Рішення

від 24.01.2019 по справі 923/868/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2019 року Справа № 923/868/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі ceкретарі судового засідання Борхаленко О,А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Старюк В.А. - уповн. предст., дов. від 02.01.2018

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія", м.Олешки Херсонської області

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД, м.Херсон Херсонської області

про стягнення коштів

Описова частина рішення: Провадження у справі відкрито за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" (надалі по тексту рішення - позивач, ТОВ "Дунапак Таврія") про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД (надалі по тексту рішення - відповідач, ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД) 211 320,69 грн., з яких 168300грн. боргу, 5533,15грн. в якості 3% річних, 19620,07грн. втрат від інфляції, 17867,47грн. пені у правовідносинах за договором поставки №ТА 001321-16 від 29.08.2016р.

Позов обґрунтований твердженням про невиконання відповідачем обов'язку зі сплати вартості поставленого товару.

За твердженнями позивача, ТОВ "Дунапак Таврія" взяті на себе зобов'язання за договором поставки №ТА 001321-16 від 29.08.2016р. виконало в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №4983 від 17.06.2017р. та товарно -транспортною накладною №4983 від 17.06.2017р., а відповідач в порушення умов договору за поставлений товар не розрахувався.

В ухвалі про відкриття провадження по справі від 08.10.2018р. суд поміж іншого, запропонував позивачу надати до суду правове обгрунтування залучення третьої особи.

06.11.2018р. відповідачем було подано клопотання про поновлення строку на подання відзиву (вх.№3072/18).

Окрім того, 06.11.2018р. відповідачем було також подано відзив на позов (вх.№2/2786/18), за яким відповідач просив закрити провадження по справі.

Так, відповідач зазначив, що у провадженні Господарського суду Херсонської області вже перебувала справа №923/953/17, по якій прийнято рішення, між тими ж сторонами і про той же предмет спору, що і у даній справі.

Ухвалою суду від 06.11.2018р. було задоволено клопотання ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позов.

Цією ж ухвалою суду було повторно запропоновано позивачу визначити процесуальний статус ФОП Тимошова Олександра Миколайовича відповідно до норм ГПК України, зазначеного у тексті позовної заяви в якості третьої особи, та навести підстави для залучення цієї особи до участі у справі у визначеному процесуальному статусі.

Ухвалою суду від 27.11.2018р. було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 11.12.2018р., з підстав викладених в означеній ухвалі було відмовлено позивачу у залученні до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог ФОП Тимошова Олександра Миколайовича.

11.12.2018р. відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх.№2/3077/18 від 11.12.2018) про забезпечення та попередню оплату судових витрат.

Відповідач із посиланням на ст.125 ГПК України просив суд зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок господарського суду 21000грн. для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу. Заява мотивована твердженням про те, що позов має ознаки завідомо безпідставного. Відповідач зазначав, що господарським судом вже прийнято рішення у справі з тим же предметом, за тих же підстав та між тими ж сторонами (№923/953/17).

Позивач у запереченнях, поданих у підготовчому засіданні 26.12.2018р., заперечував проти задоволення цієї заяви. Зазначав, що відповідачем не подано доказів на підтвердження сплати позивачем коштів на правничу допомогу, завищення розміру вартості послуг з правничої допомоги, відсутність підстав для задоволення клопотання з огляду на приписи ч.4 ст.125 ГПК України.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 11.12.2018р., оголошувалась перерва до 12 год. 00хв. 26.12.2018р.

Позивачем у підготовчому засіданні 26.12.2018р. подано заяву свідка ОСОБА_3.

Представник відповідача заперечував проти залучення до матеріалів справи цієї заяви та її розгляду.

Заслухавши доводи представників сторін, суд залишив заяву свідка ОСОБА_3. без розгляду, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч.5 ст.80 ГПК України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Частиною 10 цієї статті встановлено, що докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Згідно із ч.1 ст.87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Статтею 88 ГПК України встановлено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Позовна заява отримана судом 03.10.2018р., провадження у справі відкрито 08.10.2018р.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі судом встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив - до 01.11.2018р. Оскільки відзив на позовну заяву подано тільки 06.11.2018р. судом було встановлено додатковий строк позивачу для подання відповіді на відзив - до 25.11.2018р.

Відповіді на відзив позивачем суду не надано, заяв, клопотань про долучення до матеріалів справи інших доказів на підтвердження викладених у позові обставин позивачем не подавалося.

Заява свідка ОСОБА_3. подана позивачем у підготовчому засіданні 26.12.2018р. без заяви (клопотання) про залучення цієї заяви до матеріалів справи, як то передбачено правилами ГПК України, наведеними вище. Позивач поважність причин пропуску строків подання доказів у справі не навів, із клопотанням про поновлення процесуального строку до суду не звертався.

Відповідно до ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частиною 8 ст.80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За викладених обставин, суд не прийняв до розгляду заяву свідка ОСОБА_3.

Ухвалою суду від 26.12.218р. було відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД (вх.№2/3077/18 від 11.12.2018) про забезпечення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Цією ж ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито, а розгляд справи призначено по суті у судовому засіданні на 22.01.2019р.

Судове засідання призначене на 22.01.2019р. не відбулося у зв'язку з відключенням енергопостачання в будівлі Господарського суду Херсонської області, що підтверджується актом №1 від 22.01.2019р. складеним працівниками Господарського суду Херсонської області.

Про перенесення судового засідання на 24.01.2019р. представник відповідача був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка наявна в матеріалах справи, а представник позивача про перенесення судового засідання був повідомлений за допомогою засобів телефонного зв'язку.

22.01.2019р. за вх.№662/19 від відповідача надійшла заява в якій відповідач просив судове засідання призначене на 24.01.2019р. провести без участі представника відповідача, а також зазначав, що документи, що підтверджують понесені ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД витрати на професійну правничу допомогу будуть надані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 24.01.2019р. підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засіданні 24.01.2019р. не з'явився.

Суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, враховуючи положення п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України за якою, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі ст. 240 ГПК України в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

Звертаючись із позовом до суду о даній справі ТОВ "Дунапак Таврія" просило стягнути з ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД зокрема 168300грн. боргу за договором поставки №ТА 001321-16 від 29.08.2016р. в якості плати за поставлений твар за видатковою накладною №4983 від 17.06.2017р. та товарно-транспортною накладною №4983 від 17.06.2017р.

Поряд з цим, в матеріалах справи наявне рішення Господарського суду Херсонської області від 13.02.2018р., яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.05.2018р. по справі №923/953/17, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) ТОВ "Дунапак Таврія" про стягнення з ТОВ Торгівельна компанія "Сінтекс", ЛТД заборгованості за поставлений товар у розмірі 168 300 грн., пені за порушення термінів оплати за поставлений товар - 13905 грн. 93 коп.; 3% річних - 1 668 грн. 71 коп.; інфляційних нарахувань - 165 грн. 44 коп.

В обґрунтування позовних вимог по справі №923/953/17 позивач посилався на невиконання ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД взятих на себе зобов'язань за договором поставки №ТА 001321-16 від 29.08.2016р. в частині оплати вартості поставленого товару за видатковою накладною №4983 від 17.06.2017р. на суму 168300грн.

У справі №923/953/17 суд першої та апеляційної інстанції встановив, що видаткова накладна №4983 від 17.06.2017р., на який відсутній підпис отримувача продукції не може бути належним доказом поставки продукції.

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

З означеної норми вбачається, що суд закриває провадження у справі, зокрема у разі, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили по тотожній справі.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору.

У розумінні господарсько-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову у даній справі є посилання позивача на те, що відповідачем не сплачено заборгованість у розмірі 168300грн. за товар поставлений за видатковою накладною №4983 від 17.06.2017р., який поставлений позивачем на виконання умов договору поставки №ТА 001321-16 від 29.08.2016р., в свою чергу підставою позову у справі №923/953/17 була наявність заборгованості за товар поставлений за видатковою накладною №4983 від 17.06.2017р. на суму 168300грн. на виконання умов договору поставки №ТА 001321-16 від 29.08.2016р.

Предметом позову у даній справі (№923/868/18) та справі №923/953/17 є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості за товар поставлений за видатковою накладною №4983 від 17.06.2017р. на суму 168300грн. на виконання умов договору поставки №ТА 001321-16 від 29.08.2016р.

Таким чином позовна вимога про стягнення 168300грн. за товар поставлений за видатковою накладною №4983 від 17.06.2017р. на виконання умов договору поставки №ТА 001321-16 від 29.08.2016р., є позовною вимогою, по якій вже прийнято рішення суду, яке набрало законної сили.

Враховуючи означене, провадження за позовною вимогою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД 168300грн. боргу, у правовідносинах за договором поставки №ТА 001321-16 від 29.08.2016р. підлягаю закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду за позовними вимогами між тими ж сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що наданим ним заява свідка (а.с. 85) свідчить про те, що підстави позову у даній справі не є тотожними підставам позову по справі №923/953/17.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Тож такі свідчення допустимі для доказування тільки тих обставин справи, які неможливо встановити за допомогою інших засобів доказування.

Це невілює доцільність участі свідка у спорах пов'язаних з дійсністю і реальністю виконання господарських договорів та угод, в яких доведення може ґрунтуватися виключно на підставі письмових доказів. Таким чином, коли законом визначено умови виникнення тих чи інших прав та обов'язків, пояснення свідків не буде слугувати тими доказами, які можуть бути покладені в основу рішення.

Факт існування господарських операцій, а в даному випадку виконання укладеного між сторонами правочину повинен бути підтверджений належними та оформленими відповідно до закону первинними документами, а не показаннями свідків.

В свою чергу, первинні документи, якими позивач обґрунтовує наявність заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД у розмірі 168300грн., а саме видаткова накладна №4983 від 17.06.2017р., комерційні пропозиції №60384 та №60383 вже були предметом дослідження суду під час розгляду справи №923/953/17.

Суд також не приймає до уваги твердження позивача про те, що ним при подані позов в якості третьої особи без самостійних вимог було вказано ФОП Тимошова Олександра Миколайовича, а отже суб'єктний склад є відмінним від суб'єктного складу по справі №923/953/17.

У тексті позовної заяви позивачем зазначено фізичну особу-підприємця Тимошова Олександра Миколайовича в якості третьої особи без самостійних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі (ч.3 ст.50 ГПК України).

Названа норма ст.50 ГПК України зобов'язує заявника зазначити, яким чином рішення у справі може вплинути на права або обов'язки осіб, щодо яких заявлено про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, щодо однієї із сторін, тобто які обов'язки можуть виникнути або який вплив зазнають права третіх осіб у майбутньому у відносинах зі сторонами справи в разі задоволення або відмови у задоволенні позову.

Умови цієї статті передбачають необхідність у з'ясуванні питання, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 08.10.2018р. суд пропонував позивачу надати суду правове обґрунтування залучення третьої особи.

В ухвалі від 06.11.2018 про відкладення підготовчого засідання суд вдруге пропонував позивачу визначити процесуальний статус ФОП Тимошова Олександра Миколайовича відповідно до норм ГПК України, зазначеного у тексті позовної заяви в якості третьої особи, та навести підстави для залучення цієї особи до участі у справі у визначеному процесуальному статусі.

Позивачем ані в тексті позовної заяви, ані в будь-яких інших заявах у справі не наведено підстав для залучення цієї особи до участі у справі у визначеному процесуальному статусі.

З'ясувавши у підготовчому засіданні предмет спору, характер спірних правовідносин, суд не вбачаючи підстав для залучення ФОП Тимошова Олександра Миколайовича до участі у справі в кості третьої особи без самостійних вимог, ухвалою суду від 11.12.2018р. відмовив у залученні до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог ФОП Тимошова Олександра Миколайовича.

Щодо позовних вимог про стягнення 5533,15грн. в якості 3% річних, 19620,07грн. втрат від інфляції, 17867,47грн. пені у правовідносинах за договором поставки №ТА 001321-16 від 29.08.2016р., суд зазначає наступне.

Означені вимоги не були предметом розгляду по справі №923/953/17, оскільки у даній справі (№923/868/18) заявлені позивачем у іншому розмірі та за інший період ніж у справі №923/953/17.

Підставність означених вимог позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору поставки №ТА 001321-16 від 29.08.2016р., а саме несплата вартості отриманого за видатковою накладною №4983 від 17.06.2017р. товару на суму 168300грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідальність у вигляді сплати річних та втрат від інфляції наступає у випадку прострочення оплати переданого товару.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Поряд з цим, у рішенні Господарського суду Херсонської області від 13.02.2018р., яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.05.2018р. по справі №923/953/17 встановлено, що відповідачем не доведено поставку продукції за видатковою накладною №4983 від 17.06.2018р. на суму 168300грн. Судами також встановлено, що правочини щодо поставки 11 тис.шт. г/лотків, які вказані у комерційних пропозиціях №60384 та №60383 є неукладеними, оскільки в них відсутні погодження строків проведення поставки.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вимоги про стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції є похідними від вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки №ТА 001321-16 від 29.08.2016р.

Рішенням господарського суду по справі №923/953/17 встановлено відсутність заборгованості з боку відповідача за поставку продукції за видатковою накладною №4983 від 17.06.2018р. на суму 168300грн. та встановлено, що відповідачем не порушено взяті на себе зобов'язання за договором поставки №ТА 001321-16 від 29.08.2016р. в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Враховуючи відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за поставку продукції за видатковою накладною №4983 від 17.06.2018р. на суму 168300грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача 5533,15грн. в якості 3% річних, 19620,07грн. втрат від інфляції, 17867,47грн. пені задоволенню не підлягають.

Як зазначалося в описовій частині рішення ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД до закінчення судових дебатів по справі було зроблено заяву про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у зв'язку з неможливістю на час ухвалення рішення по справі подати докази, що підтверджують розмір понесених ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД судових витрат.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Представник відповідача в обґрунтування означеної заяви вказує на те, що на даний час ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД не має коштів для оплати правничої допомоги, а докази сплати витрат на правничу допомогу можуть бути надані лише після ухвалення рішення по справі.

Враховуючи означене, суд визнає поважними причини не можливості подати ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД до закінчення судових дебатів докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє заяву ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД та призначає судове засідання для вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 221, п.3 ч.1 ст.231, ст. ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі за позовною вимогою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД 168300грн. боргу, у правовідносинах за договором поставки №ТА 001321-16 від 29.08.2016р.

2. Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД 5533,15грн. в якості 3% річних, 19620,07грн. втрат від інфляції, 17867,47грн. пені у правовідносинах за договором поставки №ТА 001321-16 від 29.08.2016р.

3. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 08 лютого 2019 року на 11год. 00хв. за адресою: м.Херсон, вул. Театральна, 18, зал судових засідань № 2 (третій поверх).

4. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД строк до 01 лютого 2019 року для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено 25.01.2019р.

Суддя Н.А. Павленко