Рішення

від 22.05.2007 по справі 8/186пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/186пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.07                                                                                 Справа № 8/186пн

Суддя  господарського суду Луганської області Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «С і А», місто  Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромсоюз», місто Луганськ,

за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні  відповідача –Луганського міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», місто Луганськ, -

про визнання права власності,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –не з'явився;

від відповідача –Самарець А.М., - довіреність №б/н від 22.05.07 року;

від третьої особи –Тєбєкін В.В., - довіреність №б/н від 16.04.07 року, -

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про:

           1)визнання за ним права власності на нежитлове приміщення загальною площею 423 кв. м та окремо стоячий склад паливно-мастильних матеріалів (ПММ), які знаходяться за адресою: місто Луганськ, вул. Лутугинська, 1-г, які належать позивачу на підставі договору купівлі-продажу №7 від 17 серпня 2006 року та складаються з приміщень, позначених на викопіюванні, виданому Виконавчим комітетом Луганської міської ради від 24.07.2002 року як:

          1)приміщення №31 загальною площею 25 кв. м,

          2)приміщення №30 загальною площею 25,7 кв. м,

          3)приміщення №29 загальною площею 25,7 кв. м,

          4)приміщення №28 загальною площею 11,8 кв. м,

          5)приміщення №27 загальною площею 30,4 кв. м,

          6)приміщення №26 загальною площею 28,3 кв. м,

          7)приміщення №25 загальною площею 38,7 кв. м,

          8)приміщення №24 загальною площею 33,6 кв. м,

          9)приміщення №15 загальною площею 23,4 кв. м,

         10)приміщення №14 загальною площею 14,9 кв. м,

         11)приміщення №13 загальною площею  1,6 кв. м,

         12)приміщення №12 загальною площею 22,3 кв. м,

         13)приміщення №11 загальною площею 33,6 кв. м,

         14)приміщення №10 загальною площею 27,7 кв. м,

         15)приміщення №  9 загальною площею 26,3 кв. м;

          2)накладення арешту на майно відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромсоюз»(далі –ТОВ «Техпромсоюз», - відповідач), яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Лутугинська, 1-г, - з метою забезпечення позову.

          Ухвалою суду від 20.04.07 року останню вимогу задоволено: накладено арешт на вищеперелічене майно.

          На підставі статті 77 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерви з 20 квітня до 08 травня 2007 року та з 08 травня до 22 травня 2007 року – з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

          Представником позивача подано клопотання про відмову від здійснення  технічної фіксації судового процесу, яке не суперечить вимогам ст.ст. 4-4 та 81-1 ГПК України, а тому його  задоволено судом.

          Позивач до судового засідання, призначеного на 22.05.07 року, не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив,  про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не спрямував.

          Представники відповідача та третьої особи не заперечують проти розгляду спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності позивача.

           З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що:

           у двох попередніх судових засіданнях він позов підтримував у повному обсязі;

           заява про зміну позовних вимог або про відмову від позову до суду не надходила;

           термін судового розгляду спору спливає, -

суд, керуючись ст. 75 ГПК України, розглянув спір по суті за відсутності позивача, - на підставі наявних у справі доказів.

           Представник відповідача позов не визнав, про що заявив у судовому засіданні, яке відбулося 22.05.07 року; він також заперечує проти визнання договору №7 від 17.08.06 року дійсним та взагалі заперечує можливість укладення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, яке є предметом названого договору та цього спору.

           Оскільки засновниками ТОВ «Техпромсоюз»є Шапошников Олег Сергійович та Аннєнкова Тетяна Володимирівна, - тобто вони є співвласниками спірного майна, - ними надано два відзиви на позов -  з точки зору кожного окремого співвласника, - при цьому:

співвласник Аннєнкова Т.В. позов не визнає повністю та вважає, що:

1)згідно частині 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) господарський договір повинен бути скріплений підписами сторін та їх печатками, - а на спірному договорі купівлі-продажу №7 від 17.08.06 року печатки сторін відсутні;

2)Шапошников О.С. 22.08.06 року дійсно отримав грошові кошти за виробниче приміщення, розташоване за адресою: місто Луганськ, вул. Лутугінська, 1-г, , але у ній відсутнє посилання на те, яку саме суму він отримав по договору №7, дату якого у розписці також не вказано;

3)спірне майно Шапошниковим О.С. продано без згоди другого співвласника, а згідно Статуту ТОВ «Техпросоюз»питання продажу майна повинно було обговорюватися на загальних зборах учасників товариства;

4)спірне приміщення знаходиться за юридичною адресою відповідача, а вона не змінилася до цього часу, що свідчить про відсутність рішення власників про продаж майна, з приводу якого позивач звернувся до суду з позовом;

5)згідно ст. 657 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, однак у договорі №7 про такий намір сторін не сказано;

6)господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, згідно частині 1 ст. 207 ГКУ, може бути визнане недійсним.

Співвласник Шапошников О.С. позов також не визнав, про що зазначив у відзиві на позовну заяву (вих. б/н та без дати), в якій він ставить суд до відома про те, що:

1)попереджав позивача про те, що він вів з ТОВ «С і А»лише попередні переговори щодо продажу спірного майна, але він доводив до відома представника ТОВ «С і А»про те, що він не має права здійснювати продаж спірного майна без згоди другого співвласника.

Авансовий платіж (Шапошников О.С. не називає його суму) за спірне майно він отримав, оскільки «переговори з приводу відчуження вказаного приміщення проводилися ним  з чоловіком другого засновника –Аннєнкової Т.В., і заперечень з цього питання з його боку, на його (Шапошникова О.С.) погляд, не було, а тому ним і був отриманий авансовий платіж від Наконечного С.В.», який  ним «передано на зберігання Зацепіну А.В. (чоловікові Аннєнкової Т.В.). Оскільки Аннєнкова Т.В. у цей час знаходилася за межами України, я не мав можливості обговорити з нею питання продажу спірного майна, і між мною та Наконечним С.В. було досягнуто домовленості, що я (Шапошников О.С.) повністю вирішу питання продажу після повернення Аннєнкової Т.В. на територію України»;

2)договір №7 від 17.08.06 року, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 181 ГКУ, повинен бути не тільки підписаний сторонами, але і скріплений печатками сторін, однак останні на ньому відсутні, - оскільки цей договір «був лише чорновим варіантом»договору купівлі-продажу;

3)спірне приміщення згідно частині 3 ст. 139 ГКУ є основним фондом ТОВ «Техпромсоюз», воно є колективною власністю; Шапошников О.С. не є його одноосібним власником, а тому розпоряджатися  цим майном він не мав права;

4)згідно ч. 8 ст. 181 ГКУ у випадку, коли сторони не досягли згоди за всіма умовами господарського договору, цей договір вважається таким, що не відбувся.

Далі Шапошников О.С. ставить суд до відома про те, що він не відмовляється від продажу спірного майна, але лише за наявності на те згоди другого співвласника.

В резолютивній частині вищецитованого відзиву на позовну заяву він фактично виклав зустрічні позовні вимоги, а саме:

1.У зв'язку з відсутністю документів, які «підтверджують проведення угоди купівлі-продажу», оформлених у відповідності з чинним законодавством та відсутністю згоди Аннєнкової Т.В. на продаж спірного майна, - визнати угоду між ТОВ «Техпромсоюз»та ТОВ «С і А»такою, що не відбулася. Всі грошові кошти, отримані  від позивача в якості авансового платежу, будуть повернуті йому у повному обсязі.

2.Всі судові витрати  стягнути з позивача як зі сторони, внаслідок неправильних дій якої виник цей спір.   

Розглянувши відзив на позов, викладений Шапошниковим О.С., суд  вважає, що викладені у ньому доводи та  вимоги можуть бути прийняті до уваги при вирішенні цього спору лише як формальний відзив на позов з огляду на наступне:

а)  «відзив на позовну заяву»не оформлений належним чином, у тому числі: він не містить дати його складення, підпису особи, яка його склала, а також відомостей про посадове становище такої особи та її право на підписання відзиву на позов або зустрічної позовної заяви, - що суперечить вимогам ст.ст. 22, 54 та 59 ГПК України;

б) «відзив на позовну заяву»фактично містить зустрічні позовні вимоги, але оформлений з порушенням вимог: статтей 44-47- та 47-1 ГПК України, - оскільки при поданні цієї заяви порушено вимоги статтей 44-47 та 47-1 ГПК України, - тобто не сплачені державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення; статті 54 ГПК України, –щодо змісту позовної заяви;  статті 60 ГПК України, - щодо порядку подання зустрічного позову.

Представник третьої особи зі своїм ставленням до позову у судовому засіданні не визначився, заявивши, що у вирішенні спору покладається на розсуд суду; аналогічна позиція викладена у відзиві третьої особи на позовну заяву (вих. №15/43-1343).

          Заслухавши представників позивача та третьої особи, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов до наступного.

І.1. 13.10.1999 року виконавчим комітетом Луганської міської ради Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпромсоюз», ідентифікаційний код 30596765, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, у зв'язку з чим до ЄДРПОУ внесено реєстраційний запис за №13821050001000145.

16.06.2004 року тим же виконавчим комітетом Товариство з обмеженою відповідальністю «С і А», ідентифікаційний код 33008457, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, у зв'язку з чим до ЄДР внесено реєстраційний запис за №13821200000000274.

1.1. 12.03.2002 року між Закритим акціонерним товариством  фірми «Луганськмеблі»(продавець), - з одного боку, - та ТОВ «Техпромсоюз»(покупець), - з іншого боку, - укладено договір купівлі-продажу  будинку гаража та зарядної електрокар, які знаходяться у місті Луганську, вул. Лутугинська, 1 (один).

На земельній ділянці розташовані: приміщення червоного кутка цегляне під літерою 25-2; будинок гаража  та зарядної електрокар цегляний під літерою 24-1 площею 985,7 кв. м, склад ПММ (паливно-мастильних матеріалів) к/дик під  літерою 28-1, склад фанери при  з.д. лінії, з навісом, цегляний під літерою 31-1 (пункт 1 договору).

Продаж вчинено за 45 тис. грн. (п. 2).

Договір нотаріально посвідчено Другою Луганською державною нотаріальною конторою 12.03.2002 року, за реєстром №2-544.

12.06.2002 року виконавчим комітетом Луганської міської ради прийнято рішення №64/48 «Про присвоєння нової адреси будівлі гаражу та зарядної електрокар, розташованої за адресою: вул. Лутугінська, 1, - згідно пункту 1 якого будівлі гаражу та зарядної електрокар Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромсоюз», розташованим за адресою: вул. Лутугинська, 1, - присвоєно нову адресу: вул. Лутугинська, 1-г.

11.07.02 року  Луганське міське комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації»на підставі цього договору видало власнику вищезгаданих об'єктів нерухомості реєстраційне посвідчення №1265, згідно якому форма власності об'єкту - колективна.

           1.2.     16.08.2004 року між громадянином Макаровим Костянтином Вікторовичем (даруватель), -  з одного боку, - та Шапошниковим Олегом Сергійовичем (обдарований), - з іншого боку, - укладено договір, згідно якому даруватель подарував, а обдарований –прийняв у дар  частку у статутному фонді ТОВ «Техпромсоюз»у розмірі 50% (пункт 1.1-1.2 договору)  вартістю 3700 грн. (п. 1.4).

           Цей договір нотаріально посвідчено 16.08.04 року приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Владимировим  В.Ю., за реєстром №7546.

          Того ж дня, тобто 16.08.2004 року, між громадянином  Макаровим Костянтином Костянтиновичем (даруватель), - з одного боку, - та Аннєнковою Тетяною Володимирівною (обдарована), - з іншого боку, - укладено договір, згідно якому даруватель подарував, а обдарований –прийняв у дар  частку у статутному фонді ТОВ «Техпромсоюз»у розмірі 50% (пункт 1.1-1.2 договору)  вартістю 3700 грн. (п. 1.4).

           Цей договір нотаріально посвідчено 16.08.04 року приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Владимировим  В.Ю., за реєстром №7545.

          Як вбачається з пункту 1 розділу 4 «Статутний фонд Товариства» Статуту ТОВ «Техпромсоюз», а також Змін №2 до цього Статуту, -  загальна вартість статутного фонду  становить 7400 грн., який реально складається з:

           паперу для факсу  на суму 32 грн.;  телевізора «Соні»вартістю 1152 грн.;  холодильника «Норд»вартістю 1078 грн.; корпуса принтера лазерного «Хюллетт  Паккард-Лазер-Джет»вартістю 1258 грн., - загальною вартістю 3700 грн., що є часткою Макарова  Костянтина Вікторовича та становить 50 відсотків статутного капіталу;

           комп'ютера «Пентіум-ІІІ Целерон-366»вартістю 2348 грн.; паперу для факса вартістю 168 грн.; фотобарабана  «Хюллетт Паккард Лазер Джет»вартістю 1184 грн., - загальною вартістю 3700 грн., - що є часткою Макарова Костянтина Костянтиновича та  становить 50 відсотків статутного капіталу.

          2. У травні 2004 року між директором ТОВ «СІА»Наконечним Сергієм  Володимировичем та директором ТОВ «Техпромсоюз»Шапошниковим Олегом Сергійовичем укладено усний договір оренди  складського приміщення площею 423 кв. м, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Лутугинська, 1-г, з правом наступного викупу; вартість приміщення узгодили на рівні 30 тисяч доларів США. Термін укладення договору купівлі-продажу майна визначено не було.

          Наконечний С.В. взяв на себе зобов'язання: грошові кошти  за вищезгадане нерухоме майно сплатити ТОВ «Техпромсоюз»у вересні 2004 року.

          Сторони домовилися, що до укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна орендар буде сплачувати щомісячно орендну плату у розмірі 4,00 грн. за 1 кв.м, - що Наконечний С.В. фактично і здійснював.

          04.09.04 року, у зв'язку з відсутністю у нього коштів для сплати повної суми вартості майна, яке він домовився купити у власника, - Наконечний С.В. передав, а Шапошников О.С. –отримав передплату у сумі 3000 доларів США, - що підтверджується оригіналом розписки від 04.09.04 року, виданої Шапошниковим О.С. на користь Наконечного С.В. (долучена до матеріалів справи), - при цьому у тексті розписки  прямо сказано, що Шапошников О.С. «грошові кошти у сумі 3000 доларів США отримав в якості оплати за виробниче приміщення, яке розташоване за адресою: вул. Лутугинська, 1-г, згідно договору №… від…., укладеного між ТОВ «СІА»та ТОВ  «Промтехсоюз». Грошові кошти отримані в якості застави».

             У судовому засіданні Шапошников О.С. підтвердив факт отримання цієї суми коштів.

          Пізніше, у вересні 2004 року, Шапошникоів О.С. поставив вимогу про сплату Наконечним С.В. ще 3400 доларів США  «у зв'язку з простроченням платежу», - та отримав від Наконечного С.В. грошові кошти у сумі 3400 доларів США.

          У грудні 2004 року Шапошников О.С. отримав від Наконечного С.В. решту вартості нерухомого майна, про продаж якого він досяг домовленості з Шапошниковим О.С., а саме: 27 тисяч доларів США - та написав відповідну розписку, - при цьому Шапошников О.С. запевнив  Наконечного С.В. про те, що наступного дня (після отримання 27 тис. долл.) вони укладуть нотаріально засвідчений договір купівлі-продажу.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.05.07 року, як Шапошников О.С., так і представник ТОВ «Техпромсоюз»Зацепін О.В. підтвердили факт отримання грошових коштів у сумі 30 тисяч доларів США за спірне нерухоме майно.

У зв'язку з тим, що нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу у 2004 році укладено не було, - Шпошников О.С. запропонував Наконечному С.В. оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна одночасно з  вирішенням питання про приватизацію земельної  ділянки, на якій воно знаходиться.

Однак питання про приватизацію земельної ділянки впродовж 2005 року вирішено не було, а тому було відкладено і вирішення питання про оформлення договору купівлі-продажу спірного майна, яке на ній розташоване.

У 2006 році укладення договору купівлі-продажу спірного майна  з боку Шапошникова О.С. також не здійснювалося, оскільки він став посилатися на те, що другий співвласник  майна –Аннєнкова Т.В. –тимчасово знаходиться за межами України, а тому запевнив Наконечного С.В., що договір буде укладено одразу після її повернення до України.

17.08.2006 року між ТОВ «С і А»(покупець), - з одного боку, - та ТОВ «Техпромсоюз»(продавець), - з іншого боку, - укладено договір №7, згідно якому продавець –продав, а покупець –сплатив вартість виробничих приміщень площею 428,00 кв. м, які знаходяться за адресою: місто Луганськ, вул. Лутугинська, 1-г (пункт 1.1 договору); ціна продажу склала 150500 грн.  (пункт 3.1); оплату здійснено у формі стовідсоткової попередньої оплати (п.4.1).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного його виконання (п. 7.1); за згодою сторін його може бути пролонговано (п. 7.2).

          Будь-які застереження з боку продавця –про права третіх осіб на продане майно –у договорі відсутні.

          Договір містить юридичні адреси та підписи сторін.

          2.1.  22.08.06 року Шапошников О.С. написав розписку, згідно якій підтвердив факт отримання від Наконечного С.В. в якості оплати  за виробниче приміщення площею 428 кв. м , яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Лутугинська, 1-г, - грошових коштів згідно договору  №7 від (без посилання на дату), при цьому далі вказав, що бере на себе «зобов'язання нотаріально оформити  угоду  купівлі-продажу після закінчення питання з землею у Луганському міськвиконкомі»(копію розписки долучено до справи, оригінал оглянуто у судовому засіданні).

          3.Як вбачається з наданих позивачем доказів,  Шапошников О.С. не виконав свого зобов'язання про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу спірного майна у 2006 році, - у зв'язку з чим він 21.12.06 року був змушений звернуться до прокуратури Артемівського району міста Луганська з заявою про неправомірні дії директора ТОВ «Техпромсоюз»Шапошников О.С.

Постановою від 21.01.07 року прокуратура Артемівського району міста Луганська відмовила у порушенні кримінальної справи за цією заявою за відсутності складу злочину у діях Шапошникова О.С. (пункт 2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України), - при цьому прокуратурою в ході дослідчої перевірки було встановлено, що між сторонами склалися цивільно-правові відносини з приводу купівлі-продажу нерухомого майна, а Шапошников О.С. підтвердив  своє зобов'язання про укладення нотаріального договору купівлі-продажу спірного майна.

Однак ТОВ «Техпромсоюз»у 2007 році продовжило ухилятися від укладення нотаріального договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, - у зв'язку з чим позивач звернувся з цим позовом до господарського суду Луганської області.   

          ІІ.Заслухавши представників позивача та третьої особи, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

          1.Як вбачається з досліджених судом доказів, укладення договору купівлі-продажу   перелічених вище об'єктів нерухомості цілком відповідає дійсному волевиявленню його сторін, - з огляду на що ними виконано вимоги ст.203 Цивільного кодексу України, в якій сказано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

          Волевиявлення учасника правочину  має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

          Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

          Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини 1-5).

          Ними також виконано вимогу ст.208 ЦК України про обов'язкове дотримання письмової форми вчинення правочинів між юридичними особами.

          З наявних у справі доказів незаперечно вбачається, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу, тобто про предмет договору, його ціну, момент виникнення права власності  і т.д., - тим самим виконали вимоги ст.ст. 638, 655, 656 ЦК України, - що підтверджується  долученими до справи письмовими доказами.

          2.В той же час продавець, будучи обізнаним з приводу того, що  укладений у письмовій формі  договір купівлі-продажу вищезгаданого нерухомого майна згідно ст.657 ЦК України підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, - ухиляється від вчинення  дій, спрямованих на укладення нотаріального договору купівлі-продажу.

          Суд, оцінивши суть та зміст договору №7 від 17.08.06 року, вважає, що він НЕ Є господарським договором, оскільки  на підставі господарських договорів між суб'єктами господарювання  або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами – юридичними особами  виникають майново-господарські відносини (частина 1 статті 179 ГКУ), - в той час, як за цим спором між сторонами виникли лише майнові відносини з приводу купівлі-продажу об'єкту нерухомості.

          Укладений між сторонами договір є цивільно-правовим.

          З огляду на це спростовуються доводи відповідача про невідповідність договору №7 від 17.08.06 року вимогам частини 1 ст. 181 ГКУ.

          Чинний Цивільний кодекс України НЕ містить вимоги про обов'язкову наявність на тексті укладеного договору ПЕЧАТКИ сторони (статті 626,628, 630, 638, 639 та ін.).

          3.Що стосується форми договору, то згідно статті 639 ЦКУ договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені.

          Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагається (частини 1 та 2).

          Договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 ст. 630 ЦКУ).

          Сторони по спору у даному випадку повинні були керуватися правилом частини 3 ст. 640 ЦКУ, якою встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту  його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації –з моменту державної реєстрації.

          Відповідач свідомо ухилився від виконання вищецитованої вимоги закону.

          Закон (ст. 629 ЦКУ) встановлює принцип обов'язковості договору для виконання, -  однак відповідач по цій справі припустився порушення вимог названого принципу.

4.Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України,  якщо сторони домовилися  щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як вбачається з наявних у справі доказів, сторони повністю виконали вимоги, викладені у частині 2 ст. 220 ЦКУ, - лише продавець ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

ІІ.Дослідивши доводи відповідача з приводу того, що директор ТОВ «Техпромсоюз»Шапошников О.С. не мав права укладати угоду купівлі-продажу спірного нерухомого  майна, оскільки згідно розділу 5 «Управляння Товариством»Статуту ТОВ «Техпромсоюз»таке право надано  лише загальним зборам засновників (учасників) Товариства, суд дійшов наступного.

1. Дійсно, підпунктом «п»пункту 5.3 розділу 5 Статуту встановлено, що загальні збори учасників Товариства мають право приймати рішення  з усіх питань діяльності Товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

До компетенції зборів учасників Товариства належить:

п)прийняття рішень  про відчуження майна Товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна Товариства.

Пунктом 5.9 того ж Статуту встановлено, що зборами учасників  Товариства створюється одноособовий  виконавчий орган –директор Товариства, який здійснює управління поточною  діяльністю Товариства.

Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать  до компетенції зборів  учасників (пункт 5.12).

До числа повноважень директора  належить право без згоди учасників укладати  від імені Товариства контракти, договори, інші угоди … на суму до 100 відсотків статутного капіталу Товариства (абзац 4 частини 2  пункту 5.14 розділу 5 Статуту).

Однак відповідач, незважаючи на вимогу суду, не надав до матеріалів справи  доказів ані розміру статутного капіталу, ані суми загальної вартості майна ТОВ «Техпромсоюз» станом на час розгляду цього спору.

Суд вважає, що відповідач також достеменно обізнаний, починаючи, щонайменше, з 17.08.2006 року, - про укладення Шапошниковим О.С. письмового договору про відчуження спірного нерухомого майна, а тому він мав реальну можливість у порядку, передбаченому Статутом підприємства, висловити своє ставлення до укладеної угоди (не затвердити її; поставити питання про її анулювання або розірвання; про звернення до суду щодо визнання її неукладеною та т.і.), - однак документальних доказів на підтвердження наявності такого рішення зборів учасників Товариства відповідач не надав, - що, на думку суду, свідчить про те, що заперечень проти договору купівлі-продажу з боку останніх  фактично немає.

Таким чином, у суду є підстави дійти висновку про те, що позивач  набув права власності на спірне нерухоме майно  з підстав, не заборонених законом, зокрема –з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦКУ).

При вирішенні цього спору суд керується також правилом статті 330 ЦКУ, якою встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права (суд вважає, що по даному спору ця обставина відповідачем НЕ доведена), добросовісний набувач набуває право власності  на нього, якщо відповідно до статті 390 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

На думку суду, у даному випадку відсутні обставини, передбачені статтею 390 ЦКУ.

2.При вирішенні спору суд також враховує те, що ухилення відповідача від укладення нотаріального договору має місце з грудня 2004 року до цього часу, чим порушуються права власника спірного майна у особі ТОВ «СІА».

Як сказано у статті 316 ЦКУ, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст.317 ЦКУ).

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його  право власності (ст. 392 ЦКУ).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем правомірно обрано спосіб захисту свого права, визначений  пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦКУ, згідно якому способами захисту цивільних прав та інтересів  можуть бути: 1)визнання права.

Позивач довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

З урахуванням викладеного суд вважає, що  вимоги позивача підлягають  задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44, 47, 47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка  порушила закон та довела спір до судового розгляду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 16, 203, 208, 209, 220, 317, 328, 330, 392, 638, 655-657 Цивільного кодексу  України, керуючись ст.ст.44, 49,  82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

           2.Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «С і А», ідентифікаційний код 33008457, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Леніна, 68, кв. 18, - право власності на  нежитлове приміщення загальною площею 423 кв. м та окремо стоячий склад паливно-мастильних матеріалів (ПММ), які знаходяться за адресою: місто Луганськ, вул. Лутугинська, 1-«г», які придбані позивачем на підставі договору купівлі-продажу №7 від 17 серпня 2006 року, укладеному у простій письмовій формі, та складаються з приміщень, позначених на викопіюванні, виданому Виконавчим комітетом Луганської міської ради від 24.07.2002 року як:

          1)приміщення №31 загальною площею 25 кв. м,

          2)приміщення №30 загальною площею 25,7 кв. м,

          3)приміщення №29 загальною площею 25,7 кв. м,

          4)приміщення №28 загальною площею 11,8 кв. м,

          5)приміщення №27 загальною площею 30,4 кв. м,

          6)приміщення №26 загальною площею 28,3 кв. м,

          7)приміщення №25 загальною площею 38,7 кв. м,

          8)приміщення №24 загальною площею 33,6 кв. м,

          9)приміщення №15 загальною площею 23,4 кв. м,

         10)приміщення №14 загальною площею 14,9 кв. м,

         11)приміщення №13 загальною площею  1,6 кв. м,

         12)приміщення №12 загальною площею 22,3 кв. м,

         13)приміщення №11 загальною площею 33,6 кв. м,

         14)приміщення №10 загальною площею 27,7 кв. м,

         15)приміщення №  9 загальною площею 26,3 кв. м.

          3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромсоюз», ідентифікаційний код 30596765, яке знаходиться за адресою: місто  Луганськ, вул. Лутугинська1«г», р/р 26008000669001 у ЛФ АБ «Фінанси та кредит», МФО 304836,  - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С і А», ідентифікаційний код 33008457, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Леніна, 68, кв. 18,   -   витрати по сплаті державного мита у сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.00 коп.; видати наказ.

          Дане рішення відповідно до ст.ст. 210 та 657 Цивільного кодексу України  є підставою для  державної реєстрації майна в бюро технічної інвентаризації за місцем його знаходження.

          Згідно  статті 85 ГПК України у судовому засіданні 22.05.2007 року за згодою представників відповідача та  третьої особи оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного господарського суду Луганської області у 10-денний термін з дня його підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –25 травня  2007 року.

Суддя                                                                                         А.П.Середа