Рішення

від 25.12.2009 по справі 2-350

ТРУСКАВЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 Справа № 2-350 / 2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня  2009 року                                                                 Трускавецький міський суд

                                                    Львівської області    

в складі: головуючого судді   Марчука В.І.

при секретарі   Хоньків М.В .

   розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця», головного редактора ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця» ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

  ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця», головного редактора ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця» ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В підтвердження позовних вимог посилається на те, що в товариство з обмеженою відповідальністю «Радаяц* тот *П*щтт Трускавця» я була прийнята на роботу без визначання строку (після лооаредльої вюШтшЛ щші коли виконувала редакційні завдання без оформлення на роботу штатним працівником? на посаду кореспондента за наказом № 4 від 1 лютого 2009 року, виданим головним редактором ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця» ОСОБА_2, яка за своїм статусом є одним о засновник* та керівником цієї юридично! особи з правом укладення трудових договорів з найманими лроиЬииками, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності та звільнення. Мені був встановлений посадовий оклад в розмірі 700 грн., який протягом часу роботи змінювався.

Наказом № 20 від 27 липня 2009 року ОСОБА_2, як керівник ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця», розірвала зі мною трудовий договір за п.1 сг40 КЗпП України, сформулювавши це так:

«1) У зв'язку зі скороченням штату звільнити кореспондента ОСОБА_3 27.07.09: пункт 1, ч. 1, ст.40 КЗпП України.

2) Нарахувати і виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячно? зарплати». Цього ж дня 27 липня 2009 року я отримала в ТзОВ «Редакція газета «Джерела Трускавця» свою трудову книжку та другий примірник наказу про своє звільнення.

І. Я вважаю наказ головного редактора ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця» № 20 від 27 липня 2009 року про своє звільнення незаконним через недотримання відповідачкою ОСОБА_2 передбачених законом правових передумов розірвання трудового договору з найманим працівником з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Так, за п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадках: шзмін в організації виробництва і праці, а тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників».

Я не була ознайомлена з тим наказом, яким керівництво ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця» повинно було розпочати кампанію із скорочення, мені невідомі ті економічні об'єктивні обставини, які викликали необхідність у скороченні чисельності або штату працівників редакції. Мені відомо лишень, що на день мого звільнення в штаті підприємства було лише два працівники: головний редактор та головний бухгалтер.

Хоча і виникає природне питання, яким же чином підприємство виконуватиме свою статутну діяльність зі створення та видання газети без працівників потрібних для цього професій, я розумію, що, якщо це й становитиме проблемуГ^то^оамі засновники ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця» її будуть розв'язувати так/як вважатймуть.за потрібне   Однак, оскільки я була штатним працівником цього підприємства, на мене розповсюджуються ті застереження, які законодавець передбачив для випадків звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Пленум Верховного Суду України постановою N 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів» звернув увагу на те, що «розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержено власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.» (п.19).

Ст .49 -2 КЗпП України передбачає порядок вивільнення працівників, що включає в себе такі обов'язкові дії керівництва підприємства.

1.   1)     персональне попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці;

2.   2)     врахування передбачених законом випадків переважного права на залишення на роботі;

1.   3)     одночасна з попередженням про звільнення пропозиція працівникові іншої роботи на тому ж підприємстві;

2.   4)     доведення до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Усіх цих правових передумов щодо мого звільнення з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця» дотрималося: 27 травня 2009 року листом з вих.№ 255 я була повідомлена про скорочення штату працівників редакції (треба розуміти, що І про пов'язане з цим моє наступне звільнення); переважного права на залишення на роботі у мене не було, оскільки, як вже згадано, станом на 27 липня 2009 року я була останнім штатним кореспондентом редакції; пропозиції про переведення на іншу роботу я не отримала, але підприємству не було що мені запропонувати; необхідну інформацію до Трускавецького міського центру зайнятості населення було відправлено вчасно; при звільненні мені було сплачено вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку, як це передбачено ст.44 КЗпП України, а також здійснено усі інші виплати, належні мені від підприємства у зв'язку із звільненням.

В той же час керівник ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця» ОСОБА_2 не дотрималася вимоги ст.43 КЗпП України, а також ч.З ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», за якими для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу необхідна попередня згода виборного органу первинної профспілкової організації  (профспілкового представника). Зауважую, що в даному випадку немає підстав, передбачених ст.43-1 КЗпП України, що звільняють власника або уповноваженого ним органу від обов'язку звернення до профспілкової організації з відповідним поданням.

Первинна профспілкова організація працівників товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Джерела Трускавця» створена установчими зборами 28 квітня 2009 року (про що свідчать протокол зборів в складі трьох учасників: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та прийнятий зборами Статут), 4 червня 2009 року за р№ 67 зареєстрована в Трускавецькому міському управлінні юстиції (про що видано свідоцтво про легалізацію профспілки), 4 червня 2009 року за р.№ 14181020000000785 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (підтвердженням чого є свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи), профспілкова організація отримала ідентифікаційний код 36518179 (про що свідчить довідка АБ № 095474 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 22 липня 2009 року).

Перед своїм звільненням я попередила керівника редакції щодо необхідності отримання згоди профспілкової організації. На це відповідачка ОСОБА_2 подала мені заяву мого колеги по роботі в редакції ОСОБА_4 (звільненого з редакції з його Ініціативи 26 червня 2009 року) про свій вихід з профспілкової організації. А чоловік відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_6, якого вона у квітні 2009 року офіційно представила на виробничій нараді головним редактором редакції (не знявши з себе таких же функцій), а потім, у відповідь на мої численні письмові звернення з приводу тих проблем, що створюються для кореспондентів через наявність двох головних редакторів в одній редакції, перестала так його іменувати, але який попри свій невизначений статус в редакції (до мого звільнення з роботи він не був у штаті редакції) і далі виконує окремі керівні функції, впливає на певні події в редакції, підсилив, як він вважав, позицію ОСОБА_2 і «пояснив» мені, що профспілкової організації в редакції немає, вона вмерла.

Однак документами, які я надаю в розпорядження суду, стверджується протилежне: первинна профспілкова організація в ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця» існує і буде функціонувати відповідно до тих можливостей, що встановлені Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». А що стосується заяви ОСОБА_4 про його вихід з профспілкової організації, то ця заява лише написана ОСОБА_4, але не підписана ним (що видно з доданої до позовної заяви ксерокопії заяви ОСОБА_4М.).

Окрім того, рішенням установчих зборів первинної профспілкової організації працівників ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця» я обрана Головою Комітету первинної профспілкової організації, саме тому в графі «керівник» у довідці Трускавецького міського відділу статистики записано моє прізвище, вказано воно також і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який веде державний реєстратор у виконавчому комітету Трускавецької міської ради. А відповідно до ч.2 ст. 252 КЗпП України «звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів) його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди  виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).»

Пленум Верховного Суду України в постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» наголосив; «У тих випадках, коли крім додержання загальних вимог щодо порядку вивільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу згідно з чинним законодавством на звільнення певних категорій працівників (наприклад, неповнолітніх, працівників, обраних до складу народних депутатів, профспілкових органів, ради (правління) підприємства, ради трудового коллективу), необхідна також згода відповідного органу, вона має бути і в тому випадку, коли за ст. 43(1) КЗпП допускається звільнення без згоди профспілкового органу підприємства, установи, організації (крім ліквідації). Якщо за погодженнями чинного законодавства у цих випадках згода відповідного органу має бути попередньою, суд бере до уваги лише таку згоду, оскільки іншого законом не передбачено» (п.16).

Таким чином, керівник ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця» при розірванні зі мною трудового договору за п.1 ст.40 КЗпП України не дотрималася вимог трудового законодавства та законодавства про профспілки, її наказ № 20 від 27 липня 2009 року про моє звільнення є незаконним з тієї підстави, що на таке звільнення не було запитано і отримано попередньої згоди виборного органу профспілкової організації, членом якої я є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки.

Я вважаю, що причиною незаконних дій керівника ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця» ОСОБА_2 щодо мене є не тільки її правова необізнаність, в чому вона сама визнавалась, а й відверте нехтування трудовими правами найнятих працівників. Відповідачка ОСОБА_2 не раз в моїй присутності висловлювала подив та обурення з приводу посилань підлеглих на трудове законодавство, оскільки вважала, що для таких приватних структур, як та, що вона очолює, трудового законодавства не існує. В такому хибному уявленні керівник ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця» припускалася досить суттєвих порушень трудового законодавства, наприклад, в квітні 2009 року зменшила розміри посадових окладів працівників підприємства в порушення ст.103 КзпП України (за якою запровадження нових або зміна діючих умов праці в бік погіршення можливо лише за умови повідомлення працівника про це не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни), безпідставно притягла мене до дисциплінарної відповідальності (що я оскаржила в судовому порядку позовною заявою від 13 липня 2009 року).

Я не раз в своїх письмових зверненнях до керівника ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця» (що додаються до позовної заяви) наполягала на дотриманні трудового законодавства України, відповідачка ОСОБА_2 не реагувала на засоби мого самозахисту від її неправомірних рішень, не виправляла скоєних помилок у своєму правозастосуванні законодавства, в першу чергу, в тій частині, що стосується моїх трудових прав, а це призвело врешті і до незаконного притягнення мене до дисциплінарної відповідальності, а потім - до розірвання трудового договору з порушенням законом передбаченого порядку такого звільнення. Тому я вимушена звернутися за захистом свого порушеного права до суду. Слід додати, що з приводу помилок і порушень з боку відповідачки ОСОБА_2 я зверталася за сприяттям до основного власника підприємства, яким є ОСОБА_7, він також порадив мені судовий захист.

Зазначаю, що комісії з трудових спорів в ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця» немає, а я з моменту звільнення з роботи в ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця» не працевлаштована.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно розписки від 25 липня 2007 року, ОСОБА_8 позичила у ОСОБА_9 264620 грн., які зобов’язалась повернути до 30 вересня 2007 року.

Згідно довідки № 2048 від 22 грудня 2009 року, виданої Дрогобицьким МБТІ,  ОСОБА_8 володіє 41/100 ідеальної частини будинку № 3 по вул. Вишенського в м. Трускавці.

Згідно довідки № 239 від 29 грудня 2009 року, виданої Дрогобицьким МБТІ,  що станом на 29 грудня 2009 року за ОСОБА_10 ніяких документів на право власності на житло за ним не зареєстровано.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що є двоюрідним братом ОСОБА_12 і був свідком, як вона передавала гроші ОСОБА_13 Свідок познайомив відповідачку із позивачкою. Передача грошей відбувалась в його автомобілі десь в липні 2007 року. Після того як ОСОБА_8 перерахувала гроші вони поставили свої підписи в розписці. В машині був він, ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_10, який передзвонив до ОСОБА_11, щоб він заїхав за ним і вони поїхали до ОСОБА_12 по гроші. Для яких потреб ОСОБА_8 брала гроші йому невідомо.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_8 була винна гроші ОСОБА_9 Відповідачка пердзвонила до нього, щоб вони разом під’їхали до позивачки, оскільки їй треба було з нею поговорити. З ОСОБА_9 вони зустрілися в Дрогобичі. Мова йшла про те, що на частину будинку, якою володіє відповідачка було накладено арешт в суді за заявою позивачки. Тому ОСОБА_8 просила ОСОБА_9, щоб зняли арешт на цю частину будинку для того, щоб вона його продала і розрахувалась з нею за борги та з іншими кому винна гроші.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що при передачі ОСОБА_9 грошей ОСОБА_13 він присутній не був. Чув про це десь 2 роки тому в приміщенні суду. Свідок із ОСОБА_14 приїжджали до відповідачки додому і вона їм говорила, що хоче продати свою частину будинку, щоб віддати борги ОСОБА_9 і йому.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показала, що відповідачка є її дочкою. Їй відомо, що під тиском ОСОБА_11 та ОСОБА_9 ОСОБА_17 підписала розписку на 52400 доларів США. Дочку вона бачить кожен день, одна не бачила, щоб вона чи її чоловік купували якісь дорогі речі.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що він є чоловіком відповідачки.З її слів йому стало відомо, що у вересні 2007 року до неї приїжджала ОСОБА_9 та ОСОБА_11, де під тиском змусили її підписати розписку на 52400 доларів США. Розписку вона підписувала після того, як ОСОБА_10 побили. Дану розписку дружина підписувала на коліні біля їхнього будинку і при цьому він присітнім не був. Ніяких грошей у ОСОБА_9 відповідачка не брала, оскільки на той момент вони проживали разом і ніяких матеріальних цінностей не купляли. В міліцію не звертались, оскільки боялися за своє життя так, як їм погрожували.

Суд не надає віри показам свідка ОСОБА_10, оскільки вони повністю спростовуються поясненнями позивача, свідка ОСОБА_14, розпискою.

 Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК   України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч . 1 ст. 530 ЦК   України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК   України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 1046 ЦК   України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

 Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_10, ОСОБА_16 та не надає їм віри так, як вони повністю спростовуються показами свідків ОСОБА_11,ОСОБА_14, ОСОБА_15 та іншими зібраними по справі доказами.

 Оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що із відповідачки слід стягнути матеріальну шкоду в повному обсязі. Щодо стягнення моральної шкоди, то судом встановлено, що через дії відповідачки у неї порушився нормальний ритм життя, постійно змушена відвідувати суд, куди відповідачка не з’являється, умисно затягує розгляд справи. За вказаних обставин, суд вважає за достатнє стягнути з ОСОБА_18 5000 грн. моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 130, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 533, 625, 1046, 1050, 1166, 1167 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати   незаконним наказ головного редактора ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця» № 20 від 27 липня 2009 року про звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст. 40 КЗпП України .

     Поновити ОСОБА_1 на роботі в ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця» на посаді кореспондента.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди.

Стягнути солідарно з ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця», ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 23 грн. 50 коп. сплаченого державного мита та 252 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя            підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                         В.І. Марчук