Рішення

від 15.01.2019 по справі 540/2345/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2345/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієвої О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до сільського голови Чонгарської сільської ради ОСОБА_2, Виконавчого комітету Чонгарської сільської ради про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати та коштів за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 (ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до сільського голови Чонгарської сільської ради ОСОБА_2 (сільський голова Чонгарської сільської ради ОСОБА_2, відповідач-1), Виконавчого комітету Чонгарської сільської ради (виконком Чонгарської сільської ради, відповідач-2), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження сільського голови Чонгарської сільської ради ОСОБА_2 № 44 від 12.10.2018 року "Про звільнення з посади секретаря ради та виконкому Чонгарської сільської ради ОСОБА_1";

- поновити на посаді секретаря Чонгарської сільської ради та виконавчого комітету Чонгарської сільської ради з 13.10.2018 року;

- стягнути з виконавчого комітету Чонгарської сільської ради на свою користь не сплачену заробітну плату;

- стягнути з виконавчого комітету Чонгарської сільської ради на свою користь заробітну плату за час вимушеного прогулу;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді секретаря ради та виконкому Чонгарської сільської ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що він займав посаду секретаря Чонгарської сільської ради та секретаря виконавчого комітету Чонгарської сільської ради на підставі рішення Чонгарської сільської ради від 06.06.2017 року №171 Про обрання секретаря ради та виконавчого комітету Чонгарської сільської ради . Проте розпорядженням сільського голови ОСОБА_2 № 9 від 26.02.2018 р. позивача було звільнено з займаної посади. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року у справі № 653/1064/1817 визнано протиправним та скасовано розпорядження сільського голови Чонгарської сільської ради від 26.02.2018 року № 9 про звільнення та поновлено позивача на посаді секретаря ради та виконкому Чонгарської сільської ради з 27.02.2018 року, стягнуто з виконавчого комітету Чонгарської сільської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, та допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді. Однак, сільський голова Чонгарської сільської ради ОСОБА_2 поновила позивача на посаді лише 11.10.2018 року на підставі розпорядження № 43 та 12.10.2018 року сільський голова Чонгарської сільської ради ОСОБА_2 винесла розпорядження № 44 Про звільнення з посади секретаря ради та виконкому Чонгарської сільської ради ОСОБА_1 . При цьому позивач зауважує, що розрахунку із заробітної плати та інших передбачених законом платежів їй не проведено та не виплачено. Підставою для прийняття спірного розпорядження про звільнення стало винесення постанови Генічеського районного суду Херсонської області від 05.10.2017 року та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 року у справі № 653/2202/17, якими поновлено на посаді секретаря Чонгарської сільської ради ОСОБА_3.

Позивач вважає вказані дії відповідачів протиправними, а тому звернулась за захистом своїх прав до суду. Зазначає, що жодних рішень щодо дострокового її звільнення з займаної посади Чонгарською сільською радою не приймалося. Посилання у спірному розпорядженні на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 року у справі № 653/2202/17 як на підставу звільнення вважає недоречними тому, що цією постановою не було визнано незаконними рішення про обрання ОСОБА_1 на посаду секретаря ради та виконкому.

Позивач зауважує на тому, що згідно положень Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", посада секретаря сільської ради є виборною посадою, на яку особа обираються або затверджуються відповідною радою, обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад, повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради. Тобто посада секретаря ради є виборною посадою, призначення та звільнення з даної посади відбувається виключно на підставі рішення відповідної ради, а положення Закону України "Про місцеве самоврядування" щодо порядку звільнення секретаря сільської ради в даному випадку є спеціальними по відношенню до норм КЗпП України. Крім того, позивач вказує на те, що негайному виконанню підлягає рішення суду в частині поновлення позивача на посаді секретаря ради та виконкому Чонгарської сільської ради з 13.10.2018 року та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалою суду від 19.11.2018 року відкрите спрощене провадження в адміністративній справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні 05.12.2018 року, відповідачам запропоновано надати суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 19.11.2018 року клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, розгляд справи вирішено проводити в режимі відеоконференції.

03.12.2018 року від відповідачів надійшла заява про перенесення судового засідання на іншу дату з метою складання та подання суду відзиву на позовну заяву разом із додатковими доказами по справі.

04.12.2018 року відповідачами суду надано відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідачі не погоджуються із заявленими позовними вимогами та просять суд відмовити у задоволенні позову. Пояснюють, що рішенням позачергової сесії Чонгарської сільської ради було звільнено з займаної посади секретаря ради та виконкому Чонгарської сільської ради ОСОБА_3, а іншим рішенням сесії Чонгарської сільської ради було обрано секретарем Чонгарської сільської ради та виконавчого комітету ради ОСОБА_1 На підставі постанови Генічеського районного суду Херсонської області та Одеського апеляційного адміністративного суду розпорядженням виконавчого комітету Чонгарської сільської ради поновлено на посаді попереднього секретаря ради та виконкому Чонгарської сільської ради ОСОБА_3, ОСОБА_1 було звільнено із посади секретаря ради та виконкому сільської ради оскаржуваним розпорядженням Чонгарського сільського голови № 44.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року (справа № 653/1064/18), позовну заяву ОСОБА_1 щодо визнання противоправним та скасування розпорядження сільського голови ОСОБА_2 від 26.02.2018 року № 9 про звільнення з займаної посади було задоволено повністю. Проте вказане рішення суду не набрало законної сили. Крім того, відповідач зазначає, що звернулась за роз'ясненням щодо виконання даного рішення суду в частині негайного поновлення ОСОБА_1 та сплати їй місячного середнього заробітку. Проте відповідачем була отримана відповідь щодо роз'яснення рішення суду після повернення справи з суду апеляційної інстанції.

На виконання рішення суду та виконавчого листа про відкриття виконавчого провадження, розпорядженням сільського голови 11.10.2018 року та 12.10.2018 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду секретаря ради та виконкому та звільнена з такої, відповідно.

Законність прийнятого спірного розпорядження обґрунтовує тим, що згідно ч.1, ч.2 ст.40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Таким чином відповідач вважає, що звільнення ОСОБА_1 відбулось на підставі п.6 ст.40 КЗпП України після набрання рішенням суду законної сили, а саме з підстав поновлення судом на посаді працівника, який раніше виконував цю роботу - попереднього секретаря Чонгарської сільської ради ОСОБА_3 А згідно норм чинного законодавства, рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника з займаної посади виконується автоматично, та не передбачає вчинення будь-яких додаткових дій, як то винесення цього питання на голосування ради та прийняття з цього питання окремого рішення, оскільки таке поновлення на посаді відбувається саме органом що розглядає трудовий спір, а не роботодавцем чи іншою уповноваженою особою (ВССУ, справа №223/30/16-ц від 25.09.17 р., постанова ВСУ від 01.03.2018 р. у справі №818/149/17, постанова ВСУ від 11.04.2018р. у справі №820/2166/17). Вважає, що до трудових відносин, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування застосовуються перш за все положення Кодексу законів про працю України, який доповнюють норми Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , та який є по відношенню до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні спеціальним, а не навпаки. А також вказує на те, що за змістом ст.. 20 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування передбачено цілий ряд підстав для припинення служби секретаря ради без відповідного на те рішення сільради.

Враховуючи викладене відповідачі вважають вимоги позивача необґрунтованими та помилковими, а тому просять відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання 05.12.2018 року сторони не прибули. За клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено на 19.12.2018 року, згідно ухвали суду від 06.12.2018 року за клопотанням позивача вирішено проводити наступне судове засідання в режимі відеоконференції.

В судове засідання 19.12.2018 року сторони не прибули, за клопотаннями сторін розгляд справи відкладено на 03.01.2019 року, згідно ухвали суду від 20.12.2018 року за клопотанням позивача вирішено проводити наступне судове засідання в режимі відеоконференції.

03.01.2019 року сторони в судове засідання прибули. Позивач наполягав на задоволені позовних вимог, з підстав викладених у позовній заяві. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідачів надав пояснення та зазначив, зокрема, що позивачу була нарахована та перерахована заробітна плата за два робочі дні, а саме 11.10 та 12.10.

Представник позивач зазначив, що не має наразі підтвердження про нарахування та перерахування заробітної плати позивачу за два дні.

Представник відповідача просила суд надати відповідну довідку в наступне судове засідання.

В судовому засіданні судом зобов'язано відповідача надати суду докази виплати позивачу заробітної плати згідно рішення суду, розгляд справи відкладено на 09.01.2019 року. Ухвалою суду від 03.01.2019 року за клопотанням позивача вирішено проводити наступне судове засідання в режимі відеоконференції.

09.01.2019 року сторони в судове засідання не прибули, надали заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Частиною 3 ст. 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За змістом ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши позицію сторін в судовому засіданні 03.01.2019 року, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Так, як було встановлено судом 25 травня 2017 року рішенням позачергової 26 сесії 7 скликання Чонгарської сільської ради № 155 було звільнено з займаної посади секретаря ради та виконкому Чонгарської сільської ради ОСОБА_3 Рішенням 27 сесії 7 скликання Чонгарської сільської ради №171 від 06.06.2017 року було обрано секретарем Чонгарської сільської ради та виконавчого комітету ради ОСОБА_1 06.06.2017 року позивач прийняла Присягу посадової особи органів місцевого самоврядування. Розпорядженням сільського голови Чонгарської сільської ради від 15.06.2017 року №26 ОСОБА_1 призначено на посаду секретаря ради та виконавчого комітету Чонгарської сільської ради із присвоєнням 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування.

26.02.2018 року розпорядженням сільського голови Чонгарської сільської ради № 9 ОСОБА_1 звільнена з посади секретаря Чонгарської сільської ради згідно п. 6 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ).

Позивач зазначає, що сільський голова Чонгарської сільської ради ОСОБА_2 поновила її на посаді лише 11.10.2018 року на підставі розпорядження № 43. Однак 12.10.2018 року сільський голова Чонгарської сільської ради ОСОБА_2 винесла розпорядження № 44 Про звільнення з посади секретаря ради та виконкому Чонгарської сільської ради ОСОБА_1 та 12.10.2018 року фактично незаконно звільнила позивача, здійснивши запис у трудову книжку, не надавши при цьому розрахунок із заробітної плати та інших передбачених законом платежів.

Позивач вважає такі дії відповідачів та своє звільнення з займаної посади протиправними та вчиненими з перевищенням наданих законом повноважень, посилаючись на те, що підставою для її звільнення з займаної посади не може бути рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 року по справі 653/2202/17, оскільки таким не було визнано протиправними рішення про обрання її на посаду. Крім того, вказує на те, що рішення про її звільнення було прийняте не сільською радою, а сільським головою одноосібно, що суперечить законодавству.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 року № 2493-III (Закон 2493-III) визначає правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування. За змістом статті 7 Закону 2493-III правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Отже, звільнення зі служби в органах місцевого самоврядування регулюються Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", на відносини, не врегульованих цим законом, поширюються норми законодавства про працю, зокрема Кодексу законів про працю України.

В ході судового розгляду справи встановлено, що оскаржуване рішення прийняте на виконання постанови Генічеського районного суду Херсонської області від 05.10.2017 року у справі №653/2202/17, яка залишена в силі постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 року. Вказаним рішенням визнано незаконними та скасовані рішення 24 сесії 7 скликання Чонгарської сільської ради № 134 від 25.04.2017 року та № 155 від 25.05.2017 року про звільнення з посади секретаря Чонгарської сільської ради ОСОБА_3 та поновлено її на відповідній посаді секретаря ради.

Як вбачається із оскаржуваного рішення - розпорядження сільського голови Чонгарської сільської ради Генічеського району від 12.10.2018 року №44 Про звільнення з посади секретаря ради та виконкому Чонгарської сільської ради ОСОБА_1 прийнято сільським головою Чонгарської сільської ради ОСОБА_2 на підставі пункту 6 статті 40 КзПпУ, а саме трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Тобто, рішення про звільнення позивача було прийнято з урахування положень трудового законодавства, у зв'язку із необхідністю поновлення на роботі ОСОБА_3, яка раніше займала посаду секретаря ради.

Водночас за правилами статті 3 Закону №2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Згідно статті 10 Закону №2493-III прийняття на службу секретаря сільської, селищної, міської ради здійснюється шляхом обрання відповідною радою.

Статтею 1 Закону №280-97 районні та обласні ради визначено як органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст; склад ради - кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку. Відповідно до ст.5 вказаного Закону система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. Тобто, селищна рада та голова селищної ради є самостійними складовими системи місцевого самоврядування. Згідно ч.1 ст.10 Закону №280-97 сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження сільських, селищних, міських рад визначено ст.ст.25-26 Закону №280-97.

Відповідно до ст.12 Закону №280-97 сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях. Пунктами 19 та 20 частини 4 статті 42 Закону №280-97 передбачено, що селищний голова здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими Законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесенні радою до відання її виконавчих органів; видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Таким чином, посада секретаря сільської ради є виборною посадою, на яку особи обираються або затверджуються відповідною радою.

На підставі пункту 4 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад.

За змістом частини 5 статті 50 Закону № 280/97-ВР повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.

Таким чином посада секретаря ради є виборною посадою, призначення та звільнення з даної посади відбувається виключно на підставі рішення відповідної ради.

Таким чином, положення Закону України "Про місцеве самоврядування" щодо порядку звільнення секретаря сільської ради в даному випадку є спеціальними по відношенню до норм КЗпП України. Слід зазначити, що КЗпП України містить законну підставу для звільнення позивача із займаної посади - поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, проте звільнення повинно відбуватись у спосіб, передбачений Законом України "Про місцеве самоврядування".

Тобто, звільнення позивача із займаної посади повинно здійснюватися не одноособово за розпорядженням голови сільської ради, а шляхом таємного або відкритого голосуванням більшістю голосів на сесії сільської ради з підстав визначених у Законі України Про місцеве самоврядування в Україні та оформлюватись, саме рішенням сільської ради. Згідно частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що питання звільнення секретаря Чонгарської селищної ради ОСОБА_1 не було розглянуто на пленарному засіданні Чонгарської сільської ради та щодо цього питання Чонгарська сільська рада рішення не приймала, суд вказує на порушення відповідачами порядку звільнення позивача, що є підставою для скасування спірного розпорядження.

Водночас спосіб захисту порушених прав та інтересів позивача, а саме поновлення позивача на посаді секретаря сільської ради не узгоджується із засадами організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, визначеним у преамбулі Закону № 280/97-ВР та загальним принципам, які передбачені приписами статі 2 КАС України. Відповідно до приписів статті 50 Закону № 280/97-ВР, сільська рада передбачає лише одну посаду секретаря. Тобто повноваження секретаря ради не можуть виконувати одночасно дві посадові особи.

Як вбачається із матеріалів справи, на цю посаду згідно рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 05 жовтня 2017 року та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року поновлено громадянку ОСОБА_3 Отже, у суду відсутня можливість поновити позивача на відповідній посаді, оскільки таким чином штучно утвориться перешкода для виконання попереднього рішення суду (постанова Генічеського районного суду Херсонської області від 05 жовтня 2017 року), що є порушенням конституційного принципу щодо обов'язковості судового рішення (частина 5 статті 124 Конституції України) та принципу поваги до остаточного рішення суду (Res judicata у світлі прецедентних рішень Європейського суду з прав людини). Таким чином, у задоволенні позовної вимоги щодо поновлення позивача на посаді секретаря суду необхідно відмовити.

Крім того, як встановлено судом під час розгляду даної справи правова позиція з даного питання була висловлена у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 року в адміністративній справі №653/1064/18 за позовом ОСОБА_1 до сільського голови Чонгарської сільської ради ОСОБА_2, виконавчого комітету Чонгарської сільської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження сільського голови ОСОБА_2 від 26.02.2018 року № 9 про звільнення із займаної посади; зобов'язати сільського голову ОСОБА_2 поновити позивача на посаді секретаря ради та виконкому Чонгарської сільської ради та виплатити компенсацію за час вимушеного прогулу.

Відтак, звільнення позивача на підставі розпорядження сільського голови Чонгарської сільської ради від 12.10.2018 №44 з посади секретаря ради та виконкому Чонгарської сільської ради на підставі п.6 ст.40 КЗпП України є таким, що здійснено не у спосіб встановлений законом та поза межами наданих сільському голові повноважень.

Що стосується позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.235 Кодексу Законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Оскільки судом визнано протиправним та таким, що підлягає скасуванню спірне розпорядження про звільнення від 12.10.2018 року №44, тому підлягає до стягнення середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.10.2018 року по 15.01.2019 року, оскільки повноваження позивача як секретаря ради та виконкому у вказаний період у встановленому законом порядку не були припинені.

Розрахунок середнього заробітку працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядом обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100).

Згідно норм абзацу третього пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Оскільки ОСОБА_1 звільнена зі служби повторно 12 жовтня 2018 року, проте з 27 лютого 2018 року фактично не працювала та не отримувала заробітну плату, оскільки тільки розпорядженням сільського голови від 11 жовтня 2018 року була поновлена на роботі з 27.02.2018 року, то сума виплат обчислюється за два попередні календарні місяці до звільнення - грудень 2017 року - січень 2018 року. Крім того, в судовому засіданні сторони підтвердили заробітна плата секретаря з вказаного періоду не змінилася.

Згідно із абзацом 2 пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 днем звільнення вважається останній день роботи. Враховуючи те, що ОСОБА_1 звільнено 12.10.2018 року, то цей день є останнім днем роботи позивача, за який проведено розрахунок при звільненні. Відтак, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд здійснює з наступного за днем звільнення дня, тобто з 13.10.2018 року.

Починаючи з 13.10.2018 року по 15.01.2018 року включно, вимушений прогул складає 63 робочих дні.

Як встановлено у рішенні Херсонського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 року №653/1064/18 згідно виданої Чонгарською сільською радою довідки від 20.04.2018 року № 02-16-с/17-06-2 про заробітну плату ОСОБА_1, середньоденна заробітна плата позивача вираховується з розрахунку: (оклад та ранг за грудень 2017 року + оклад та ранг за січень 2018 року) / кількість відпрацьованих днів за грудень 2017 року, січень 2018 року, та складає 209,87 грн. = (4570 грн. + 2655,71 грн.) / 33 роб. дні.

Сторони в судовому засідання 03.01.2019 року не заперечували проти зміни заробітної плати позивача.

Таким чином час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 13.10.2018 року по 05.01.2019 року включно складає 63 робочих дні, а тому стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 13221,81 грн. (209,87 грн. х 63 р.д. = 13221,81 грн.) з відрахуванням обов'язкових платежів.

Відповідно до п.п. 2,3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

На підставі статті 371 КАС України негайному виконанню підлягає стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4197,40 грн. з відрахуванням обов'язкових платежів.

Крім того, з посиланням на несвоєчасну виплату позивачеві роботодавцем усіх належних йому сум розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за 11.10. та 12.10.2018 року.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору (частина друга статті 117 КЗпП України).

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 27 квітня 2016 року по справі № 6-113цс16, від 15 вересня 2015 року по справі № 21-1765а15 та Верховного суду, викладену у постанові суду від 04 квітня 2018 року по справі №524/1714/16-а, яка є обов'язковою для всіх судів України.

У відповідності до п.5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Як вже було розраховано судом вище, середньоденна заробітна плата позивача складає 209,87 грн.

Оскільки позивач був звільнений 12.10.2018 року, а сума заробітної плати у розмірі 671.29 грн. йому виплачена лише 19.10.2018 року, тому кількість днів затримки розрахунку при звільненні (кількість робочих днів за період з 12.10.2018 по 19.10.2018 рр.), становить 6 робочих днів.

Враховуючи викладене та те, що позивачу відповідно до платіжних доручень від 19.10.2018 року №№ 199-202 була перерахована заробітна плата у розмірі 671.29 грн., роботодавцю належить виплатити позивачу заробітну плату за весь час затримки розрахунку у розмірі 587,93 грн. з розрахунку 209,87*6-671,29. Таким чином вимога про стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідачі не надали суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження сільського голови Чонгарської сільської ради № 44 від 12.10.2018 року про звільнення з посади секретаря ради та виконкому Чонгарської сільської ради ОСОБА_1

Стягнути з виконавчого комітету Чонгарської сільської ради (ЄДРПОУ 04400630, 75570, Херсонська область, Генічеський район, с. Чонгар, вул.. Гагаріна, буд. 18) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) заробітну плату за час затримки розрахунку у розмірі 587,93 грн. (п'ятсот вісімдесят сім гривень дев'яносто три колпійки).

Стягнути з виконавчого комітету Чонгарської сільської ради (ЄДРПОУ 04400630, 75570, Херсонська область, Генічеський район, с. Чонгар, вул.. Гагаріна, буд. 18) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 13221,81 грн. (тринадцять тисяч двісті двадцять одну гривню вісімдесят одну копійку).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4197,40 грн. (чотири тисячі сто дев'яносто сім гривень сорок копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дмитрієва О.О.

кат. 12.3