Постанова

від 23.01.2019 по справі 234/18370/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 234/18370/17 Номер провадження 22-ц/804/139/19

Головуючий в 1 інстанції: Демидова В.К.

Суддя-доповідач: Тимченко О.О.

Категорія 34

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Тимченко О.О.,

суддів: Азевича В.Б., Папоян В.В.

за участю секретаря судового засідання: Ситніка Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу № 234/18370/17 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю САІР+ про відшкодування матеріальної шкоди та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САІР+ до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5,

на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2018 року ( суддя Демидова В.К.), ухваленого в приміщенні Краматорського міського суду Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що він є приватним підприємцем та займається виготовленням рекламно-сувенірної продукції. 14 березня 2017 року між ним та відповідачем був укладений договір оренди № 4 нежитлового приміщення площею 65 кв. м, яке знаходиться у місті Краматорську за адресою вулиця Лазо, 24. В цьому приміщенні він розмістив своє обладнання для виробництва рекламно-сувенірної продукції. Термін дії договору становив до 31 грудня 2017 року. 17 жовтня 2017 року він закрив приміщення, попередньо його знеструмив. Проте, 18 жовтня 2017 року о 5 годині 20 хвилин йому подзвонили працівники ТОВ Союзторг та повідомили, що в орендованому приміщенні сталася пожежа. Він відразу приїхав до приміщення разом зі своїм компаньйоном ОСОБА_3 Відкривши двері, вони побачили, що все горить, викликали пожежну службу МНС. Пожежа була ліквідована, після чого був складений Акт про пожежу. За результатами розслідування МНС причиною пожежі стало порушення пожежної безпеки відповідачем під час монтажу електропроводки. Стверджує, що, коли він укладав договір оренди, електропроводка вже була змонтована відповідачем. Крім того, вважає, що порушення вимог до монтажу електропроводки підтверджується відсутністю плану електрифікації. Вважає, що пожежа виникла з вини відповідача, в результаті чого було знищено наступне майно загальною вартістю 689 723,45 грн.: широкоформатний плоттер HP 10000S вартістю 198487,95 грн., фрезерний станок с ЧПУ МTech F6090 вартістю 88657,95 грн., лазерний станок МTech L690 вартістю 195841,95 грн., 3D-принтер Prisa NextGen 2 вартістю 28150 грн., многофункційний термопрес 8 в 1 з плиткою 40х50 см вартістю 19440,00 грн., ламінатор Royal Sovereign as915 вартістю 3195,00 грн., ріжучий плоттер GCC AR варітстю 10000,00 грн., струмененвий принтер Epson L800вартістю 6465,00 грн., струменевий принтер EpsonPX-1004 CHПЧ вартістю 5000,00 грн., офісні меблі в комплекті Сенатор родео 05 та журнальний стіл Рим-2 вартістю 11 583,00 грн., ноутбук HP 250G4 вартістю 7439,00 грн., компьютер Artlin Home H57v04вартістю 18389, 00 грн., програмне забезпечення Microsoft Windows 7 SPI вартістю 4304,00 грн., акустична система Sven MS-302 вартістю 1149,00 грн., обігрівач інфрачервоний ERGO HI-1625 вартістю 1099 грн., єлектроконвектор ERGO HC-1620 вартістю 899 грн., інвертор Вектор ВНС-280/1 вартістю 3100 грн., стабілізатор напруги СНПТО-8 вартістю 7724 грн., компьютер-моноблок Lenovoвартістю 20000 грн., комп'ютер IMPRESSION 5 вартістю 11000 грн., телевізор Samsung Led 32 вартістю 15000 грн., пилосос промисловий Ccepachi вартістю 2500,00 грн., пила циркулярна вартістю 3000 грн., холодильник Knaus вартістю 1500,00 грн., мікрохвильова піч LG вартістю 2500,00 грн., вентилятор вартістю 500,00 грн., кулер для води Кристал вартістю 2800 грн., та інші витратні матеріали. З урахуванням уточнених позовних вимог просив суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 689 723,45 грн. та судові витрати.

У січні 2018 року ТОВ Саир+ звернулось до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , в обґрунтування якого послались на те, що 14 березня 2017 року між ТОВ "САІР+" та ОСОБА_2 було укладений договір оренди нежитлового приміщення площею 65 кв.м, під склад. Згідно п.2.1. договору № 4 від 14.03.2017 року ОСОБА_2 зобов'язувався використовувати приміщення відповідного до його цільового призначення, вказаного в п.1 договору, тобто під склад, підтримувати у складі порядок та протипожежний стан, дотримуватись правил з охорони праці. А згідно п.4 договору ОСОБА_2 брав на себе відповідальність за додержання правил техніки безпеки, пожежної безпеки, неправильне використання орендованого приміщення, що могло привести до псування майна або спричинити матеріальну шкоду. В такому разі орендар брав на себе зобов'язання відшкодувати повну вартість матеріальної шкоди. Проте, вказані пункти відповідач не виконував, працював в орендованому приміщенні з відповідачкою ОСОБА_3, яка розмістила в приміщенні своє численне обладнання без додержання правил пожежної безпеки, що спричинило 18.10.2017 року пожежу, внаслідок якої було пошкоджене його майно. Він не погоджується з висновками акту про пожежу від 18 жовтня 2017 року та з претензією ОСОБА_2, тому звернувся до начальника 12 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області, в якого просив скласти акт огляду місця пожежі та Висновок про причини пожежі. 20 листопада 2017 року комісією у складі службовців 12 ДПРЗ ГУДСНС України в Донецькій області, позивача та відповідача ОСОБА_3 був складений акт огляду місця пожежі, за результатами якого був складений висновок про причини пожежі. У зв'язку з тим, що Висновок мав характер припущення він звернувся до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса та отримав компетентний на його думку висновок експертного комплексного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження № 24821/1929, складений 31 січня 2018 року. Вважає, що у тому, що сталася пожежа, винуваті відповідачі. Оскільки відповідно до розділу 1 п. 6. Наказу № 1417 Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні (розділ III. Загальні вимоги пожежної безпеки до утримання територій, будинків, приміщень, споруд, евакуаційних шляхів і виходів) у разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу або окремих його частин, приміщень, інших об'єктів за домовленістю сторін цивільно-правового договору визначаються права та обов'язки орендаря та орендодавця щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення вимог пожежної безпеки на об'єкті оренди. Відповідно до п.4 Договору оренди відповідач ОСОБА_2О брав відповідальність за пожежну безпеку на себе. Крім того, згідно з ч.1.3 ст.767 ЦК України ОСОБА_2 був зобов'язаний у його присутності перевірити стан приміщення, отже, так як ніяких претензій до нього не було, приміщення є таким, що передане в оренду в належному стані. Отже, пред'явлення претензії щодо несправності електропроводки є недоречним. Також вважає, що ОСОБА_2 порушив умови договору, бо використовував нежитлове приміщення не за призначенням та без його дозволу допустив в приміщення сторонню особу відповідачку ОСОБА_3, яка не тільки використовувала приміщення, а й розмістила в ньому обладнання для виробництва рекламно-сувенірної продукції. Вважає, що відповідно до ст.779 ЦК України та ст.22, 623, 629, 1166 ЦК України відповідачі зобов`язані відшкодувати його збитки. Відповідач ОСОБА_2 - недоотриману вигоду, так як саме він повинен був сплачувати за оренду та комунальні послуги до грудня 2017 року включно, судові витрати , а відповідач ОСОБА_3 повинна відшкодувати - майнову шкоду його приміщенню, так як саме її майном спричинена пожежа. З урахуванням уточнених позовних вимог просив суд: стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 8000 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_9 вартість майнової шкоди в розмірі 111 321,00 грн. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору, вартості пожежно - технічного висновку, судової оціночно-будівельної експертизи, транспортні витрати за правничу допомогу.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ "САІР+" про відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, відмовлено. Позовні вимоги ТОВ "САІР+" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди, задоволено : стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "САІР+" збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 8 000 грн.00 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "САІР+" вартість майнової шкоди в сумі 111 321 грн.00 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ "САІР+" витрати за проведення Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл.проф.М.С.Бокаріуса експертно комплексного пожежно -технічного та електротехнічного дослідження № 24821/1929 від 04 грудня 2017 року, в сумі 11142 грн. 00 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на користь ТОВ "САІР+" понесені документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ "САІР+" судові витрати в сумі по 881 грн. 00 коп. з кожного відповідача.

З зазначеним рішенням суду не погодились ОСОБА_2 та ОСОБА_3, подали апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким у задоволені позову ТОВ САІР+ відмовити, а позовні вимоги ОСОБА_10 задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначили, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_10 у період праці в приміщенні забезпечував протипожежну безпеку, вимикав все електрообладнання коли роботи було завершено. Пожежа сталась у нічний час, коли приміщення було знеструмлене та зачинено. Судом не враховано, що причиною пожежі стала несправність електропроводки в приміщенні, що підтверджено висновком Харьківського НІІСЄ. У висновку МЧС зазначено, що причиною пожежі могло бути внесення сторонніми особами джерела запалення, порушення правил пожежної безпеки при монтажі електропроводки, порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електроприводів. У нічній час приміщення було зачинено та здано під охорону співробітникам ТОВ САІР + , тому ніякі сторонні прилади не могли бути внесені. Під час робити у приміщенні жодних порушень правил безпеки не допускалось. Монтаж електрообладнання проводився співробітниками ТОВ САІР+ . Також невірними є висновки суду, що він не довід, що саме діями відповідача йому завдано матеріальну шкоду, оскільки в судовому засіданні вони визнали, що здійснюють совісну працю та отримують дохід від неї. В наслідок пожежі вони у двох отримали шкоду, оскільки позбавились заробітку. Також невірними є висновки суду про те, що власник приміщення не звав, про те, що воно використовується для виробництва, ця обласна оговорювалась при укладанні договору. Також невірними є висновки суду про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 45 000 гривен та а витрат за проведення експертного дослідження.

ТОВ САІР+ подано відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого останній зазначив, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, посилання апелянтів на незгоду з відповідальність за пожежну безпеку в нічній час є необґрунтованими та таким, що суперечать умовам договору та наказу № 1417 Міністерства внутрішній справ України від 30 грудня 2014 року Про затвердження правил пожежної безпеки України . Також невірними є твердження апелянтів про те, що суд не проаналізував та не зіставив між собою факти щодо технічної причини пожежі, внаслідок чого не вірно встановив особи, яка винувата у пожежі, посилаючись на власні міркування, пов'язані з електрикою, оскільки відповідачі не надали суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх заперечень. Невірними є твердження апелянта, що висновок суду про передачу приміщення в належному стані в оренду, оскільки в судовому засіданні відповідачі визнали, що жодної претензії орендодавцю з боку орендаря під час укладання договору оренди не пред'являлось. Невірними є твердження апелянта про те, що пожежею йому завдано матеріальну шкоду, оскільки ОСОБА_6 не надував жодного права на обладнане, яке було пошкоджено під час пожежі. Також необґрунтованими є доводи апелянта про невірне стягнення судових витрат.

Позивач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Представник відповідача САІР+ в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.

Відповідачка ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями відповідача САІР+ йому завдано матеріальну шкоду, яка підлягає відшкодуванню.

Такий висновок суду є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 березня 2017 року між ТОВ "САІР+" в особі директора ОСОБА_11 та ОСОБА_2 укладений договір № 4 оренди нежитлового приміщення.

Згідно п.2.1. договору № 4 від 14 березня 2017 року ОСОБА_2 зобов'язувався використовувати приміщення відповідного до його цільового призначення, вказаного в п.1 договору, тобто під склад, підтримувати у складі порядок та протипожежний стан, дотримуватись правил з охорони праці згідно діючого законодавства.

Згідно п.4 договору ОСОБА_2 взяв на себе відповідальність за додержання правил техніки безпеки, пожежної безпеки, неправильне використання орендованого приміщення, що могло привести до псування майна або спричинити матеріальну шкоду.

Відповідно до акту про пожежу від 18 жовтня 2017 року, складеного Державним пожежно - рятувальним загоном Головного управління Державного Служби України з надзвичайних ситуації у Донецькій області, 18 жовтня 2017 року , приблизно о 4-00 годині в приміщенні рекламного агентства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 виникла пожежа, якою знищена комп'ютерна та побутова техніка. Ймовірною причиною пожежі встановлено порушення Правил пожежної безпеки при монтажі електропроводки.

Відповідно до акту огляду місця пожежі від 20 листопада 2017 року та висновку про причині пожежі, яка виникла 18 жовтня 2017 року у орендованому приміщенні ОСОБА_2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, складених комісією у складі: начальника відділення НС 12 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області старшим лейтенантом служби цивільного захисту Михайленко В.Д., старшим інспектором відділення запобігання НС 12 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області Плешканова А.А., яка створена на підставі зави ОСОБА_11 від 20 жовтня 2017 року, найбільш імовірними причинами пожежі в орендованому приміщенні ОСОБА_2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, комісія вважає внесення сторонньою особою джерела запалювання, порушення правил пожежної безпеки при монтажі електропроводки, порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електроприладів.

Комісія вважає, що встановити точну причину пожежі неможливо в зв'язку з тим, що обстановка на місці пожежі при огляді 24 жовтня 2017 року була змінена порівняно з обстановочкою безпосередньо після ліквідації пожежі 18 жовтня 2017 року. Крім того комісія визнає неможливість з'ясування переліку питань, пов'язаних з особливостями функціонування рекламного агентства, монтажу та експлуатації електромережі, обновки до моменту виникнення пожежі на об'єкті, оскільки відібрані пояснення від зацікавлених осіб суперечать одне одному.

Згідно висновку Харківського науково- дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса експертно комплексного пожежно - технічного та електротехнічного дослідження № 24821/1929 від 04 грудня 2017 року, за заявою адвоката ОСОБА_13 від 04 грудня 2017 року, осередкова зона пожежі знаходиться в лівому ближньому куті приміщення (відносно входу), яке розташоване по вул. Героїв Небесної Сотні,24 в м. Краматорськ. Джерелом запалювання є тепловий імпульс від великих перехідних опорів в електричному подовжувачі, який знаходиться в лівому ближньому куті приміщення. Технічною причиною пожежі в лівому ближньому куті приміщення (відносно входу) є займання полівінілхлоридної ізоляції проводів електричного продовжувача (ймовірно кустарно виготовленого) під впливом теплового імпульсу, який виник в наслідок зазначеного перехідного опору на з'єднання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пленум Верховного Суду України у абз. 1 п. 2 постанови Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.1992 року №6 наголосив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, відповідальність за завдану шкоду має наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець у ст.1166 ЦК України відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину.

Суд першої інстанції вірно встановлено, що позивачем ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що майно, яке було знищено під час пожежі належало йому на праві власності. Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Надані позивачем ОСОБА_2 на підтвердження своїх позовних вимог товарні чеки, накладні та договір на придбання обладнання не є належними та допустимими доказами, оскільки не містять жодної інформації про належність товарів на обладнання саме ОСОБА_2, а навпаки підтверджують факт придбання товарів ОСОБА_14 та ОСОБА_3 ( а.с.14 -28), крім того позивачем на надано суду жодного доказу на підтвердження того, що саме, зазначене у позовній заяві, майно було знищено під час пожежі.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 зазначав, що матеріальна шкода, завдано йому пожежею складається із вартості належного йому майна.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Тому доводи апеляційної скарги проте, що йому діями відповідача ТОВ САІР+ завдано матеріальну шкода, є необґрунтованими, доказів того, що знищено майно належало йому та ОСОБА_15 в рійних долях, також суду не надано.

Фактично доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в частині безпідставної відмови в задоволені позову ОСОБА_2, зводяться до перів оцінки доказів , яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 111 321,00 грн. суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ САІР+ надана суду належні та допустимі доказі на підтвердження того, що самі діями відповідачки ОСОБА_3 йому завдана матеріальну шкоду.

Проте погодитись з таким висновком суд першої інстанції не можливо з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "САІР+" в особі директора ОСОБА_11 (Орендодавець) та ОСОБА_2 (Орендатор) укладений договір № 4 оренди нежитлового приміщення, згідно умов якого Орендодавець здав, а орендатор прийняв тимчасове користування частину нежитлового приміщення площею 65 кв.м, під склад, розташований за адресою: м. Краматорськ, вул. Лазо, 24 ( а.с.8)

Згідно п.2.1. договору орендатор зобов'язується: використовувати приміщення за прямим призначенням, зазначеним у п.1 Договору ( склад) ; самостійно вести свою торгову або іншу діяльність, оформлювати для цього у встановленому законом порядку дозвільну документацію; утримувати орендоване приміщення в порядку и справності, підтримувати санітарний та протипожежний стан, дотримуватись правил по охороні праці згідно вимог діючого законодавства; своєчасно здійснювати оплату оренди та електропостачання , газ, воду, згідно показань приладів обліку.

Згідно п.4 договору орендар при невірному використанні приміщення, яке привело до порчі або аварії, орендатор відшкодовує повну вартість завданої шкоди згідно складеного двобічного акту.

Вимогами ч.1 ст. 626 ЦПК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦПК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вимогами ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно зі ст. 773 ЦК України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Тобто вимогами діючого законодавство передбачено, що саме Орендар несе відповідальність за завдану шкоду.

Частиною 1 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, позивачем ТОВ Саір+ вимоги про відшкодування матеріальної шкоди до орендаря ОСОБА_2 не заявлялись.

Вимогами діючого законодавство передбачено, що відповідальність за завдану шкоду має наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець у ст.1166 ЦК України відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину.

ТОВ Саір+ звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 111 321,00 грн., обґрунтовував свої вимоги тим, що саме відповідач ОСОБА_2 дозволив користуватись спірним приміщенням відповідачки ОСОБА_3, яка завезла туди велику кількість обладнання чим порушив правила пожежної безпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1,6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Положення зазначених статей узгоджуються із сталою практикою Європейського Суду, так у рішенні в справі "Бочаров проти України" від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року), зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Позивачем ТОВ Саір+ не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме діями відповідачка ОСОБА_3, йому завдано матеріальну шкоду.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно висновку Харківського науково- дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса експертно комплексного пожежно -технічного та електротехнічного дослідження № 24821/1929 від 04 грудня 2017 року, за заявою адвоката ОСОБА_13 від 04 грудня 2017 року, осередкова зона пожежі знаходиться в лівому ближньому куті приміщення (відносно входу), яке розташоване по вул. Героїв Небесної Сотні,24 в м. Краматорськ. Джерелом запалювання є тепловий імпульс від великих перехідних опорів в електричному подовжувачі, який знаходиться в лівому ближньому куті приміщення. Технічною причиною пожежі в лівому ближньому куті приміщення (відносно входу) є займання полівінілхлоридної ізоляції проводів електричного продовжувача (ймовірно кустарно виготовленого) під впливом теплового імпульсу, який виник в наслідок зазначеного перехідного опору на з'єднання.

Також згідно , акту огляду місця пожежі від 20 листопада 2017 року та висновку про причині пожежі, яка виникла 18 жовтня 2017 року у орендованому приміщенні ОСОБА_2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, складених комісією у складі: начальника відділення НС 12 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області старшим лейтенантом служби цивільного захисту Михайленко В.Д., старшим інспектором відділення запобігання НС 12 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області Плешканова А.А., яка створена на підставі зави ОСОБА_11 від 20 жовтня 2017 року, найбільш імовірними причинами пожежі в орендованому приміщенні ОСОБА_2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, комісія вважає внесення сторонньою особою джерела запалювання, порушення правил пожежної безпеки при монтажі електропроводки, порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електроприладів. Комісія вважає, що встановити точну причину пожежі неможливо в зв'язку з тим, що обстановка на місці пожежі при огляді 24 жовтня 2017 року була змінена порівняно з обстановочкою безпосередньо після ліквідації пожежі 18 жовтня 2017 року. Крім того, комісія визнає неможливість з'ясування переліку питань, пов'язаних з особливостями функціонування рекламного агентства, монтажу та експлуатації електромережі, обновки до моменту виникнення пожежі на об'єкті, оскільки відібрані пояснення від зацікавлених осіб суперечать одне одному.

Тобто висновок суду, про те, пожежа сталась саме з вини відповідачки ОСОБА_3, є необґрунтованим та зробленим на припущеннях. Позивачем ТОВ САІР+ не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що діями відповідачка ОСОБА_3 йому завдано маральну шкоду, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню у ухваленням нового про відмову в задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоду з ОСОБА_3, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Проте вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідач ОСОБА_2 на користь ТОВ САІР+ збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 8 000 гривен.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з частиною другою статті 22 ЦК України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Згідно з частиною четвертою статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 18 травня 2016 року № 6-237цс16.

Згідно п. 3.1. Договору оренди нежитлового приміщення № 4 від 14.03.2017 року, укладено між ТОВ САІР= та ОСОБА_2,орендар оплачує плату у сумі 50 грн. за 1 кв.м., також орендар відшкодовує орендодавцю витрати за електропостачання, згідно приборам обліку,оплату за вивіз сміття 50 грн.,в місяць, за воду - 50 грн. місяць. Згідно п.5.1. Договору строк дії договору с 14 березня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що саме позивач ТОВ САІР+ повинний був отримати орендну плату за два місяці до строку закінчення договору, проте оскільки з вини відповідача ОСОБА_2, який неналежним чином виконував умови договору оренди, та використовував орендоване приміщення не за призначенням, в наслідок чого сталася пошкодження цього майна, орендодавець позбавлений можливості отримувати дохід у вигляді орендної плати.

Також заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо невірного розподілу судових витрат.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням.

Згідно положень статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З 15 грудня 2017 року ЦПК України запроваджено нові правила компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно правил пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Як вбачається із матеріалів справи, інтереси ТОВ САІР+ в суді першої інстанцій здійснювали два адвоката: адвокат ОСОБА_16, на підставі ордеру серія АА 079791 від 02.02.2018 року ( а.с.74) та довіреності від 22.01.2018 року ( а.с.85). та адвокат ОСОБА_17, що діяв на підставі ордеру від 02.04.2018 року (а.с134) та договору про надання правової допомоги від 01.12.2017 року ( а.с137).

Адвокатом ОСОБА_16 суду першої інстанції надано перелік виконаних робіт відповідно до договору з адвокатом на надання правничої допомоги, пов'язаної з представництвом в суді згідно якого нею було проведено наступні роботи: обсяг консультацій, співбесід, робіт по збору доказів та підготовки документів по веденню справи в суді першої інстанції - орієнтовно 30 годин; складання процесуальних документів : позовної заяву , відгуку на позовну заяву, відзиву на відгук, додатків до позовної заяви - 3 екземпляра, письмового виступу позивача, зави про забезпечення позову, заяви про обов'язкову явку позивача, заяви про уточнення розміру позовних вимог. Представництво в судових засіданнях: витрати часу - орієнтовно 8 годин. Робота з законодавчими та нормативними документами - витрати часу орієнтовно 15 годин. Обробка доказів іншої сторони - витрати часу орієнтовно -4 години. ( а.с174).

Згідно видаткового касового ордеру від 01.06.2018 року - ОСОБА_16 отримала гонорар за надання правової допомоги у розмірі 7 500,00 грн. (а.с159). Також згідно видаткового касового ордеру від 07.05.2018 року - ОСОБА_16 отримала гонорар за надання правової допомоги у розмірі 7 500,00 грн.

Адвокатом ОСОБА_18 суду першої інстанції надано розрахунок розміру витрат на професійну правничу допомогу з розгляду справи, згідно якого ним було проведено наступні роботи : зустрічні консультації клієнта, узгодження правової позиції, збір доказів, ознайомлення з позовною заявою ОСОБА_2 та ТОВ САІР+ про відшкодування шкоди; збір доказів, підготовка та подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ САІР+ про відшкодування шкоди; збір доказів, підготовка, аналіз нормативних актів науково - техничної та довідкової літератури та подання заяви до Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім. Бакаріуса з приводу проведення експертного комплексного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження; збір доказів, підготовка та подання зустрічного позовної заяви ТОВ САІР+ до Настенко А,О. про відшкодування шкоди; прийняття участі у судових засіданнях під час розгляду справи у Краматорському міському суді Донецької області. Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 30 000 гривен.

Проте адвокатом ОСОБА_18І не надано суду відомості , скільки саме часу він витрати на ці процесуальні дії.

Згідно видаткового касового ордеру від 07.05.2018 року - ОСОБА_18 отримав гонорар за надання правової допомоги у розмірі 15 000,00 грн. (а.с.157) також згідно видаткового касового ордеру від 01.06.2018 року - ОСОБА_18 отримав гонорар за надання правової допомоги у розмірі 15 000,00 грн. (а.с158)

Доказів відображення адвокатами доходів, отриманих від ТОВ САІР+ , у Книзі обліку доходів та витрат, затвердженій наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218, представник ТОВ САІР+ суду не надавав.

Враховуючи вищевикладені обставин і складність справи, дослідивши докази на підтвердження витрат ТОВ САІР+ на правову допомогу, обсяг виконаних робіт, виходячи із співмірності, та пропорційності задоволених позовних вимог, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ САІР+ 3 000 гривен - витрати за професійну правничу допомогу.

Вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За частиною 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо відшкодування судового збору суд враховує, що позовні вимоги до ОСОБА_2, задоволено у повному обсязі з урахуванням розміру задоволених позовних вимог у розмірі 8000 гривен та мінімального встановлено законом розміру судового збору для майнових вимог, апеляційний суд вважає за необхідне відшкодувати з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ СІАР+ судовий збір за подання позовної заяви у розмір 1762,00 грн.

Вимогами ч.6 ст. 139 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Також з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ САІР+ , пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягають стягненню витрати за проведення експертного дослідження у розмірі 746, 51 грн.

Керуючись ст. 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди скасувати, а в частині розподілу судових витрат - змінити.

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю САІР+ до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю САІР+ витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривен, витрати за проведення експертного дослідження у розмірі 746 ( сімсот сорок шість ) гривен 51 копійок та 3 000 ( три тисячі) гривен - витрати за професійну правничу допомогу.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: В.Б. Азевич

В.В. Папаян

Повне судове рішення виготовлено 24 січня 2019 року.

Головуючий: