Рішення

від 23.01.2019 по справі 620/3651/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/3651/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомПервинної профспілкової організації Управління державного підприємства "Чернігівторф" Незалежної профспілки гірників України до третя особа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Чернігівська обласна організація Всеукраїнської незалежної профспілки Трудящі пропро визнання неправомірними та скасування наказів, У С Т А Н О В И В:

Первинна профспілкова організація Управління державного підприємства Чернігівторф Незалежної профспілки гірників України (надалі також - Профспілкова організація, позивач) звернулась до суду з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (надалі також - Міненерговугілля, відповідач), третя особа на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмету спору - Чернігівська обласна організація Всеукраїнської незалежної профспілки Трудящі про визнання неправомірними та скасування наказів № 97 к/к Про звільнення від тимчасового виконання обов'язків директора Державного підприємства Чернігівторф ОСОБА_1 та № 98 к/к Про призначення виконуючого обов'язків директора Державного підприємства Чернігівторф ОСОБА_2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказ № 98 к/к грубо порушує КЗпП України та Господарський кодекс України, зокрема статтю 73 ГК України та Статут Державного підприємства Чернігівторф (нова редакція) затвердженого 18 листопада 2017 року Наказом міністра енергетики і вугільної промисловості України Насаликом І.С. (далі Статут). Зокрема статтею 8 Статуту чітко визначено, що виконуючий обов'язки директора Державного підприємства Чернігівторф призначається з числа керівного складу підприємства. В свою чергу ОСОБА_2 до 29.10.2018 на Державному підприємстві Чернігівторф не працював. Крім того, позивач зазначає, що про звільнення ОСОБА_1 від тимчасового виконання обов'язків директора, тобто про фактичне переведення на посаду заступника директора Державного підприємства Чернігівторф та відповідну зміну умов праці відповідач не попередив. Звільнення відбулось під час перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні, що є порушенням чинного законодавства.

Відповідач направив відзив на позов, відповідно до якого з позовними вимогами не погоджується та просить в їх задоволенні відмовити, оскільки наказом Міненерговугілля від 29 жовтня 2018 року № 98-к/к, увільнено ОСОБА_1 від тимчасового виконання обов'язків директора та повернено до виконання своїх обов'язків на посаді заступника директора ДП Чернігівторф , відповідно до штатного розпису Підприємства. Представник відповідача зазначає, що не відповідає дійсності твердження позивача про порушення прав працівника щодо обов'язкової його згоди при переведенні на іншу роботу, оскільки відбулось повернення працівника до виконання свої обов'язків, згоду на яку він надав їй під час призначення на посаду заступника директора Державного підприємства Чернігівторф . Не є порушення права працівника повернення до виконання своїх обов'язків за посадою під час його тимчасової відсутності (тимчасова непрацездатність), оскільки не відбувається припинення трудових відносин між підприємством та працівником. Відповідач також зазначає, що станом на 14.11.2018 до Міненерговугілля не надходило подання Підприємства про погодження виконуючого обов'язки керівника ДП Чернігівторф на час тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 - тимчасово виконуючого обов'язки директора ДП Чернігівторф . Також, відповідач звертає увагу на хибність посилання позивача на те, що відповідно до розділу 8 Статуту ДП Чернігівторф , виконуючий обов'язки керівника Підприємства призначається з числа керівного складу Підприємства у випадках відпустки, закордонного відрядження, тимчасової непрацездатності тощо, а не призначення нового керівника, яке відбулося у даному випадку. За роки перебування ОСОБА_1 на посаді тимчасово виконуючого обов'язки директора Державного підприємства Чернігівторф членами Правління Державного підприємства Укрторф неодноразово висловлювалась думка щодо неефективності управляння підприємством.

Позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідачем було грубо порушено вимоги чинного законодавства, а твердження щодо наявності недоліків в роботі т.в.о. директора ДП Чернігівторф ОСОБА_1 не відповідають дійсності та не підтвердженні будь - якими належними, допустимими та достовірними доказами.

Від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо предмету спору та заперечення на відзив, в яких останній зазначає, що ОСОБА_1 було призначено на посаду тимчасово виконуючого обов'язків директора Державного підприємства Чернігівторф та одночасно його було звільнено від виконання обов'язків, обумовлених трудовим договором за основним місцем роботи. Відповідно йому виплачувалась різниця між фактичними посадовим окладам та посадовим окладом відсутнього керівника. Таким чином, увільнення ОСОБА_1 від тимчасового виконання обов'язків директора є істотними змінами умов праці та відповідно до КЗпП ОСОБА_1 необхідно було попередити про такі зміни за два місяці, що зроблено не було. Крім того, увільнення від тимчасового виконання обов'язків директора відбулось в період непрацездатності останнього, що також є порушенням КЗпП. Крім того, своїми діями він порушив та не виконує зобов'язання по виконанню Колективного договору (угоди) укладеному на ДП Чернігівторф та його дії відбулись в період проведення примирних процедур. Статут ДП Чернігівторф , затверджений 03.09.2018 прийнято всупереч чинному законодавству України, зокрема Господарському кодексу України та Закону України Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) .

Ухвалою суду від 26.11.2018 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 11.12.2018 вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказів Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 97 к/к і №98-к/к від 29.10.2018 та заборони вносити будь-які зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Державного підприємства Чернігівторф до набрання законної сили рішенням суду в даній справі.

Ухвалою суду від 21.12.2018 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 02.01.2019 відмовлено в задоволенні клопотання про залучення Державного концерну Укрторф до участі у справі в якості третьої особи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 на період до призначення керівника Державного підприємства Чернігівторф був призначений тимчасово виконуючим обов'язки директора Державного підприємства Чернігівторф Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 21 березня 2016 року № 49-к/к.

Наказом Міненерговугілля від 29 жовтня 2018 року № 97-к/к, увільнено ОСОБА_1 від тимчасового виконання обов'язків директора та повернено до виконання своїх обов'язків на посаді заступника директора ДП Чернігівторф , відповідно до штатного розпису Підприємства.

На підставі заяви ОСОБА_2, листа ДК Укрторф від 02.08.2018 № 1/1-228 Наказом Міненерговугілля № 98-к/к від 29 жовтня 2018 року призначено ОСОБА_2 виконуючим обов'язки директора ДП Чернігівторф .

Вважаючи що такі дії відповідача загрожують стабільній роботі та існуванню підприємства, позивач звернувся до суду про скасування наказів та захист прав підприємства, трудового колективу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян. У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках. У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами. Профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.

Державне підприємство Чернігівторф (код ЄДРПОУ 02968220) засновано на державній власності, належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - Уповноважений орган управління) та входить до складу Державного концерну Укрторф (далі - Концерн) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.2007 № 689.

Відповідно до Статуту ДП Чернігівторф , затвердженого наказом Міненерговугіллям від 03.09.2018 № 455 управління Підприємством здійснюється його керівником, який підзвітний Уповноваженому органу управління. Керівник підприємства призначається на посаду та звільняється з посади Уповноваженим органом управління за поданням Концерну у порядку, передбаченому законодавством України.

Пункт 7.10 Статуту передбачає, що у разі відсутності керівника підприємства (відпустки, закордонного відрядження, тимчасової непрацездатності тощо), його обов'язки виконує один із заступників керівника або інша посадова особа із числа керівного складу підприємства, призначена наказом керівника Підприємства виключно після погодження з уповноваженим органом управління та Концерном.

У свою чергу, відповідно до п. 8.1 Статуту Уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань у разі тимчасової відсутності керівника Підприємства, у тому числі на час перебування його у відпустці або у разі тимчасової непрацездатності, має право на цей час призначити виконуючого обов'язки керівника Підприємства із числа керівного складу підприємства.

Суд звертає увагу, що в частині, що не суперечить чинному законодавству, діє роз'яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС Про порядок оплати тимчасового замісництва від 29 грудня 1965 року № 30/39 (надалі - Роз'яснення).

Так, відповідно до вказаного вище Роз'яснення тимчасовим заміщенням вважається виконання службових обов'язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою необхідністю і пов'язане з розпорядчими функціями. Поняття заміщення застосовується тільки до виконання обов'язків керівників. Працівникові, що заміщає, виплачується різниці між його фактичним окладом і посадовим окладом працівника, якого він заміщає (без персональних надбавок), якщо він не є штатним заступником.

Разом з тим в абзаці першому пункту 2 Роз'яснення зазначено, що призначення працівника виконувачем обов'язків за вакантною посадою не допускається. Таке можливе лише за посадою, призначення на яку здійснюється вищим органом управління.

Враховуючи вказане та зважаючи на матеріали справи ОСОБА_1 Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 21 березня 2016 року № 49-к/к було призначено на посаду тимчасово виконуючого обов'язки директора ДП Чернігівторф та одночасно звільнено від виконання обов'язків, обумовлених трудовим договором за основним місцем роботи.

Суд звертає увагу на те, що правове становище осіб, які тимчасово виконують обов'язки на посаді, залежить від того, призначені вони для виконання обов'язків на вакантну посаду чи для заміщення тимчасово відсутнього працівника.

Призначення працівника виконуючим обов'язки на вакантну посаду не вважається тимчасовим заміщенням. Таке призначення, по суті, є переведенням на іншу постійну роботу.

При покладанні виконання обов'язків керівника на його штатного заступника питання про оплату вирішується залежно від того, чи вакантна посада керівника. Якщо посада не вакантна і той, хто її посідає, тільки тимчасово відсутній, то оплата не провадиться. За наявності вакантної посади заступник має право на отримання різниці в заробітній платі за виконувану роботу.

Таким чином, в даному випадку призначаючи ОСОБА_1 виконуючим обов'язки директора ДП Чернігівторф фактично відбулось його переведення на іншу постійну роботу, оскільки посада директора ДП Чернігівторф була вакантною. Окрім того, даний факт підтверджується відповідачем у відзиві на позов, де зазначено, що призначення ОСОБА_1 було обумовлено конкретною подією, а саме на період до призначення керівника ДП Чернігівторф .

Враховуючи Роз'яснення суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 виплачувалася різниця між фактичним посадовим окладом та посадовим окладом відсутнього керівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Частина 1. ст. 33 КЗпП передбачає, що тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.

В свою чергу ч. 3, 4 ст. 32 КЗпП встановлює, що про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Суд також звертає увагу на те, що в наказі про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов'язки директора підприємства відповідачем обумовлено його часові рамки, а саме чітко зазначено, що призначення відбувається до призначення керівника ДП Чернігівторф .

З огляду на матеріали справи вказана вище подія (призначення керівника) не настала, а тому його увільнення відбулось в односторонньому порядку Уповноваженим органом управління.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що призначення ОСОБА_1 виконуючим обов'язки директора мало бути обумовлене його особистою згодою на це та, як наслідок, увільнення від займаної посади спричинило зміни істотних умов його праці, а тому про таку зміну ОСОБА_1 необхідно було повідомити за два місяці, як то передбачено нормами чинного трудового законодавства України.

Натомість відповідач видав наказ про увільнення ОСОБА_1 та повернення до виконання попередніх обов'язків на посаді заступника директора ДП Чернігівторф , не попередивши останнього за два місяці, чим порушив вимоги Кодексу законів про працю та права працівника.

Згідно зі статтею 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

З огляду на матеріали справи, ОСОБА_1 у період з 29.10.2018 по 05.11.2018 перебував на стаціонарному лікуванні у Чернігівській міській лікарні № 2, що підтверджується копією листка непрацездатності, наявного в матеріалах справи.

Враховуючи вказане, судом встановлено, що оскаржуваний наказ № 97-к/к виданий відповідачем під час тимчасової непрацездатності ОСОБА_1, чим порушено вимоги ст. 40 КЗпП, права та законні інтереси останнього.

У свою чергу, суд критично відноситься до посилань відповідача на наявні недоліки в роботі ОСОБА_1, оскільки вказані посилання не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами.

Окремо суд звертає увагу на те, що призначений на посаду виконуючого обов'язки директора ДП Чернігівторф ОСОБА_2 не належав до керівного складу підприємства та взагалі не був його працівником.

Крім того, суд вважає, що не можна залишити поза увагою факт того, що на Державному підприємстві Чернігівторф відбувається врегулювання трудових спорів між найманими працівниками філії Смолинський торфозавод Державного підприємства Чернігівторф та адміністрацією Державного підприємства Чернігівторф зареєстрований Національною службою посередництва і примирення (розпорядження № 110-р від 30 березня 2018 року), а також те, що аналогічний спір між філією Ірванцівський торфозавод (розпорядження № 182-р від 14 червня 2108 року) було розв'язано і подано на зняття з реєстрації 26 жовтня 2018 року за участі ОСОБА_1

Таким чином, звільнення та призначення нового виконуючого обов'язки керівника підприємства може спровокувати загострення соціально-трудового конфлікту.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про протиправність наказу Міненерговугілля від 29 жовтня 2018 року № 97-к/к щодо увільнення від тимчасового виконання обов'язків директора ДП Чернігівторф ОСОБА_1, а як наслідок і наказу від 29 жовтня 2018 року № 98-к/к про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов'язки директора ДП Чернігівторф .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Первинної профспілкової організація Управління державного підприємства Чернігівторф Незалежної профспілки гірників України є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, а наказ № 97 к/к Про увільнення від тимчасового виконання обов'язків директора Державного підприємства Чернігівторф ОСОБА_1 та наказ № 98 к/к Про призначення виконуючого обов'язків директора Державного підприємства Чернігівторф ОСОБА_2 скасуванню.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на користь позивача підлягають присудженню здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 2290,60 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Первинної профспілкової організація Управління державного підприємства Чернігівторф Незалежної профспілки гірників України - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати наказ № 97 к/к Про увільнення від тимчасового виконання обов'язків директора Державного підприємства Чернігівторф ОСОБА_1 та наказ № 98 к/к Про призначення виконуючого обов'язків директора Державного підприємства Чернігівторф ОСОБА_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на користь Первинної профспілкової організація Управління державного підприємства Чернігівторф Незалежної профспілки гірників України судові витрати в розмірі 2290 (дві тисячі двісті дев'яносто) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Первинна профспілкова організація Управління державного підприємства "Чернігівторф" Незалежної профспілки гірників України, с. Смолин, Чернігівський район, Чернігівська область, 15557, код ЄДРПОУ 40350010.

Відповідач: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, вул. Хрещатик, 30, м. Киїів, 01601, код ЄДРПОУ 37471933.

Дата складення повного рішення суду - 23.01.2019.

Суддя Ю. О. Скалозуб