, які підписувала.

При вищевикладених обставинах, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні підстави у цій справі для задоволення позову ОСОБА_1 до ФГ МАРІЯ-2016 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 із доповненнями до неї є такими, що дублюють доводи позовної заяви позивача у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача у цій справі, яку вона та її представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Надуманими є доводи сторони позивача про те, що оспорюваний у цій справі договір сторін має містити підпис ОСОБА_1 , як орендодавця, на кожній сторінці останнього. Достатнім є наявність одного підпису на договорі в кінці тексту договору, де зазначаються реквізити сторін.

Позивач та її представник не надали у матеріали цієї справи належних, допустимих доказів того, що підпис на оспорюваному договорі зроблений не ОСОБА_1 , а, відповідно, що була відсутня воля останньої на укладення вказаного договору з відповідачем.

Також позивач та її представник не надали у матеріали цієї справи належних, допустимих доказів того, що ОСОБА_1 була введена в оману відповідачем ФГ МАРІЯ-2016 при укладенні вищезазначеного договору сторін.

Відсутність з будь-яких причин на руках у орендодавця - позивача у цій справі деякий час екземпляру оспорюваного договору також не робить вищезазначений договір сторін недійсним.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України).

Сторонами у цій справі не оспорюється, що реєстрацією вищезазначеного оспорюваного договору сторін займалась сторона відповідача, тому апеляційний суд після надання відповідачем на виконання ухвали апеляційного суду оригіналу договору для огляду у судовому засіданні (т.с. 2 а.с. 55) та відповіді КП Мелітополське МБТІ (т.с. 2 а.с. 52), не вважав за доцільне витребувати у подальшому належним чином посвідчену копію останнього вже у відповідного реєстратора та копії документів, на підставі який останній був посвідчений. Учасники цієї справи такого клопотання в апеляційному суді не заявляли.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку.

Крім того, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України суд першої інстанції сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи: заслуховував пояснення сторін, досліджував докази сторін, витребував докази (т.с. 1 а.с. 34 зворот, 70), роз`яснював учасникам цієї справи та зокрема стороні позивача, право заявити клопотання про проведення у цій справі почеркознавчої експертизи тощо.

Проте, сторона позивача не вважала за доцільне у цій справі заявляти клопотання про призначення почеркознавчої експертизи чи залучати ОСОБА_4 в якості відповідача, змінювати правові підстави позову тощо у цій справі у суді першої інстанції.

Хоча, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування позивача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Позивач ОСОБА_1 та її представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2

Так, апеляційний суд також роз`яснював представникові позивача у судовому засіданні право заявити клопотання про проведення у цій справі почеркознавчої експертизи відносно підпису позивача на оспорюваному договір, проте, останній у судовому засіданні 19 червня 2019 року зазначав, що вважає недоцільним це робити.

Крім того, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Докази, передбачені ст. 367 ч. 2 ЦПК України, у цій справі сторонами апеляційному суду до апеляційної скарги чи відзиву на неї не надані.

Разом із тим, доказом, передбаченим ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі, який може бути прийнятий апеляційним судом до уваги на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах апеляційної скарги позивача, є належним чином посвідчена спочатку відповідачем та після огляду оригіналу договору у судовому засіданні апеляційним судом копія оспорюваного договору сторін оренди землі разом із актом акту прийому-передачі до нього (т.с. 2 а.с. 55-58), яка була надана відповідачем апеляційному суду на виконання ухвали апеляційного суду від 18 квітня 2019 року у цій справі (т.с. 2 а.с.44).

Оскільки, наявні у цій справі копії договору з актом (т.с. 1 а.с. 17-19, 161-166) не були посвідчені судом першої інстанції за результатами огляду у судовому засіданні оригіналу.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Встановлено, що хоча суд першої інстанції в оскаржуємому рішенні і послався на ст. 141 ЦПК України, але фактично суд першої інстанції оскаржуємим рішенням не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у тому числі у вигляді судового збору (т.с. 1 а.с. 225), сплаченого нею при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду у цій справі.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-368, 372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 24.06.2019 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Онищенко Е.А.