Постанова

від 10.07.2019 по справі 234/18370/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 липня 2019 року

м. Київ

справа № 234/18370/17

провадження № 61-3522 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Кривцової Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Саір+ ,

представники відповідача : Мельниченко Віталій Іванович, Снєжко Алла Геннадіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Саір+ на постанову Донецького апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Азевича В. Б., Папоян В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Саір+ про відшкодування майнової шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 14 березня 2017 року уклав з ТОВ Саір+ договір оренди приміщення і на момент укладення договору оренди електропроводка у приміщенні вже була змонтована. У цьому приміщенні, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , він розмістив своє обладнання для виробництва рекламно-сувенірної продукції. 18 жовтня 2017 року в орендованому приміщенні сталася пожежа. ОСОБА_1 вважав, що пожежа виникла з вини ТОВ Саір+ , яке порушило правила пожежної безпеки при монтажі електропроводки, у результаті якої було знищено його майно, загальною вартістю 689 723,45 грн. Вказаний розмір завданої майнової шкоди позивач просив стягнути з відповідача та вирішити питання судових витрат.

У січні 2018 року ТОВ Саір+ звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , в якій, уточнивши позовні вимоги, просило стягнути з ОСОБА_1 збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 8 000,00 грн та судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, вартості пожежно-технічного висновку, судової оціночно-будівельної експертизи, транспортні витрати, за правничу допомогу; стягнути з ОСОБА_4 вартість майнової шкоди у розмірі відповідно до висновку оціночно-будівельної експертизи.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ Саір+ посилалося на те, що за договором оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться

у АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_1 взяв на себе відповідальність за додержання правил техніки безпеки, пожежної безпеки. Неправильне використання орендованого приміщення могло привести до псування майна або спричинити матеріальну шкоду. Разом з ним в орендованому приміщенні працювала ОСОБА_4 , яка користувалася вказаним приміщенням з дозволу ОСОБА_1 без відома та згоди орендодавця. У жовтні 2017 року в орендованому приміщенні сталася пожежа, яка призвела до пошкодження нежитлового приміщення, винними є відповідачі. Таким чином, ТОВ Саір+ має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди та упущеної вигоди й понесених судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 02 жовтня

2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ТОВ Саір+ задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Саір+ збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 8 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ Саір+ вартість майнової шкоди

у розмірі 111 321,00 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ТОВ Саір+ витрати за проведення експертного комплексного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження від 04 грудня 2017 року у розмірі 11 142,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ТОВ Саір+ судові витрати у сумі 881,00 грн з кожного відповідача.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами факту заподіяння йому шкоди

ТОВ Саір+ .

Доведено факт допущення порушень з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_4 правил пожежної безпеки, що встановлено висновком експертного комплексного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження

№ 24821/1929 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса.

Встановлено, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.1 договору оренди, віддавши орендоване приміщення у користування ОСОБА_4 , яка і розмістила в приміщенні велику кількість електротехнічного обладнання та порушила правила техніки безпеки та пожежної безпеки.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 жовтня

2018 року у частині стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди скасовано,

а у частині розподілу судових витрат - змінено.

У задоволенні позовних вимог ТОВ Саір+ до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ТОВ Саір+ витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви

у розмірі 1 762,00 грн, витрати за проведення експертного дослідження

у розмірі 746,51 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями

ТОВ Саір+ ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди. Надані товарні чеки, накладні та договір на придбання обладнання не містять жодної інформації про належність товарів та обладнання саме ОСОБА_1 . Доказів щодо того, яке саме майно було знищено під час пожежі, також не надано.

ТОВ Саір+ не надало належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме діями ОСОБА_4 йому завдано матеріальної шкоди,

а висновки суду першої інстанції про те, що пожежа сталася з її вини є необґрунтованими та зроблені на припущеннях.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з ОСОБА_1 збитків у вигляді упущеної вигоди

у розмірі 8 000,00 грн.

Задовольняючи частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та змінюючи рішення Краматорського міського суду Донецької області

від 02 жовтня 2018 року в частині розподілу судових витрат, апеляційний суд врахував складність справи, дослідив докази на підтвердження витрат ТОВ Саір+ на правову допомогу, обсяг виконаних представниками робіт, та виходив із співмірності, та пропорційності задоволених позовних вимог. Судовий збір за подання позовної заяви та витрати за проведення експертного дослідження стягнені пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ТОВ Саір+ посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного суду від 23 січня 2019 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди та розподілу судових витрат, а рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2018 року в цій частині залишити в силі.

Інші учасники справи судові рішення не оскаржили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 18 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 234/18370/17 із Краматорського міського суду Донецької області

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку про недоведеність вини ОСОБА_4 . Факт того, що у приміщенні орендованого приміщення знаходилося її майно, використання якого і стало причиною пожежі, не спростовано. Питання стягнення судових витрат вирішено не відповідно до вимог ЦПК України.

Доводи осіб, які подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2019 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали до суду відзиви на касаційну скаргу, в яких вказують на законність на обґрунтованість постанови Донецького апеляційного суду від 23 січня 2019 року, просять залишити вказане судове рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ Саір+ задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У березні 2017 року між ТОВ Саір+ та ОСОБА_1 укладений договір оренди нежитлового приміщення, згідно якого орендар зобов`язувався використовувати приміщення відповідного до його цільового призначення, тобто під склад, підтримувати порядок та протипожежний стан, дотримуватись правил з охорони праці згідно діючого законодавства

(пункт 2.1).

Згідно з пунктом 4 договору оренди нежитлового приміщення,

ОСОБА_1 взяв на себе відповідальність за додержання правил техніки безпеки, пожежної безпеки, неправильне використання орендованого приміщення, що могло привести до псування майна або спричинити матеріальну шкоду.

18 жовтня 2017 року в орендованому приміщенні сталася пожежа.

Відповідно до акту огляду місця пожежі від 20 листопада 2017 року та висновку про причині пожежі, яка виникла 18 жовтня 2017 року

в орендованому ОСОБА_1 приміщенні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , найбільш імовірними причинами пожежі комісія вважає внесення сторонньою особою джерела запалювання, порушення правил пожежної безпеки при монтажі електропроводки, порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електроприладів. Встановити точну причину пожежі неможливо у зв`язку

з тим, що обстановка на місці пожежі при огляді 24 жовтня 2017 року була змінена порівняно з обстановкою безпосередньо після ліквідації пожежі.

Згідно з висновком Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса експертного комплексного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження від 31 січня

2018 року № 24821/1929 технічною причиною пожежі в лівому ближньому куті приміщення (відносно входу) є займання полівінілхлоридної ізоляції проводів електричного продовжувача (ймовірно кустарно виготовленого) під впливом теплового імпульсу, який виник в наслідок зазначеного перехідного опору на з`єднання.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня

1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, відповідальність за завдану шкоду має наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Скасовуючи рішення міського суду у частині стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, і прийшов до вірного та обґрунтованого висновку, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме діями ОСОБА_4 завдано матеріальної шкоди ТОВ Саір+ до суду не надано.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що змінюючи рішення міського суду у частині розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції було порушено вимоги норм процесуального права.

Змінюючи рішення міського суду у вищезазначеній частині, апеляційним судом було правильно враховано складність справи, досліджено докази на підтвердження витрат на правову допомогу, обсяг виконаних представниками робіт.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальність Саір+ залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 23 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г.В. Кривцова